Ухвала

від 25.07.2016 по справі 380/274/14-ц

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.07.2016 Справа № 380/274/14-ц

Провадження № 4-с/380/1/16

Ухвала

Іменем України

25 липня 2016 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Архангельського А.М.

при секретарі : Столярчук В.В.

за участю представника заявника : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві скаргу ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області на постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору

встановив :

ОСОБА_2 (далі Особа1) звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 (далі Особа-2), який 05.08.2015 року виніс постанову про стягнення з Особи1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №43307072 та зняти арешт з майна Особи1 накладеного 12.05 2014 року №14357885 та заборону на його відчуження. Одночасно просить поновити строк для оскарження постанови від 05.08.2015 року, оскільки таку постанову він не отримував.

Особа1 вважає, що винесені Особою2 вищезазначені постанови є незаконними та такими, що прийняті з порушенням Закону України В»Про виконавче провадженняВ» ,і В»Інструкції з організації примусового виконання рішеньВ» затвердженої Міністерством Юстиції України.

В судовому засіданні представник скаржника адвокат ОСОБА_1 заявлену його довірителем скаргу підтримав.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали направлені до суду зі скаргою, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Тетіївського районного суду від 09.04.2014 року у справі № 380/274/14-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_4А.(далі Особа-3) до дочірнього підприємства В»Імідж БуковиниВ» , ТОВ В»Імідж БуковиниВ» , ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5, ТОВ В»Всеукраїнська колекторська групаВ» , ТОВ В»Імідж БуковиниВ» про стягнення заборгованості за договором позики.

Після вступу рішення в законну силу, відповідно до заяви Особи-3 від 07.05.2014 року, постановою Особи-2 від 12.05.2014 року відкрито виконавче провадження в якому зобов’язано стягнути солідарно з Особи-1, інших фізичних та юридичних осіб-7153654 гривен і окрім того запропоновано:.-Особі-1 самостійно виконати рішення суду у строк до 7 днів з моменту винесення постанови, а при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

В той же день, 12.05.2014 року Особа-2 винесла постанову про накладено арешт на все майно Особи-1 з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить Особі-1 (одному з боржників по справі).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 23.01.2015 року визнано законною мирову угоду під час виконання судового рішення від 09.04.2014 року, укладену 09.12.2014 року між ОСОБА_4, дочірнім підприємством В»Імідж БуковиниВ» ТОВ В»Імідж БуковиниВ» , ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5, ТОВ В»Всеукраїнська колекторська групаВ» , ТОВ В»Імідж БуковиниВ» під час виконання рішення Тетіївського районного суду від 09.04.2014 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та закрито виконавче провадження за рішенням Тетіївського районного суду від 09.04.2014 року.

Судом також встановлено, що Особа-2, незважаючи на те, що ухвалою Тетіївського районного суду від 23.01.2015 року була затверджена мирова угода між сторонами під час виконання судового рішення та закрито виконавче провадження, постановою від 03.07.2015 року оголошує розшук майно Особи-1, а саме: автомобіль BMW Х5 державний номерний знак: АА 3096 АА та автомобіль LEXUS LS, державний номерний знак: АА 1979 АА., з тих підстав, що Особа-1 у встановлений термін не виконав рішення суду.

Постановою Особи-2 від 05.08.2015 року вирішено стягнути з Особи-1 виконавчий збір.

Постановою Особи-2 від 18 серпня 2015 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 380/274/14-ц. Вирішено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виділити в окреме провадження.

18 вересня 2015 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області ОСОБА_6В.(далі Особа-4) накладено арешт на майно Особи-2. та оголошена заборона на його відчуження.

Установлені обставини підтверджуються : поясненнями представника Особи-1, ухвалою Тетіївського районного суду від 23.01.2015 року (а.с.7-9), витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 02.06.2016 року (а.с.12,13), копією постанови Особи-2 про відкриття виконавчого провадження (а.с.14-16), копією постанови Особи-2 про арешт майна Особи-1 та заборону його відчуження (а.с.17,18), копією постанови Особи-2 від 03.07.2015 року про розшук майна Особи-1(а.с.19-20), копією постанови Особи-2 від 05.08.2015 року про стягнення з Особи-1 виконавчого збору (а.с. 21-20), копією постанови Особи-2 про закінчення виконавчого провадження (а.с.23-25).

Аналізуючи встановлені факти суд приходить до слідую чого висновку.

Відповідно до ст..19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.2 Закону України, В» Про виконавче провадження В» (далі Закону) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 25 Закону Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Статтею 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом, Особа-2 посилаючись на рішення суду від 09.04.2014 року, відповідно до вимог ст.25 Закону, 12.05.2014 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та запропонував Особі-1 в 7 денний строк добровільно виконати рішення суду та зазначив наслідки відмови Особи-1 не виконання рішення та виніс постанову про накладення арешту на майно Особи-1.

На думку суду після вчинення 12.05.2014 року Особою-2 дій направлених на виконання рішення суду від 09.04.2014 року, Особа-2, в порушенні вимог ч.2 ст.30 Закону, більше 6 місяців не провів жодних виконавчих дій з метою примусового виконання судового рішення передбачених ст. 32 Закону, тобто з вини Особи-2 примусово судове рішення №380/274/14-ц від 23.04.2014 року не виконувалося з 12.05.2014 року по 03.07.2015 року.

Окрім того, Особа-2 в постанові від 03.07.2015 року вказує, що Особа-1 в наданий термін рішення суду не виконав без поважних причин, не враховуючи при цьому тієї обставини, що станом на 03.07.2015 року майновий спір між Особою-1, іншими боржниками та Особою-3 врегульований відповідно до ухвали суду від 23.01.2015 року,якою виконавче провадження за рішенням суду від 09.04.2014 року закрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зареєстрованих наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802, передбачене наступне: В»Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Враховуючи те, що постановою про відкриття провадження від 14.05.2014 року встановлено семиденний строк для виконання судового рішення, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору мала б бути винесена у період з 21 по 25 травня 2014 року.

Про те, Особа-2 порушуючи норми Закону (ч.2 ст.30), ігноруючи положеннями вищезазначеної інструкції, після спливу майже одного року з моменту відкриття виконавчого провадження, не здійснюючи при цьому в передбачений Законом строк, жодних дій щодо примусового виконання рішення та, знаючи про ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 23.01.2015 року протиправно виносить 05.08.2015 року постанову про стягнення з Особи-1 виконавчого збору.

Як встановлено судом станом на 05.08. 2015 року рішення суду від 09.04.2015 року було виконано і виконавче провадження закрито, а тому відповідно до положення ч.3 ст.27 Закону, у разі отримання документально підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Особа-2., порушуючи вимоги ч.1 ст.49 Закону, яка передбачає закінчення виконавчого провадження при визнанні мирової угоди між стягувачем і боржниками, виніс постанову про стягнення виконавчого збору після винесеною судом ухвали про затвердження мирової угоди при цьому без проведення жодних дій щодо примусового виконання рішення.

Таким чином, на підставі зібраних по справі доказів, суд приходить до висновку, що постанова від 05.08.2015 року Особи-2 про стягнення з Особи-1 виконавчого збору при виконанні рішення Тетіївського районного суду від 09.04.2016 року є незаконною та підлягає скасуванню з тих підстав, що вона винесена з порушенням вимог ч.3.ст.27,ч.1 ст.28,ч.2 ст.30, ст..32, ч.1 ст.49 Закону України В»Про виконавче провадженняВ» .

З підстав передбачених ст.1 ст.49 Закону підлягаєзняття арешту з майна Особи-1 19.05 2014 року №14357885 та зняття заборони на його відчуження.

Що до вимог Особи-1 про поновлення строків на оскарження постанов Особи-2 від 05.08.2015 року то суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню, оскільки Особа-2 в судове засідання не прибула та не довела в судовому засіданні, що Особа-1 про прийняті рішення Особою-2 повідомлялася відповідно вимог ст.31 Закону.

Керуючись Конституцією України, Законом України В»Про виконавче провадженняВ» ст.ст. 293,383- 389 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Поновити строк ОСОБА_2 для подання скарги на рішення та дії державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області ОСОБА_3.

Скаргу ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області на постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 від 05.08.2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у виконавчому провадженні №43307072.

Зобов’язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 зняти арешт з майна ОСОБА_2, накладеного 19.05 2014 року №14357885 та зняти заборону на його відчуження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя : А.Архангельський.