Постанова

від 16.03.2011 по справі 2а-21844/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Головіна К.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року справа № 2а-21844/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В. , Губської Л.В.

при секретарі Дегтярьовій А.М.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представників

Державної митної служби України ОСОБА_3 за довіреністю

Маріупольської митниці ОСОБА_4 за довіреністю

Східної митниці ОСОБА_3 за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної митної служби України та Маріупольської митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі № 2а-21844/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Маріупольської митниці, Державного казначейства України, Східної митниці про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Маріупольської митниці, Державного казначейства України, Східної митниці про скасування наказу Державної митної служби України № 1504-к від 05.08.2010 року про припинення його на державній службі, скасування наказу Маріупольської митниці № 348-к від 16.08.2010 року про здійснення заходів при звільненні працівника, поновлення на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного посту «Азов-порт» Маріупольської митниці, стягнення з Державної митної служби України втрачений заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4721, 6 грн., а також моральну шкоду - у сумі 5000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Маріупольської митниці, Державного казначейства України, Східної митниці про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволені частково, в наслідок чого скасовано наказ Державної митної служби України № 1504-к від 05.08.2010 року про припинення перебування на державній службі ОСОБА_2, начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Азов-порт» Маріупольської митниці з 05 серпня 2010 року. Скасовано наказ Маріупольської митниці № 348-к від 16.08.2010 року про здійснення заходів при звільненні ОСОБА_2. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Азов-порт» Маріупольської митниці з 17 серпня 2010 року. Стягнуто з Маріупольської митниці на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2010 року по 27 січня 2011 року включно за кожний робочий день. У решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Азов-порт» Маріупольської митниці. Допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Маріупольської митниці на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Державна митна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі посилаючись на те, що зазначену постанову було прийнято судом незаконно і необґрунтовано та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що Наказом Держмитслужби від 05.08.10 № 1504-к «Про припинення перебування на державній службі» позивачу припинено перебування на державній службі в митних органах відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу». Зазначають, що позивача було звільнено не за порушення кримінальної справи, а за порушення ОСОБА_6, що є самостійною підставою для звільнення. ОСОБА_6 не є дисциплінарним стягненням, а, отже, не вимагає проведення службового розслідування та додержання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Крім того, Маріупольською митницею також подано апеляційну скарга на це рішення суду, в якій апелянт зазначає, що дана постанова ґрунтується на невірній правовій оцінці обставин справи. Також вважають зазначене рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог законодавства.

Позивач у судовому засіданні підтримав рішення суду першої інстанції та просив залишити його без змін, однак просив визначити суму за час вимушеного прогулу.

Представники відповідачів підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Представник Державного казначейства України до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, постанову суду змінити, з наступних підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. ОСОБА_5 є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ОСОБА_5 України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ОСОБА_5 України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, їх права і обов'язки визначає Кодекс законів про працю України та Закон України «Про державну службу».

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 06 жовтня 1993 року був прийнятий на роботу до Маріупольської митниці, 12.06.1995 року позивач прийняв ОСОБА_6 державного службовця відповідно ст.17 ОСОБА_5 України «Про державну службу» та ознайомлений з попередженнями про спеціальні обмеження встановлені ОСОБА_5 « Про державну службу» та « Про боротьбу з корупцією»,24.10.1995 року підписав зобов'язання відповідно до ОСОБА_5 України «Про Дисциплінарний статут Державної митної служби України» (а.с. 92-95).

Наказом Державної Митної служби України від № 410-к від 31.10.2008 року позивач був призначений на посаду начальника відділу митного оформлення № 3 митного посту «Азов-порт» Маріупольської митниці з 03.11.2008 року (а.с. 99).

05.08.2010 року наказом тимчасово виконуючого обов'язки Голови Державної митної служби України № 1504-к перебування позивача на державній службі в митних органах України на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного посту «Азов-порт» Маріупольської митниці припинено з 05.08.2010 року відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу» за порушення ОСОБА_6 державних службовців (а.с. 5, 41-42).

Із зазначеного наказу вбачається, що Маріупольська митниця 09.07.2010 року повідомила листом Держмитслужбу України про те, що у Приморському районному суді м. Маріуполя Донецької області на розгляді знаходиться кримінальна справа, порушена стосовно начальника відділу митного оформлення № 3 митного посту «Азов-порт» ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.

Також у наказі зазначено, що порушення кримінальної справи завдає шкоди авторитету як Маріупольської митниці, так і Державної митної служби України, ОСОБА_2 порушено ОСОБА_6 державного службовця в частині суворого дотримання законів України, сприяння зміцнення їх авторитету, сумлінного виконання своїх обов'язків, а також в частині гідного несення високого звання державного службовця, що свідчить про такі моральні якості, які є перешкодою для подальшого його перебування на державній службі. Із вказаним наказом позивач був ознайомлений 16.08.2010 року (а.с. 5 зворот).

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Маріупольської митниці № 348-к від 16.08.2010 року з позивачем проведено остаточний розрахунок та здійснено інші заходи при його звільненні (а.с. 6-7). 02.09.2010 року позивач був ознайомлений з вищевказаним наказом та того ж дня отримав трудову книжку (а.с. 14, 86).Згідно листків непрацездатності, що містяться в матеріалах справи (а.с. 13), позивач, перебував на стаціонарному лікуванні в Маріупольській міській лікарні № 2 у період з 08 липня по 16 серпня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що на час винесення наказу Державної митної служби України № 1504-к від 05.08.2010 року ОСОБА_2 знаходився на державній службі та був зобов'язаний виконувати свої посадові обов'язки визначені нормативно-правовими актами. Крім того, зазначив, що підставою припинення державної служби позивача стали дії останнього, які потягли порушення відносно нього кримінальної справи. Доказом вчинення позивачем цих дій та підставою прийняття оскаржуваного наказу є факт порушення кримінальної справи стосовно нього. Так, 1 вересня 2009 року слідчим відділом прокуратури Донецької області відносно позивача була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 368 КК України (а.с. 126-128), яка на час розгляду адміністративної справи знаходиться у провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області та рішення по ній не прийнято.

Оскільки обвинувального вироку за обвинуваченням ОСОБА_2 (на час розгляду даної адміністративної справи) Приморським районним судом м. Маріуполя не винесено, тобто провина позивача в скоєнні злочину не встановлена, а також не доведено порушення позивачем ОСОБА_5 України, тобто порушення присяги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок Державної митної служби України, викладений в оскаржуваному наказі про те, що порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 завдає шкоди авторитету як Маріупольської митниці, так і Державної митної служби України, дискредитує його як посадову особу митної служби України, а тому його перебування на державній службі підлягає припиненню, є передчасним.

Оскільки підстави для припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими КЗпП України, та спеціальними, які наведені в ОСОБА_5 України « Про державну службу», то колегія погоджується з доводами апелянта про те, що припинення державної служби відповідно до вимог п.6ч.1 ст. 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу» є самостійною підставою для звільнення позивача з посади, а тому відсутні підстави для застосування до позивача вимог ОСОБА_5 України « Про дисциплінарний статут митної служби України» з відповідним дотриманням строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів погоджує рішення суду стосовно того, що відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, згідно якої, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, а тому на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2010 року по 27 січня 2011 року з Маріупольської митниці.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення, але при стягненні середнього заробітку судом не визначено суму заробітної плати, яку необхідно виплатити позивачу за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ОСОБА_2 був звільнений Державною митною службою України з (наказ №1504-к від 05.08.2010 року).

Як вбачається з розрахункового листка, перед звільненням останніми календарними місяцями, які повністю відпрацював позивач були червень (17 робочих днів) і травень (9 робочих днів) 2010 року( а.с.140).

Згідно довідки Східної митниці про середню заробітну плату, яка надана у судовому засіданні у червні 2010 року позивачу було нараховано заробітну плату 2866,19 грн.; у липні - він не працював жодного дня, а в травні нараховано 2919,19 грн. Тобто, за два календарних місяці, що передували звільненню ( липень 2010 року не береться до розрахунку, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 перебував на лікарняному) позивачем отримано 5798,91 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 дорівнює: 5798,91 грн.: 26 днів. = 223,04 грн./дн. Кількість робочих днів, що має бути оплачена за середнім заробітком(з 17.08.2010р. по 27.01.2011року) дорівнює 115 днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 223,04 грн/дн. х 115днів=25649,60 грн., який необхідно стягнути з відповідача з відрахуванням податків, що підлягають утриманню з нарахованої суми, а постанова суду зміні в частині зазначення суми стягнення. В іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржувалась.

Керуючись статтями 2, 11, 21, 160, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державної митної служби України та Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі № 2а-21844/10/0570 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі № 2а-21844/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Маріупольської митниці, Державного казначейства України, Східної митниці про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - змінити.

Абзац п'ятий резолютивної частини постанови після слів: «… з 17 серпня 2010 року по 27 січня 2011 року», доповнити словами: « … в сумі 25649,60 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 60 коп.) з відрахуванням податків, що підлягають утриманню з нарахованої суми».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі № 2а-21844/10/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті і проголошені в судовому засіданні 16 березня 2011 року, в повному обсязі складена 21 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Т.Г.Арабей

Судді: І.В.Геращенко

ОСОБА_7