Ухвала

від 21.07.2016 по справі 640/12276/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/12276/15-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/790/1035/16 Суддя доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

представника володільця майна - ОСОБА_7

розглянула в судовому засіданні в залі суду в м. Харковіматеріали за апеляційною скаргою володільця майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2016 р.

Цією ухвалою, за клопотанням ст. слідчого СУ ФРГУ ДФС в Харківській області ОСОБА_9 , яке задоволене частково, накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуків від 19 квітня 2016 р.:

- в приміщенні гаража № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , у ОСОБА_10 ;

- в нежитловому приміщенні літ. Н 1 по АДРЕСА_2 у ОСОБА_11 ;

- в квартирі АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_12 ;

- в автомобілі Форд Транзіт, д.н. НОМЕР_2 у ОСОБА_10 ;

Поряд з цим:

- накладено арешт на автомобіль Форд Транзіт, д.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_13

- дозволено слідчому ОСОБА_9 здійснити огляд мобільних телефонів, карти пам`яті, планшету, системного блоку в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій, які містяться на вказаних носіях та доручення до кримінального провадження № 3201522000000022.

Це провадження було розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України за фактом отруєння гр-на ОСОБА_14 алкогольними сурогатами після вживання алкогольних напоїв, які були придбані ним 29 січня 2015 р. в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: м. Чугуїв, б-р Комарова, 45 яке належить ФОП ОСОБА_15 .

В подальшому межі досудового розслідування за даним кримінальним провадженням були розширені за рахунок об`єднання з іншими кримінальними провадженнями, розпочатими за ч. 1 ст. 258 3 КК України за встановленням громадянина ОСОБА_16 , який, за версією органу досудового розслідування, здійснював в АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_5 незаконне виготовлення, зберігання з метою подальшого збуту та збут підакцизних товарів, а саме алкогольних напоїв без передбаченого законом дозволу, з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, а також за ч. 1 ст. 204 за фактом зайняття невстановленою особою у ГК «Індустріальний» за адресою: м. Харків, пр. Московський, 271/1 збутом незаконно виготовлених алкогольних напоїв.

Накладаючи арешт на вилучене в процесі обшуків від 19 квітня 2016 р. майно, слідчий суддя виходив з того, що воно визнано органом досудового розслідування в якості речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки має значення для забезпечення кримінального провадження в якості доказової бази, а незастосування його арешту може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню у зв`язку з існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Володілець майна ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині арешту майна, тимчасово вилученого в приміщенні складу АДРЕСА_6 , а в задоволенні клопотання слідчого щодо арешту майна в цій частині відмовити, посилаючись на те, що володільцем цього майна є не ОСОБА_10 , як зазначено у клопотанні, а саме він, отримавши його на відповідальне зберігання від гр. ОСОБА_17 за договором від 15 квітня 2015 р. про надання послуг, отримавши це майно згідно акту передачі та стверджуючи, що дане майно не має ніякого відношення до кримінального провадження, за умови, що органом досудового розслідування не доведено інше, не надано документів в підтвердження права власності на нього, а проведення обшуку мало місце з грубим порушенням вимог ст. 236 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника володільця майна ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти її задоволення та перевіривши викладені в апеляційній скарзі посилання, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно приписам ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку вирішення питання про арешт майна з метою зберігання речових доказів, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, яка визначає речові докази як матеріальні об`єкти, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження.

Приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, про які йдеться у клопотанні, з урахуванням долучених до клопотання додатків на його обґрунтування, предмети, на які накладено арешт, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому виправдовують необхідність застосування щодо них заходу забезпечення кримінального провадження у спосіб, який виключає можливість їх втрати, знищення, пошкодження, або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

До того ж, постановою слідчого від 20 квітня 2016 р. ці предмети визнані в якості речових доказів та долучені до матеріалів кримінального провадження як такі.

Викладені в апеляційній скарзі посилання апелянта правильності висновків слідчого судді не спростовують.

Тому, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу володільця майна ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2016 р. в частині задоволення клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 32015220000000022 про арешт майна, яке було вилучене під час проведення обшуку в гаражному приміщенні АДРЕСА_6 залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: