Ухвала

від 06.09.2016 по справі 922/1227/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"06" вересня 2016 р. Справа № 922/1227/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В. (службове посвідчення № 036152 від 29.10.2015)

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.08.2016)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. №2151 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/1227/16

за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Вершина, ЛТД" , м. Харків,

до Фірми "Трикотажне об'єднання" , м. Харків,

про визнання дійсним договору та визнання права власності ,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вершина, ЛТД" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фірми "Трикотажне об'єднання", про: визнання дійсним договору купівлі-продажу від 16 березня 1998 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вершина, ЛТД" та Фірмою "Трикотажне об'єднання", за яким позивач придбав у власність у відповідача споруду ремонтної дільниці площею 210,5 кв.м. за адресою: місто Харків, вулиця Основ'янська 55; визнання права власності за позивачем на нежитлову споруду ремонтної дільниці площею 210,5 кв.м., за адресою: місто Харків, вулиця Основ'янська. 55.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що між позивачем та відповідачем 16 березня 1998 року було укладено договір № 4/4 купівлі-продажу, відповідно до якого позивачем було придбано у власність у відповідача споруду ремонтної дільниці загальною площею 210,5 кв.м., за адресою: місто Харків, вулиця Основ'янська, 55, сторонами даний договір було виконано в повному обсязі, однак, в зв'язку зі зміною законодавства, у позивача виникла необхідність нотаріального посвідчення спірного договір, але відповідач ухиляється від даної дії (нотаріального посвідчення), внаслідок чого порушує права та інтереси позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/1227/16 (суддя Калініченко Н.В.) визнано дійсним договір № 4/4 купівлі-продажу від 16.03.1998, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Вершина, ЛТД" та фірмою "Трикотажне об'єднання", та визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Вершина, ЛТД" (код ЄДРПОУ 21178067) на нежитлову споруду ремонтної дільниці площею 210,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Основ'янська, 55. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2756,00 грн. судового збору.

09.08.2016 до Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/1227/16, в якій скаржник вважає дане рішення необґрунтованим та таким, що прийняте судом з порушенням норм матеріального права (статей 319, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, статей 20, 144, 147 Господарського кодексу України) та процесуального права (статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України), винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 229, 231 Господарського кодексу України), на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить суд апеляційної інстанції це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Разом з цим, Заступник прокурора Харківської області, посилаючись на положення статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вважає, що він має право та достатні підстави вступити у справу і оскаржити судове рішення у даній справі. В якості підстав для представництва прокуратурою Харківської області в суді апеляційної інстанції скаржник зазначив порушення інтересів держави в особі Харківської міської ради та Інспекції ДАБК у Харківській області.

З метою з'ясування дотримання скаржником положень статей 29 Господарського процесуального кодексу України та статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/1227/16 ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.08.2016 було прийнято до провадження.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8618 від 02.09.2016), в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення, з підстав та обставин, що наведені у даному відзиві.

Ретельно дослідивши зміст та доводи апеляційної скарги, а також надані скаржником докази на підтвердження обставин, що викладені у ній, заслухавши у судовому засіданні 06.09.2016 пояснення прокурора та уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Заступника прокурора Харківської області (вх. № 2151 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/1227/16 без розгляду, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема до статей 2 та 29.

Зазначеними статтями Господарського процесуального кодексу України регламентовано участь прокурора у розгляді справ.

Відповідно до статей 29, 91, 107, 111-15 і 113 Господарського процесуального кодексу України, статей 23 і 24 Закону України "Про прокуратуру" формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути подання прокурором апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також вступ у справу та участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.

Згідно з чинною редакцією статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Відповідно до частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Згідно з приписами частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Враховуючи такі зміни у законодавстві та з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 14.07.2016 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" було внесено зміни до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", та роз'яснено, що відповідна інстанція господарського суду не має правових підстав для повернення апеляційної, касаційної скарги, а також заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише тому, що прокурор не звертався з позовною заявою у цій справі.

Відповідно до визначеної законом компетенції прокурор має право подати апеляційну чи касаційну скаргу лише у справах зі спорів, що стосуються інтересів держави, громадянина, в тому числі у справах про банкрутство, що стосуються інтересів держави або громадянина.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Судам слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів визначає, що прокурор звертаючись до суду з апеляційною скаргою повинен, зокрема:

- обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в апеляційному господарському суді;

- зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку прокуратурою Харківської області не дотримано передбачених чинним законодавством передумов звернення до суду апеляційної інстанції та не обґрунтовано підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру".

Так, ініціюючи перегляд судового рішення у справі, Заступник прокурора Харківської області в якості підстав для представництва прокуратурою у суді інтересів Харківської міської ради та Інспекції ДАБК у Харківській області визначив наявність порушень державних інтересів, адже визнання права власності на нежитлову споруду за ТОВ "Вершина ЛТД" на думку прокурора відбулось з порушеннями законодавства, так як земельна ділянка використовувалася і використовується без правовстановлюючих документів, що тягне за собою ненадходження до місцевого бюджету передбаченої законодавством плати за землю. При цьому, скаржник зазначив, що за наслідками вивчення прокуратурою Харківської області рішення суду та матеріалів справи, останньою встановлено, що позивачем не оформлено землекористування земельної ділянки, на котрій розташовано об'єкт продажу у встановленому законом порядку, а докази правомірного користування цієї земельною ділянкою (договір оренди земельної ділянки, державний акт на земельну ділянку), на якій розташовано побудовані нежитлові будівлі, у справі відсутні. Також, скаржник зазначив, що у справі не міститься доказів відведення земельної ділянки для будівництва спірного об'єкта саме позивачу у справі, дозволу на виконання будівельних робіт, проектної документації на будівництво об'єкта, погодження і затвердження проекту будівництва компетентними органами у встановленому законодавством порядку, а також відповідних документів, які б свідчили про прийняття об'єктів в експлуатацію державною технічною комісією, на якій земельній ділянці розташовані, тощо.

Втім, під час перевірки наявності підстав для представництва прокурора у суді апеляційної інстанції, колегією суддів встановлено, що скаржником не доведено які саме інтереси держави підлягають захисту і саме прокурором, в чому саме полягають порушення або загроза порушення інтересів держави в контексті спірних правовідносин і що таке порушення спричинено винесеним рішенням у справі, оскільки предметом договору № 4/4 від 16.03.1998 (відповідно до його умов), який суд першої інстанції визнав дійсним, є об'єкт нерухомого майна - споруда ремонтної дільниці площею 210,5 кв.м. за адресою: місто Харків, вулиця Основ'янська 55. Право орендного використання земельної ділянки не є предметом даного позову та судового дослідження.

Також, прокурором не доведена суду апеляційної інстанції та обставина, що захист вказаних інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Докази попереднього (до звернення до суду) повідомлення про це суб'єкта владних повноважень, який до того ж має право оскарження підстав для представництва, до апеляційної скарги не надані.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та здійснення інших повноважень в галузі земельних відносин.

Частиною п'ятою та шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Частиною третьою статті 78 Земельного кодексу України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

З огляду на вказане, колегія суддів визначає, що згідно з положеннями чинного законодавства Харківська міська рада наділена правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції прокуратура Харківської області з посиланням на необхідність захисту інтересів держави, не обґрунтувала відповідно положень частини другої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що Харківська міська рада та Інспекція ДАБК у Харківській області не можуть самостійно захистити свої порушені або оспорювані права, або реалізувати процесуальні повноваження, або яким чином спірні правовідносини впливають на можливість порушення інтересів держави.

Таким чином, у суду не має підстав вважати, що Харківська міська рада не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки щодо захисту в суді законних інтересів держави.

Також, у судовому засіданні 06.09.2016 прокурор підтвердив, що він не має доказів попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це відповідного суб'єкта владних повноважень.

При цьому, подана до суду апеляційна скарга таким повідомленням вважатися не може, оскільки фактично констатує ініціювання прокурором перегляду судового рішення у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку заявником апеляційної скарги не доведені обставини, які б зумовлювали підтвердження судом апеляційної інстанції підстав для представництва прокуратурою Харківської області інтересів держави в суді при розгляді даної справи.

Пленум Вищого господарського суду України № 7 від 14.07.2016 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" роз'яснив, що у разі подання прокурором апеляційної або касаційної скарги чи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без зазначення того, у чому саме полягає порушення інтересів держави, або без обґрунтування необхідності захисту таких інтересів, або без обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави або громадянина в суді господарський суд повинен повернути її згідно з пунктом 1 частини першої статті 97 або пунктом 1 частини першої статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України, або пунктом 5 частини шостої статті 113 Господарського процесуального кодексу України і винести з цього приводу ухвалу.

Пунктом 1 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Якщо після прийняття апеляційної скарги виникають сумніви у наявності особи, яка підписала скаргу, права на її підписання, суд пропонує заявникові подати відповідні докази. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підстав пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України з винесенням відповідної ухвали.

Підсумовуючи вищенаведене, а також беручи до уваги невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду апеляційної інстанції обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, ненадання прокурором після прийняття апеляційної скарги до провадження відповідних доказів на підтвердження інших визначених частиною третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обставин, з якими вказана норма закону пов'язує можливість представництва прокурором інтересів держави у суді, відсутність у суду апеляційної інстанції підтверджень дотримання скаржником положень статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області. м. Харків (вх. №2151 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/1227/16 слід залишити без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України з винесенням відповідної ухвали.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 частини першої статті 81, статтями 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. № 2151 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/1227/16 залишити без розгляду.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.