Ухвала

від 27.09.2016 по справі 183/4920/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 183/4920/16

№ 1-кс/183/753/16

27 вересня 2016 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт речового доказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.09.2016 року до Новомосковського міськрайонного суду в порядку ст.. 170 КПК України надійшло клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт речового доказу. В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що в ході здійснення аналізу законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Магдалинівського району встановлено, що невідомою особою в порушення вимог ст. ст. 116, 124, 125, 211 Земельного Кодексу України та ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які регламентують набуття і реалізацію права на землю, самовільно зайнято земельні ділянки площею 8,100 га та 40,900 га, сільськогосподарського призначення державної форми власності, загальною площею 49 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, та перебували у постійному користуванні ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право постійного користування серії ДБ № б/н від 28.12.2000 року, яка померла.

Земельні ділянки, загальною площею 49 га, розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надані у постійне користування для ведення фермерського господарства померлій ОСОБА_3 (актовий запис про смерть № 2 від 18.01.2010 року), не може бути успадкована спадкоємцями, оскільки перебувають у власності держави, а ОСОБА_3 надавалася у користування.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Крім того, вимогами Земельного кодексу України не передбачено право постійного користування а ні для громадян, а ні для приватних підприємств або фермерських господарств. У зв`язку з чим, після смерті постійного землекористувача ОСОБА_3 можливе переоформлення права користування вказаними земельними ділянками лише на умовах довгострокової оренди, що зроблено не було.

Після смерті ОСОБА_3 рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2014 року визнано за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом, право на СФГ «Євгенія» та право на користування вказаними земельними ділянками.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 року зазначене рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом права користування зазначеними земельними ділянками скасовано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі Статутом СФГ «Євгенія» право постійного користування земельними ділянками, яке за життя надано саме ОСОБА_3 , не було внесено до складеного капіталу господарства, а відтак спірні земельні ділянки не можуть бути успадковані спадкоємцями, оскільки перебувають у власності держави (територіальної громади).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 року залишено без змін.

Таким чином, судами достовірно встановлено відсутність права у будь-яких осіб на користування вказаними земельними ділянками станом на початок 2015 року.

Разом з тим, 14.03.2016 року під час обстеження зазначених земельних ділянок спеціалістом землевпорядником Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області встановлено, що в 2015 році на них вирощувались сільськогосподарські культури та станом на момент обстеження вказані земельні ділянки розорані.

Враховуючи викладене, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2016 року за № 42016041500000018 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 49 га.

У подальшому, з метою підтвердження факту самовільного зайняття вказаних земельних ділянок та встановлення розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 року призначено проведення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо законності користування вказаними земельними ділянками, проведення якої доручено фахівцям Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.

За результатами проведення перевірки фахівцями Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області підтверджено факт самовільного зайняття вказаних земельних ділянок, а саме використовуються для товарного сільськогосподарського виробництва засіяні сояшником. Також, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, проведено розрахунок завданих державі збитків внаслідок самовільного зайняття вказаних земельних ділянок, які склали понад 68599,45 грн., що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 18.08.-25.08.2016 року Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.

На теперішній час, досудовим розслідуванням встановлено, що невідомою особою самовільно зайнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, загальною площею 49 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, та перебували у користуванні померлої ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, врожай соняшнику, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці, є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування, у зв`язку з чим постановою від 30.08.2016 року врожай на земельних ділянках, загальною площею 49 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У зв`язку з цим прокурор вважає, що виникла необхідність забезпечити збереження речового доказу у кримінальному провадженні, врожаю, що росте на самовільно зайнятих земельних ділянках, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави.

В судове засідання прокурор не з`явився, надавши суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, а також підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, визначених в клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку із здійсненням судового провадження за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98КПК України.

Частиною 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали клопотання містять постанову першого заступника керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про визнання речовим доказом врожаю соняшника, що росте на земельних ділянках, загальною площею 49 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Однак, незважаючи на зазначене, слідчий суддя вважає, що в даному випадку врожай соняшника не відповідає вимогам ст.. 98 КПК України з наступних підстав.

Як вбачається з подання прокурора, земельні ділянки, загальною площею 49.0 га знаходилися в постійному користуванні для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 , яка померла відповідно до актового запису про смерть № 2 від 18.01.2010 року. В подальшому, вказані земельні ділянки використовувалися фермерським господарством «Євгенія», у якого в цей час не були належним чином оформлені документи. Процес оформлення документів розпочався ще у 2014 році та триває до теперішнього часу. Весь цей час фактично ці земельні ділянки використовувалися ОСОБА_5 . У 2016 році ФГ «Євгенія» засіяла ці земельні ділянки соняшником, арешт на який просить накласти прокурор, як на речовий доказ у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що врожай соняшника не може бути речовим доказом по даному кримінальному провадженню, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні клопотання першого заступника керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт речового доказу у вигляді вражаю соняшника, що росте на земельних ділянках загальною площею 49.0 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та, відповідно до Державного акту на право постійного користування серії ДП (без номеру), зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування за ДМ № 660, виданого 28.12.2000 року, перебували у користуванні ОСОБА_3 , - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1