Рішення

від 29.09.2016 по справі 192/1245/16-ц

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1245/16-ц

Провадження № 2/192/524/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2016 р. Солонянськийрайонний суд Дніпропетровськоїобласті в складі:

головуючого -судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання- Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду всмт Солоне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» до ТелюриВячеслава Станіславовича, ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 3 758 724 гривні 02 копійки у зв'язку з укладанням договорів поруки від 04 листопада 2013 року, за якими поручителі зобов'язалися відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ПП «Землі Бахмута» у зв'язку з укладеним договором фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року, який був укладений з позивачем.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 04 листопада 2013 року між позивачем та приватним підприємством Землі «Бахмута» був укладений договір фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року, відповідно до умов якого позивач передав у платне користування предмет лізингу, а саме: Комбайн Case 8230 та Жниварку Case 22030 загальною вартістю 136 000,00 доларівСША, що на дату укладання договору становило 1 114 112,00 гривень.

Відповідно до Договору лізингу усі платежі ОСОБА_2 - ПП Землі «Бахмута», зобов'язаний був здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до умов Договору лізингу та графіку внесення лізингових платежів, а п. 3.4 цього договору передбачено, що сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми в доларах США, зазначеної у графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати ОСОБА_2 чергового Лізингового платежу, зазначеного в графіку.

Позивач посилається на те, що з 20 травня 2014 року ОСОБА_2 припинив добросовісно виконувати взяті на себе зобов'язання зі сплати лізингових платежів, а всього на користь позивача ОСОБА_2 було сплачено лише 47 756 гривень 98 копійок, у зв'язку з чим станом на 19 лютого 2016 року утворилася заборгованість яка становить 142 375, 91 доларів США, що відповідно до довідки про курс купівлі валюти від 18 лютого 2016 року становить 3 758 724 гривні 02 копійки.

В своєму позові ТОВ «ТД «Агроальянс» зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором лізингу між ним та відповідачами по справі було укладено два договори поруки від 04 листопада 2013 року, згідно умов яких, їх предметом є зобов'язання поручителів відповідати солідарно в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року, а також усіх додаткових угод до нього.

Пунктом 2.1 договорів поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року, Лізингодавець має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи ОСОБА_2 або обом сторонам одночасно, а відповідно до п. 2.2 договору поруки Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя.

Згідно з п.3.1.2 договорів поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з ОСОБА_2 перед Лізингодавцем за виконання умов основного зобов'язання усім належним йому майном.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивач змушений звернутися з позовом до суду про примусове солідарне стягнення заборгованості за вказаним договором з відповідачів, як поручителів.

Представник позивача, який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.218), в судове засідання 29 вересня 2016 року не з'явився, а згідно заяви (а.с.226) представник позивача просила здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.9 ст.74 ЦПК України шляхом опублікування оголошення у пресі (а.с.223-225) у зв'язку зі зняттям з реєстрації місця проживання за рішенням суду (а.с.44), в судове засідання 29 вересня 2016 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, як не подав і заперечень проти позову та доказів, що їх обґрунтовують.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа - ПП Землі «Бахмута», які про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.219,220-222), в судове засідання 29 вересня 2016 року не з'явилися. В уточненій заяві про скасування заочного рішення відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що позивач надав до позову договори поруки, які на думку відповідачки не укладалися з відповідачем ОСОБА_3, оскільки мають відмінні реквізити від договору поруки (нумерацію), який був укладений з нею. Також посилається на існування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2015 року у справі №904/10276/14 за позовом ТОВ «ТД «Агроальянс» до ТД «АС-ТЕРРА», ПП «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 166АА-13 від 04 листопада 2013 року, яким позов було задоволено та стягнуто з ПП «Землі Бахмута» 5 157 392 гривні 49 копійок заборгованості та судові витрати в сумі 73 080 гривень 00 копійок. На думку відповідачки, позивач знову намагається стягнути вдруге заборгованість за спірним договором, маючи вже відповідне рішення суду, а тому просила суд закрити провадження по справі з цих підстав (а.с.184). Крім того, посилається на те, що судом при ухваленні заочного рішення було самостійно збільшено строк позовної давності та не враховане те, що відповідачка проживає в зоні АТО на якій не застосовуються штрафні санкції за будь-якими договорами, а об'єкт лізингу був знищений бойовиками так званої ЛНР шляхом підпалу, що і створило труднощі з оплатою по спірному договору. Вважає, що позивачем було порушено правило підсудності, оскільки з позовом він має звернутися саме за місцем проживання ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 не укладав договір поруки та їй особисто не відома вказана особа.

Ухвалою суду від 08 вересня 2016 року заява про перегляд заочного рішення була частково задоволена, а заочне рішення від 31 березня 2016 року - скасоване (а.с.214-215), справу призначено до розгляду.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд у відповідності з ч. 2 ст.197 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по наявним у справі доказам.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та приватним підприємством Землі «Бахмута» був укладений договір фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року, відповідно до умов якого позивач передав у платне користування предмет лізингу - Комбайн Case 8230 та Жниварку Case 22030, загальною вартістю 136 000,00 доларів США, що на дату укладання договору становило 1 114 112,00 гривень (а.с.13-16).

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Пунктом 3.1 договору фінансового лізингу передбачено, що усі платежі за договором ОСОБА_2 зобов'язаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та Додатку №2 «Графік внесення лізингових платежів» до договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця (а.с.17).

Згідно зазначеного Графіку ОСОБА_2 зобов'язаний був з 20 листопада 2013 року по 20 березня 2015 року здійснювати лізингові платежі в доларах США в розмірах, які зазначені в графіку.

Також судом було встановлено, що 04 листопада 2013 року між сторонами договору лізингу був підписаний акт приймання-передачі предмету договору лізингу (а.с.18), що свідчить про виконання з боку Лізингодавця умов укладеного договору. Отримання предмету лізингу не заперечує також і відповідачка ОСОБА_1 в своїх заявах про скасування заочного рішення. При цьому відповідачка посилається на те, що предмет лізингу був знищений шляхом підпалу (а.с.161), що і створило проблеми з оплатою за договором лізингу. Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 не заперечує факт виникнення заборгованості за спірним договором фінансового лізингу.

Згідно розрахунку позивача, який міститься в тексті позовної заяви, ПП «Землі Бахмута» сплатили на виконання умов договорів лізингу 47 756 гривень 98 копійок та з 20 травня 2014 року припинили виконувати свої зобов'язання щодо сплати періодичних платежів, у зв'язку з чим позивач звертався з письмовою вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 28 листопада 2014 року, направленого на адресу ОСОБА_1 (а.с.20,21), яка залишилася без виконання.

У зв'язку з припиненням виконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, станом на 19 лютого 2016 року за розрахунком позивача, утворилася заборгованість в розмірі 142 357,91 доларів США, що згідно курсу купівлі валют становить 3 758 724 гривні 02 копійки, що свідчить про істотне порушення ОСОБА_2 в односторонньому порядку умов укладеної угоди.

Судом також було встановлено, що в якості забезпечення виконання умов договору фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були укладені окремі договори поруки від 04 листопада 2013 року №1П/165АА-13 та №1П/166АА-13 відповідно (а.с.9-10,11-12).

Відповідно до умов укладених договорів поруки, у випадку неможливості виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за основним договором, Лізингодавець має право на свій розсуд пред'явити вимоги безпосередньо до поручителя чи ОСОБА_2 або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення ОСОБА_2 своїх зобов'язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення забезпеченого порукою зобов'язання, а ОСОБА_2 не пізніше ніж за 3 банківських дні до моменту настання строку виконання зобов'язання за основним договором повідомляє Лізингодавця та поручителя про неможливість виконання своїх зобов'язань.

Пунктом 2.2 договорів поруки передбачено, що у разі неможливості поручителем виконати вимогу Лізингодавця, то останній має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, а після такого виконання поручитель набуває всіх прав Лізингодавця (а.с.9,11).

Судом було встановлено, що п.12.1 договору фінансового лізингу передбачено строк дії договору з 04 листопада 2013 року по 20 березня 2015 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним (а.с.15).

В той же час договір поруки від 04 листопада 2013 року, який був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 згідно п. 6.2 втрачає свою силу з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання, а також порука припиняється в разі, якщо Лізингодавець до 11 грудня 2015 року не пред'явить вимоги до поручителя.

Позивач в своєму позові посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 01 липня 2015 року отримав письмову вимогу про прострочення ОСОБА_2, проте не здійснив дії щодо погашення заборгованості.

Однак до матеріалів справи будь-яких доказів направлення на адресу відповідача ОСОБА_3 такого повідомлення надано не було, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, при цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_3 в строк до 11 грудня 2015 року, а тому порука за вказаним договором вважається припиненою з цієї дати, оскільки це прямо передбачено умовами спірного договору поруки та відповідає положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України, у зв'язку з чим вимоги про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

В той же час судом було встановлено, що відповідно до п. 6.2 договору поруки від 04 листопада 2013 року, який був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 цей договір втрачає свою силу з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання, а також порука припиняється в разі, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя (а.с.12).

Судом було встановлено, що ПП «Землі Бахмута» з 20 травня 2014 року припинило виконувати належним чином свої зобов'язання по договору фінансового лізингу, позивач звертався до поручителя ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості 28 листопада 2014 року (а.с.20,21), а строк виконання зобов'язання за основним договором - 20 березня 2015 року і з позовом до суду позивач звернувся26 лютого 2016 року, тобто в межах трирічного строку з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором. Тому договір поруки, який було укладено з відповідачкою ОСОБА_1 є таким, що не припинений на час розгляду справи судом, а посилання відповідачки щодо збільшення строку позовної давності судом є такими, що спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, а згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що п. 1.1 договору поруки №1П/166АА-13 передбачено, що поручитель ОСОБА_1 зобов'язується відповідати за належне виконання боржником - ПП «Землі Бахмута» зобов'язань, що випливають з договору фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року №166АА-13, а також усіх додаткових угод до нього.

Оскільки з відповідачами, як поручителями за кредитним договором, укладалися окремі договори поруки, то суд приходить до висновку про те, що між собою відповідачі-поручителі не є солідарними боржниками, а вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом України в постановах від 11 березня 2015року у справі № 6-35цс15, від 24 червня 2015 року у справі № 6-255цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-745ц15.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки від 04 листопада 2013 року не встановлена солідарна відповідальність поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1,а також суд під час розгляду справи дійшов до висновку про припинення договору поруки, який був укладений з відповідачем ОСОБА_3 В С., то суд приходить до висновку про те, що підстави для солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителів згідно з вимогами ч. 3ст. 554 ЦК України відсутні, проте наявні правові підстави для стягнення суми заборгованості з відповідача ОСОБА_1, як поручителя окремо від основного боржника, що передбачено умовами спірного договору поруки та узгоджується з ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Відповідачка ОСОБА_1 в своїх заявах про скасування заочного рішення посилається на те, що в березні 2016 року вона дізналася про існування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2015 року у справі №904/10276/14 за позовом ТОВ «ТД «Агроальянс» до ТД «АС-ТЕРРА», ПП «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 166АА-13 від 04 листопада 2013 року, яким позов було задоволено та стягнуто з ПП «Землі Бахмута» 5 157 392 гривні 49 копійок заборгованості та судові витрати в сумі 73 080 гривень 00 копійок. На думку відповідачки, позивач намагається двічі стягнути суму заборгованості як з Лізингоотримувача, так і з поручителя, що є неприпустимим.

Судом встановлено, що дійснорішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2015 року у справі №904/10276/14 за позовом ТОВ «ТД «Агроальянс» до ТД «АС-ТЕРРА», ПП «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 166АА-13 від 04 листопада 2013 року, яким позов було задоволено та стягнуто з ПП «Землі Бахмута» 5 157 392 гривні 49 копійок заборгованості та судові витрати в сумі 73 080 гривень 00 копійок (а.с.185-187).

Верховний Суд України в своїй постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-2974сц15 зробив правовий висновок по аналогічній справі, в якому зазначив, що відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Таким чином, вданому випадку неможливо здійснювати розгляд вимог позивача про стягнення заборгованості з Лізингоотримувача та поручителів-фізичних осіб в одному провадженні, оскільки вимоги до основного боржника підлягають розгляду в порядку ГПК України, а вимоги до поручителів-фізичних осіб в порядку ЦПК України.

На підставі викладеного, суд вважає, що існування рішення господарського суду заяким було стягнуто заборгованість з ПП «Землі Бахмута» по договору фінансового лізингу не порушує права відповідачів, а ПП «Землі Бахмута» приймали участь в розгляді даної справи як третя особа, оскільки рішення суду може вплинути на його права та обов'язки.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між позивачем та відповідачами по справі були укладені окремі догори поруки, за умовами яких відповідачі зобов'язалися відповідати солідарно з боржником за виконання основного зобов'язання.

Пред'явлення позивачем окремих вимог про стягнення заборгованості за спірним договором фінансового лізингу як до лізингоотримувача, так і до поручителів не обмежено чинним законодавством, що також підтверджується практикою ВСУ, яка викладена в постановах № 6-35цс15 від 11 березня 2015 року, № 6-255цс15 від 24 червня 2015 року, №6-745ц15 від 01 липня 2015 року, №6-2974сц15 від 27 квітня 2016 року.

На підставі зазначеного, позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів підлягають частковому задоволенню, оскільки стягненню підлягає заборгованість лише з поручителя ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням договору поруки, який був укладений з відповідачем ОСОБА_3

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачаБандурко Н. В. на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу №166АА-13, який був укладений 04 листопада 2013 року між позивачем та приватним підприємством Землі «Бахмута» станом на 19 лютого 2016 року в розмірі3 758 724 гривні 02 копійки.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем під час звернення з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202-208,510-516,517,525,526,553-559,599,626,628,806-809 ЦК України, ст. ст.ст.10,11,57,60, 64, 88,ч.2 ст.197, 209, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» заборгованість за договором фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року №166АА-13 станом на 19 лютого 2016 року в загальній сумі 3 758 724 (три мільйони сімсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 02 копійки, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» судовий збір в розмірі 56 380 (п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят) гривень 87 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина