Рішення

від 25.10.2016 по справі 922/2783/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 922/2783/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт", с. Глинське 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ізюмська районна державна адміністрація, м. Ізюм до Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (перший відповідач) та ФО Милаєнко ОСОБА_2, с. Стара Гнилиця (другий відповідач) про визнання права оренди, визнання права на поновлення (укладання на новий строк) договору, визнання недійсним договорів оренди, визнання укладеною додаткової угоди за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

першого відповідача - ОСОБА_3

другого відповідача - ОСОБА_4

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - перший відповідач) та ФО ОСОБА_5 (далі - другий відповідач) звернулось СТОВ "Хлібопродукт" (далі - позивач). У позові останній просив суд:

- визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ХлібопродуктВ» право оренди земельних ділянок площею 52,0019 га із земель державного земельного запасу, а саме - ріллі: контур № 29 площею 33,9019 га кадастровий номер 6322886:04:000:0258, контур 40 площею 18,1000 га кадастровий номер 6322886:04:000:0259 із земель державного земельного запасу на умовах Договору оренди землі від 09.09.2004, зареєстрованого в Ізюмській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру 21.09.2004 за № 706 строком до 21.09.2019;

- визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ХлібопродуктВ» пріоритетне право на поновлення (укладення на новий строк) Договору оренди землі від 09.09.2004, зареєстрованого в Ізюмській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру 21.09.2004 за № 706;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 27.05.2016, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016 за номером запису 15336541 щодо права оренди земельної ділянки загальною площею 33,9019 га з кадастровим номером 6322886:04:000:0258;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 27.05.2016, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016 за номером запису 15332478 щодо права оренди земельної ділянки загальною площею 18,1 га з кадастровим номером 6322886:04:000:0259;

- визнати укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ХлібопродуктВ» Додаткову угоду до Договору оренди землі від 09.09.2004, зареєстрованого в Ізюмській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру 21.09.2004 за № 706 у редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» мав право користування землями сільськогосподарського призначення загальною площею 52,0019 га, в тому числі ріллі із земель державного земельного запасу, а саме: контур №29 площею 33,9019 га та контур №40 площею 18,1000 га, розташованих на території Левківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та має згідно із умовами п. 8 договору оренди землі від 09.09.2004 №706, строк дії якого закінчився 21.09.2009 року, законне право на його поновлення на тих умовах же умовах і на той же строк. Посилається на те, що 10.03.2009, тобто більш ніж за 5 місяців до дня закінчення строку дії договору оренди землі від 09.09.2004 №706 звернувся із заявою до третьої особи - Ізюмської районної державної адміністрації та клопотав про поновлення цього договору на строк 49 років, тобто з 21.09.2009 до 21.09.2058. Позивач стверджує, що саме це звернення є підставою для поновлення спірного договору оренди землі від 09.09.2004 №706. Посилається на те, що він, як орендар, продовжував користуватись зазначеними земельними ділянками, отримав згоду розпорядника землі на поновлення договору оренди, та є належним землекористувачем Вважає порушеними з боку відповідачів приписи статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , ч. 1 статті 777 та статті 764 ЦК України. Договори оренди земельних ділянок, укладені між відповідачами вважає недійсними, як такі, що порушують переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 09.09.2004. Посилаючись на ст. 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України, вважає, що законні інтереси позивача на переважне поновлення права оренди земельних ділянок мають бути захищені шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 09.09.2004 №706 у запропонованій СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» редакції.

Ухвалою суду від 19.08.2016 було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 08.09.2016.

08.09.2016 до суду від представника другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, посилався на те, що ним у відповідності до приписів Земельного кодексу України з 1-м відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як орендарем, були укладені договори оренди землі, а саме: договір від 27.05.2016 щодо права оренди земельної ділянки загальною площею 33,9019 га; із кадастровим номером 6322886500:04:000:0258, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016 за номером запису 15336541 та договір від 27.05.2016 щодо права оренди земельної ділянки загальною площею 18,1000 га із кадастровим номером 6322886500:04:000:0259, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016 за номером запису 15332478. Наданий відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.09.2016 розгляд справи був відкладений до 13.09.2016 до 11:30.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 12.09.2016 №775, призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/2783/16 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №922/2783/16 визначено суддю Погорелову О.В.

13.09.2016 до суду від представника другого відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд припинити провадження у справі. Надане клопотання досліджене судом та долучене до матеріалів справи.

13.09.2016 до суду від представника другого відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та відмову у позові у зв'язку зі спливом позовної давності. У заяві другий відповідач вказує на те, що згідно п. 8 договору оренди землі від 09.09.2004 №706, укладеного між позивачем - СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» та 3-ю особою - Ізюмською РДА, строк дії договору закінчився 21.09.2009. Вважає, що розпорядження Ізюмської РДА №110 від 24.03.2009 зобов'язувала позивача здійснити дії щодо розробки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розташованих на території Левківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто, позивач мав змогу здійснити дії із землеустрою завчасно, до спливу терміну дії договору оренди, тобто до 21.09.2009 року, проте технічну документацію не розробив, та не сформував земельні ділянки як об'єкти речових права, що унеможливлювало укладення будь яких правочинів з земельними ділянками. Тобто, перебіг строку позовної давності на захист переважного права СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» на поновлення договорів оренди земельними ділянками контур №29 площею 33,9019 та контур №40 площею 18,1000 га, розташованих на території Левківської сільської ради почався з 21.09.2009 та сплив 21.09.2012. У зв'язку з чим, із посиланням на ст.257, 261, ч. 4 статті 267 ЦК України, просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні вимог щодо визнання за позивачем права оренди строком до 21.09.2019 двох земельних ділянок із кадастровим номером 6322886:04:000:0258 площею 33,9019 га та із кадастровим номером 6322886:04:000:0259 площею 18,1000 га на умовах договору оренди землі від 09.09.2004 №706; визнання за позивачем пріоритетного права на поновлення договору оренди землі від 09.09.2004 №706. Надана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Ізюмська РДА, у письмових поясненнях, наданих до суду 13.09.2016, позовні вимоги позивача СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» вважає законними, визнає в повному обсязі та просить іх задовольнити. Посилається на те, Ізюмська РДА, як орендодавець, надало СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» , як орендарю, в оренду земельні ділянки площею 52,0019 із земель державного земельного запасу, а саме - ріллі контур №29 площею 33,9019 га та контур №40 площею 18,1000 га на умовах договору оренди землі від 09.09.2004. 24.03.2009 заява СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» від 10.03.2009 щодо поновлення дії договору оренди була розглянута Ізюмською державною адміністрацією. За результатами розгляду винесено розпорядження №110 В«Про надання дозволу на поновлення договору оренди землі №706 зареєстрованого 21.09.2004 та надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» надано позивачеві дозвіл на поновлення договору оренди землі №706, зареєстрованого 21.09.2004, та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення права оренди за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 52,0019 га, в тому числі, ріллі із земель державного земельного запасу контур №29 площею 33,9019 та контур №40 площею 18,1000 га, розташованих на території Левківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вважає, що договір оренди є подовженим автоматично. Посилається на те, що відсутність оформленої додаткової угоди до договору оренди №706 є наслідком зміни розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з 01.01.2013 згідно із змінами, внесеними до ст.122 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 13.09.2016 розгляд справи був відкладений до 20.09.2016 до 10:45.

20.09.2016 представником другого відповідача суду було подано клопотання, в якому він просить суд припинити провадження по справі №922/2783/16 у частині позовних вимог СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» до головного управління Держгеокадастру у Харківській області та громадянина ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди землі від 27.05.2016 року, укладеного між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та громадянином ОСОБА_5 про передачу в оренду земельної ділянки державної власності із кадастровим номером 6322886500:04:000:0258 та про визнання недійсним договору оренди землі від 27.05.2016 року, укладеного між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та громадянином ОСОБА_5 про передачу в оренду земельної ділянки державної власності із кадастровим номером 6322886500:04:000:0259, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Надане клопотання досліджене судом та долучене до матеріалів справи.

20.09.2016 до суду від представника другого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд виключити із кола доказів у справі №922/2783 лист №02-20/389 від 29.08.2016 Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області за підписом сільського голови ОСОБА_6, адресований директору СГ ТОВ "Хлібопродукт" ОСОБА_7, як такий, що не відповідає критеріям належності і допустимості доказів, встановленим ст.ст. 24, 32 ГПК України. Надане клопотання досліджене судом та долучене до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.09.2016 розгляд справи був відкладений до 04.10.2016 до 11:45.

У судовому засіданні 04.10.2016 представник першого відповідача подав суду відзив на позовну в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, посилається на те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної форми власності в межах області згідно з приписами статті 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013. З часу набуття повноважень та до цього часу з боку позивача не було звернень до 1-го відповідача щодо оренди земельних ділянок державної форми власності, розташованих на території Левківської сільської ради за межами населених пунктів. СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» не є власником ані користувачем земельних ділянок із кадастровим номером 6322886:04:000:0258 площею 33,9019 га та із кадастровим номером 6322886:04:000:0259 площею 18,1000 га, тому укладання договорів оренди зазначених земельних ділянок із 2-м відповідачем фізичною особою ОСОБА_5 відповідає чинному законодавству та не суперечить законним правам та інтересам позивача. У задоволенні вимоги про визнання додаткової угоди укладеною просить відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивач до розпорядника земель державної форми власності - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області додаткову угоду від 13.07.2016 до договору від 09.09.2004 №706 в редакції, доданої до позовної заяви, не подавав, а відповідач її умови не погоджував. Строк оренди, зазначений в додатковій угоді, визначено як 49 років, в той же час позовні вимоги позивача містять вимогу визнати право оренди до 21.09.2019. Посилається на вимоги статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , згідно яких при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо розміру орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладання договору оренди землі припиняється. Вважає, що з урахуванням вимог статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , статей 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, законодавчі підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Наданий відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.10.2016 розгляд справи був відкладений до 18.10.2016 до 10:45.

Ухвалою суду від 18.10.2016 розгляд справи був відкладений до 25.10.2016 до 10:45.

25.10.2016 до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи відповіді Ізюмської РДА та Ізюмської ОДПІ про надання витребуваних ухвалою суду документів. Надане клопотання та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.10.2016 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами виник спір, пов'язаний із правом користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України В«Про оренду земліВ» , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 4 Закону України В«Про оренду земліВ» (в редакції станом на 01.01.2004) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Тобто, станом на 09.09.2004 повноваження орендодавця земельних ділянок, що перебувають у державній власності, розташованих на території Левківської сільської ради, належало Ізюмській райдержадміністрації.

09.09.2004 між третьою особою без самостійних вимог, як орендодавцем, - Ізюмською РДА та позивачем, як орендарем, СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» був укладений договір оренди землі. Зазначений договір оренди землі був зареєстрований 21.09.2004 в Ізюмській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.09.2004 №706.

Згідно п.1 договору предметом договору оренди є короткострокове платне користування земельними ділянками площею 52,0019 га із земель державного земельного запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Левківської сільської ради.

Пунктом 2 договору оренди від 09.09.2004 в якості об'єкта оренди зазначено земельні ділянки загальною площею 52,0019 га із земель державного земельного запасу, у тому числі -ріллі: контур №29 площею 33,9019 га, контур №40 площею 18,1000 га, із земель державного земельного запасу (згідно матеріалів інвентаризації земель).

Пункт 8 договору оренди від 09.09.2004 визначав, що В«договір укладений на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.В»

10.03.2009 позивач, як орендар, звернувся із листом (вих.51) до третьої особи, як орендодавця, - Ізюмської районної державної адміністрації та клопотав про поновлення договору оренди землі №706 від 09.09.2009 на строк 49 років. Лист від 10.03.2009 не містить додатків, що свідчить про те, що орендар проекту договору оренди землі орендодавцеві не направляв.

Закон України В«Про оренду земліВ» від 06.10.1998 №161-XIV в редакції від 16.09.2008, визначав статтею 33 порядок, строки і умови поновлення договору оренди землі, відповідно до якої після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закон України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянокВ» від 5 березня 2009 року № 1066-VI, змінив вимоги до документів, які посвідчують права на земельну ділянку. Стаття 125 ЗК України, яка визначає виникнення права на земельну ділянку, була викладена в наступній редакції: В«Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.В» Частина 5 ст. 126 ЗК України викладена в такій редакції В«Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.В» Частина друга статті 132 ЗК України доповнена пунктом "ж" такого змісту: В« "ж) кадастровий номер земельної ділянкиВ» . Частиною 3 розділу II В«Перехідні положенняВ» передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень: право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Тобто, для визнання позивача належним користувачем земельних ділянок було необхідно виконати роботи із землеустрою, забезпечити формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

Особа, яка станом на 2009 рік, мала повноваження щодо розпорядження землями державної форми власності на території Левківської сільської ради за межами населених пунктів - Ізюмська районна державна адміністрація в особі голови РДА ОСОБА_8 видала розпорядження від 24 березня 2009 року за №110 В«Про надання дозволу на поновлення договору оренди землі №706, зареєстрованого 21.09.2004 та надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» .

Зазначеним розпорядженням суб'єкт владних повноважень надав позивачеві дозвіл на поновлення договору оренди землі №706, зареєстрованого 21.09.2004, та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення права оренди за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 52,0019 га, в тому числі, ріллі із земель державного земельного запасу контур №29 площею 33,9019 та контур №40 площею 18,1000 га, розташованих на території Левківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.1 розпорядження); зобов'язав СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо становлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та нормативну грошову оцінку земельних ділянок (п.2 розпорядження); зобов'язав СГ ТОВ В«Хлібопродукт технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) надати районній адміністрації для розгляду (п.3 розпорядження).

Зазначене розпорядження Ізюмської РДА від 24.03.2009 року за №110 свідчить про те, що позивачу було відомо про його обов'язок здійснити дії з землеустрою, а саме: забезпечити виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), та необхідність подати цю документацію на затвердження суб'єкту владних повноважень, з метою забезпечення ідентифікації земельної ділянки та присвоєння їй (їм) кадастрового номеру, як суттєвій умові договору оренди землі. Відсутність кадастрового номеру у земельних ділянок свідчить про відсутність державної реєстрації земельної ділянки, як окремого об'єкта речових прав, та унеможливлює державну реєстрацію похідних прав на земельну ділянку, в тому числі право оренди.

В матеріалах справи відсутнє розпорядження Ізюмської РДА, як орендодавця, яке б свідчило про те, що суб'єкт владних повноважень розглянув та затвердив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), надану СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» із присвоєними зазначеним земельним ділянкам кадастровими номерами та прийняв рішення про подовження дії договору оренди від 09.09.2004, укладеного з СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» , ані на той же термін - 5 років на тих же умовах, ані на інший термін - 49 років (як зазначено в листі позивача) на будь-яких інших умовах.

Рішенням XXVII сесії VI скликання Ізюмської районної ради Харківської області від 14.12.2012 №338-VI В«Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які надаються в оренду СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» , за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для визначення розміру орендної плати на території Левківської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської областіВ» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок була затверджена. При цьому в рішенні відсутнє посилання на те, нормативну грошову оцінку яких земельних ділянок затверджено рішенням ради.

Проте, наявність таких рішень свідчить про те, що позивач до свого листа від 10.03.2009 проекту додаткової угоди не тільки не надавав, а й фактично не міг надати, в тому числі і щодо такої суттєвої умови договору оренди як розмір орендної плати.

У зв'язку з прийняттям Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власностіВ» від 6 вересня 2012 року № 5245-VI, в статтю 122 ЗК України внесені зміни, а п. 4 статті 122 ЗК України викладений в наступній редакції:. В«Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.В»

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №258 від 10.05.2012 затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Згідно наказу Мінагрополітики та продовольства №40 від 25.01.2013 пункт 4 Положення був доповнений пунктом 4.32, відповідно до приписів якого, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

В матеріалах справи відсутнє розпорядження суб'єкта владних повноважень, до якого з 01.01.2013 перейшли повноваження на розпорядження землями державної форми власності на території Левківської сільської ради за межами населених пунктів, щодо розгляду та затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), надану СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» із присвоєними зазначеним земельним ділянкам кадастровими номерами, та щодо подовження оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на строк до 21.09.2019 або на 49 років.

Постановою КМУ від 14.01.2015 №5 В«Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадаструВ» було передбачено реорганізацію територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. З часу утворення Головного управління Держгеокадастру у Харківської області повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у власність або в користування для всіх потреб в межах Харківської області перейшло до 1-го відповідача.

За таких обставин, до правовідносин, які склались між позивачем - СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - Ізюмською РДА необхідно застосовувати вимоги ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» в редакції від 16.09.2008. Частиною четвертою пункту 2.17 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6 В«Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» (в редакції від 10.07.2014) прямо встановлено, що судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникало переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) земля є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ). Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК ( 2768-14 ) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. За змістом статті 16 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду. З урахуванням наведеного у разі, коли на час звернення до суду позивачем не надано доказів прийняття відповідним державним органом рішення про передачу йому в оренду спірної земельної ділянки, вимоги про зобов'язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають. Таким чином, оскільки необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, то зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України ( 254к/96-ВР), компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 ЗК ( 2768-14 ), з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. При цьому, приймаючи рішення щодо передачі у користування земельної ділянки суб'єкт владних повноважень ідентифікує її за кадастровим номером.

В матеріалах справи відсутнє рішення суб'єкта владних повноважень, який має право на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності для всіх потреб у межах Харківської області, щодо надання в оренду позивачу - СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» земельних ділянок з кадастровим номером 6322886500:04:000:0258 площею 33,9019 га та з кадастровим номером 6322886500:04:000:0259 площею 18,1000 га строком до 21.09.2019, або ж строком на 49 років.

За таких фактичних обставин відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ХлібопродуктВ» права оренди земельних ділянок площею 52,0019 га із земель державного земельного запасу, а саме - ріллі: контур № 29 площею 33,9019 га кадастровий номер 6322886500:04:000:0258, контур 40 площею 18,1000 га кадастровий номер 6322886500:04:000:0259 із земель державного земельного запасу на умовах Договору оренди землі від 09.09.2004, зареєстрованого в Ізюмській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру 21.09.2004 за № 706 строком до 21.09.2019 у зв'язку з відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог про визнання укладеною між позивачем - СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» та 1-м відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області Додаткової угоди до договору оренди землі від 09.09.2004, зареєстрованого в Ізюмській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру 21.09.2004 за №706, в редакції позивача від 13.07.2016.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області дозволу СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не надавало; технічну документацію, розроблену на замовлення СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» не затверджувало, наказів про передачу в оренду СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» земельних ділянок державної власності з кадастровим номером 6322886500:04:000:0258 площею 33,9019 га та з кадастровим номером 6322886500:04:000:0259 площею 18,1000 га не приймало, та не приймало рішень щодо подовження дій будь-яких договорів СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» на 49 років. За відсутності відповідного волевиявлення суб'єкта владних повноважень вимога про укладення додаткової угоди до договору оренди, яка б продовжувала б дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР), компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями.

Позивач посилався на те, що 10.03.2009, тобто більш ніж за 5 місяців до дня закінчення строку дії договору оренди землі від 09.09.2004, реєстраційний №706 звернувся із заявою до орендодавця та просив його про поновлення цього договору на строк 49 років, тобто з 21.09.2009 до 21.09.2058. Цей же лист позивач зазначає, як підставу для визнання за ним права оренди на ті ж земельні ділянки строком до 21.09.2019. До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі від 10.09.2009 проект додаткової угоди орендарем не надавався.

Статтею 33 Закону України В«Про оренду земліВ» в редакції, чинній на час звернення позивача із зазначеним листом, передбачалось, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Оскільки орендодавець - Ізюмська РДА своїм розпорядженням №110 зобов'язала СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та нормативну грошову оцінку земельних ділянок (п.2 розпорядження), зазначене свідчить про заперечення щодо поновлення договору на той же самий строк і на тих же умовах. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок беззаперечно по іншому встановлює розмір орендної плати за договором. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладання договору оренди землі припиняється.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений у статті 188 ГК України. Частиною 2 статті 188 ГК України встановлений обов'язок сторони договору, у разі якщо вона вважає за необхідне змінити або розірвати договір надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. За вимогами частини 3 статті 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У випадку, коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто, за інших рівних умов переважне право права позивача на поновлення договору виникало 21.09.2009. СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» мало право звернутись за захистом своїх законних прав та інтересів, які випливали із правовідносин щодо укладання, зміни і припинення договору оренди землі протягом трьох років, починаючи з 21.09.2009, тобто не пізніше ніж 21.09.2012. Позивач протягом строку позовної давності за цією категорією спорів, тобто до 21.09.2012 до суду за захистом свого права не звертався. Станом на час звернення з позовною заявою - серпень 2016 року позовна давність за вимогами СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» , які стосуються захисту переважного права на поновлення договору оренди землі спливла. Заява про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами позивача подана 2-м відповідачем по справі - ОСОБА_5

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 3, 4 ст. 267 встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем клопотань про визнання поважними причин пропущення позовної давності не заявлялось.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.05.2016 №4362-СГ між 1-м відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та 2-м відповідачем ОСОБА_5 27.05.2016 укладений договір оренди землі.

Предметом договору є строкове платне користування земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Левківської сільської ради на території Ізюмського району Харківської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,1000 га із кадастровим номером 6322886500:04:000:0259. Номер запису про право власності 13520642. Дата державної реєстрації права власності - 29.02.2016. Форма власності - державна. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016, номер запису про інше речове право 15332478.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.05.2016 №4363-СГ між 1-м відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та 2-м відповідачем - ОСОБА_5 27.05.2016 укладений договір оренди землі. Предметом договору є строкове платне користування земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Левківської сільської ради на території Ізюмського району Харківської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 33,9019 га; із кадастровим номером 6322886500:04:000:0258. Номер запису про право власності 13529348. Дата державної реєстрації права власності - 29.02.2016. Форма власності - державна. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016, номер запису про інше речове право 15336541.

Позивач просить визнати зазначені договори оренди недійсними, оскільки на думку позивача зміст даних правочинів суперечить вимогам законодавства та порушує вимоги статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , відповідно до якої позивач на момент укладання оспорюваних правочинів законно володів та користувався земельними ділянками, мав пріоритетне право на поновлення (укладання на новий строк) договору оренди.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 2016 рік) право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» (стаття 126 ЗК України).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про зареєстроване право оренди чи іншого користування зазначеними земельними ділянками за СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» відсутні.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Ця правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 В«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справВ» у редакції зі змінами від 19.03.2010 і відповідає як вимогам статей 1, 2 і п. 6 ч. 1 12 ГПК України (щодо підвідомчості справ господарським судам), так і вимогам статті 15 ЦПК України (щодо визначення цивільної юрисдикції).

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК України).

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 В«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справВ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів В«аВ» , В«бВ» , В«вВ» , В«гВ» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші).

В матеріалах справи відсутні докази того, що 2-й відповідач - ОСОБА_5 в установленому порядку не набував статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника другого відповідача та припинення провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 27.05.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016 за номером запису 15336541 щодо права оренди земельної ділянки загальною площею 33,9019 га з кадастровим номером 6322886500:04:000:0258 та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 27.05.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016 за номером запису 15332478 щодо права оренди земельної ділянки загальною площею 18,1 га з кадастровим номером 6322886500:04:000:0259.

Щодо клопотання представника другого відповідача про виключення документа з кола доказів, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 32 ГПК України).

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи викладене, суд відхиляє вказане клопотання представника другого відповідача, з огляду на те, що надання доказів є правом сторони, а надання оцінки поданим доказам у справі належить до виключної компетенції суду та не може вирішуватись за клопотанням сторони.

Клопотання представника другого відповідача про припинення провадження у справі в цілому, судом відхиляється, як необґрунтоване, з огляду на наступне.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.7 Постанови № 18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» роз'яснив, що повертаючи позовну заяву згідно з частиною першою статті 63 ГПК. господарський суд повинен зазначити у відповідній ухвалі всі підстави такого повернення, які наведені у цій частині і під які підпадає заява, що повертається. Недопустимим є повертати позовну заяву з підстав, які мали місце й при первісному зверненні з позовом, але не були встановлені й зазначені судом як підстави для повернення первісно поданої позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2016 позовну заяву у даній справі було повернуто позивачу без розгляду через несплату судового збору. У вказаній ухвалі не виявлено порушення правил об'єднання позовних вимог. Таким чином, питання про правильність об'єднання позовних вимог у даному позові судом розглянуто, порушень не виявлено, що знайшло своє відображенні у судовому рішенні, яке набуло законної вили.

Вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі визначений у ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а саме: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Порушення правил об'єднання позовних вимог не може бути підставою для припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі у частині позовних вимог СГ ТОВ В«ХлібопродуктВ» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та громадянина ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди землі від 27.05.2016, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та громадянином ОСОБА_5 про передачу в оренду земельної ділянки державної власності із кадастровим номером 6322886500:04:000:0258 та про визнання недійсним договору оренди землі від 27.05.2016, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та громадянином ОСОБА_5 про передачу в оренду земельної ділянки державної власності із кадастровим номером 6322886500:04:000:0259.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_9