Рішення

від 27.10.2016 по справі 464/10112/14-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/10112/14-ц

пр.№ 2/464/79/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2016 року

Сихівський районний суд м. Львова в складі :

головуючого-судді Мички Б.Р.

при секретарі Янишин М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2П, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9-З.П., ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №3 від 15 квітня 2016 року, в частині скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом №125 від 05 вересня 2014 року, про погодження меж між земельними ділянками на вулиці Раковського, 1-ж і вулиці Раковського, 1-б (по лінії Д-Е) згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у місті Львові по вулиці Раковського, 1-ж, виготовленого 12 липня 2013 року Львівським комунальним підприємством «Центр земельного кадастру та землеустрою».

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що оскаржене рішення прийнято всупереч ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішенню Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року по справі № 7-рп/2009, відповідно до яких органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Вказує, що на підставі рішення узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради № 25 від 05.09.2014 року Відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області видано Висновок № 40/01-15/3412 від 21.10.2013 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проведено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно їй кадастровий номер 4610136800:02:002:0075, при цьому виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією права малолітніх дітей на передачу їм безкоштовно у власність земельної ділянки на вул. Раковського, 1-Ж у м. Львові площею 0,033 га, кадастровий номер - 4610136800:02:002:0075, і вона як законний представник своїх малолітніх дітей заперечувала проти зміни чи припинення цих правовідносин. Зазначає, що оскаржуваним рішенням скасовано законне, обґрунтоване та єдино вірне рішення по вирішенню земельного спору щодо меж землекористування між на вул. Раковського, 1-Ж та1-Б у м. Львові, оскільки рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленим протоколом № 125 від 05.09.2014 року, було погоджено межу між земельними ділянками на вул. Раковського 1-ж і вул. Раковського 1-б по лінії Д-Е, що була визначена та встановлена в натурі на місцевості державним виконавцем в процесі виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року.

Представник позивача ОСОБА_10 позов підтримала повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_11 проти задоволення позову заперечив та пояснив, що рішення № 125 від 05.09.2014 року було прийнято на підставі заяв позивачів та третіх осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_8, при цьому було прийнято варіанти встановлення меж земельних ділянок, запропоновані ОСОБА_1 і ОСОБА_8 Приймаючи оскаржені рішення, узгоджувальна комісія з вирішення земельних спорів Львівської міської ради діяла в межах наданих їй повноважень і жодних претензій до неї немає, проте, рішення № 125 від 05.09.2014 року було прийнято як на користь ОСОБА_1, так і на користь ОСОБА_8, який в подальшому свій підпис відкликав, а тому таке рішення внаслідок відкликання підпису ОСОБА_8 не може братися до уваги Львівською міською радою при погодженні землевпорядної документації. Саме тому узгоджувальна комісія з вирішення земельних спорів Львівської міської ради прийняла оскаржене ОСОБА_1 рішення № 3, яким скасувала усі свої попередні рішення, оскільки наявність таких рішень призводить до затягування конфлікту, який триває з 2007 року. Вважає, що, не зважаючи на те, що на підставі скасованого узгоджувальною комісією рішення було присвоєно земельній ділянці кадастровий номер, це не свідчить про те, що вказане рішення повністю виконане, і самостійне його скасування узгоджувальною комісією суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування та рішенню Конституційного Суду України. Просить в позові відмовити.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та представник ОСОБА_12 позов заперечили в повному обсязі, надали суду спільне письмове заперечення на позов, в якому зазначають про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування оскарженого позивачкою рішення. Вважають рішення відповідача законним, оскільки скасоване ним рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом № 125 від 05.09.2014 року суперечило рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року та 28.02.2014 року, встановлення 12.07.2013 року межі між земельними ділянками 1Б та 1Ж по вул.. Раковського відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року не відповідало рішенню Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року, оскільки такий висновок судом до уваги не брався, третя особа ОСОБА_8 як єдиний законний землекористувач спірної земельної ділянки відкликав свій підпис на акті встановлення та погодження меж від 12.07.2013 року. Крім того, зазначають, що рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом № 125 від 05.09.2014 року на час його скасування протоколом № 3 від 15.04.2016 року не було виконано, спірна земельна ділянка, не зважаючи на присвоєння їй кадастрового номера, знаходилась у комунальній власності, висновок відділу Держземагенства у м. Львів про погодження технічної документації ОСОБА_2 та ОСОБА_9-З.П. цим же відділом було відкликано 09.10.2014 року, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25.01.2015 року про забезпечення позову не було заборонено узгоджувальній комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради приймати нові рішення, а, отже, в узгоджувальної комісії не було перешкод для самостійного скасування свого попереднього рішення. Представник ОСОБА_12 додатково пояснила, що рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом № 125 від 05.09.2014 року було прийнято за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Проте, після прийняття цього рішення та до прийняття відповідачем ухвал про передачу спірних земельних ділянок у приватну власність, ОСОБА_8 свою заяву відкликав, отже, це рішення втратило свою чинність, з чим погодились юридичне управління Львівської міської ради, управління земельних ресурсів Львівської міської ради та відділ Держземагенства у м. Львів. Крім того ОСОБА_12 пояснила, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року не було визначено порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року, а лише виділено сторонам в користування по 300 кв.м. кожній та зобов'язано Львівську міську раду визначити конкретні межі такого землекористування, чого в подальшому не було виконано. Тому відновлення межі між спірними земельними ділянками на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року не є можливим, оскільки така межа не встановлювалась. Крім того представник ОСОБА_12 пояснила, що вважає безпідставними посилання позивачки на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року та від 28.02.2014 року як на такі, що ухвалені на її користь, оскільки вони взагалі не стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1, а лише ОСОБА_8, так як на час ухвалення судом рішення від 01.06.2007 року будинку № 1ж по вулиці Раковського в місті Львові взагалі не існувало, і цим рішенням суду визначено межу лише між будинками 1б та 1г. У свою чергу, рішенням суду від 28.02.2014 року зобов'язано відновити ту межу, яка була визначена рішенням від 01.06.2007 року. Тому рішення № 125 від 05.09.2014 року вважає таким, що суперечить рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року та від 28.02.2014 року, і позбавляє третю особу ОСОБА_8 значної частини земельної ділянки, виділеної йому рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року, а тому оскаржене ОСОБА_1 рішення узгоджувальної комісії № 3 від 15.04.2016 року є законним і не може бути скасовано судом. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської як органу опіки та піклування ради у вирішення спору покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасники процесу та показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень ч.1 ст. 158 ЗК України , земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Положеннями ч.3 та ч.5 ст. 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Ухвалою Львівської міської ради № 1826 від 14.11.2012 року відповідно до вимог ст. 144 Конституції України, пп. 34 п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 158, 159, 160, 161 ЗК України визначено персональний склад узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів та затверджено положення про неї, відповідно до п.п. 1.1, 1.4, 1.5 якого узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів утворюється міською радою на термін повноважень міської ради, рішення узгоджувальної комісії є підставою для прийняття ухвали міської ради, та є обов'язковими для виконання усіма органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємствами, установами, організаціями, представники яких є членами комісії та усіма суб'єктами звернення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що, розглядаючи земельні спори, узгоджувальна комісія з розгляду земельних спорів Львівської міської ради діє від імені Львівської міської ради, отже, у випадку оскарження її рішень в судовому порядку належним відповідачем є Львівська міська рада. Крім того, рішення на переконання суду, оскільки рішення узгоджувальної комісії відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Положення про неї є підставою для прийняття ухвали міської ради, та є обов'язковими для виконання усіма органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємствами, установами, організаціями, представники яких є членами комісії та усіма суб'єктами звернення, то такі рішення самі по собі породжують певні права та обов'язки визначеного Положенням кола осіб, а, отже, можуть бути предметом самостійного оскарження не залежно від того, чи були на підставі цих рішень прийняті рішення Львівської міської ради.

Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.07.2007 року встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., що при будинку № 1Б по вул.. Раковського в місті Львові між двома власниками квартир ОСОБА_6, ОСОБА_5 (кв. №1б) та ОСОБА_13 (кв. №1а) по ? за кожним, виділивши їм у користування земельні ділянки площею 300 кв.м. в межах, встановлених Львівською міською радою.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ встановлено, що в процесі виконання виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.07.2007 року державним виконавцем 29 травня 2008 року було складено акт про проведення спеціалістом Львівського міського відділу державного земельного кадастру Центру ДЗК розподілу земельної ділянки та виділення сторонам у користування земельних ділянок площею 300 кв.м. в межах, встановлених Львівською міською радою. На підставі вказаного акту, у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду 29.05.2008 року виконавче провадження було закінчено. Вказана постанова як і дії державного виконавця, вчинені в процесі виконавчого провадження були предметом оскарження до суду, однак, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2008 року, як залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області, у задоволенні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_5 відмовлено. При цьому судами встановлено, що при виконанні рішення у встановленому порядку було залучено спеціаліста Львівського міського відділу державного земельного кадастру Центру ДЗК, яким було проведено обміри, співвставлено їх з планом-схемою землекористування, складено схему розподілу земельної ділянки та здійснено її розподіл згідно рішення суду. Вказану схему розподілу та схему розподілу згідно висновку експертизи № 464 від 04.08.2006 року погоджено Львівською міською радою, про що письмово повідомлено державного виконавця листом від 14.04.2008 року.

Цими ж судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_14 демонтували металеву огорожу, встановлену по межі (точках 8-7-2), визначеній у процесі виконання рішення суду від 01.07.2007 року, та встановлено сітчасту огорожу довжиною 15 м на частині земельної ділянки, що виділена рішенням суду в користування ОСОБА_13, а тому рішенням суду від 28.02.2014 року зобов'язановласникывбудинку №1-Б по вул. Раковського в м. Львові ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відновити межу земельної ділянки № 1, що виділена їм в користування згідно схеми розподілу земельної ділянки згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року, а саме межі по точках 8-7-2.

Будучи допитана в якості свідка за її згодою позивачка ОСОБА_1 показала, що на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року на земельній ділянці було встановлено металеву огорожу із забетонованими стовпцями, яка простояла чотири роки. У 2012 році ОСОБА_6 частину огорожі демонтували, а саме між точками 2-7 та 7-8 схеми розподілу, точка 8 це кут будинку сім'ї ОСОБА_6. Про демонтаж було складено акт від 21.08.2012року, з цього приводу я та ОСОБА_8 звертались до суду із спільним позовом по відновлення межі, встановленої на виконання рішення суду. Сихівським районним судом м. Львова, залишеним без змін в касаційному порядку позов задоволено., зобов'язано ОСОБА_6 відновити межу між точками 2-7-8, на даний час це рішення не виконано. Узгоджувальна комісія протоколом № 125 від 05.09.2014 року погодила за її заявою та ОСОБА_8 ту межу, яка була встановлена за рішенням суду від 01.06.2007 року, та яку ОСОБА_6 зобов'язано відновити рішенням Сихівського районного суду від 28.02.2014 року. Тому рішення узгоджувальної комісії № 125 від 05.09.2014 року є законним та обґрунтованим. Коли працівник ЛКП «Центр земельного кадастру та землеустрою» ОСОБА_15 виходив на земельну ділянку для здійснення її обмірів, то на земельній ділянці були наявні залишки стовпців демонтованої ОСОБА_6 огорожі, які виступали над землею, що стверджується відповідним актом. Тому встановлені ОСОБА_15 межі земельних ділянок чітко відповідають розподілу земельної ділянки, здійсненої державною виконавчою службою на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року. В процесі виконання рішення суду державним виконавцем було використано схему розподілу земельної ділянки згідно висновку судової будівельної експертизи № 464 від 04.08.2006 року, що проводилась в процесі розгляду справи у 2007 році, міська рада погодилась з таким розподілом, направивши державному виконавцю відповідного листа з долученою схемою розподілу земельної ділянки. Державним виконавцем було залучено спеціаліста для виконання рішення суду. Дії державного виконавця оскаржувались сім'єю ОСОБА_6 і визнані судом законними.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він, як працівник ЛКП «Центр земельного кадастру та землеустрою», проводив геодезично-кадастрові роботи по визначенню меж земельних ділянок по вул. Раковського 1-г та 1-ж в місті Львові. Саме він безпосередньо виходив на земельну ділянку, і на планах, які він накреслив, було відображено ситуацію, яка на той час була наявною на земельній ділянці. На підставі цих планів було складено пропозиції схеми розподілу земельних ділянок по вул. Раковського 1б, 1-г та 1-ж в місті Львові, виготовлено та надано сторонам акти погодження меж для підписання суміжними землекористувачами. При цьому при встановленні меж між земельними ділянками 1б, 1-г та 1б, 1-ж він керувався вказівками замовника робіт та висновком № 464 судової будівельно-технічної експертизи, який йому було надано ОСОБА_1 Тому визначена технічною документацією межа між земельними ділянками 1б та 1-ж по вул. Раковського по точках Д-Е відповідає схемі розподілу земельної ділянки відповідно до висновку № 464 судової будівельно-технічної експертизи та відповідає точкам 10-11-12 кадастрового плану земельної ділянки 1-ж по вул. Раковського в місті Львові, який було виготовлено ЛКП «Центр земельного кадастру та землеустрою». Визначена технічною документацією межа між земельними ділянками 1б та 1-г по вул. Раковського по точках В-А відповідає схемі розподілу земельної ділянки відповідно до висновку № 464 судової будівельно-технічної експертизи та від точки В до кута будинку відповідає точкам 8-9 кадастрового плану земельної ділянки 1-г по вул. Раковського в місті Львові, який було виготовлено ЛКП «Центр земельного кадастру та землеустрою». Це дає технічну можливість винести межі земельних ділянок в натурі за відсутності на земельній ділянці будь-яких залишків межових знаків, в тому числі і залишків огорожі, якої на час огляду ним земельної ділянки не було. Юридично виносити межі земельних ділянок в натурі можливо лише тоді, коли виготовлена ЛКП «Центр земельного кадастру та землеустрою» землевпорядна документація пройде всі погодження і земельні ділянки будуть внесені на кадастрову карту. Йому відомо, що землевпорядний проект по земельнійділянці 1-ж по вул. Раковського в м. Львові погоджений і ця земельна ділянка внесена на кадастрову карту України, при цьому частину меж цієї земельної ділянки погоджено узгоджувальною комісією, так як не було підписів усіх суміжних землекористувачів. Що стосується земельної ділянки 1-г по вул. Раковського в м. Львові, то робота по ній призупинена на невизначений час, так як від замовника робіт ОСОБА_8 надійшла заява про відкликання замовлення.

Свідок ОСОБА_16 показав, що у 2008 році виконав рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року та встановив в натурі межу між двома квартирами - ОСОБА_13 та сім'ї ОСОБА_6, стягувачем був ОСОБА_13 Для виконання рішення суду він залучав спеціаліста із Відділу земельного кадастру, який вивчив документацію та забезпечив встановлення межі на місцевості. Чи керувався тоді спеціаліст висновком судової будівельно-технічної експертизи, яка була в матеріалах судової справи, він не пригадує, як і не пригадує, чи оскаржувались його дії як державного виконавця. Зараз на виконанні у нього знаходиться виконавчий лист, виданий на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2014 року, відповідно до якого необхідно відновити межу по точках 2-7-8 між земельними ділянками по вулиці Раковського 1-Г та 1-Б.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності суд вважає встановленою ту обставину, що межа між земельними ділянками на вул. Раковського 1-ж і вул. Раковського 1-б (по лінії Д-Е) згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у місті Львові на вулиці Раковського 1-ж, виготовленого ЛКП «ЦЗК та З» 12.07.2013 року, яка погоджена рішенням узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 05.09.2014 року, оформленим протоколом № 125, повністю відповідає межі розподілу земельних ділянок, виділених в користування ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 згідно схеми розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року.

Судом також встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року за ОСОБА_13 на підставі ст. 376 ЦК України визнано право власності на новостворене нерухоме майно - житловий будинок по вул.. Раковського. 1-б в місті Львові. В подальшому розпорядженням Сихівської районної адміністрації м. Львова № 342 від 06.07.2011 року /т.4 а.с. 43/ вказаному житловому будинку було присвоєно поштовий номер 1-Ж по вул.. Раковського в місті Львові.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2009 року по справі № 2-962/2009, в якій в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору брали участь ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8. судом при визнанні за ОСОБА_13 права власності на самочинно збудований житловий будинок була встановлена, зокрема, та обставина, що вказаний житловий будинок самочинно збудовано ОСОБА_13 на земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що на земельній ділянці, яка була виділена в користування ОСОБА_13 згідно схеми розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року, було розміщено два належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна -квартира №1а в будинку № 1б по вулиці Раковського в місті Львові та житловий будинок № 1ж по вулиці Раковського в місті Львові.

Квартира №1а в будинку № 1б по вулиці Раковського в місті Львові була ОСОБА_13 подарована своєму синові ОСОБА_8 відповідно до договору дарування від 16.02.2008 року /т.3 а.с. 172/, а житловий будинок № 1ж по вулиці Раковського в місті Львові було ОСОБА_13 подаровано свої малолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_9-З.П. відповідно до договору дарування від 05.10.2011 року /т.4 а.с. 109/.

Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що внаслідок набуття у власність ОСОБА_8 квартири №1а в будинку № 1б по вулиці Раковського в місті Львові, а ОСОБА_2 та ОСОБА_9-З.П.житлового будинку № 1ж по вулиці Раковського в місті Львові, до них перейшло право користування земельною ділянкою в тих межах, які були визначені для попереднього власника нерухомого майна ОСОБА_13 згідно схеми розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року.

Отже, вирішуючи в межах своєї компетенції земельний спір між ОСОБА_8, ОСОБА_1, яка діяла в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_9-З.П., з однієї сторони та ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з другої сторони, узгоджувальна комісія по вирішенню земельних спорів Львівської міської ради зобов'язана була приймати рішення відповідно до обставин, встановлених рішеннями судів, що набрали законної сили, та, не залежно від згоди ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6, погодити спірну межу між земельними ділянками, яка була встановлена в процесі виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року. При цьому, на переконання суду, відкликання в подальшому ОСОБА_8 свого підпису на акті встановлення меж земельних ділянок від 12.07.2013 року, має значення лише для встановлення межі між земельними ділянками 1-г та 1-б по вулиці Раковського в місті Львові та між земельними ділянками 1-г та 1-ж по вулиці Раковського в місті Львові, і не має значення для встановлення межі між земельними ділянками 1-ж та 1-б по вулиці Раковського в місті Львовіпо лінії Д-Е згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у місті Львові на вулиці Раковського 1-ж, виготовленого ЛКП «ЦЗК та З» 12.07.2013 року, оскільки лінія Д-Е, як встановлено судом, відповідає схемі розподілу земельної ділянки по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 464 від 04.08.2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що рішення узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради № 125 від 05.09.2014 року в частині погодження меж між земельними ділянками на вул. Раковського 1-ж і вул. Раковського 1-б по лінії Д-Е згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у місті Львові на вулиці Раковського 1-ж, виготовленого ЛКП «ЦЗК та З» 12.07.2013 року прийнято в межах компетенції, відповідно до вимог закону та рішень Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2007 року та 28.02.2014 року, які набрали законної сили. Тому в узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради не було правових підстав для скасування рішення № 125 від 05.09.2014 року в цій частині, а, отже, рішення узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради № 3 від 15.04.2016 року в оскарженій частині є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, не може залишитись поза увагою суду те, що оскаржене рішення прийнято узгоджувальною комісією з вирішення земельних спорів Львівської міської ради в супереч рішенню цієї ж узгоджувальної комісії № 167 від 30.10.2015 року /Т.2 а.с. 174/ припинено розгляд питання щодо погодження меж між земельними ділянками по вул. Раковського, 1б, 1г, 1ж до набрання законної сили рішенням суду по справі № 464/10112/14ц.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року , органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

З листа відділу Держземагенства у м. Львові Львівської області № 40/01-16/719 від 09.10.2014 року вбачається, що з урахуванням рішення узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів Львівської міської ради № 125 від 05.09.2014 року відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області було видано повторний висновок № 40/01-14/5189 від 02.10.2014 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_9, гр. ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку на вул. Раковського, 1Ж у м. Львові.

Отже, внаслідок прийняття узгоджувальною комісією з вирішення земельних спорів Львівської міської ради рішення № 125 від 05.09.2014 року було завершено процедуру погодження меж земельної ділянки на вул. Раковського, 1Ж у м. Львові з усіма суміжними землекористувачами, і у малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_9-З.П. з однієї сторони та Львівської міської ради з іншої сторони виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією їх права на передачу їм безкоштовно у власність земельної ділянки на вул. Раковського, 1ж у м. Львові. При цьому особами, які брали участь у справі, не надано суду належних і допустимих доказів згоди законного представника малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_9-З.П. ОСОБА_1 на зміну чи припинення цих правовідносин.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що узгоджувальна комісія з вирішення земельних спорів Львівської міської ради не вправі була самостійно скасовувати своє рішення № 125 від 05.09.2014 року, що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасуванняв оскарженій позивачем частині рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради № 3 від 15.04.2016 року.

Керуючись ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 12, 120, 152, 158, 159, 160, 161 Земельного кодексу України, ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", 1, 10, 60,, 208, 212-215, 218 ЦПК України, с у д ,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №3 від 15 квітня 2016 року, в частині скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленого протоколом №125 від 05 вересня 2014 року, про погодження меж між земельними ділянками на вулиці Раковського, 1-ж і вулиці Раковського, 1-б (по лінії Д-Е) згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки у місті Львові по вулиці Раковського, 1-ж, виготовленого 12 липня 2013 року Львівським комунальним підприємством «Центр земельного кадастру та землеустрою».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання його копії.

Головуючий Мичка Б. Р.