Ухвала

від 01.11.2016 по справі 344/17217/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/17217/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1779/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Креді ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ПАТ «Креді ОСОБА_2» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 грудня 2008 року між АТ «Індустріально-Експортний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Креді ОСОБА_2») та ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6», зі змінами та доповненнями від 26 лютого 2010 року було укладено кредитний договір № 058/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 500 000,00 грн. строком до 25 лютого 2013 року, зі сплатою процентів у розмірі 27 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно: горищне приміщення площею 95.2 кв.м. по вул. Бульвар Південний 24 «б» в м. Івано-Франківську, яке належить ОСОБА_4; горищне приміщення площею 98.9 кв.м. по вул. Бульвар Південний 24 «б» в м. Івано-Франківську, яке належить ОСОБА_3; нежитлову будівлю-склад загальною площею 2930.2 кв.м. по вул. С. Бандери, 1 «й» в с. Задністрянське Галицького р-ну Івано-Франківської обл., який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях (по ? кожному).

Банк зазначав, що 17 лютого 2015 року господарським судом було порушено провадження про банкрутство ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» і ухвалою цього суду від 06 травня 2015 року визнано грошові вимоги банку в сумі 995 578,81 грн., крім того, 11 лютого 2013 року Івано-Франківським міським судом було стягнуто заборгованість в сумі 956 381,45 грн.

Посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором станом на 05 грудня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 908 860,59 грн., банк просив з метою погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних (публічних) торгів (аукціону) з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час проведення виконавчих дій.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2016 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» перед ПАТ «Креді ОСОБА_2» за кредитним договором № 058/08 від 19 грудня 2008 року в сумі 908 860,59 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 грудня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_7 за № 6383, а саме: горищне приміщення площею 95,2 кв.м. по вул. Бульвар Південний, 24 «б» в м. Івано-Франківськ, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4; горищне приміщення площею 98,9 кв.м. по вул. Бульвар Південний, 24 «б» в м. Івано-Франківськ, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3; нежитлову будівлю-склад площею 2930,2 кв.м. по вул. С. Бандери, 1 «й» в с. Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області, яке в рівних частках (по 1/2) на праві приватної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом його реалізації на прилюдних (публічних) торгах (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Креді ОСОБА_2» витрати по оплаті судового збору у розмірі по 6 816,46 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального права.

Зазначає, що 25 травня 2010 року банк звернувся до ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» з вимогою в п'ятиденний строк достроково повернути кредит та нараховані проценти, ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» дану вимогу отримало 31 травня 2010 року, а тому з 07 червня 2010 року у банку виникло право на стягнення всієї кредитної заборгованості, проте, банк звернувся з позовом 09 грудня 2015 року.

А тому судом першої інстанції не було надано правової оцінки тій обставині, що банк скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, встановивши таким чином новий термін повного повернення кредиту.

Зазначає, що вирішуючи спір, судом першої інстанції було відхилено доводи щодо спливу позовної давності, при цьому не було враховано судом, що трирічний строк позовної давності сплив 06 червня 2013 року.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що договір іпотеки є припиненим у зв'язку з ліквідацією ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6», як юридичної особи та припиненням основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник ПАТ «Креді ОСОБА_2» - ОСОБА_9 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Представник третьої особи ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку повідомлявся.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Креді ОСОБА_2») та ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» було укладено кредитний договір № 058/08, за умовами якого товариству було відкрито відзивну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 700 тис. грн. строком з 19 грудня 2008 року до 18 грудня 2011 року включно з відсотковою ставкою 27 % річних.

25 грудня 2008 року банком було надано ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» в рамках кредитної лінії кредит в сумі 500 тис. грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 25 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачами було передано в іпотеку нерухоме майно - горищне приміщення площею 95.2 кв.м. по вул. Бульвар Південний 24 «б» в м. Івано-Франківську, яке належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2008 року, горищне приміщення площею 98.9 кв.м. по вул. Бульвар Південний 24 «б» в м. Івано-Франківську, яке належить ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2008 року, нежитлову будівлю-склад загальною площею 2930.2 кв.м. по вул. С. Бандери, 1 «й» в с. Задністрянське Галицького р-ну Івано-Франківської обл., яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях (по ? кожному) згідно договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року.

Судом також встановлено, що 26 лютого 2010 року між банком та ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» було укладено додатковий договір до кредитного договору від 19 грудня 2008 року № 058/08, за умовами якого кредитна лінія, надана ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» відповідно до умов кредитного договору, є невідновлювальною, максимальний ліміт до кредитної лінії за кредитним договором був зменшений та встановлений на рівні досягнутого розміру заборгованості за кредитною лінією, який станом на дату укладення додаткового договору становить 500 тис. грн., відсоткова ставка за кредитним договором встановлена в розмірі 27 % річних, а строк функціонування кредитної лінії продовжений до 25 лютого 2013 року.

При цьому, сторонами було погоджено, що відсотки за користування кредитом в сумі 52 290,41 грн. нараховані з 26 жовтня 2009 року по 26 лютого 2010 року, які не сплачені на дату укладення цього додаткового договору, сплачуються в останній день строку дії кредитного договору - 25 лютого 2013 року або одночасно при достроковому погашенні кредиту.

У зв'язку з цим, 26 лютого 2010 року між банком та іпотекодавцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору іпотеки від 25 грудня 2008 року за №6383, яким було внесено зміни до п. 1.1 договору іпотеки та викладено п. 1.1 вказаного договору в наступній редакції: «1.1. ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6», що зареєстроване ВК Івано-Франківської міської ради 15 червня 2006 року за №11191020000003996, код ЄДРПОУ 34084345 як позичальник, Іпотекодержатель як кредитор уклали кредитний договір від 26 лютого 2010 року до кредитного договору №058/08 від 19 грудня 2008 року, за яким кредитор погодився на умовах кредитного договору надати позичальнику кредит у сумі 500 000 гривень, що дорівнює максимальному ліміту по кредитній лінії, визначеному кредитним договором з відсотковою ставкою по кредиту 27% річних і строком функціонування кредитної лінії за кредитним договором до 25 лютого 2013 року відповідно до графіка погашення за кредитним договором.

Згідно з графіком погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» зобов'язувалося повертати кредит щомісяця до 26 числа місяця, наступного за розрахунковим, та щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, погашати відсотки за користування кредитом, а у випадку несвоєчасного здійснення платежів - сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 05 грудня 2015 року заборгованість ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6» по кредитному договору становить 908 860,59 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 496 000 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 412 860,59 грн., яка складається із заборгованості за період з 26 березня 2010 року по 29 грудня 2012 року в розмірі 360 940,04 грн. та 51 920, 56 грн. заборгованості зі сплати процентів, яка при укладенні додаткового договору 26 лютого 2010 року перенесена на кінець строку погашення кредиту (дії договору).

Також встановлено, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року було порушено справу про банкрутство ОСОБА_5 «ОСОБА_1 ОСОБА_6», введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_10

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2015 року визнано грошові вимоги ПАТ «Креді ОСОБА_2» до боржника ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6» в сумі 995 578,81 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів боржника, з яких: 1 218,20 грн. - як вимоги першої черги задоволення, 995 578,81 грн. - як вимоги шостої черги задоволення.

Постановою цього ж суду від 10 червня 2015 року ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на три місяці.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2016 року було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6», ліквідовано дану юридичну особу, а провадження у справі про банкрутство припинено.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 20 липня 2016 року державним реєстратором проведено реєстрацію припинення юридичної особи - ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Відповідно до статті 1 Закону «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 зазначеного Закону, іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.

Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою і кредитором.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року № 6-216цс14, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Статтею 33 Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, з врахуванням того, що основне зобов'язання не було виконано у встановлений строк, заставодержатель набув право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, на час розгляду справи апеляційним судом, постановою Вищого господарського суду України від 21 вересня 2016 року було скасовано ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2016 року, якою було ліквідовано ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6», а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області на стадію ліквідаційної процедури.

А тому доводи апелянта про те, що договір іпотеки є припиненим у зв'язку з ліквідацією ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6», як юридичної особи та припиненням основного зобов'язання не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 травня 2010 року ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6» були направлені повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором в п'ятиденний строк з моменту отримання повідомлення.

Разом з тим, зазначене повідомлення не містить вказівки про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, який договором встановлений до 18 грудня 2011 року, а з урахуванням внесених змін до нього - до 25 лютого 2013 року.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що кредитором було змінено строк виконання основного зобов'язання шляхом направлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості, а тому звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банком пропущено трьохрічний строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, з врахуванням того, що на час звернення банку до суду з позовом ОСОБА_5 «ОСОБА_10 ОСОБА_6» в установленому законом порядку ліквідоване не було, а тому зобов'язання за кредитним договором та договором іпотеки не припинені, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов та звернув стягнення на предмет іпотеки.

Посилання ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду на те, що ним не було надано згоду на реструктуризацію заборгованості в частині зміни строку сплати відсотків в розмірі 51 920,55 грн. не заслуговують на увагу, оскільки апелянт, підписавши 26 лютого 2010 року договір про внесення змін до договору іпотеки, засвідчив свою згоду щодо виконання взятих зобов'язань, в тому числі і сплати відсотків до 25 лютого 2013 року, при цьому обсяг його відповідальності не збільшився.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_11