Ухвала

від 27.01.2010 по справі 2-316/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-316/09 27.01.2010 27.01.2010 27.01.2010

Провадження №22ц-91/10 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Паліюка В.П.,

суддів Славгордської Н.П., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засіданні ОСОБА_1,

за участю ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, прокурора - Круш Т.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2

та

Первомайського міжрайонного прокурора

на рішення Первомайського міськрайонного суду від 3 листопада 2009 р, ухвалене за позовами ОСОБА_4 до Первомайської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будинку та ОСОБА_6 до Первомайської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а :

В березні 2005 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Первомайської міської ради про визнання права власності на 27/50 частини жилого будинку №54 по вул. Поповича у м. Первомайську, яка зареєстрована за шовкорадгоспом «Першотравневий» м. Первомайська.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 5 березня 1993 р. за вказану частину будинку сплатив у касу цього підприємства 7000 крб. Всі істотні умови договору були виконані, але договір нотаріально не оформлявся.

30 грудня 1993 р. вказаний шовкорадгосп був перереєстрований в Державне сільськогосподарське підприємство по шовківництву «Україна» (далі - Підприємство), яке ліквідовано 27 березня 2004 р. у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу 27/50 частини вказаного будинку, укладений між ним та підприємством 5 березня 1993 р.

В березні 2005 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Первомайської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначала, що вказану спірну частку житлового будинку викупив у Підприємства її батько - ОСОБА_7, а не ОСОБА_4, який помер 17 листопада 2000 р. На підтвердження зазначеної обставини надала квитанцію про сплату ОСОБА_7 22 листопада 1992 р. в касу Підприємства 7000 крб. в рахунок вартості 27/50 частини жилого будинку №54 по вул. Поповича у м. Первомайську.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_2 просила визнати дійсним договір купівлі-продажу 27/50 частини зазначеного жилого будинку, укладений 22 листопада 1992 р. між її батьком ОСОБА_7 і Підприємством. Крім цього, вона просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, посилаючись на те, що його пропуск обумовлено хворобою та юридичною необізнаністю.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Первомайського міськрайонного суду від 3 листопада 2009 р. позов ОСОБА_4 задоволено.

Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу 27/50 частини жилого будинку №54 по вул. Поповича у м. Первомайську Миколаївської області, укладений 5 березня 1993 р. між ОСОБА_4 і Підприємством та визнати за ОСОБА_4 право власності на 27/50 частин цього будинку.

В позові ОСОБА_2 до Первомайської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будинку і надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_2 Він посилається на те, що судом дана неправильна оцінка наявним у справі доказам, що призвело по помилкових висновків суду.

Первомайський міжрайонний прокурор також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2, зазначивши, що висновки суду не відповідають наявним у справі доказам і положенням ст. 220 ЦК.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія вважає, що їх слід відхилити із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що власником 23/50 частини жилого будинку №54, розташованого по вул. Поповича у м. Первомайську Миколаївської області є ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного між нею та Підприємством.

27/50 частини цього ж будинку зареєстровані за Підприємством на підставі рішення Первомайського міськвиконкому від 20 вересня 1988 р. В цій частині будинку з 25 липня 1991 р. був прописаний та проживав працівник Підприємства ОСОБА_7 22 листопада 1992 р. він купив зазначену частку у Підприємства, сплативши у касу останнього 7 000 крб. Договір купівлі-продажу цього майна нотаріально не посвідчувався. В березні 1993 р. між ОСОБА_7 і ОСОБА_4І була досягнута домовленість про купівлю-продаж спірної частини будинку. Але для спрощення порядку оформлення угоди за згодою адміністрації Підприємства прибутковий касовий ордер №46 від 5 березня 1993 р. на суму 7000 крб. оформили на ОСОБА_4 ОСОБА_1 обставина підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_9, яка працювала бухгалтером Підприємства.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 повернув ОСОБА_7 внесені останнім в касу підприємства кошти. З березня 1993 р. по теперішній час спірною частиною будинку користується ОСОБА_4 В листопаді 2000 р. ОСОБА_7 помер. За життя він не заявляв вимог до Підприємства стосовно оформлення за ним права власності на спірне майно.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ч.2 ст. 47 ЦК 1963 р. прийшов до обгрунтованого висновку, що між ОСОБА_4 та Підприємством було досягнуто всіх суттєвих умов купівлі-продажу частини будинку, він повністю виконав умови договору, але оформить вказаний договір у встановленому законом порядку неможливо у зв'язку з ліквідацією Підприємства, то є підстави визнання цього договору дійсним.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання угоди купівлі-продажу частини жилого будинку дійсним та надання їй додаткового строку для прийняття спадщини, суд правильно виходив із безпідставності цих вимог, оскільки спірне майно не ввійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7

Доводи ОСОБА_2 та прокурора в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду.

Враховуючи наведені обставини, колегія не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і Первомайського міжрайонного прокурора відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2009 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Судді