Ухвала

від 14.11.2016 по справі 32/494

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 листопада 2016 року Справа № 32/494

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р. перевірив касаційну скаргу Миколаївської міської громадської організації "Комітет порятунку Чорноморського суднобудівного заводу" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. у справі№32/494 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідачів: 1. Фонду державного майна України; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива"; 3. Відкритого акціонерного товариства "Судмашпром"; 4. Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівельний завод" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачі 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське реєстраційне бюро"; 2. ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" провизнання недійсним інформаційного повідомлення, наказу та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 08.11.2016р. колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя (доповідач) - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук С.Р. було передано на розгляд касаційну скаргу Миколаївської міської громадської організації "Комітет порятунку Чорноморського суднобудівного заводу" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. у справі №32/494 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива", Відкритого акціонерного товариства "Судмашпром" та Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівельний завод" про визнання недійсним інформаційного повідомлення, наказу та зобов'язання вчинити дії.

Перевіривши касаційну скаргу Миколаївської міської громадської організації "Комітет порятунку Чорноморського суднобудівного заводу" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. у справі №32/494, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана 23.09.2016р. зазначена касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Відповідно до ст.107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Згідно ст.111 Господарського процесуального кодексу України, у якій встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у частині 4 зазначено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, Миколаївською міською громадською організацією "Комітет порятунку Чорноморського суднобудівного заводу" (надалі в тексті ухвали - ГО "Комітет порятунку ЧСЗ") не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору, водночас, заявлено клопотання про звільнення заявника від його сплати з тієї підстави, що останній є неприбутковою організацією, яка не фінансується з жодних джерел, а члени якої є особами похилого віку, пенсіонерами.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Всупереч зазначеним вимогам скаржником не надано належних доказів на підтвердження відсутності будь-якої можливості отримання грошових коштів для сплати судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому, з наданого заявником статуту ГО "Комітет порятунку ЧСЗ"джерелами надходження грошових і матеріальних коштів "Комітету" є грошові та матеріальні внески членів "Комітету ЧСЗ", благодійні внески, добровільні пожертвування громадян, організацій та підприємств, в тому числі і закордонних, інші джерела, не заборонені законодавством України (п.6.1. Статуту ГО "Комітет порятунку ЧСЗ")

Пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України (у редакції чинній на момент подачі заявником касаційної скарги) та ст.4 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Тобто, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та інші суб'єкти права, поставлені законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору може стати наслідком порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Відтак, враховуючи, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на звільнення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість заявника касаційної скарги виконати вимоги закону в частині сплати судового збору, а доводи ГО "Комітет порятунку ЧСЗ", які ґрунтуються на тому, що її учасники є особами похилого віку, а сама організація не має на меті прибутку, без надання відповідних доказів, якими б підтверджувалась відсутність у ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" коштів, необхідних для сплати судового збору, тоді як в п.6.1. статуту останнього визначено джерела отримання грошових та матеріальних коштів цієї організації, суд касаційної інстанції вважає такими, що не можуть бути прийняті судом в якості підстави для застосування положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" для звільнення заявника касаційної скарги від сплати судового збору. З огляду на зазначене, клопотання ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. підлягає відхиленню, а касаційна скарга - поверненню на підставі п.4 ч.1 ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна скарга ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" не приймається до розгляду і повертається судом на підставі п.5 ч.1 ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 32/494 прийнята 16.09.2010р., а отже, останнім днем закінчення строку для подання касаційної скарги на вказану постанову було 06.10.2010р.

Як вбачається з поштового штемпеля на конверті та опису вкладення у цінний лист, касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. у справі №32/494 ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" було надіслано на адресу Київського апеляційного господарського суду лише 23.09.2016р., тобто з майже шестирічним пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження судового акту у даній справі.

Разом з тим, заявником касаційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги, у якому пан ОСОБА_4, який є головою ГО "Комітет порятунку ЧСЗ", зазначив, що із засобів масової інформації та Інтернет-видань за інформацією прес-служби Фонду державного майна України стало відомо, що 29.03.2016р. на Українській фондовій біржі проведено голландський аукціон з продажу акцій ПАТ "ЧСЗ" розміром 9,6402%. При цьому, за твердженням заявника, державний пакет акцій з номінальною вартістю 0,25 грн. реалізований за ціною 0,03 грн. А переможцем аукціону стало ТОВ "Старт-меритайм групп", яке входить у групу "Смарт-холдинг" та за твердженням заявника підконтрольний "олігарху" ОСОБА_5. У зв'язку з чим, пан ОСОБА_4 звернувся до прокуратури Миколаївської області з клопотанням про надання інформації про вжиті заходи реагування на порушення законодавства під час продажу акцій заводу та отримавши разом з відповіддю копію оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р., яка за переконанням заявника касаційної скарги, є незаконною та необґрунтованою, було прийнято рішення звернутись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. Одночасно, в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" посилається на ст.ст.8,22,41,43,46,48,49,55,64 Конституції України, рішення Конституційного суду України у справах №8-рп/99, №5-рп/2002, №7-рп/2004 та №8-рп/2005, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення ЄСПЛ "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003р., "Федоренко проти України" від 30.06.2006р., Bellet v.France, "Подбіельські та ППУ проти Польщі" від 26.07.2005р., "Мельник проти України" від 28.03.2006р., "Мушта проти України" від 18.02.2011р. та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. Відтак, заявник касаційної скарги вважає, що громадська організація та її члени, як мешканці міста Миколаєва, які не брали участі у розгляді господарськими судами справи №32/494 та дізнались про ухвалені судові рішення у цій справі, як зазначає заявник, лише 13.09.2016р., пропустили строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. з поважних причин, а тому з огляду на пріоритетність права на судовий захист порушених конституційних прав, вважає наявними підстави для відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши зазначене клопотання, вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав непереконливості зазначених у ньому обставин та помилковості тлумачення заявником касаційної скарги положень чинного в Україні законодавства, в тому числі, і зазначених ним рішень Європейського суду з прав людини з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

При цьому, норми чинного в Україні процесуального законодавства не містять переліку обставин, які слід вважати поважними під час вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Відтак, суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, зобов'язаний оцінити доводи заявника про неможливість своєчасного подання касаційної скарги та перевірити наявні у матеріалах справи документи, які б підтверджували та/або спростовували такі доводи заявника, оскільки зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Таким чином, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення , згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним , воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності . Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту доданого до клопотання Статуту ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" та Свідоцтва №481 про реєстрацію рішення міськвиконкому від 25.11.2005р. №2182 вбачається, що дана громадська організація створена її засновками у жовтні 2005 року, а 25.11.2005р. - зареєстрована Рішенням виконкому Миколаївської міської ради. Тоді як, оскаржуваним рішенням суду - є постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р., тобто судовий акт, який прийнято судом під час існування та діяльності ГО "Комітет порятунку ЧСЗ".

Крім того, заявником не надано належних доказів в підтвердження зазначених ним обставин у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження (а саме з яких саме джерел масової інформації та/або Інтернет-видань була отримана відповідна інформація на яку посилається заявник), як і не надано доказів, які б свідчили про неможливість більш раннього звернення до органів прокуратури з вимогою надати інформацію про вжиті заходи реагування на порушення законодавства під час продажу акцій заводу. Водночас, посилання ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" на ту обставину, що члени громадської організації з 2005 року не змогли отримати необхідних документів та за наявності неперерахованих до пенсійного фонду страхових внесків були позбавлені можливості оформити пенсійні виплати у відповідному розмірі, не спростовують обставин несвоєчасного звернення до суду касаційної інстанції з вимогою про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду, та законодавчо встановленої необхідності обгрунтувати поважність причин такого пропуску строку.

Разом з тим, суд касаційної інстанції відзначає, що як вже було зазначено вище, у відповідності до вимог ст.107 Господарського процесуального кодексу України особи, які не брали участі у справі , але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки , мають право подати касаційну скаргу. Проте заявником касаційної скарги - ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" не обґрунтовано з посиланням на конкретні положення оскаржуваного судового акту, які саме його права, як громадської організації, були порушені судом під час вирішення спору у справі №32/494. Доводи заявника стосовно того, що внаслідок продажу державного пакету акцій заводу понад 2,5 тисячі працівників були звільнені та своєчасно не отримали розрахунок із звільненням і заборговану заробітну плату, не свідчать про порушення оскаржуваною постановою прав громадської організації, як заявника касаційної скарги, а можуть бути лише підставою для можливого існування вимог звільнених працівників до заводу. Посилання ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" на порушення закріплених Конституцією України прав колишніх працівників заводу, які є членами громадської організації, без надання конкретних доказів такого порушення та уповноваження такими членами (права яких було порушено) ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" на звернення до суду, заявником касаційної скарги також не надано. Необґрунтоване та таке, що не знаходить свого підтвердження є і посилання заявника на відчуження об'єктів соціально-культурного та оздоровчого призначення приватним структурам, що стало наслідком позбавлення права працівників заводу користуватись ними, що знову ж таки, не свідчить про порушення оскаржуваною постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. прав та/або законних інтересів ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" як заявника касаційної скарги. Посилання касанта на положення Конституції України, якими закріплені основоположні права та свободи людини і громадянина, зазначеного також не підтверджують.

Відтак, зважаючи на викладені вище обставини, суд касаційної інстанції, не вбачає підстав для задоволення заявленого ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, а тому згідно з приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України заявнику касаційної скарги слід відмовити у його задоволенні.

Таким чином, касаційна скарга ГО "Комітет порятунку ЧСЗ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. у справі №32/494 підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 107, 110, п.4, 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Відмовити Миколаївській міській громадській організації "Комітет порятунку Чорноморського суднобудівного заводу" у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. у справі №32/494.

Касаційну скаргу Миколаївської міської громадської організації "Комітет порятунку Чорноморського суднобудівного заводу" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. у справі №32/494 повернути заявнику без розгляду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А. М. Демидова

С.Р. Шевчук