Рішення

від 07.10.2009 по справі 30/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/346

07.10.09

За позовом   Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Хмельницькій області

До                  Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про               стягнення 13  261,04 грн.

                                                                                                       Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача         Савчук В.Ф. –представник за довіреністю № 1689 від 03.03.08.

Від відповідача     Чала І.М. –представник за довіреністю № 0808-03-14/70-09 від 23.03.09.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Хмельницькій області до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення з відповідача 13 261,04 грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди не виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо вчасного повернення орендованого приміщення, в зв'язку з чим Відкритому акціонерному товариству Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було нараховано неустойку, відповідно до умов Договору № 214 від 01.07.04.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.09. порушено провадження у справі № 30/346, розгляд справи було призначено на 07.10.09. о 12-15.

В судовому засіданні 07.10.09. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.09. письмового відзиву на позов не надав, але в усній формі проти позовних вимог не заперечує.

         Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

26.03.08. між Регіональним відділенням  Фонду державного майна України по Хмельницькій області (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(Орендар) було укладено Договір № 214 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.07.04. (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно –частину будівлі (перший поверх) управління  статистики у Старокостянтинівському районі, що належить до державної власності загальною площею 63,6 кв. м, що розміщене за адресою: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, пров. Подільський, 2, та перебуває на балансі Головного управління статистики у Хмельницькій області.

Відповідно до п.2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 2.2 Договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.

У відповідності до п. 2.3 Договору сторони погодили, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною за незалежною оцінкою.

Згідно п. 2.4. Договору зазначено, що майно за актом приймання-передачі від 01.07.04. Орендодавцем передано Орендарю.

У відповідності до п. 10.1 Договору сторонами погоджено, що Договір укладено строком на 11 місяців, а саме: з 01.03.08. до 31.01.09.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано листи № 11-06-00162 від 03.02.09. та № 11-06-00385 від 03.02.09., відповідно до яких Регіональне відділення  Фонду державного майна України по Хмельницькій області повідомило відповідача про припинення дії Договору та про те, що даний Договір пролонговано не буде, а також просило Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»повернути спірне майно балансоутримувачу - Головному управлінню статистики у Хмельницькій області за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 10.8 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору, майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно п. 10.9 Договору, майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»порушило строки повернення спірного майна, та передало його балансоутримувачу лише 30.04.09., що підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного (нерухомого) майна, частина приміщення на 1 поверсі будівлі Головного управління статистики у Хмельницькій області (м. Старокостянтинів), що належить до державної власності (належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи).

В зв'язку з тим, що відповідачем порушено строки повернення спірного майна, позивачем на підставі п. 10.10 Договору нараховано Відкритому акціонерному товариству Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»неустойку в розмірі 13 261,04 грн.

Позивач зазначає, що в порядку досудового врегулювання спору, він звернувся до відповідача з листом-претензією від 28.04.09. № 11-08-01392 з проханням, протягом одного місяця з дня отримання даної претензії сплатити заборгованість до державного бюджету за Договором оренди, пеню та неустойку.

Позивач вказує на те, що зазначена вище претензія була задоволена частково, а саме, відповідач сплатив заборгованість до державного бюджету України за Договором оренди та пеню, а неустойка була залишена без задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

У відповідності до п. 10.10 Договору передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі 20% орендної плати за користування майном за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Форма сплати грошової суми, зазначена у ст. 230 Господарського кодексу України - неустойка, штраф, пеня - не дозволяє зробити висновок про співвідношення цих санкцій.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо);

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що у спірних правовідносинах слід застосовувати такий вид неустойки, як штраф.

Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України встановлено, що  право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, зобов'язання щодо вчасного повернення спірного майна не виконав, а тому позовні вимоги Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Хмельницькій області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»неустойки в розмірі 13 261,04 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста     Києва, -

                                В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Хмельницькій області задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) в доход Державного бюджету України (одержувач: Старокостянтинівське УДК, код 23565058, р/р: 31119093700007, МФО 815013, банк одержувача: ГУДКУ у Хмельницькій області) 13 261 (тринадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 04 коп. - неустойки, 132 (сто тридцять дві) грн. 61 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 15.10.09.