Рішення

від 02.10.2009 по справі 39/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  39/280

02.10.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромікс-Кривбасс»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Рітейл Партнерс Україна”   

про                  стягнення  12 454,87 грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Щербатюк В.А.  (довіреність № б/н  від 15.06.2009 р.)

Від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромікс-Кривбасс»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рітейл Партнерс Україна”  (відповідача) про стягнення 12 454,87 грн. заборгованості за договором поставки  № 995  від 20.12.2007 року з протоколом розбіжностей № 1 від 20.12.2007 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 10 006,05 грн., пеню в розмірі 1510,90 грн., 3% річних в розмірі 192,23 грн., інфляційні збитки в розмірі 745,69 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

        Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/280 та призначено справу до розгляду на 02.10.2009 р. о 09:40 год.

      Представник позивача в судовому засіданні, призначеному  на 02.10.2009 р., подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

     Представник позивача в судовому засіданні, призначеному  на 02.10.2009 р., подав письмові пояснення по справі,  якими позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи  повідомлений у встановленому порядку.

      Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (02218,  м. Київ, вул. Кибальчича, 2-А).  

        Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

         Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

        Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/280  від 15.09.2009 р.  направлене позивачу та відповідачу -  за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

        Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

       Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/280 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

       Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 02.10.2009 р.  від останнього до суду не надходило.

        Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

        В судовому засіданні, призначеному на 02.10.2009 р., за згодою представника позивача  оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

        Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                                       ВСТАНОВИВ:

     20.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  «Євромікс-Кривбасс»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл партнерс Україна»(відповідач)  було укладено договір поставки № 995 з протоколом розбіжностей № 1 від 20.12.2007 р.,  відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень відповідача поставляти товар, а відповідач в свою чергу зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, приймати товар та оплачувати його вартість, за цінами вказаними в специфікації.

      На виконання умов договору поставки № 995 від 20.12.2007 р.  позивач в період з 19.09.2008 р. по 07.11.2008 р. поставив відповідачу товар, що підтверджується  відповідними видатковими накладними на загальну суму 10 006,05 грн. (копії  видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

        Відповідно до п. 9.1. договору, договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2008 р., однак,  якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії  договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгований до кінця наступного календарного року на тих же умовах. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки продукції здійснювались за договором, який був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

        Судом також встановлено, що Товар, переданий відповідачу за видатковими накладними  відповідачем у сумі 10 006,05 грн.  оплачений не був.

       02.02.2009 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату № 4  з проханням оплатити отриманий товар на протязі 7 (семи) днів з моменту отримання даного листа. Проте, відповідач залишив вимогу  позивача про оплату без відповіді та задоволення.

        Факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджує підписаний між сторонами  акт звірки взаєморозрахунків від 12.02.2009 р. за період з 01.01.2008 р. по 12.02.2009 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 006,05 грн.        

Проте заборгованість у сумі 10 006,05 грн. Відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару.

        Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

      Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

       Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

     Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

      Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

     Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

     Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір  № 995 поставки товару  від 20.12.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

      Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

      Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

   Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

      Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

      Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

    Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     З урахуванням положень п.4.1 Договору № 995 від 20.12.2007 р. та протоколу розбіжностей № 1 від 20.12.2007 р., що є невід`ємною частиною договору строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно вказаних видаткових накладних  станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару. Оплата повинна проводитися на поточний рахунок позивача.

        Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару  не виконав.

     Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

         За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 006,05 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

       Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1510,90 грн., інфляційних збитків в розмірі 745,69 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 192,23 грн.

   Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

        Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).             

        Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

       Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

     Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

        Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

     Пунктом 7.5. договору поставки та протоколом розбіжностей № 1 передбачено, що відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такої прострочки.

     У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1510,90  грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

     Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 745,69 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 192,23 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

         Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

        Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

   Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 124,55 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. покладаються на відповідача.

         Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

         1. Позов задовольнити повністю.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Партнерс Україна»(02218,   м. Київ,  вул. Кибальчича, 2-А; код  ЄДРПОУ № 35207265; п/р № 26003401120421 в Київській регіональній дирекції «Райффайзен Банк Аваль»,  МФО 322904), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромікс-Кривбасс»(50086,  м. Кривий Ріг,  вул. Отто Брозовського, 72 в; код ЄДРПОУ № 31223959; п/р № 26008039470000 в КФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) 10 006,05 грн. (десять тисяч шість гривень 05 коп.) основного боргу,  1510,90 грн. (одна тисяча п'ятсот десять гривень 90 коп.) пені,  745,69 грн. (сімсот сорок п'ять гривень 69 коп.) інфляційних збитків, 192,23 грн. (сто дев'яносто дві гривні 23 коп.) трьох відсотків річних, 124 (сто двадцять чотири) грн. 55 коп. державного мита та 315 (триста п`ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          2. Видати наказ.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Суддя                                                                                                 Гумега О. В.