Постанова

від 21.05.2007 по справі 35/737-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/737-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2007 р.                                                           Справа № 35/737-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача -  Криса О.В.

відповідача -   Андреєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Ізюмської районної державної адміністрації, м. Ізюм (вх. № 1467 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.07 р. по справі № 35/737-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ізюмська рай агрохімія», с. Іванчуківка     

до Ізюмської районної державної адміністрації,  м. Ізюм

про стягнення 109348,69 грн.

встановила:

У грудні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмської районної державної адміністрації, м. Ізюм про стягнення з останнього 109 348,69 грн. та спонукання відповідача вчинити певні дії, а саме, забрати від позивача передані непридатні пестициди (сильнодіюча отруйна речовина (СДОР) – гранозан, хлорпікрін) загальною вагою 20000 кг. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита в розмірі      1093,48 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2007р. по справі               № 35/737-06 (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Ізюмської районної державної адміністрації на користь Відкритого акціонерного товариства “Ізюмська райагрохімія”  109348,69 грн. витрат, 1093,48 грн. держмита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов'язано Ізюмську районну державну адміністрацію забрати у Відкритого акціонерного товариства “Ізюмська райагрохімія” передані непридатні пестициди (сильнодіюча отруйна речовина (СДОР) –гранозан, хлорпікрін) загальною вагою 20000 (двадцять тисяч) кг.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на  невідповідність загальної ваги переданих непридатних пестицидів (16 540 кг)  вазі, зазначеній в оскаржуваному рішенні суду (20 000 кг). Відповідач також посилається на відсутність договірних відносин між сторонами по справі та вважає, що позивач не надав належних доказів понесення ним витрат з приводу зберігання переданих пестицидів, а також  зазначає про те, що у нього відсутній обов'язок  (зобов'язання)  відшкодувати заявлені до стягнення витрати позивача. На цій підставі просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін,  апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому зазначає, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесених ним витрат, а посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність договірних відносин між сторонами, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вони  не містять вимог про оплату послуг по зберіганню, а лише стосуються відшкодуванню витрат позивача з приводу зберігання переданих пестицидів, та спонукання забрати передані пестициди.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2007 р.  – без змін, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.02.1996 р. розпорядженням відповідача № 92 було створено комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Як вбачається з матеріалів справи, комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій відповідача діє згідно положення про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій затвердженого розпорядженням відповідача № 512 від 09.10.1996 р.

Згідно з зазначеним положенням, комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, є уповноваженою особою відповідача та є постійно діючим органом, який координує діяльність районних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій.  

При створенні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідачем визначено порядок діяльності останньої та наділено правами та обов'язками переліченими в положенні.

Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ізюмського району  в межах своїх повноважень, для недопущення виникнення надзвичайної ситуації було прийнято рішення зобов'язати власників непридатних до використання пестицидів і агрохімікатов провести їх перезатарення та перевезення до паспортизованого складу «Мінеральних добрив» позивача до їх утилізації, забезпечити постійний нагляд за територією складів, вжити заходи по недопущенню до складу сторонніх осіб (п. 2 Протокол № 12 від 22.11.04р. та рішення комісії від 12.03.03р.).

Судом першої інстанції також встановлено, що 13.05.2003 р., 12.06.2003 р., 01.07.2003 р. на виконання рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій відповідача від 12.03.2003 р., позивачу за актами здачі-приймання було передано 20000 кг. непридатних пестицидів, а саме: сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), гранозан та хлорпікрин.

Відповідач в апеляційній скарзі факт передачі пестицидів вагою 20000 кг заперечує та посилається на те, що відповідно до актів здачі-приймання, підписаних позивачем, представниками спеціалізованих служб району  та керівниками підприємств (власниками пестицидів),  позивачу пестициди були передані вагою 16540 кг.

Слід зазначити, що в ході судового розгляду встановлено, що на момент передачі позивачу пестицидів на зберігання, загальна вага останніх дійсно складала 16540 кг. Однак за час зберігання, тобто майже за 5 років, вага переданих непридатних пестицидів, збільшилась до ваги зазначеній в рішенні за рахунок вбирання пестицидами вологи та впливів інших кліматичних факторів.

Пунктом 3 рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій відповідача від 12.03.2003 р. було визначено, що передані позивачу непридатні пестициди повинні бути утилізовані в строк до 01.04.2003 р.

Крім того, 07.04.2003р. відповідачем було прийняте розпорядження № 116 «Про виділення коштів з районного фонду охорони навколишнього природного середовища для проведення робіт по ліквідації непридатних пестицидів.

За змістом зазначеного розпорядження відповідачем було виділено позивачу  8 265,00 грн. на виконання робіт по ліквідації непридатних та заборонених пестицидів та подальшого їх складування і зберігання у відповідності з діючим законодавством (а.с. 58).

Проте, ні рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій відповідача від 12.03.2003 р.  в частині утилізації непридатних пестицидів, ні розпорядження № 116  від 07.04.2003р. щодо виділення коштів для проведення робіт по ліквідації непридатних пестицидів, відповідачем виконане не було.

З огляду на те, що за своїми хімічними властивостями передані позивачу непридатні пестициди є активними та небезпечними речовинами, позивач був змушений виділяти власні грошові кошти на відновлення стану складу та забезпечення охорони цих пестицидів.

В якості доказів понесення витрат позивачем з приводу зберігання переданих пестицидів, суду було надано копії наказів позивача про укладення трудових договорів, копії трудових книжок, копії податкового розрахунку доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків  і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за період з 01.01.2003р. по 01.01.2007р., матеріали аудиторської перевірки та інше, які знаходяться в матеріалах справи та є належними доказами на підтвердження витрат позивача по зберіганню пестицидів

Позивач неодноразово, зокрема 28.09.2004 р., 24.12.2004 р., 25.01.2005 р. звертався на адресу відповідача з приводу вирішення питання відшкодування витрат позивача по зберіганню та утилізацію непридатних пестицидів.

04.03.2005 р.  на адресу позивача надійшов лист відповідача за № 01-33/58 згідно якого позивачу запропоновано надати відповідний кошторис витрат на  утилізацію та зберігання переданих непридатних пестицидів.

30.03.2005р. позивачем на адресу відповідача було направлено витребуваний розрахунок витрат грошових коштів необхідних на утилізацію та зберігання переданих непридатних пестицидів.

Однак, всупереч розпорядження № 116  від 07.04.2003р. щодо виділення коштів для проведення робіт по ліквідації непридатних пестицидів  та  листа  за              № 01-33/58 від 04.03.2005р. відповідачем не виділено коштів  на утилізацію та зберігання переданих непридатних пестицидів.

27.04.2006 р. позивач звернувся на адресу відповідача з претензією № 40-41 з вимогою відшкодувати витрати по зберіганню та прийняти заходи щодо утилізації переданих непридатних пестицидів.

Виходячи зі змісту відповіді на претензію відповідача вих. № 01-18/748 від 29.05.2006 р. в задоволенні претензійних вимог позивача відмовлено, у зв'язку з відсутністю договірних відносин.

Слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі також посилається на те, що між позивачем та відповідачем не існували договірні відносини, а рішення   комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій відповідача від 12.03.2003 р., на яке посилається позивач, не може вважатися договором.

Проте, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ВАТ «Ізюмська                         райагрохімія» не містять вимог про оплату послуг по зберіганню, а містять вимоги в відносно відшкодування витрат  позивача з приводу зберігання переданих пестицидів, та спонукання забрати передані пестициди.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що в сукупності рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій відповідача від 12.03.2003 р., акти здачі-приймання, розпорядження № 116  від 07.04.2003р. щодо виділення коштів для проведення робіт по ліквідації непридатних пестицидів, листування між позивачем та відповідачем, породжують відповідні права та обов'язки як для позивача та відповідача, що виражається в обов'язку передати та обов'язку забрати передані пестициди та відшкодувати витрати, пов'язані із збереженням переданих пестицидів.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідач своїх обов'язків, які випливають саме з рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ізюмської районної державної адміністрації від 12.03.2003 р.  та розпорядження № 116  від 07.04.2003р. щодо виділення коштів для проведення робіт по ліквідації непридатних пестицидів, не виконав, що свідчить про наявність факту порушення відповідачем положень діючого законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду жодного доказу, який би підтверджував обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі, а документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи та пояснення сторін під час судового розгляду, спростовують твердження відповідача про відсутність будь-яких зобов'язань перед позивачем з приводу зберігання переданих непридатних пестицидів.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, на підставі досліджених фактичних даних, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ВАТ «Ізюмська рай агрохімія» є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення і прийнятого по справі рішення –без змін.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2007 р. по справі № 35/737-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарськогосуду Харківської області від 19.03.2007 р. по справі                  № 35/737-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді