Рішення

від 20.02.2017 по справі 535/578/16-ц

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/578/16-ц

Провадження № 2/535/4/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року смт. Котельва

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - Мальцева С.О.;

з секретарем судового засідання - Білик Н.О.;

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Котельва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договору дарування приватного житлового будинку та договору купівлі - продажу автомобіля, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням зміни та уточнень позовних вимог, остаточно просила суд:

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку, який укладений 17.03. 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним довідку-рахунок від 04.03.2015 року, яка за своїм змістом є договором купівлі-продажу автомобіля, марки CHERY М11, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та скасувати його державну реєстрацію.

В обґрунтування позивних вимог позивач ОСОБА_1 послалася на те, що вона 19.02.2015 року звернулася до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 і його матері ОСОБА_7, сплаченого авансу в сумі 302 349 грн 02 коп. за усним попереднім договором купівлі-продажу будинку по 2-му провулку Калініна (нині - 2-й провулок Лісовий), 28 у смт. Котельва Полтавської області.

У цей же час, вона 19.02.2015 року звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, що належало відповідачу ОСОБА_8, яке він придбав у березні 2012 року за їх з мамою кошти у сумі 10 538 дол. США, за свій житловий будинок, який продав їм з мамою і який 04.12. 2013 року відмовився оформляти на неї у нотаріуса, і на його житловий будинок, розташований за адресою: 2-й провулок Калініна (нині - 2-й провулок Лісовий), 28 в смт. Котельва Полтавської області.

Ухвалою Котелевського районного суду Харківської області від 19.02.2015 року їй було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.03.2015 року ОСОБА_3 заборонено відчужувати вище вказаний будинок за адресою №28 по 2-му провулку Калініна у смт. Котельва, Полтавської області, в іншій частині ухвалу районного суду залишено в силі.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2016 року з відповідача ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_9, кошти у сумі 284 032.21 грн. та 800 грн витрат на правову допомогу.

Зазначила, що згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гаранрантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 10 Постанови зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Однак, під час здійснення виконавчого провадження за вище вказаним рішенням суду їй стало відомо, що незважаючи на заборону відчуження житлового будинку, який знаходиться за адресою: Полтавська обл. Котелевський район, смт. Котельва, 2-й провулок Калініна (нині - 2-й провулок Лісовий), будинок 28 відповідач ОСОБА_3 подарував його своїй доньці ОСОБА_5 (договір дарування від 17.03. 2016 року посвідчений в реєстрі № 240 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28837751 від 21.03. 2016 року).

Вказала, що договір дарування будинку між ОСОБА_3 та його донькою ОСОБА_5 укладався без наміру створення правових наслідків. Сторони, укладаючи його, знали заздалегідь, що він не буде виконаний. Вони перебувають у родинних відносинах, проживають і зареєстровані за однією адресою: смт. Котельва, Котелевського району Полтавської області, вул. Мічуріна,19., в тому числі відповідач ОСОБА_5 фактично в дар будинок не прийняла, в ньому не проживає і не сплачує комунальні послуги.

Разом з цим, позивач ОСОБА_1 також вказала на те, що 04.03.2015 року відповідач ОСОБА_3 продав своїй дружині ОСОБА_6 легковий автомобіль марки CHERY М11 чорного кольору, державний номерний знак В11587ВМ, який належав йому на праві власності. При цьому вважає, що даний договір купівлі-продажу (довідка - рахунок) є також недійсним, оскільки відповідач ОСОБА_3 зробив це після 19.02.2015 року, тобто після того, як вона звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з нього суми сплаченого авансу в розмірі 302 349 грн 02 коп. за усним попереднім договором купівлі-продажу будинку, так як відповідач ОСОБА_3 знав, що її позовна заява буде задоволена та йому доведеться повертати їй кошти, в тому числі вважає, що даний автомобіль ОСОБА_3 купив за їх з мамою гроші, які вони передали йому в якості завдатку за спірний будинок.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2, кожен окремо, підтримали остаточно змінені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовільнити їх з підстав, які зазначені ними в позовній заяві та в заявах про зміну позовних вимог, а також в письмових поясненнях.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, у судове засіданні не з'явилися надали письмові заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги вважають незаконними та безпідставними, а тому просили відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, - ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог повністю та просила відмовити в їх задоволенні з підстав їх необґрунтованості.

Узагальнена позиція представника відповідача ОСОБА_3, - ОСОБА_4 зводиться до того, що оспорювані правочини є дійсними та законними, так як доказів того, що вони є фіктивними стороною позивача не надано, при цьому зазначила, що ОСОБА_3 реалізовував своє право власності шляхом відчуження майна іншим особам, в тому числі вважала, що відсутність обмежень в реєстрі про обтяження на спірний житловий будинок свідчило про те, що ОСОБА_3 мав право укласти договір дарування житловим будинком.

Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо визнання недійсним договору дарування житлового будинку, який укладений 17.03.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та скасування його державної реєстрації, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року N 9 судам роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Розглядом справи установлено, що 19.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою в суд до ОСОБА_11 про стягнення сплаченого авансу (т. 1 а.с. 14-16).

У цей же день 19.02.2015 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 187).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 19.02.2015 року у задоволенні вище вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено (т. 1 а.с. 188-189).

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18.03.2015 року ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2015 року скасовано частково, та було заборонено ОСОБА_3 відчужувати будинок №28 по 2-му провулку Калініна у смт Котельва, Полтавської області, а в іншій частині ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2015 року залишено без змін (т. 1 а.с. 6-7).

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2016 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення сплаченого авансу та стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 284 032, 21 грн (т. 1 а.с. 8-11).

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на вказане вище рішення суду було визнано неподаною та повернуто скаржнику (т. 3 а.с. 232).

17.03.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування житлового будинку зазначений у плані літ. А1 , розмір житлової площі якого становить 37,1 кв. м., загальна площа будинку 45,9 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ Б , сарай ліг В , сарай літ Г , сарай літ Е , сарай літ е , сарай літ Ж , погріб літ. ж1 , огорожа №1, ворота № 2, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Котелевський район, смт. Котельва, провулок Калініна (нині - Лісовий) 2, будинок 28, розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер 5322255100:30:001:1143, що посвідчений в реєстрі № 240 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28837751 від 21.03. 2016 року (т. 1 а.с. 260-261).

Судом з'ясовано, та ніким не заперечується, що сторони даного правочину є між собою близькими родичами: батьком та донькою, а позивач ОСОБА_1 оспорює даний правочин як заінтересована особа.

30.03.2016 року судом був виданий, згідно до рішенням апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2016 року, позивачу ОСОБА_1 виконавчий лист (т. 2 а. с. 4).

18.04.2016 року за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження (т. 2 а. с. 3).

31.08.2016 року державний виконавець ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження.

25.10.2016 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області вище вказана постанова державного виконавця скасована (т. 3 а.с. 120-125).

Тобто, процес виконання рішення суду триває.

Окрім цього, судом встановлено, що згідно копії паспорта на ОСОБА_1 серії АМ1870273 вбачається, що вона зареєстрована 04.08.2012 року за адресою: смт Котельва, 2-й пров. Калініна, 28, а саме: у житловому будинку, який подарував відповідач ОСОБА_3 своїй доньці ОСОБА_5 (т. 3 а.с.148-49).

03.08.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір найму житла, а саме: будинку, що розташований за адресою: смт. Котельва Полтавської області, 2 - й пров. Калініна, 28 строком на 5 років (т. 2 а.с. 194).

У п. 2 цього Договору вказано, що він може бути розірваний по бажанню однією із сторін до закінчення строку, після попередження не менш як за 15 днів до розірвання договору.

16.03.2015 року ОСОБА_3 звертався з заявою до ОСОБА_1 про розірвання цього договору найму житла, однак мету вказував не вчинення правочину дарування, а те, що виникла необхідність у використанні даного житла для його проживання та проживання членів його сім'ї (т. 1 а.с. 75).

З акту обстеження домогосподарства від 27.10.2016 за адресою: смт Котельва 2 пров. Лісовий, 28 вбачається, що в даному господарстві з 2011 року і по даний час постійно проживає позивач ОСОБА_1, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 навпаки у вказаний період в цьому господарстві не проживали (т. 3 а.с. 168, 224).

З розрахункових книжок по сплаті комунальних послуг, за користування природним газом та електричну енергію, які відносяться до спірного житлового будинку вбачається, що ці послуги оплачує позивач ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 188).

Установлені та наведені судом обставини не заперечувалися учасниками судового розгляду та є для них достеменно відомими.

Суд констатує, що з досліджених доказів у судовому засіданні, які викладені вище у тексті рішення вбачається, що спірний договір дарування житлового будинку, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений фактично відразу після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову про стягнення грошових коштів на користь позивача ОСОБА_1

При цьому, відповідач ОСОБА_3 відчужуючи своїй доньці ОСОБА_5 належне йому на праві власності нерухоме майно, був обізнаний про наявність ухвали про забезпечення позову щодо спірного житлового будинку.

Фактів того, що відповідач ОСОБА_5 почала виконувати дії щодо володіти чи користуватися спірним житловим будинком або мешкати в ньому, а також сплачувати комунальні послуга, або обдарована будь-якими іншими реальними діями підтвердила свою згоду на прийняття дарунку, судом не встановлено.

Наведене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 дійсно передбачав негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, а тому подарував його близькому родичу - доньці ОСОБА_5

Отже, даний договір дарування не передбачає настання правових наслідків для його сторін, оскільки має фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича, з метою приховати це майно від виконання рішення суду.

Разом з цим, суд вважає, що посилання представника відповідача ОСОБА_4 на той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень, і про те, що відповідач ОСОБА_3 має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, так як про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було достеменно відомо, а ці заходи забезпечення позову за загальним правилом діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 року (справа №6-1873цс16) та від 18.01.2017 року (справа №6-2552 цс 16), які суд застосовує при виборі правової норми до спірних правовідносин та, які є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявну обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, а тому слід визнати недійсним договір дарування житлового будинку, який укладений 17.03.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5

У зв'язку з прийняттям рішення судом про визнання договору дарування житлового будинку недійсним підлягають і до задоволення вимоги позивача ОСОБА_1 щодо скасування його державної реєстрації, як похідної вимоги, що в свою чергу не суперечить положенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо визнання недійсним довідки-рахунку від 04.03.2015 року, яка за своїм змістом є договором купівлі-продажу автомобіля, марки CHERY М11, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та скасування його державної реєстрації, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Відчуження транспортного засобу може бути проведено одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами через нотаріуса; продаж шляхом оформлення довідки-рахунку.

Згідно із п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до частини 1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1,3 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судовим розглядом установлено, що легковий автомобіль / СЕДАН-В, тобто автомобіль марки CHERY, моделі Ml1, VIN -LVVDC11B3BD374215, номера кузова - LVVDC11133BD374215, номера двигуна - SQR481FAFBJ05793, маси повної, кг- 1845, маси власної, кг- 1395, категорії транспортного засобу - В, об'єма двигуна, см. куб - 1597, особливих відміток - Довідка-рахунок ВІА 525033 04.03.2015, Свідоцтво САК 380050, дати первинної реєстрації - 03.03.2012, року випуску - 2011, типа палива бензин, кольору - чорного, кількістю місць (сидячих) - 5, кількістю циліндрів - 4, кількістю дверей - 4, був 04.03.2015 року знятий з обліку ОСОБА_3 та проданий згідно Довідки-рахунку ВІА 525033 - ОСОБА_6 і в цей же день даний автомобіль зареєстровано за нею (т. 5 а.с. 46-50).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із вказаного правочину вбачається, що позивач ОСОБА_1 не є його стороною, вона оспорює даний правочин як заінтересована особа.

Як установлено судом під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про стягнення сплаченого авансу заходів щодо заборони відчужувати відповідачу ОСОБА_3 автомобіль марки CHERY М11 судом не приймалися (т. 1 а.с. 6-7; 188-189).

Даний правочин укладено до ухвалення рішення по суті по вказаній цивільній справі.

Саме по собі наявність того факту, що автомобіль був реалізований після того як ОСОБА_1А звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_11 про стягнення сплаченого авансу та було відкрито провадження не свідчить про те, що ОСОБА_3 був обмежений у здійсненні прав щодо реалізації свого майна.

Будь-яких доказів того, що автомобіль марки CHERY М11 був придбаний ОСОБА_3 за кошти ОСОБА_1 та її матері, суду стороною позивача надано не було.

У відповідності з вимогами п.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивачем ОСОБА_1 не доведено підстав недійсності даного правочину, а тому в задоволенні позову в цій частині щодо визнання його недійсним слід відмовити.

У зв'язку з прийняттям рішення судом про відмову позову в частині щодо визнання правочину недійсним слід відмовити і в задоволенні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо скасування його державної реєстрації, як такої, що є похідною вимогою у задоволенні якої відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що загалом цивільний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Витрати ОСОБА_1 щодо копіювання документів поза судовим засіданням не підлягають до задоволення, так як вони не є судовими витратами в розумінні ст.79 ЦПК України, в тому числі не підтверджуються документально належними письмовими доказами.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України суд приймає рішення про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судового збору на користь (в дохід) Держави по 640 грн., з кожного.

На підставі наведеного та ст. 124 Конституції України, ст. ст. 202, 717, 203, 234, 215, 15, 16, 625 ЦК України, а також керуючись ст. ст. 10, 58, 59, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1, - задовільнити частково.

2.Визнати недійсним договір дарування житлового будинку зазначений у плані літ. А1 , розмір житлової площі якого становить 37,1 кв. м., загальна площа будинку 45,9 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ Б , сарай літ В , сарай літ Г , сарай літ Е , сарай літ е , сарай літ Ж , погріб літ. ж1 , огорожа №1, ворота № 2, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Котелевський район, смт. Котельва, 2-й провулок Калініна (нині - 2-й провулок Лісовий), будинок 28, розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер 5322255100:30:001:1143, укладений 17 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений в реєстрі № 240 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28837751 від 21 березня 2016 року.

3.Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок зазначений у плані літ. А 1 , розмір житлової площі якого становить 37,1 кв. м., загальна площа будинку 45,9 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ Б , сарай літ В , сарай літ Г , сарай літ Е , сарай літ е , сарай літ Ж , погріб літ. ж1 , огорожа №1, ворота № 2, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Котелевський район, смт. Котельва, 2-й провулок Калініна (нині - 2-й провулок Лісовий), будинок 28, розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер 5322255100:30:001:1143, укладений 17 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений в реєстрі № 240 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28837751 від 21 березня 2016 року.

4.У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною довідки-рахунок серії ВІА № 525033 , яка за своїм змістом є договором купівлі-продажу, видану 04 березня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональний брокерський дім Фаворит м. Полтава, ОСОБА_6 про те, що їй продано і видано автомобіль марки CHERY М11, двигун номер SQR481FAFBJ05793, кузов номер LVVDC11B3BD374215, власника свідоцтва про реєстрацію № САТ661941, вартістю 60 000 гривень (шістдесят тисяч гривень), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КО № 083721, виданий Котелевським РВ УМВС 07 квітня 2000 року, - відмовити.

5.У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації легкового / СЕДАН-В автомобіля марки CHERY, моделі M11, VIN -LVVDC11B3BD374215, номера кузова - LVVDC11B3ВD374215, номера двигуна - SQR481FAFBJ05793, маси повної, кг- 1845, маси власної, кг- 1395, категорії транспортного засобу - В, об'єма двигуна, см. куб - 1597, особливих відміток - Довідка-рахунок ВІА 525033 04.03.2015, Свідоцтво САК 380050, дати первинної реєстрації - 03.03.2012, року випуску - 2011, типа палива бензин, кольору - чорного, кількістю місць (сидячих) - 5, кількістю циліндрів - 4, кількістю дверей - 4, проведену 04 березня 2015 року начальником (5309) ВРЕР (Відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ) м. Зінькова, на ім'я власника ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, місця народження - Полтавська область, паспорта громадянки України серії KO номера 083721, дати видачі - 07 квітня 2000 року, виданого - Котельва PB, місця реєстрації: Полтавська область, Котелевський район , смт. Котельва, вул. Мічуріна, 19, ідентифікаційного номера НОМЕР_1, з видачею їй свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ за номером 772321, на підставі довідки-рахунку серії ВІА №525033, яка за своїм змістом є договором купівлі-продажу, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональний брокерський дім Фаворит м. Полтава 04 березня 2015 року ОСОБА_6, - відмовити.

6.Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судовий збір на користь (дохід) Держави по 640 грн., з кожного.

7.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

8.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

9.Повний текст рішення виготовлено протягом п'яти днів.

С У Д Д Я: ОСОБА_12