Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/7700/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/7700/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю АСТРА-ТРЕЙДІНГ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдингова компанія СПЕЦСПЛАВ

про стягнення 174 464,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гічко Ю.М. - представник, довіреність № 0704 від 07.04.2016

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

У судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АСТРА-ТРЕЙДІНГ та Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдингова компанія СПЕЦСПЛАВ про стягнення 174 464,00 грн., з яких позивач просить стягнути: передоплату 37 000, 00 грн. з відповідача 1, суму попередньої оплати у розмірі 300 грн. солідарно з відповідачів 1, 2 та неустойку в розмірі 136 864, 00 грн. з відповідача 1. Крім того, позивач просить стягнути з ТОВ АСТРА-ТРЕЙДІНГ судовий збір у розмірі 2 616,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем 1 умов договору поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 в частині поставки оплаченого позивачем товару, в результаті чого у відповідача 1 утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС в сумі здійсненої передплати, за наявності якої позивачем нараховані відповідачу 1 неустойка за порушення строків поставки товару. Окрім того, зважаючи на укладення між позивачем та ТОВ Трейдингова компанія СПЕЦСПЛАВ Договору поруки № 1104 від 11.04.2016, відповідно до якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання обов'язків відповідача 1 по поверненню сплаченої грошової суми згідно претензії № 1 вих. № 11/4-Ю від 11.04.2016 частково, а саме в розмірі 300,00 грн., позивач просить солідарно стягнути з відповідачів 1, 2 суму попередньої оплати у розмірі 300,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7700/16 та призначено дану справу до розгляду на 19.05.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2016 розгляд справи відкладено на 15.06.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 за клопотанням представника позивача продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 07.07.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2016 у справі № 910/7700/16 за клопотанням представника позивача призначено судову почеркознавчу та судову технічну експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 910/7700/16 зупинено до отримання результатів експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2016 провадження у справі № 910/7700/16 поновлено та призначено розгляд справи на 01.09.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2016 розгляд справи відкладено на 27.09.2016.

27.09.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2016 розгляд справи призначено на 13.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 провадження у справі № 910/7700/16 зупинено, матеріали справи направлені до Київського науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення експертизи за наявними в матеріалах справи № 910/7700/16 документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 провадження у справі № 910/7700/16 поновлено, розгляд справи призначено на 22.02.2017.

У судові засідання 19.05.2016, 15.06.2016, 07.07.2016, 01.09.2016 та 22.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

У судове засідання 13.10 уповноважений представник позивача не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: № 0103039604128.

Уповноважений представник відповідача 1 з'явився в судові засідання 15.06.2016 та 07.07.2016р.

В судові засідання 19.05.2016, 01.09.2016, 13.10.2016 та 22.02.2017 уповноважений представник відповідача не з'явився.

Уповноважений представник відповідача 2 в зазначені судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідачі 1, 2 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 18.05.2016, серед якого наявні письмові пояснення № 1805 від 18.05.2016., в яких останній зазначає, що підставою виникнення передоплати в сумів сумі 540,09 грн. станом на 15.10.2015р. була заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем, яка виникла внаслідок попередніх оплат та відвантажень товару за період з 01.06.2015 р. по 15.10.2015 р. На підтвердження чого позивачем надається копія журналу ордеру і відомість по рахунку № 631 за 01.06.2015 - 16.05.2015 рр. Клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 18.05.2016 судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б /н від 14.06.2016, серед якого наявні письмові пояснення № 1406 від 14.06.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 15.06.2016 через відділ діловодства господарського суду від ТОВ АСТРА-ТРЕЙДІНГ надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 достроково розірвано, про що було повідомлено листом (вих. № 23/1-Ю від 23.01.2015) та запропоновано підписати про це додаткову угоду від 27.01.2015 до даного договору поставки. Також у даному листі було запропоновано підписати на 2015 рік новий договір поставки № МТ 0121 від 27.01.2015, повернувши один примірник на адресу позивача, проте зазначений договір так і не було підписано сторонами. На думку відповідача 1, позивач навмисно не підписав даний договір з метою стягнення штрафних санкцій з відповідача 1.

Також відповідач 1 посилається на те, що виставлений рахунок-фактуру № АТ-0001201 від 08.10.2015 на суму 37 600,00 грн. позивач оплатив 15.10.2015 на суму 37 059,91 грн. При цьому, в призначенні платежу зазначив - оплата за металопрокат згідно договору № МТ 0121 від 27.01.2015. по рахунку-фактурі № АТ-0001201 від 08.10.2015 .

Крім того відповідач 1 зазначив, що позивач отримав товар, що підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 675 від 16.10.2015. В свою чергу відповідач 1 зазначив, що спірний договір поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 було підписано з боку позивача неуповноваженою особою - директором ОСОБА_2, тоді як відповідно до інформації з ЄДР юридичних осіб, та фізичних осіб-підприємців від 09.06.2016, керівником ТОВ ТВК МЕТЕКС з 17.11.2014 є ОСОБА_3. Даний відзив долучено судом до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 07.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи, зокрема, письмові пояснення № 0607-1 від 06.07.2016 та клопотання про призначення почеркознавчої та судово-технічної експертизи № 0607 від 06.07.2016, в якому останній просить призначити почеркознавчу експертизу, оскільки, за твердженням позивача, дані щодо підписання листа за вих. №23/1-Ю від 23.01.2015 до відповідача із проханням підписати додаткову угоду від 27.01.2015 до договору поставки №МТ1119 від 19.11.2014, видаткової накладної №675 від 16.10.2015 водієм ОСОБА_4 та довіреність на отримання ТМЦ №2035 від 15.10.2015. є фальсифікацією та позивачем не підписувались, так як замовлений товар не було отримано.

Через відділ діловодства господарського суду 10.08.2016 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали по справі № 910/7700/16 разом із клопотанням експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за вих. № 12015/12016/13-32/12017/16-33 від 05.08.2016 про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи № 12015/12016/13-32/12017/16-33.

У судовому засіданні 01.09.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 01.09.2016, серед якого наявні пояснення щодо відсутності у останнього витребуваних документів ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016 по справі № 910/7700/16, які судом долучено до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 01.09.2016 судом було проведено відібрання достовірних експериментальних зразків підпису ОСОБА_3 на 15 аркушах та відтиску печатки ТОВ Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС для взяття експериментальних зразків відтиску на 10 аркушах для проведення почеркознавчої та судово - технічної експертизи.

Окрім того до початку судового засідання 13.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача 1 надійшов супровідний лист з конвертом б/н від 07.10.2016, в якості додатків в якому зазначені документи: Додаткова угода від 27.01.2015 до Договору поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 - 1 шт., видаткова накладна № 65 (675) від 16.10.2015 - 1 шт., довіреність на отримання ТМЦ № 2035 від 15.10.2015 - 1 шт., претензія № 11/14-ІЮ від 11.04.2016 - 1 шт. Проте, при огляді даного листа судом не виявлено зазначених в переліку документів, про що складено відповідний акт б/н від 13.10.2016. Супровідний лист б/н від 07.10.2016 судом долучений до матеріалів справи.

26.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від КНДІСЕ надійшли матеріали справи № 910/7700/16 разом з повідомленням експерта № 12015/12016/16-32/12017/16-33 від 20.12.2016 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у справі № 910/7700/16.

В судовому засіданні 22.02.2017 представник позивача подав письмові пояснення № 2202-1 від 22.02.2017, які судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 22.02.2017 сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Від відповідачів 1, 2 заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 22.02.2017 до суду не надходило.

Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду, відповідачем 2 суду не надані.

Про поважні причини неявки представників відповідачів 1, 2 в судове засідання 22.02.2017 суд не повідомлено.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідачів 1, 2 в судове засідання 22.02.2017 обов'язковою не визнавалась, відповідачі не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем 2 не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представників відповідачів не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідачів 1, 2, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Судом в процесі розгляду справи прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань від представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи у судових засіданнях представників позивача та відповідача 1 було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20 , 22 , 60 , 74 та частини 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Представники позивача та відповідача 1 у судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді сторонами не заявлено.

У судових засіданнях 15.06.2016, 07.07.2016 та 22.02.2017 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та відповів на запитання суду.

Представник відповідача 1 у судових засіданнях 15.06.2016 та 07.07.2016 заперечив проти позовних вимог, викладених у позовній заяві, та відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача 1, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю АСТРА-ТРЕЙДІНГ (постачальник за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС (покупець за договором, позивач у справі) було укладено Договір поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у даному договорі, Товар, сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках, які є невід'ємними частинами даного договору. Підтвердженням згоди покупця придбати товар на вказаних у рахунку (специфікації) умовах є його оплата до отримання товару. в разі несплати рахунку поставка вважається не узгодженою та такою, що не відбулася.

Розділами 2-6 Договору поставки сторони погодили ціну та порядок розрахунків, умови поставки, порядок приймання-передачі товару, зобов'язання та відповідальність сторін тощо.

Пунктом 9.1. Договору поставки сторони визначили, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Вказаний Договір поставки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб покупця та постачальника.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.5. Договору поставки оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100 % передплати, або на інших умовах, вказаних у додатковій угоді до даного Договору поставки.

Датою оплати вартості товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 2.6. Договору поставки).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2.1. Договору поставки ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Загальна сума договору визначається на підставі сплачених рахунків (п. 2.2. Договору поставки).

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено сторонами у судових засіданнях відповідачем 1 08.10.2015 було виставлено одержувачу товару ТОВ ТВК МЕТЕКС рахунок № АТ-0001201 від 08.10.2015 на передплату товару - лист 30 мм ст. 45 кількістю 2.35 тонн на суму 37600 грн. з ПДВ, копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому на виконання умов Договору поставки, позивачем 15.10.2015 платіжним дорученням № 3268 було сплачено на користь ТОВ АСТРА-ТРЕЙДІНГ 37 059,91 грн. передоплати за товар із зазначенням призначення платежу оплата за металопрокат згідно договору № МТ0121 від 27.01.2015р. по рахунку-фактурі № АТ-0001201 від 08.10.2015р. .

Окрім того, як зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем 1 не заперечувалось, станом на 15.10.2015р. існувалазаборгованість відповідача 1 перед позивачем сумі 540,09 грн. , яка виникла внаслідок здійснення попередніх оплат та відвантажень товару за період з 01.06.2015р. по 15.10.2015 р. На підтвердження вказаного факту позивачем надана копія журналу ордеру і відомість по рахунку № 631 за 01.06.2015 - 16.05.2015 рр.

Таким чином, загальна сума, сплачена позивачем на рахунок відповідача 1 як постачальника за Договором поставки, складала 37 600,00 грн.

В свою чергу судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача 1 щодо повного та належного виконання ТОВ ТВК МЕТЕКС умов Договору в частині внесення передоплати в 100% розмірі виставленого постачальником рахунку, а також щодо здійсненого позивачем врахування переплати в сумі 540,09 грн. в рахунок передплати за рахунком № АТ-0001201 від 08.10.15 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання щодо здійснення 100% передплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними Договору поставки та узгодженого сторонами рахунку № АТ-0001201 від 08.10.2015, факт перерахування позивачем грошових коштів по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувався.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу .

Згідно п. 3.1. Договору поставки постачальник відпускає покупцю товар протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання постачальником передоплати, або на інших умовах, передбачених додатковою угодою сторін.

Датою приймання товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 4.1. Договору поставки).

При цьому відповідно до п. 5.1. Договору поставки постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Передати разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну на товар, податкову накладну на товар, сертифікат якості заводу-виробника.

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, за висновками суду з урахуванням умов п. 3.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар протягом 2 робочих днів, зокрема, з моменту отримання постачальником передплати, тобто до 19.10.2015 р. включно.

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором поставки, в матеріалах справи відсутні.

Проте, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, в порушення зазначених умов Договору поставки відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачені Договором, зокрема, рахунком № АТ-0001201 від 08.10.2015, здійснена не була.

Доказів поставки товару як у встановлені в Договорі строки, так і поза ним відповідачем під час розгляду справи не надано.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач 1 свої зобов'язання за Договором поставки в частині поставки товару (а саме металопрокату) в строк до 19.10.2015р. включно належним чином не виконав, в зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача 1 претензію № 1 (вих. № 11/4-Ю від 11.04.2016) із вимогою повернути грошові кошти в розмірі 37 600,00 грн. в строк до 18.04.2016 (включно).

Факт надсилання претензії підтверджується копіями фіскального чеку № 6368 від 13.01.2014 та відповідного опису вкладення, датованого 13.04.2014, наявними в матеріалах справи.

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи обов'язок щодо поставки товару - металопрокату загальною вартістю 37600,00 грн. на суму здійсненої позивачем відповідної передплати, всупереч умовам Договору поставки, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару, яку позивач просив стягнути в судовому порядку в сумі 37000,00 грн.

Окрім того суд зазначає, що у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. у справі № 43/308-10 зазначено, що умовою застосування норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи, що 11.04.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Торгово - виробнича компанія МЕТЕКС (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейдингова компанія СПЕЦСПЛАВ (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) було укладено Договір поруки № 1104 від 11.04.2016 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку боржником - ТОВ АСТРА-ТРЕЙДІНГ щодо виконання обов'язків боржника по поверненню сплаченої грошової суми згідно з претензією № 1 вих. № 11/4-Ю від 11.04.2016 частково, а саме: в розмірі 300,00 грн.

Розділами 2 - 5 Договору поруки сторони узгодили обов'язки сторін, порядок виконання зобов'язань, вирішення спорів та дію договору тощо.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п.5.1 Договору поруки).

Вказаний Договір поруки підписаний представниками поручителя та кредитора та засвідчений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме Договору поставки № МТ1119 від 19.11.2014 р.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в п. 2.2 Договору поруки, згідно якого у випадку невиконання або неналежного виконання боржником обов'язку щодо здійснення оплати суми заборгованості, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

При цьому за умовами п.2.3 Договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, кредитор звертається з письмово вимогою до боржника про виконання цього обов'язку.

Окрім цього згідно п.2.1 Договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку щодо сплати грошових коштів, самостійно виконати даний обов'язок перед кредитором шляхом здійснення на користь кредитора оплати суми заборгованості у розмірі, визначеному згідно п.1.1 Договору.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з невиконанням відповідачем 1 зобов'язання з повернення передплати в сумі 37600,00 грн. позивачем 19.04.2016 було вручено директору поручителя - ТОВ Трейдингова компанія СПЕЦСПЛАВ лист № 19/4-Ю від 19.04.20160 з вимогою сплатити в строк до 21.04.2016 (включно) грошові кошти в розмірі 300,00 грн. відповідно до умов п.2.1 Договору поруки, про що свідчить засвідчений печаткою товариства підпис вказаної особи.

Проте, відповідач 2 залишив дану вимогу без відповіді та реагування.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, відповідачем 2 як поручителем щодо виконання відповідачем зобов'язання з повернення здійсненої позивачем передплати в сумі 37600,00 грн., обов'язок щодо сплати на користь кредитора грошових коштів в сумі 300,00 грн., всупереч умовам Договору поруки, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач виконано не було, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі суми поруки 300,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів 1, 2 солідарно в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124 , п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України , ст. 4-2 , 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

Доказів визнання недійсним Договору поставки № МТ1119 від 19.11.2014 р. та Договору поруки № 1104 від 11.04.2016 або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

При цьому як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач 1 у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 достроково розірвано, про що відповідача було повідомлено листом № 23/1-Ю від 23.01.2015 та запропоновано підписати про це додаткову угоду від 27.01.2015 до даного Договору поставки. Також у даному листі було запропоновано підписати на 2015 рік новий договір поставки № МТ 0121 від 27.01.2015, повернувши один примірник на адресу позивача. Зазначений договір так і не було підписано сторонами. На думку відповідача 1, позивач навмисно не підписав даний договір з метою стягнення штрафних санкцій з відповідача 1.

Також у відзиві відповідач 1 посилається на те, що виставлений рахунок-фактуру № АТ-0001201 від 08.10.2015 на суму 37 600,00 грн. позивач оплатив 15.10.2015 на суму 37 059,91 грн., зазначивши в призначенні платежу - оплата за металопрокат згідно договору № МТ 0121 від 27.01.2015. по рахунку-фактурі № АТ-0001201 від 08.10.2015 , що, на думку відповідача 1, додатково свідчить про факт посилання позивача на договір поставки від 2015 р.

Крім того відповідач 1 зазначив, що позивач отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № 675 від 16.10.2015 та товарно-транспортною накладною № 675 від 16.10.2015, які містять підпис уповноваженої особи ТОВ ТВК МЕТЕКС , а саме водія ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 2035 від 15.10.15 р.

Також відповідач 1 зазначив, що спірний договір поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 було підписано з боку позивача неуповноваженою особою - директором ОСОБА_2, тоді як відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.06.2016, керівником ТОВ ТВК МЕТЕКС з 17.11.2014 є ОСОБА_3.

При цьому, позивач заперечив проти доводів відповідача 1, посилаючись на підробку документів останнім.

В ході розгляду справи № 910/7700/16 виходячи з предмету спору та наявних у справі доказів, враховуючи заперечення представника позивача щодо справжності підписів та відтисків печатки підприємства на документах, ґрунтуючись на яких відповідач 1 у відзиві стверджує, що здійснив поставку товару на адресу позивача, з метою встановлення фактичних обставин справи та справжності чи не справжності підписів гр. ОСОБА_3 та відтиску печатки юридичної особи ТОВ ТВК МЕТЕКС ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2016 у справі № 910/7700/16 було призначено судову почеркознавчу та судову технічну експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 41 ГПК України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

Вищий господарський суд України у п. 2 Постанови пленуму № 4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

10.08.2016 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали по справі № 910/7700/16 разом із клопотанням експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за вих. № 12015/12016/13-32/12017/16-33 від 05.08.2016 про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи № 12015/12016/13-32/12017/16-33, а саме:

- оригінали Додаткової угоди від 27.01.2015 до Договору поставки № МТ 1119 від 19.11.2014, видаткової накладної № 65 (675) від 16.10.2015, довіреності на отримання ТМЦ № 2035 від 15.10.2015, претензії № 11/14-ІЮ від 11.04.2016;

- вільні зразки підпису ОСОБА_3 за будь-який період часу, у тому числі за 2015 рік, які можуть знаходитись у різнохарактерних офіційних документах (різних заявах, договорах, довіреностях, платіжних документах, листах, за місцем роботи, ксерокопія паспорту тощо);

- відібрати експериментальні зразки підпису ОСОБА_3;

- відібрати експериментальні зразки (на чистих аркушах) відтисків печатки ТОВ Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС з текстом м. Київ * Україна Товариство з обмеженою відповідальністю * Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС ідентифікаційний код 39412768 ;

- оригінали документів з відтисками печатки з текстом м. Київ * Україна" Товариство з обмеженою відповідальністю * Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС ідентифікаційний код 39412768 (тобто вільні зразки), які фактично виконані з січня 2014 року по квітень 2016 року.

Зазначені додаткові матеріали витребувались господарським судом у ТОВ АСТРА-ТРЕЙДІНГ , однак надані не були.

За таких обставин, 26.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від КНДІСЕ надійшли матеріали справи № 910/7700/16 разом з повідомленням експерта № 12015/12016/16-32/12017/16-33 від 20.12.2016 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у справі № 910/7700/16 в зв'язку з відсутністю оригіналів документів, необхідних для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів, а також для ідентифікації відтисків печаток.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, за приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

В свою чергу висновок експерта за результатами проведення судової експертизи, який виходячи з предмету даного спору є одним із необхідних доказів по справі, підлягає оцінці за правилами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, поряд з іншими наявним у справі доказами, та має важливе доказове значення.

Таким чином, зважаючи на неможливість встановити фактичні обставини у даній справі судовою експертизою, суд має здійснювати розгляд спору за наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому оскільки відповідач 1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених у відзиві на позов, а також зважаючи на ненадання ним відповідних витребуваних додаткових матеріалів для експертного дослідження у даній справі, суд позбавлений можливості встановити ідентичність наданих відповідачем 1 на підтвердження своїх заперечень документів, в зв'язку з чим не приймає до уваги доводи відповідача 1 проти позову.

Окрім того суд зазначає, виходячи зі змісту положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, що договір поруки за є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки як вид забезпечення виконання зобов'язань безпосередньо на права та обов'язки боржника не впливає, оскільки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, тобто зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Він лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 14 серпня 2012 р. у справі № 3-35гс12 та постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 р. у справі № 6-51цс11.

Отже, чинним законодавством України та умовами оспорюваного Договору поруки не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки, в зв'язку з чим неповідомлення боржника ТОВ Астра - Трейдінг про укладення Договору поруки не можуть бути розцінені судом в якості підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 300,00 грн. за спірним Договором поруки.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 зобов'язань з поставки товару (металопрокату) згідно умов Договору поставки, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати відповідачі суду не представили, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 перерахованих коштів (передплати) в сумі 37 000,00 грн. за непоставлений за вказаним Договором поставки товар (металопрокат) та солідарне стягнення з відповідачів 300,00 грн. за Договором поруки підлягає задоволенню.

Поряд із цим судом прийнято до уваги, що посилання позивача у платіжних дорученнях при перерахуванні грошових коштів на рахунок відповідача 1 як постачальника на договір поставки № МТ0121 від 27.01.2015р. за умови дії укладеного між сторонами Договору поставки № МТ1119 від 19.11.2014 р., за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання останнього та укладення іншого, а саме договору поставки № МТ0121 від 27.01.2015р., не спростовує чинності правочину 2014 р., в зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень зазначеного Договору поставки № МТ1119 від 19.11.2014 р., виходячи з яких вирішується даний спір.

Окрім цього частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

Суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 6.2. Договору поставки у випадку порушення строків поставки, передбачених даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 2 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

При цьому статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, неустойки, передбаченої п. 6.2 Договору поставки.

Із встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар (жниварку валкову). При цьому суд звертає увагу, що зобов'язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов'язанням.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором поставки не є наслідком порушення останнім грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

Суд зазначає, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні приписів ст. 625 Цивільного кодексу України. Отже стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за неотримані послуги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 16.09.14 р. у справі №3-90гс14 та від 01.07.15 р. у справі № 910/14120/14.

Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 2 % від ціни недопоставленого товару за кожен день прострочення не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2013 у справі №с908/43-13-г.

Отже, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір неустойки узгоджується з приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої п. 6.2 Договору поставки штрафної санкції у вигляді неустойки.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем 1 виконання зобов'язання щодо поставки товару у строк, визначений умовами Договору поставки, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення неустойку в сумі 136 864,00 грн. за період з 20.1.02015 по 19.04.2016, яку останній просив стягнути з відповідача 1 відповідно до наданого розрахунку.

Згідно пункту 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.

За результатами здійсненої судом за допомогою інформаційно-правової системи ЛІГА: Закон перевірки нарахування заявленої позивачем до стягнення неустойки судом встановлено, що розмір неустойки, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства з урахуванням визначеного позивачем періоду, становить 137616,00 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині неустойки, тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несвоєчасну поставку передплаченого за Договором поставки товару підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 136 864,00 грн. неустойки.

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В свою чергу, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом третім частини першої статті 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4 постанови № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

За приписами ч.4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на значний розмір нарахованої позивачем неустойки в порівнянні з сумою заборгованості відповідача 1, суд, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України прийшов до висновку про можливість зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки до 37000,00 грн. та задоволення позову в цій частині в розмірі 37000,00 грн. неустойки.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що ТОВ ТВК МЕТЕКС довело в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які воно посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне задовольнити позовні вимоги позивача з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача 1, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 1.

При цьому судом враховано п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно положень якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК), судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 44, 49, 75, 82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТРА-ТРЕЙДІНГ (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, 2, код ЄДРПОУ 36906553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4/7, офіс 50, код ЄДРПОУ 39412768) 37 000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп. передоплати, 37000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп. неустойки та 2 612 (дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 46 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТРА-ТРЕЙДІНГ (49000, м. Дніпропетровськ (Дніпро), вул. Глинки, 2, код ЄДРПОУ 36906553) та Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдингова компанія СПЕЦСПЛАВ (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 4, літера А, код ЄДРПОУ 39045337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія МЕТЕКС (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4/7, офіс 50, код ЄДРПОУ 39412768) 300 (триста) грн. 00 коп. грошових коштів.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 березня 2017 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон