Ухвала

від 29.03.2017 по справі 7/46/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

29 березня 2017 р. Справа № 7/46/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву № б/н від 20.02.2017 року Концерну "Військторгсервіс", м. Київ про розстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом : Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Концерну "Військторгсервіс", який є структурним підрозділом Міністерства, м. Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин ВВВТ", м. Вінниця

про визнання недійсним правочину

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників

Військової прокуратури Вінницького гарнізону: ОСОБА_1, службове посвідчення № 045132 від 14.12.2016 р.

Концерну "Військторгсервіс" (заявника): ОСОБА_2, довіреність № 17 від 16.01.2017 р.

Міністерства оборони України: ОСОБА_2, довіреність № 56 від 27.03.2017 р.

ТОВ "Магазин ВВВТ": ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.12.2016р.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.09.2012 р. у справі № 7/46/2012/5003 задоволено повністю позов Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Концерну "Військторгсервіс", який є структурним підрозділом Міністерства заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин ВВВТ" про визнання недійсним правочинну - договору купівлі-продажу від 11.03.2011 р. та застосування наслідків недійсності правочину.

На виконання вказаного рішення 12.12.2012 р. було видано відповідні накази, які надіслані на адресу стягувача.

05.10.2012 р. матеріали справи № 7/46/2012/5003 надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. рішення Господарського суду Вінницької області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2013 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. у справі № 7/46/2012/5003 залишено без змін.

15.03.2017 р. через канцелярію суду від Концерну "Військторгсервіс" надійшла заява № б/н від 20.02.2017 р. про розстрочку виконання рішення суду по справі № 7/46/2012/5003.

Ухвалою суду від 20.03.2017 р. вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.03.2017 р.

У судове засідання 29.03.2017 року з'явилися усі учасники судового процесу.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник Концерну "Військторгсервіс" (заявника) та Міністерства оборони України підтримав у повному обсязі заяву про розстрочку виконання рішення суду по справі № 7/46/2012/5003.

Прокурор в усних поясненнях зазначив, що невиконання останнім вимог ухвали суду від 20.03.2017 р. зумовлено перебуванням останнього в відрядженні і пізнім отриманням даної ухвали з огляду на що, останнім не надано в письмовій формі своєї процесуальної позиції щодо заяви про розстрочку виконання рішення.

Представником ТОВ "Магазин ВВВТ" в судовому засіданні подано відзив на вищезазначену заяву про розстрочку виконання рішення, яким останній проти даної заяви заперечує в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи заява про розстрочку виконання рішення від 20.02.2017 р. мотивована наступним: заявник знаходиться у складному фінансовому становищі; існує значна кількість боргових зобов'язань; Концерн "Військторгсервіс" складається на 100% із державного майна, що унеможливлює погашення боргів шляхом реалізації майна; чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) недостатньо для забезпечення виконання боргових зобов'язань; виконання рішення суду у примусовому порядку може призвести до зупинки діяльності боржника та його банкрутства.

В підтвердження обставин викладених в клопотанні заявник надав суду ряд документів, серед яких довідка № 07/120 від 24.01.2017 р., що за Концерном "Військторгсервіс" існує заборгованість перед стягувачами у сумі 6 027 686 грн. 23 коп., довідка № 07/119 від 24.01.2017 р. щодо заборгованості з податків та зборів перед бюджетом, копії постанов про арешт майна боржника, довідки щодо місячного фонду заробітної плати та щодо штатної чисельності працівників Концерну; звіти про фінансові результати станом на 30.09. 2016 р. та за 9 місяців 2016 р. тощо.

При цьому заявник просить розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців рівними частинами.

Суд, розглянувши заяву № б/н від 20.02.2017р. про розстрочку виконання рішення суду враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка - означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення , ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

В п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" наголошено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На думку суду заявником не надано суду належних доказів існування обставин, що ускладнюють виконання рішення по справі № 7/46/2012/5003.

Зазначені в заяві від 20.02.2017р. обставини, зокрема складний фінансовий стан, наявність значної заборгованості перед іншими кредиторами тощо, не є тими виключними обставинами, які б давали суду підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача.

За приписами статті 42 ГК України, господарська діяльність є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті статті 121 ГПК України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Натомість розстрочка виконання судового рішення можлива лише у випадку настання об'єктивних, непереборних, виключних обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Існування таких обставин при розгляді даного клопотання не встановлено, а вказані заявником обставини, не доводять неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, а тому даний випадок не може розцінюватись судом як винятковий.

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін. Тому суд повинен враховувати можливі негативні наслідки не лише для боржника при виконанні рішення, а повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З наданого відповідачем звіту про фінансові результати судом встановлено, що за останні дев'ять місяців 2016 р. чистий прибуток Концерну "Військторгсервіс" становить 439 000,00 грн, майже аналогічна сума стосується і попередніх періодів.

Як вбачається із заяви, сума заборгованості стосовно якої відповідач просить розстрочити виконання рішення на 36 місяців становить 769 326, 00 грн.

Провівши порівняння суми заборгованості, яку просить розстрочити заявник (769 326, 00 грн.) та беручи до уваги наявність у останнього прибутку згідно фінансових звітів суд дійшов висновку, що сума боргу, яку просить розстрочити заявник є незначною у порівнянні із отриманим прибутком.

Таким чином, суд з урахуванням встановленого вважає, що наведені відповідачем обставини в якості підстави для розстрочки виконання рішення не є переконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, а даний випадок не може розцінюватись як винятковий.

Отже, заява Концерну "Військторгсервіс" № б/н від 20.02.2017 р. Концерну "Військторгсервіс" про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Залишаючи без задоволення заяву позивача суд принагідно зазначає, що відповідно до положень п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" право господарського суду відстрочити чи розстрочити виконання рішення суду не обмежене певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою , якщо вона вже розглядалася судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 87, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви Концерну "Військторгсервіс" № б/н від 20.02.2017р. про розстрочку виконання рішення суду у справі № 7/46/2012/5003.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.