Постанова

від 26.04.2017 по справі 5011-76/14300-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2017 р. Справа№ 5011-76/14300-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

апелянт: Петришак А.Я. (дов. від 24.11.2016);

від позивача: не з'явився;

від Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2017

у справі № 5011-76/14300-2012 (Суддя Марченко О.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010"

на бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

у справі № 5011-76/14300-2012

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010"

про стягнення 55 302,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 5011-76/14300-2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" у задоволенні скарги на бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 5011-76/14300-2012.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у даній справі, визнати незаконною бездіяльність ВДВС щодо незняття арешту, накладеного на майно боржника після повернення виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 13.03.2013 зі справи № 5011-76/14300-2012 про стягнення з Товариства 55 840,11 грн.; зняти арешт, накладений на майно Товариства та скасувати інші вжиті державним виконавцем ВДВС заходи примусового виконання рішення щодо виконавчого провадження №39747713, відкритого на підставі виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 13.03.2013 зі справи № 5011-76/14300-2012 про стягнення з Товариства 55 840,11 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.04.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-76/14300-2012 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Калатай Н.Ф., Пантелієнко В.О. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання 26.04.2017 представник позивача і представник Печерського районного відділу ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення представників сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників провадження у даній справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства: 50 400 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.10.2011 № КБР-74/10/11; 1 768,83 грн. 3% річних; 3 133,35 грн. пені, а всього 55 302,18 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства 50 176, 80 грн. заборгованості з урахуванням втрат від інфляції; 3 132,34 грн. пені; 951,73 грн. 3% річних та 1 579,24 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13.03.2013 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

08.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" (далі - Товариство) подало суду Скаргу на бездіяльність ВДВС, мотивовану тим, що в провадженні ВДВС перебувало виконавче провадження №39747713, відкрите на підставі наказу господарського суду міста Києва від 13.03.2013; ВДВС за заявою стягувача було накладено арешт на все майно, належне Товариству; в подальшому постановою ВДВС від 21.11.2014 виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що в ході виконавчих дій не виявлено майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а також відсутні кошти на його рахунках; боржник 19.12.2016 звернувся до ВДВС із заявою про зняття арешту з його рахунків у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу; разом з тим, листом ВДВС від 24.01.2017 №17111/7 боржника була повідомлено про те, що оскільки останній не виконав вимоги виконавчого документа, не сплатив виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, то у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна та коштів боржника; при цьому, повернення виконавчого документа стягувачу має своїм наслідком закінчення виконавчого провадження, оскільки будь-яких дій державним виконавцем після такого повернення не вчиняється, а виконавчий документ може бути повторно поданий стягувачу; крім того, станом на 19.12.2016 стягувачем пропущено строк для пред'явлення виконавчого документа (сплив 21.11.2015); таким чином, враховуючи викладене, ВДВС повинен розблокувати та зняти арешт з рахунків боржника.

Відтак, Товариство у Скарзі просить суд: визнати незаконною бездіяльність ВДВС щодо незняття арешту, накладеного на майно боржника після повернення виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 13.03.2013 зі справи № 5011-76/14300-2012 про стягнення з Товариства 55 840,11 грн.; зняти арешт, накладений на майно Товариства та скасувати інші вжиті державним виконавцем ВДВС заходи примусового виконання рішення щодо виконавчого провадження №39747713, відкритого на підставі виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 13.03.2013 зі справи № 5011-76/14300-2012 про стягнення з Товариства 55 840,11 грн.

Частинами першою і другою статті 1212 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2013 ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 13.03.2013, зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду протягом 7 днів з дня винесення постанови.

Скаржник у встановлений державним виконавцем строк рішення у добровільному порядку не виконав, що підтвердив представник апелянта в суді апеляційної інстанції.

10.01.2014 винесено постанову ВП №39747713 про накладення арешту на майно Товариства.

03.02.2014 і 22.04.2014 винесено постанови ВП №39747713 про арешт коштів божника.

Виконавче провадження №39747713 20.11.2014 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №45549281.

Постановою ВДВС від 21.11.2014 виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання у зв'язку з тим, що: перевіркою відкритих рахунків в банківських установах встановлено, що кошти на рахунках боржника відсутні; згідно з інформаційною довідкою в поряду доступу державних виконавців - в державному реєстрі прав на нерухоме майно відомості щодо боржника відсутні; виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника та його майна не виявлено; разом з тим, постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника.

Скаржник вважає, що державний виконавець порушив чинне законодавство України та не виніс постанову про зняття арешту з майна боржника.

Доводи скаржника про те, що державний виконавець був зобов'язаний зняти арешт у зв'язку із поверненням наказу стягувачу, є необґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав рішення і станом на день розгляду скарги грошові кошти позивачу не перерахував; доказів протилежного суду не подано.

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Пунктом 2 частини першої статті 47 Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, повернення виконавчого документа не позбавляє права повторного пред'явлення його до виконання.

В матеріалах справи відсутні, і до суду апеляційної інстанції не були подані, належні докази закриття зведеного виконавчого провадження № 45549281, в рамках якого здійснювалось виконання рішення суду від 24.12.2012 у даній справі.

Посилання апелянта на лист Печерського районного відділу ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 24.01.2017 № 171111/7, як на доказ того, що зведене виконавче провадження №45549281 закінчено, відхиляються судовою колегією з огляду на те, що цей лист вказаного не доводить, та в матеріалах справи відсутні інші належні докази закінчення вказаного виконавчого провадження. Разом з тим, у вказаному листі Печерський районний відділ ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" не виконало вимоги відповідного виконавчого документу, не сплатило виконачий збір та витрати на проведення виконавчих дій, а тому у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна та коштів боржника.

Твердження ж апелянта про те, що повернення виконавчого документу стягувачу має своїм наслідком закінчення виконавчого провадження не доводить того, що вказане виконавче провадження фактично закінчене, відповідні докази суду не надано.

Відповідно до частин першої - третьої та п'ятої статті 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Вказана стаття регулює порядок зняття арешту із майна, зокрема, в таких випадках: коли виконавчі дії були проведені щодо майна, яке є власністю іншої особи, а не боржника; державним виконавцем було порушено порядок накладення арешту.

Проте, оскільки належних доказів завершення зведеного виконавчого провадження не було надано суду, то посилання скаржника на те, що державний виконавець неправомірно не застосовував наслідки, передбачені статтею 50 Закону, а саме, зняття арешту з майна боржника, є необгрунтованими.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову, та фактів, якими заявник обґрунтовує скаргу.

З урахуванням вищевикладених обставин, судова колегія вважає що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що вимоги скарги на бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 5011-76/14300-2012. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 5011-76/14300-2012- без змін.

2. Справу № 5011-76/14300-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 28.04.2017

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Н.Ф. Калатай

В.О. Пантелієнко