Постанова

від 12.11.2009 по справі 2-а-2756/09

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-2756/09

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 листопада 2009 р оку м.Лозова , Харківської області

Суддя Лозівського мі ськрайонного суду Харківськ ої області - Дегтярчук М.О., роз глянувши в порядку письмовог о провадження у приміщенні с уду справу за адміністративн им позовом ОСОБА_1 до Упра вління Пенсійного фонду Укра їни в Лозівському районі, Хар ківської області про зобов' язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Л озівського міськрайоного су ду Харківської ообласті з ад міністративним позовом, в як ому просив суд відновити про пущений строк для звернення до суду за захистом порушени х прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, з обов' язати управління Пенс ійного фонду в Лозівському р айоні, Харківської області н арахувати та користь позивач а недоплачену позивачу як ди тині війни щомісячну державн у соціальну допомогу за 2006-2007 ро ки.

Позовні вимоги позивач обґ рунтовував наступним.

Позивач є пенсіонером за ві ком, має статус «Дитина війни ». Всупереч діючого законода вства відповідачем протягом 2006-2007 років не виплачувалася до плата до пенсії в розмірі 30 ві дсотків від мінімальної пенс ії за віком.

В судове засідання позивач не прибув, до суду над ав заяву про розгляд справи з а його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд в з адоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтув ання своїх доводів зазначив наступне.

Відповідач вважає дії Упра вління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 З акону України „Про соціальни й захист дітей війни” правом ірним через невизначеність н а законодавчому рівні органу , на який покладено обов' язо к здійснення таких виплат ос обам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці ви плати та який розмір мінімал ьної пенсії за віком необхід но застосовувати при обчисле нні таких доплат. Враховуючи , що механізм реалізації поло жень статті 6 ЗУ «Про соціальн ий захист дітей війни» відсу тній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положе ння можливо лише шляхом внес ення змін до Закону України « Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач зазначив, що необґрунтовані сть доводів позову щодо заст осування до спірних правовід носин ст. 28 Закону України „Пр о загальнообов' язкове держ авне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлени й абзацом 1 частини 1 цієї стат ті застосовується виключно д ля визначення розмірів пенсі ї, призначених за цим Законом .

Також, відповідач наполяг ав на відмові в задоволенні п озову через пропущення позив ачем строку звернення до суд у з адміністративним позовом , визначеного ст. 99 КАС України .

В судове засідання, признач ене на 12 листопада 2009 року, відп овідач свого представника не направив, про час, місце та да ту розгляду справи був повід омлений належним чином, до су ду надав заяву про розгляд сп рави за відсутності його пре дставника.

Суд вирішив можливим розгл янути справу у відсутність с торін, на підставі наявних у с праві доказів.

Суд дослідивши матеріали с прави, проаналізувавши дока зи у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підста в.

Позивач ОСОБА_1 народил ась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Згідно із ст.1 Закону Україн и «Про соціальний захист діт ей війни» дитиною війни є осо ба, яка є громадянином Україн и та якій на час закінчення (2 в ересня 1945 року) Другої світово ї війни було менше 18 років. Від повідно, позивач є дитиною ві йни в розумінні Закону Украї ни «Про соціальний захист ді тей війни». Даний факт підтве рджується копією пенсійного посвідчення серії АА № 479080 з пр оставленим в ньому штампом « Дитини війни».

Відповідач не заперечує то го факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону Укр аїни «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи зазначений ста тус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регу люється Законом України «Про соціальний захист дітей вій ни».

Відповідно до ст. 6 Закону Ук раїни «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пен сії або щомісячне довічне гр ошове утримання чи державна соціальна допомога, що випла чується замість пенсії, підв ищуються на 30 відсотків мінім альної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні З акону України «Про соціальни й захист дітей війни», суд вва жає, що на нього повністю розп овсюджуються всі пільги та с оціальні гарантії, передбаче ні Законом України «Про соці альний захист дітей війни», в тому числі й право на підвище ння пенсії на 30% мінімальної п енсії за віком, як передбачен о статтею 6 зазначеного Закон у.

Згідно зі ст. 7 Закону Україн и «Про соціальний захист діт ей війни», фінансове забезпе чення державних соціальних г арантій, передбачених цим За коном, здійснюється за рахун ок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Держа вний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р оку дію ст.6 зазначеного Закон у на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесе ння змін до Закону України „П ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинн ості 15.03.2006 року, до статті 110 Зако ну України „Про Державний бю джет на 2006 рік” було внесено зм іни, якими встановлено, що піл ьги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціа льний захист дітей війни” у 200 6 році запроваджуються поета пно, за результатами виконан ня бюджету у першому піврічч і, у порядку, визначеному Кабі нетом Міністрів України за п огодженням з Комітетом Верхо вної Ради України з питань бю джету.

Проте, у 2006 році пільги, встан овлені ст. 6 Закону України „Пр о соціальний захист дітей ві йни” запроваджені не були.

Закони України „Про Держав ний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 ро ку та „Про внесення змін до За кону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року н еконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до в ищезазначених Законів, у від повідачів не було підстав на раховувати та сплачувати поз ивачеві доплату до пенсії, пе редбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист діте й війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зу пинено, а потім передбачені н ею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Держав ний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 ро ку та „Про внесення змін до За кону України„ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, с уд виходить з того, що закони є актами єдиного органу закон одавчої влади - Верховної Р ади України. Конституція Укр аїни не встановлює пріоритет у в застосуванні того чи іншо го закону, в тому числі залежн о від предмета правового рег улювання. Немає такого закон у України, який би регулював п итання подолання колізії нор м законів, що мають однакову ю ридичну силу.

Конституційний Суд Україн и у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (спра ва про набуття чинності Конс титуцією) зазначив: „Конкрет на сфера суспільних відносин не може бути водночас врегул ьована однопредметними норм ативними правовими актами од накової сили, які за змістом с уперечать один одному. Звича йною є практика, коли наступн ий у часі акт містить пряме за стереження щодо повного або часткового скасування попер еднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акт а, якщо інше не передбачено са мим цим актом, автоматично ск асовується однопредметний а кт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного ана лізу наведених норм законода вства, суд не знаходить підст ав для задоволення позовних вимог позивача, які стосують ся виплат доплати до пенсії з а 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відпо відності з діючим законодавс твом та не мали підстав здійс нювати позивачу щомісячні до плати до пенсії, оскільки до 15 .03.2006 року дія ст. 6 Закону Україн и «Про соціальний захист діт ей війни» була зупинена, а з 15.03 .2006 року здійснення доплат, виз начено у інший спосіб, тобто п оставлено в залежність від в иконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Де ржавний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щ одо здійснення позивачу підв ищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаюч ими задоволенню, з таких підс тав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюдж ет України на 2007 рік» статтю 6 З акону України «Про соціальни й захист дітей війни» зупине но на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конс титуційним поданням 46 народн их депутатів України щодо ві дповідності Конституції Укр аїни (конституційності) поло жень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої стат ті 62, частини першої статті 66, п унктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет Украї ни на 2007 рік» (справа про соціал ьні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закон у України «Про Державний бюд жет на 2007 рік» було визнано та кими, що не відповідає Консти туції України (є не конституц ійними).

Пунктом 5 зазначеного Рішен ня Конституційного суду Укра їни визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції п ри розгляді ними позовів у зв 'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії полож ень статей зазначених законі в, що визнані неконституційн ими.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Консти туції України закони, інші пр авові акти або їх окремі поло ження, що визнані не конститу ційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційн им Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положен ня п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило ч инність 09 липня 2007 року.

Виходячи з приписів ч .2 ст.152 Конституції України та д ати ухвалення рішення Консти туційним Судом України УПФУ в «район» повинно було нарах овувати та сплачувати позива чу доплату до пенсії, передба чену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війн и” з 09.07.2007 року, оскільки з момен ту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо н еконституційності пункту 12 с татті 71 Закону України „Про Де ржавний бюджет України”, ця н орма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отж е, відповідач з 09.07.2007 року мав ді яти у відповідності з припис ами діючої норми ст. 6 Закону У країни „Про соціальний захис т дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу від повідні доплати.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для зас тосування до спірних правові дносин ст.28 Закону України „Пр о загальнообов' язкове держ авне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, ві дповідно до ст.6 Закону Україн и „Про соціальний захист діт ей війни” має право на отрима ння доплати до пенсії у розмі рі 30% мінімальної пенсії за ві ком.

За чинним законодавст вом розмір мінімальної пенсі ї за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про зага льнообов' язкове державне п енсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, я кий би визначав цей розмір аб о встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо зас тосування положення ч.3 ст.28 за значеного Закону, з якої випл иває, що мінімальний розмір п енсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статт і, застосовується виключно д ля визначення розмірів пенсі ї, призначених згідно з цим За коном, оскільки наявність та кої норми та відсутність інш ого мінімального розміру пен сії за віком не є підставою дл я відмови в реалізації позив ачем конституційної гаранті ї, встановленої ст.46 Конституц ії України та права на отрима ння доплати до пенсії, передб аченої ст.6 Закону України „Пр о соціальний захист дітей ві йни”.

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст . 28 Закону України «Про загаль нообов' язкове державне пен сійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальни й розмір пенсії за віком вико ристовується не для визначен ня розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визна чення розміру щомісячної доп лати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціал ьний захист дітей війни», оск ільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати д о пенсії, що на думку суду, не с уперечить вимогам частини 3 с татті 28 Закону України «Про за гальнообов' язкове державн е пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України ді є у відповідності до Положен ня „Про Пенсійний фонд Украї ни» і здійснює свої повноваж ення на підставі п.15 зазначено го положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. В ідповідно до Закону України „Про загальнообов' язкове д ержавне пенсійне страхуванн я» рішення про призначення т а перерахунок пенсій приймаю ться районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонер ів. Територіальним управлінн ям Пенсійного фонду України за місцем проживання Порхуно вої П.І. є Управління Пенсійн ого фонду України в Лозівськ ому районі, Харківської обла сті.

За таких обставин, суд прихо дить до висновку, що до повнов ажень Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі, Харківської області відноситься нарахування у р озмірі, встановленому законо давством, та виплата підвище ння до пенсії позивачу, а суд н е повноважний визначати конк ретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію з дійснення перерахунку та нар ахування пенсії замість орга ну, якому надані такі повнова ження.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щод о не визначеності на законод авчому рівні питання відносн о органу, на який покладено об ов' язок здійснення виплат п ідвищення до пенсії особам, я кі мають статус дитини війни .

Враховуючи викладе не вище, суд прийшов до виснов ку, що обов'язок по нарахуванн ю та виплаті доплати до пенсі ї позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальн ий захист дітей війни" поклад ено на Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі, Харківської області , за місцем проживання позива ча. Згідно з вимогами ст. 62 Зак ону України "Про державний бю джет України на 2007 рік" позивач у, як "дитині війни" підлягають нарахуванню та виплаті за 2007 р ік відповідні суми.

Крім того, суд вважає безпі дставними посилання відпові дача на відсутність коштів щ одо забезпечення виплат зазн аченої доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції Украї ни визначено, що конституцій ні права і свободи гарантуют ься. Таким чином, держава взял а на себе зобов' язання забе зпечити реалізацію громадян ами своїх конституційних пра в.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституц ії України громадяни мають п раво на соціальний захист, що включає право на забезпечен ня їх у старості та в інших вип адках, передбачених законом.

Законом України «Про соціа льний захист дітей війни» ре алізовано конституційне пра во на соціальний захист гром адян, які мають статус «дитин и війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою прав а, що пов' язане з отриманням бюджетних коштів, яке базуєт ься на спеціальних та чинних на час виникнення спірних пр авовідносин нормативно-прав ових актів національного зак онодавства, не може бути пост авлена у залежність від бюдж етних асигнувань, тобто поси лання органами державної вла ди на відсутність коштів як н а причину невиконання своїх зобов' язань судом не прийма ється до уваги. Так, наприклад , у справі «Кечко проти Україн и» Європейський Суд з прав лю дини констатував, що не прийм ає аргумент Уряду щодо бюдже тних асигнувань, оскільки ор гани державної влади не можу ть посилатись на відсутність коштів як на причину невикон ання своїх зобов' язань.

Правовідносини, що виникаю ть в процесі реалізації прав а на отримання надбавки до пе нсії основані на принципі юр идичної визначеності. Зазнач ений принцип не дозволяє дер жаві посилатися на відсутніс ть певного нормативного акта , який визначає механізм реал ізації прав та свобод громад ян, закріплених у конституці йних та інших актах. Як свідчи ть позиція Суду ЄС у справі Yvon ne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юр идичної визначеності означа є, що зацікавлені особи повин ні мати змогу покладатися на зобов' язання, взяті держав ою, навіть якщо такі зобов' я зання містяться в законодавч ому акті, який загалом не має а втоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу по в' язана з іншим принципом - відповідальності держави, як ий полягає у тому, що держава н е може посилатися на власне п орушення зобов' язань для за побігання відповідальності . При цьому, якщо держава чи ор ган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному вип адку це надання дітям війни н адбавок до пенсії, така держа ва чи орган вважатимуться та кими, що діють протиправно, як що вони відступлять від тако ї політики чи поведінки, зокр ема, щодо фізичних осіб без за вчасного повідомлення про зм іни в такій політиці чи повед інці, оскільки схвалення так ої політики чи поведінки дал о підстави для виникнення об ґрунтованих сподівань у фізи чних осіб стосовно додержанн я державою чи органом публіч ної влади такої політики чи п оведінки.

Враховуючи, що держава взял а на себе обов' язок щодо вип лати позивачу 30% доплати до пе нсії та поклала виконання ць ого обов' язку на центральни й орган виконавчої влади - П енсійний фонд України, який д іє через свої місцеві органи , що входять в систему його орг анів, але вони не вчинили жодн ої дії для нарахування цих ко штів та їх виплати, суд вважає , що вони не виконали свої повн оваження без поважних причин .

Крім того, відповідачем, в п орушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду до казів щодо вчинення будь-яки х дій для забезпечення викон ання покладеного на нього об ов' язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мініма льної пенсії за віком.

Суд вважає необхідним, на пі дставі ч.2 ст.11 КАС України, вийт и за межі позовних вимог та ви знати протиправною бездіяль ність УПФУ в Лозівському рай оні, Харківської області по н е виконанню з 09.07.2007 року приписі в статті 6 Закону України «Пр о соціальний захист дітей ві йни», яка призвела до поруше ння прав позивача на своєчас не нарахування та отримання доплати до пенсії.

Суд відхиляє заяву відпові дача про наявність підстав д ля відмови в задоволенні поз ову через пропущення позивач ем строку звернення до адмін істративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.0 1.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціаль ний захист дітей війни”. Таки м чином, суд, не вбачає пропущ ення позивачем строку зверне ння до суду за захистом свого права щодо отримання доплат и до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальн ий захист дітей війни”.

Судові витрати по справі пі длягають розподілу у відпові дності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, ке руючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конст итуції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний зах ист дітей війни», Законом Укр аїни «Про Державний бюджет У країни на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, Рішенням Конституційного суду України у справі за конс титуційним поданням 46 народн их депутатів України щодо ві дповідності Конституції Укр аїни (конституційності) поло жень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої стат ті 62, частини першої статті 66, п унктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет Украї ни на 2007 рік» (справа про соціал ьні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст. 28 Закону Украї ни «Про загальнообов' язков е державне пенсійне страхува ння», Законом України „Про Де ржавний бюджет на 2006 рік” від 20 .12.2005 року Законом України „Про внесення змін до Закону Укра їни „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, Законом Ук раїни «Про виконання рішень та застосування практики Євр опейського суду з прав людин и», Положення про Пенсійний ф онд України, затвердженого У казом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167 , 186, 254 Кодексу адміністративно го судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управлін ня Пенсійного фонду України в Лозівському районі, Харків ської області про зобов'язан ня вчинити певні дії - задовол ьнити частково.

2. Визнати протиправно ю бездіяльність Управління П енсійного фонду України в Ло зівському районі, Харківсько ї області по не виконанню з 09.0 7.2007 року приписів статті 6 Зако ну України "Про соціальний за хист дітей війни", яка призвел а до порушення прав на своєч асне нарахування та отриманн я доплати до пенсії за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рок у.

3. Зобов'язати Управлін ня Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківс ької області здійснити перер ахунок пенсії ОСОБА_1 з пі двищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, вст ановленого ч. 1 ст. 28 Закону Укра їни "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та про вести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

4. В іншій частині позо вних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державног о бюджету України на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адре сою: АДРЕСА_1, ідентифікац ійний номер:НОМЕР_1, витра ти зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).

6. Постанова може бути о скаржена в Харківський апеля ційний адміністративний суд через Лозівський міськрайон ний суд Харківської області суд шляхом подачі заяви про а пеляційне оскарження постан ови суду в десятиденний стро к з дня її проголошення та под анням після цього протягом д вадцяти днів апеляційної ска рги, або без попереднього под ання заяви про апеляційне ос карження, якщо апеляційна ск арга подається у строк, встан овлений для подання заяви пр о апеляційне оскарження.

7. Постанова набирає за конної сили після закінчення строку подання заяви про апе ляційне оскарження, якщо так у заяву не було подано. Якщо бу ло подано заяву про апеляцій не оскарження, але апеляційн а скарга не була подана у вста новлений строк, постанова на бирає законної сили після за кінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасова но, набирає законної сили піс ля закінчення апеляційного р озгляду справи.

Судд я: