Постанова

від 04.12.2009 по справі 2-а-2756/09

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 2-а-2756/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 грудня 2009 року Кролевецький районний суд Сумської області в особі судді Сірої Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кролевці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2008 роки та з січня по вересень 2009 року в сумі 3629 грн. 90 коп.,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась.

З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком замість 30% встановлених законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007 рік становить 1442 грн. 70 коп., за 2008 рік - 1211 грн.00 коп., за 2009 рік, з січня по вересень - 979 грн. 20 коп.

При цьому позивачка зазначила, що про факт порушення її права вона дізналась тільки у вересні 2008 року після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, коли в сюжетах теленовин почали розповідати про масові звернення дітей війни до суду з позовами про доплату соціальної допомоги.

Рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р., якими зупинялась дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Тому, на підставі викладеного, враховуючи преюдиціальне значення вказаного рішення Конституційного Суду України, відповідно до ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, керуючись ст.ст. 6, 17, 18, 19, 104-108 КАС України, позивачка просить відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі нарахувати та виплатити на її користь недоплачене їй як дитині війни підвищення до пенсії за 2007-2008 роки та з січня по вересень 2009 року в сумі 3629 грн. 90 коп.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без свого представника.

Частина 3 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням зазначеного положення КАС України та клопотань сторін судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:

Законом України Про соціальний захист дітей війни (далі – Закон №2195) не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У зв'язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України 6рп/2007 від 09.07.2007 року про визнання такими, що не відповідають Конституції норми ст.ст.7, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ці норми втратили чинність від дня прийняття рішення, тому вимоги щодо виплати зазначеного підвищення за період з 01.01.2007 р. по 09.07.07 р. є такими, що суперечать чинному на той час законодавству.

Щодо виплати вказаного підвищення з 09.07.07 р. по 01.01.08 р., то відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 (далі Закон №1058) розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 цього Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів трудових пенсій ” від 15.04.2003 року №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн.

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, відповідач посилається на те, що у 2007-2008рр.реалізовані бюджетні програми по виплаті підвищень до пенсій призначених за різними пенсійними програмами, в тому числі і дітям війни.

Пунктом 1 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним Судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства).

У 2009 році дітям війни відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Про розмір пенсії позивачці було відомо з 01.01.2006 р., а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) є дитиною війни, що вбачається з ксерокопій пенсійного посвідчення та паспорта позивачки (а.с.6, 7) і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що у 2007 році позивачка взагалі не отримувала підвищення до пенсі як дитина війни, а у 2008 році та в січні-вересні 2009 року отримувала таке підвищення тільки розмірі 10% мінімальної пенсії за віком (а.с.13-14).

Протягом періоду, за який пред'явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

- на 2007 рік дію ст.6 зазначеного Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України .

- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI не передбачено зупинення на 2009 рік дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.04 р.), а позовні вимоги в частині нарахування такого підвищення до зазначених дат є безпідставними, оскільки дії суб'єкта владних повноважень, відповідача у справі, відповідали чинному на той час законодавству. При цьому відповідач повинен був також проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і в січні-вересні 2009 року, оскільки на 2009 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період. Крім того, висновок суду щодо вимог позивачки за 2009 рік не суперечить положенням ч.2 ст.54 ЗУ Про Державний бюджет України на 2009р. , оскільки розмір підвищення до пенсії дітям війни безпосередньо зазначений в ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Щодо розмірів підвищення, які встановлені в п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, то вони суперечать ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і тому не можуть бути застосовані, виходячи з норми ч.4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв'язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом "Про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.

Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;

- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період, визначений судом, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік та з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому посилання відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії встановлений також пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підтвердження розмірів трудових пенсій" від 15.04.03 №544, відповідно до якого мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п.1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій, у той час, як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням вищезазначених положень ч.4 ст.8 та ч.7 ст.9 КАС України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме УПФУ в Кролевецькому районі проводило з 01 січня 2008 року нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Крім того, відповідач у порушення ч.2 ст.71 КАС України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

Суд також відхиляє посилання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 87 Закону України Про пенсійне забезпечення суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці у 2007 році за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 742 грн. 65 коп., зокрема за:

- липень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.

- серпень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.

- вересень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.

- жовтень 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.

- листопад 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30%= 124,53 грн.

- грудень 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.

Як убачається з довідки, виданої УПФУ в Кролевецькому районі (а.с.14), за період з травня 2008 року по грудень 2008 року позивачці було нараховано та виплачено підвищення до пенсії за:

- травень 2008 року - 48 грн. 10 коп.

- червень 2008 року - 48 грн. 10 коп.

- липень 2008 року - 48 грн.20 коп.

- серпень 2008 року - 48 грн.20 коп.

- вересень 2008 року - 48 грн.20 коп.

- жовтень 2008 року - 49 грн. 80 коп.

- листопад 2008 року -49 грн. 80 коп.

- грудень 2008 року -49 грн. 80 коп.

За період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року необхідно було нарахувати та виплатити за:

- травень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.

- червень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.

- липень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.

- серпень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.

- вересень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.

- жовтень 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.

- листопад 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.

- грудень 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених фактичних виплат, проведених відповідачем, позивачці за період з травня 2008 року по грудень 2008 року недонараховано та невиплачено за:

- травень 2008 року - 96 грн. 20 коп. (144 грн. 30 коп. – 48 грн. 10 коп.)

- червень 2008 року - 96 грн. 20 коп. (144 грн. 30 коп. – 48 грн. 10 коп.)

- липень 2008 року - 96 грн. 40 коп. (144 грн. 60 коп. – 48 грн. 20 коп.)

- серпень 2008 року - 96 грн. 40 коп. (144 грн. 60 коп. – 48 грн. 20 коп.)

- вересень 2008 року - 96 грн. 40 коп. (144 грн. 60 коп. – 48 грн. 20 коп.)

- жовтень 2008 року - 99 грн. 60 коп. ( 149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- листопад 2008 року - 99 грн. 60 коп. ( 149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- грудень 2008 року - 99 грн. 60 коп. ( 149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

За період з 1 січня 2009 року до 30 вересня 2009 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за:

- січень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- лютий 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- березень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- квітень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- травень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- червень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- липень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- серпень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- вересня 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

Отже, за січень-вересень 2009 року, з урахуванням фактичних виплат, було недонараховано та невиплачено підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 896 грн. 40 коп. (99грн. 60 коп. х 9), зокрема, за:

- січень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- лютий 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- березень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- квітень 2009 року – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- травень 2009 року – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- червень 2009 року – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.).

- липень 2009 року – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.).

- серпень 2009 року – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.).

- вересень 2009 року – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.).

Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог саме в частині зобов'язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":

за 2007 рік - з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. - в сумі 742 гривні 65 копійок;

за 2008 рік - з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р. (з урахуванням отриманих позивачкою сум) - в сумі 780 гривень 40 копійок;

за 2009 рік – 01 січня 2009 р. по 30 вересня 2009 р. (з урахуванням отриманих позивачкою сум) - в сумі 896 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю вимог.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Кролевецькому районі Сумської області по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року включно положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що призвело до порушень прав позивачки на своєчасне нарахування та виплату їй указаного підвищення до пенсії.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.10 ст.3, ст.ст.8, 11, 94, 99-100, ч.3 122, 160-163 КАС України,

п о с т а н о в и в:

1. Позов ОСОБА_1 з адовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року.

3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати:

за 2007 рік - з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - в розмірі 742 гривні 65 копійок,

за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - в розмірі 780 гривень 40 копійок, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії,

за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року - в розмірі 896 гривень 40 копійок, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 гривні 27 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно. Суддя