Постанова

від 24.12.2009 по справі 2-а-2756/09

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                        Справа № 2-а-2756/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня  2009 року суддя Карлівського районного суду Полтавської області  – Жмурко П.Я.,   розглянувши в порядку письмового провадження  в м. Карлівка Полтавської області в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1       до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1   звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

      Свої позовні вимоги  ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Також 27.05.2008 року Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 22.05.2008 року своє рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції окремих положень Державного бюджету на 2008 року і були також  визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 4471 грн. 20 коп. за 2006-2008 роки.

    Позивач в судове засідання не з’явилася, хоча своєчасно та належним чином був   повідомлена про час та місце розгляду справи, але від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона  підтримує свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча своєчасно був сповіщена про час та місце розгляду справи, але від них мається заява про розгляд справи без їхньої участі в якій вони  позов не визнають в повному обсязі.

А також від відповідача надійшло заперечення на позов в якому вони просять суд відмовити в його задоволенні та пояснюють, що відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV (редакція закону від 19.12.2006р. чинна з 01.01.2007р.) дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується відповідно на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України « Про Державний Бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп./2007 від 09.07.2007 року визначено, що положення ст.ст. 29, 36, аб.3 ч.2 ст.56, ч.1 ст.66, п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст.ст. 98, 103, 111 Закону України « Про Державний Бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувати підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно прикінцевих положень Закон України «Про соціальний захист дітей війни» повинен був набрати чинності з 01 січня 2006 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-ІV дія статті 6 зазначеного закону була призупинена.

Відповідно до викладеного відповідач вважає, що Пенсійний фонд України не мав жодної підстави для нарахування надбавки до пенсії, встановленої для учасників війни .

Таким чином, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.06 є безпідставними, оскільки рішення Конституційного суду України, яким були визнані не конституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 09.07.07р., і зворотної сили немає. Тому і перерахунок пенсії з 01.01.07 здійснити неможливо, оскільки дія даного рішення на правовідносини з 01.01.07 по 09.07.07 не поширюється.

Щодо розміру надбавки відповідач зазначив, що на час підписання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування підвищень та надбавок до пенсій здійснювалося, виходячи з розміру 19 грн.  91 коп., що було визначено постановою Кабінету Міністрів України  від 3 січня 2002 р.     № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Станом на 01.01.2006 року до зазначеної постанови змін, щодо її застосування при нарахуванні підвищення дітям війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесено не було.

Поряд із цим, порядок нарахування надбавки мав бути затверджений Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Водночас і положення Конституції України, зокрема ст. 95, зазначають, що тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Разом з тим відповідач повідомив, що на запит Пенсійного фонду України Міністерство юстиції України надало відповідь від 31.08.2007 р. за № 21-46-561. Згідно з даним листом  розмір мінімальної пенсії за віком, який враховуватиметься відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до даного Закону.    

Тобто, на даний момент органи Пенсійного фонду не можуть проводити розрахунок надбавок пенсіонерам, які являються дітьми війни. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003. Зокрема, нею встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Але згідно частини 3 цієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008 р. пенсіонерам, які мають статус “дитина війни”, було передбачено та виплачується надбавка до пенсії у розмірі 10% від прожиткового рівня, встановленого законодавством для непрацездатних осіб.

Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі у своїй діяльності керується Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах № 5-5 від 25.02.2008 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 р. за № 209\14900 ( далі – Положення). Соціальна надбавка (допомога) на яку посилається позивач не передбачена вказаним вище Положенням.

Відповідно до Положення основним завданням управління Пенсійного фонду України в Карлівському  районі є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Таким чином, у подальшому відповідачем по даній справі повинен бути не Пенсійний фонд України, в особі його управлінь.

Відповідач вважає, що станом на сьогоднішній день чинним законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів, і джерел, в якому порядку та яким чином обчислюється вказаний розмір надбавки за 2006 та 2007 роки, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

         Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від  18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України«Про Державний бюджет на 2007 рік». Також 27.05.2008 року Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 22.05.2008 року своє рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції окремих положень Державного бюджету на 2008 року і були також  визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Також рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 22 травня 2009 року не поширюється Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання  ОСОБА_1 є управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

    За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.

    Із змісту позовної заяви та заперечень відповідачів вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

    Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною.

    Позовні вимоги  ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу  дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

    Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  -          

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1      до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни -задовольнити частково.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, щодо невиплати у 2007-2008 роках  ОСОБА_1   щомісячної державної соціальної допомоги , як дитині війні – неправомірними.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду ОСОБА_1 доплату до пенсії ,передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи із мінімального розміру пенсії за віком , встановленого   ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати  з урахуванням проведених виплат   за 2007 р.  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 р. з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Карлівський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

              Суддя                                                                                                                 Жмурко П.Я.