Рішення

від 04.04.2007 по справі 45/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  45/156

04.04.07

За позовом   Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави

в особі:         Шевченківської районної державної адміністрації

до                   Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

про                стягнення 976581,00 грн.

Суддя  Балац С.В.

Представники:

прокурора:    Атаєва Д.К., посв. від 02.04.2007 № 80

позивача:      Лісовський А.В., дов. від 05.10.2006 № 01/1605285   

відповідача:  Асрюхін К.А., дов. від 29.11.2006 № 05-35/1318

Суть спору: відшкодування матеріальної шкоди, завданої органом державної влади в сумі  976581,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно списав з рахунку позивача 976581,00 грн. на підставі звернення державного виконавця по виконанню наказу Господарського суду міста Києва. Тому прокурор просить на підставі ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України  позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та вказує що відповідач  норм законодавства України не порушував, шкоди позивачеві не завдавав, а лише виконав вимогу державного виконавця, яка є обов'язковою в силу ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою від 13.02.2007  порушено провадження у справі № 45/156 та призначено її до розгляду на 12.03.2007.

Ухвалою від 12.03.2007 розгляд справи відкладався на 04.04.2007.

У судовому засіданні 04.04.2007 сторони звернулися до суду із клопотанням про продовження строку вирішення спору на 2 місяці. Ухвалою від 04.04.2007 клопотання сторін задоволено строк вирішення спору продовжено на 2 місяця.

В судовому засіданні 04.04.2007, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника прокурора, позивача, відповідача,  дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно листа Шевченківської районної у м. києві державної адміністрації від 13.12.2006 № 03/22-7382, реєстру зобов'язань розпорядників коштів бюджету від 13.12.2006 № 18116, складеного позивачем, та реєстру фінансових зобов'язань розпорядників коштів бюджету від 13.12.2006 № 18115, складеного позивачем, були зареєстровані в обліку позивача  зобов'язання в сумі 976581,00 грн. і визначено КЕКВ 2143 та номер реєстраційного рахунку  35420001002455.

22.12.2006 до канцелярії Управління Державного казначейства України в м. Києві надійшов лист  від 22.12.2006 № 2/6-05 від Державної виконавчої служби міста Києва про списання коштів, що підтверджується відбитком вхідного штампу.

В зазначеному листі відповідачеві повідомлено, що відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва, в зв'язку з провадженням виконавчих  дій  при примусовому виконанню наказу № 17/427 виданого 30.04.2004 Господарським судом міста Києва про стягнення з Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ЗАТ "Альтаїр" боргу в сумі  976.581,00 грн., направляє для негайного виконання реєстри та платіжні вимоги № 2/6-05 від 07.11.2006 по списання коштів  з рахунку Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. До вказаного листа додавалися реєстри платіжних вимог від 22.12.2006, платіжні вимоги № 2/6-05 від 22.12.2006, оригінал наказу № 17/427 від 30.02.2004 господарського суду м. Києва, оригінал постанови № 17/427 від 05.04.2004 Київського апеляційного господарського суду м. Києва.

Відповідно до відмітки на платіжній вимозі від 22.12.2006 № 2/6-05, остання відповідачем виконана.

Спір виник в наслідок того, що прокурор вважає що відповідач не мав права виконувати платіжну вимогу державного виконавця, оскільки позивач в листі від 13.11.2206 № 03/22-6318 вказував інші реквізити коштів, які зарезервовані для послідуючого списання на виконання постанови Державної виконавчої служби № 2/6-05 від 07.11.2006, та наявність інших судових процесів щодо стягнутої з позивача суми коштів

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Посилання прокурора на вказану норму судом не приймається, оскільки зазначена норма передбачає загальний (генеральний) делікт, що передбачає певне коло елементів.

Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України  шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Нормою вказаної статті Цивільного кодексу України передбачено спеціальний делікт, тобто у нормі передбачені особливості відшкодування шкоди, які відрізняють цей спеціальний делікт  від загальних правил деліктної відповідальності (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Так, статтею 1173 Цивільного кодексу України до елементів делікту віднесено: наявність спеціального суб'єкта –органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; незаконність дій чи бездіяльності спеціального суб'єкта при здійсненні владно-адміністративних повноважень;  наявність шкоди, що виникла в наслідок діяльності спеціального суб'єкта.

Згідно п. 1.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232  Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві є  територіальним органом Державного казначейства України, який утворюється Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України (п. 1. Положення про Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, затвердженого Головою Державного казначейства України від 19.07.2006).

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві зареєстровано 11.10.2006, що підтверджується Свідоцтвом про державною реєстрацію юридичної особи  від 11.10.2006 № серія А00 № 110064.

Отже, відповідач є органом державної влади в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Закону України  "Про виконавче провадження"  вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

В ст. 3 Закону України  "Про виконавче провадження"  визначено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема накази господарських судів.

Отже, вимоги державного виконавця щодо виконання наказу господарського суду, звернені до відповідача, є обов'язковими для останнього та підлягають виконанню.

Примусове списання коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства регулюється Порядком примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 №  175 (далі - Порядок).

Згідно п. 2.1. Порядку примусове списання (стягнення) коштів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів дозволяється лише у випадках, установлених законами України та за рішеннями суду.

Відповідно до п. 2.5. Порядку  платіжна вимога та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу Державного казначейства, в якому обслуговується установа, організація - боржник. У рядку "Платник" вказується: назва установи (організації) - боржника, у полі "рахунок N" - номер її реєстраційного, спеціального реєстраційного рахунку або рахунку іншого клієнта. У рядку "Банк платника" зазначається назва органу Державного казначейства України, в якому відкрито реєстраційний, спеціальний реєстраційний рахунок або рахунок іншого клієнта.

Реквізит "Призначення платежу" платіжної вимоги повинен містити інформацію, яку стягувач заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів, а саме:

- у разі примусового списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа - зазначаються його назва, номер і дата. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу стягувач подає до органу Державного казначейства разом з цією платіжною вимогою;

- якщо примусове списання (стягнення) коштів здійснюється відповідно до статті 8 Господарського процесуального кодексу, стягувач подає до органу Державного казначейства платіжну вимогу разом з відповіддю платника на претензію. У разі незазначення у відповіді платника на претензію суми визнаної претензії, додається також копія претензії.

З матеріалів справи вбачається, що до відповідача надійшли документи для виконання наказу господарського суду, які відповідають вимогам Порядку. Відповідно відповідач в силу ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний був виконати вимоги державного виконавця щодо виконання наказу господарського суду.

Отже, відповідач, виконавши вимогу державного виконавця та прийнявши до виконання платіжну вимогу від 22.12.2006  № 2/6-05, виконав вимоги Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку. Відповідно, відповідач незаконних дій щодо виконання наказу господарського суду та приймання до виконання платіжної вимоги від 22.12.2006  № 2/6-05,  не вчиняв.

Відповідно відсутній необхідній  елемент деліктного правопорушення як незаконність дій чи бездіяльності відповідача.

Крім того, посилання прокурора на те, що з позивача вже були стягнуті кошти на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 17/427, судом відхиляються, оскільки прокурором та позивачем доказів цього факту  суду не надано.

Факт списання з рахунку позивача коштів не може вважатися шкодою, оскільки вказані кошти списувалися на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 17/427  та на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 17/427.  

Отже, прокурором та позивачем не доведено суду факту наявності шкоди у позивача в наслідок дій відповідача по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 17/427.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Враховуючи викладене вимоги прокурора про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої відповідачем, як органом державної влади, в сумі  976581,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 33,  82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України

Суддя                                                                       С.В. Балац

Дата підписання рішення:   25.05.2007