Постанова

від 29.05.2007 по справі 24/116

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/116

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.05.2007                                                                                           № 24/116

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Ткаченко Г. Є.,

 від відповідача - Журавльова Н. В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Омега-5"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.04.2007

 у справі № 24/116  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "МаксБет"

 до                                                   ЗАТ "Омега-5"

 про                                                  визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2007р. у справі № 24/116   позов задоволено.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що спірне рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства;  судом порушено норми матеріального та процесуального права; свої зобов'язання за договором оренди від 27.01.2006р. відповідач виконав належним чином; будь-яких перешкод у користуванні орендованим приміщенням відповідно до умов договору відповідачем не чинилось; разом з тим позивач грубо порушив п. п. 3.2., 6.1.3., 6.2.1. договору оренди, зокрема, почав проводити реконструкцію орендованого приміщення без письмового узгодження з відповідачем та неповністю сплачував орендну плату; в зв'язку з порушенням позивачем договірних зобов'язань сторони уклали угоду про розірвання договору оренди; вказана угода була підписана уповноваженими представниками сторін та посвідчена нотаріально; волевиявлення сторін названої угоди було вільним та відповідало їх внутрішній волі; таким чином підстави для визнання угоди недійсною відсутні.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 27.01.2006р. між Закритим акціонерним товариством “Омега-5” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МаксБет” (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1., 6.2.1., 11.1., 11.2.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) належне орендодавцю на праві приватної власності будівлю (літ. А); об'єкт оренди загальною площею 205,33 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, площа Дружби Народів, буд. 4; предмет оренди розташований на земельній ділянці розміром 0,0683 га на підставі договору оренди, посвідченого 20.02.2002р. Щербаковим В. З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за р. № 256; об'єкт оренди надається для використання під виробничі потреби орендаря згідно із статутом; використання об'єкту допускається виключно з метою розміщення виробничих потреб орендаря; жодна із сторін не можу змінювати цільове призначення об'єкту протягом строку дії договору; орендар має право обладнати об'єкт оренди на власний розсуд, проводити будь-які види поліпшень об'єкта оренди, а саме: його реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, поточний та капітальний ремонт за свої кошти; про проведення відповідних поліпшень орендар письмово повідомляє орендодавця; термін дії даного договору складає 96 календарних місяців, починаючи з дати передачі об'єкта оренди за актом прийому-передачі, тобто з 09.01.2006р. по 24.01.2014р.; цей договір підлягає розірванню з ініціативи орендодавця у випадку, якщо орендар спеціально псує стан об'єкту.

11.10.2006р. сторони уклали угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. п. 1., 2. якої договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений 27.01.2006р. Копійкою В. В., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу за р. № 422, підлягає розірванню з ініціативи орендодавця згідно із п. 11.2.2. договору оренди

09.02.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю “МаксБет” звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства “Омега-5” про  визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 11.10.2006р., укладеної між сторонами. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28.12.2005р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення; із змісту п. п. 2.1., 6.2.1., 7.9. вказаного договору вбачається, що орендар має право на власний розсуд здійснювати переобладнання приміщення, яке є об'єктом договору; з метою переобладнання об'єкту оренди для власних потреб позивач уклав договір з третьою особою на здійснення інженерно-геологічних пошуків для розробки робочого проекту будівництва кафе; 11.10.2006р. відповідач склав угоду про розірвання спірного договору оренди, посилаючись на псування об'єкту оренди орендарем; на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України вказана угода є недійною.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову з огляду на те, що позивачем було порушено п. п. 3.2., 6.1.3., 6.2.1. спірного договору оренди; приміщення, яке є об'єктом договору оренди, було зруйновано, а саме: в приміщенні відсутній дах, частково відсутні цегляні стіні, вікна, електрика, інженерні комунікації тощо;  проведення таких дій не було погоджено ані з відповідачем, як власником спірного приміщення, ані з відповідними державними органами; таким чином спірний договір підлягає розірванню на підставі п. 11.2.2.; 11.10.2006р. сторонами було підписано угоду про розірвання спірного договору оренди на підставі п. 11.2.2.; вказана угода була підписана уповноваженими представниками сторін та посвідчена нотаріально; заявляючи позов про визнання вказаної угоди недійсною, позивач намагається уникнути відповідальності, передбаченої розділом 9 спірного договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2007р. у справі № 24/116 позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що умови спірного договору оренди виконуються позивачем належним чином; угода про розірвання договору оренди від 11.10.2006р. не спрямована на реальне настання правових наслідків, а отже є недійсною на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського - скасуванню у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позиція позивача стосовно недійсності угоди від 11.10.2006р. про розірвання договору оренди на підставі ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України є правомірною. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 27.01.2006р. відповідачем (орендодавець) та позивачем “МаксБет” (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) належне орендодавцю на праві приватної власності будівлю (літ. А); об'єкт оренди загальною площею 205,33 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, площа Дружби Народів, буд. 4; предмет оренди розташований на земельній ділянці розміром 0,0683 га на підставі договору оренди, посвідченого 20.02.2002р. Щербаковим В. З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за р. № 256.

Згідно із п. 6.2.1. вказаного договору орендар має право обладнати об'єкт оренди на власний розсуд, проводити будь-які види поліпшень об'єкта оренди, а саме: його реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, поточний та капітальний ремонт за свої кошти; про проведення відповідних поліпшень орендар письмово повідомляє орендодавця

Термін дії даного договору складає 96 календарних місяців, починаючи з дати передачі об'єкта оренди за актом прийому-передачі, тобто з 09.01.2006р. по 24.01.2014р.; цей договір підлягає розірванню з ініціативи орендодавця у випадку, якщо орендар спеціально псує стан об'єкту (п. п. 11.1., 11.2.2. договору оренди).

27.01.2006р. вказаний договір оренди був посвідчений Копійкою В. В., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 422.

11.10.2006р. сторони уклали угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. п. 1., 2. якої договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений 27.01.2006р. Копійкою В. В., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу за р. № 422, підлягає розірванню з ініціативи орендодавця згідно із п. 11.2.2. договору оренди.

11.10.2006р. вказана угода була посвідчена Копійкою В. В., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу, та зареєстрована в реєстрі за № 4150.

Вимагаючи визнання вказаної угоди недійсною, позивач посилається на її невідповідність вимогам ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України. Разом з тим таке твердження позивача не заслуговує на увагу, керуючись наступним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, в частинах 1, 5 якої зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання правочину або його окремих положень недійсними з посиланням на ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам закону та спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ними юридичного результату.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, на вказав жодного нормативно-правового акту, якому, на його думку, суперечить зміст спірного правочину.

За вказаних обставин визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України не виявляється можливим.

Посилання позивача на те, що “оспорювана угода суперечить волевиявленню сторін і не відповідає їх внутрішній волі” також не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.

За загальним правилом до правочинів, вчинених з недоліками у формуванні волі, належать правочини, вчинені особою під впливом обману (ст. 230 ЦК України); під впливом насильства (ст. 231 ЦК України); в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України); а також правочини, вчинені під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України), та правочини, вчинені дієздатною особою, яка у момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України).

Однак в матеріалах справи в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України відсутні як докази того, що спірна угода укладалася під впливом обману, насильства чи в результаті зловмисної домовленості представників сторін, так і докази того, що представники сторін, підписуючи угоду від 11.10.2006р., перебували під впливом тяжкої обставини або не усвідомлювали значення своїх дій.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити, що на виконання вимог ст. 209 ЦК України угода від 11.10.2006р. була нотаріально посвідчена.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про повну відповідність угоди від 11.10.2006р. як вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, так і приписам ч. 5 ст. 203 ЦК України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову про визнання вказаної угоди недійсною.

Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення по даній справі, на вказані вище обставини уваги не звернув, правову природу спірних відносин сторін вірно не визначив, а тому дійшов хибного висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2007р.у справі № 24/116 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МаксБет” (ідентифікаційний код – 31865429; 04073 м. Київ, вул. Сирецька, буд. 5, корп. 1) на користь Закритого акціонерного товариства “Омега-5”  (ідентифікаційний код – 24087968; 04210 м. Київ, площа Дружби Народів, буд. 4) 42 грн. 50 коп. – витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 01.06.07 (відправлено)