Рішення

від 04.09.2017 по справі 922/2070/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р.Справа № 922/2070/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мамалуя О.О.

при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівська паперова фабрика", м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю "Дель Маре", м. Харків та до товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна гільдія", м. Київ про стягнення коштів за участю :

позивача - ОСОБА_1 за дов. від 01.08.2017 р.;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - ОСОБА_2, за дов. від 20.07.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Коростишівська паперова фабрика" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів, товариства з обмеженою відповідальністю "Дель Маре" та товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна гільдія" солідарно 322082,86 грн., з яких 249976,90 грн. - основний борг, 46367,59 грн. - пеня, 5130,68 грн. - 3% річних та 20607,69 грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача в судове засідання з"явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.

14.04.2016 р. між ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" та ТОВ "Універсальна гільдія" був укладений договір поставки № 30/Р, предметом якого є поставка паперу. Згідно п. 1.1. договору, позивач (постачальник) зобов"язався передати у власність, а відповідач 2 (покупець) прийняти та своєчасно оплатити товар. Передача (приймання-здавання) товару згідно п. 2.6. договору, проводиться на складі постачальника, розташованого по вул. Паперовій, 31 в м. Коростишів представнику покупця на умовах самостійного вивозу. За погодженням сторін, постачальник може здійснювати відвантаження товару на адресу покупця.

Відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. договору, покупець сплачує постачальнику вартість товару за договірною ціною, передбаченою в рахунках-фактурах. Загальна ціна договору формується на підставі вартості виконаних за цим договором замовлень.

Відповідно до п. 4.4. договору, покупець сплачує 100% вартості товару (партії товару) шляхом банківського переказу на рахунок продавця впродовж 21 банківського дня з моменту отримання товару. Позивач стверджує, що на виконання зобов'язань, прийнятих на себе за договором, позивач здійснив поставку товару. Остання поставка товару відбулась 12.12.2016 р.

Позивач зазначає, що він поставив другому відповідачу папір газетний та папір мішочний крафт, що підтверджується видатковими накладними. За поставлений товар відповідач розрахувався лише частково, в результаті чого за договором утворилась заборгованість в сумі 249976,90 грн.

Позивач стверджує, що наявність заборгованості другого відповідача підтверджується підписаним актом звірки розрахунків за період з 01.11.2016 р. по 11.05.2017 р. та листом ТОВ "Універсальна гільдія" вих. № 29-03/1 від 29.03.2017 р.

Позивач зазначає, що п. 5.2. договору передбачено, що в разі прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Отже, сума пені, на думку позивача, складає 46367,59 грн.

Позивач посилається на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. 3% річних, зазначає позивач, складають 5130,68 грн., інфляційні втрати становлять 20607,69 грн.

Позивач також відзначає, що 17.03.2017 р. між ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" та ТОВ "Дель Маре" був укладений договір поруки, згідно якого ТОВ "Дель Маре" поручилось за виконання ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" взятих на себе за договором зобов"язань.

Також позивач зазначає, що 21.06.2017 р. відповідач 2 оплатив часткову суму заборгованості за договором, в результаті чого загальна сума боргу зменшилась та становить 247976,90 грн.

Перший відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю "Дель Маре") в судове засідання не з"явився, але надав заперечення на позов, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити на підставі того, що позивач не пред'являв до нього вимоги як до поручителя, а саме наявність цієї вимоги перший відповідач вважає умовою виникнення у нього обов'язку сплатити борг, що забезпечений порукою. Окрім того, перший відповідач зазначає, що п. 1.1. договору поруки передбачено, що ТОВ "Дель Маре" поручається перед позивачем щодо виконання боржником - ТОВ "Універсальна гільдія" зобов"язань за договором поставки № 30/Р від 14.04.2016 р. в частині обов"язку сплатити грошові кошти в розмірі 9675,00 грн. Отже, зазначає перший відповідач, обов"язок поручителя за договором поруки обмежується лише сумою в розмірі 9675,00 грн., з огляду на що вимога позивача щодо стягнення з поручителя солідарно з основним боржником 322082,86 грн. є необґрунтованою.

Другий відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна гільдія") в призначене судове засідання з"явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

У своєму відзиві на позов другий відповідач зазначає, що в договорі поставки № 30/Р від 14.04.2016 р., укладеного між ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" та ТОВ "Універсальна гільдія", не вказана кількість товару, що має поставлятись постачальником та його вид. Специфікація до договору також не складалась. Видаткова накладна не може бути невід"ємним додатком до договору, яким сторони домовились про ціну, кількість та номенклатуру товару. Також в договорі не зазначалась ціна товару. Отже, як вважає відповідач 2, по договору не було між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, тому він фактично не був укладеним.

Другий відповідач зазначає, що в наданих позивачем видаткових накладних зазначено про постачання ТОВ "Універсальна гільдія" товару на суму 2930563,48 грн. Оплата за поставлений товар здійснювалась відповідачем згідно рахунків, про що було зазначено відповідачем в призначенні платежу у всіх платіжних дорученнях на оплату товару.

Другий відповідач стверджує, що пункт 4.4. договору про сплату покупцем 100% вартості товару впродовж 21 банківського дня з моменту отримання товару не може бути застосований до поставки товару, яка здійснювалась ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" на адресу ТОВ "Універсальна гільдія" згідно видаткових накладних, що надані позивачем до суду.

Також другий відповідач зазначає, що підставою для оплати відповідачем поставленого згідно видаткових накладних товару були рахунки на оплату, які видавались позивачем. Та відповідач зобов'язаний був сплатити вартість поставленого товару не на умовах договору поставки № 30/Р від 14.04.2016 р., а згідно законодавства. Без вручення постачальником покупцю рахунку на оплату товару або без отримання покупцем вимоги від постачальника оплатити вартість поставленого згідно видаткової накладної товару, підстав сплатити товар у покупця не має. Другий відповідач вказує, що визначити період, з якого покупець порушив строки оплати товару неможливо, оскільки не відома дата отримання покупцем рахунків для оплати на поставлений товар. Другий відповідач стверджує, що ТОВ "Універсальна гільдія" не отримувало від постачальника рахунків на оплату товару, який було поставлено згідно видаткових накладних № 861 від 22.11.2016 р., № 914 від 02.12.2016 р., № 941 від 09.12.2016 р. та № 948 від 12.12.2016 р. Другий відповідач вказує на те, що позивачем не було надано суду належних документів, які б встановлювали вартість кожної партії поставленого та не оплаченого товару, не було надано доказів надання рахунків на оплату відповідачу та не було встановлено дату надання відповідачу рахунків для оплати поставлених партій товару.

31 липня 2017 року другим відповідачем заявлене клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що договір поруки між позивачем та першим відповідачем було підписано виключно для утворення штучної територіальної підсудності у м. Харкові, другий відповідач нічого не знав про існування такого договору, не знав поручителя. Розглянувши вказане клопотання, суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Суд констатує, що статті 553-559 Цивільного кодексу України, не містять в собі вимоги щодо обов'язкової обізнаності боржника щодо існування у нього поручителя. Не містять ці норми і вимоги про обов'язкову обізнаність боржника про сам факт укладання договору поруки між поручителем та кредитором. Суд вважає ці обставини пробілом у чинному законодавстві, яким на практиці часто користуються позивачі для створення штучної територіальної підсудності у господарському процесі. Однак, на момент розгляду клопотання другого відповідача, у суду не має підстав вважати договір поруки від 17.03.2017р. нікчемним або недійсним.

В судовому засіданні 16.08.2017 р. було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 04.09.2017 р. о 10-30 год.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача в судовому засіданні, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.04.2016 р. між ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" та ТОВ "Універсальна гільдія" був укладений договір поставки № 30/Р, предметом якого є поставка паперу. Згідно п. 1.1. договору, позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність, а другий відповідач (покупець) прийняти та своєчасно оплатити товар. Передача (приймання-здавання) товару згідно п. 2.6. договору, проводиться на складі постачальника, розташованого по вул. Паперовій, 31 в м. Коростишів представнику покупця на умовах самостійного вивозу. За погодженням сторін, постачальник може здійснювати відвантаження товару на адресу покупця.

Відповідно до п. 2.7. вищевказаного договору, при передачі товару постачальник надає покупцю видаткову накладну, оригінал рахунку-фактури, специфікацію. Підставою для оплати, відповідно до п.2.4. договору, є рахунок-фактура.

Відповідно до пункту 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику вартість товару за договірною ціною, передбаченою в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 4.4. договору, покупець сплачує 100% вартості товару (партії товару) шляхом банківського переказу на рахунок продавця впродовж 21 банківського дня з моменту отримання товару.

У підтвердження факту постачання товару другому відповідачеві по договору №30/Р від 14.04.2016р., позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних (том справи 1 аркуш справи 13-51), в яких міститься посилання на договір № 30/Р від 14.04.2016р. Другий відповідач не заперечує, що отримав від позивача товару на загальну суму 2930563,48 грн., надав до матеріалів справи копії платіжних доручень на оплату на загальну суму 2682586,08 грн.

Дослідивши копії платіжних доручень (том справи 1, аркуш справи 106-210), суд встановив, що в 7 платіжних дорученнях (том справи 1 аркуш справи 157-161, 178, 179) в графі Призначення платежу другий відповідач в них посилається на видаткові накладні (№ 64 від 05.05.2016р. та № 78 від 12.05.2016р. В інших платіжних дорученнях відповідач зазначає, що оплата здійснюється згідно відповідного рахунку (із зазначенням номеру такого рахунку та дати).

Пункт 4.2. вищевказаного договору визначає, що ціна товару, якій підлягає поставці, передбачена в рахунках-фактурах. Відповідно до пункту 2.4. договору, рахунок-фактура є підставою для оплати товару. Отже, наявність цих рахунків-фактур має вирішальне значення для визначення розміру грошових зобов'язань другого відповідача за поставлений йому позивачем товар та моменту виникнення цих грошових зобов'язань.

Другий відповідач стверджує, що не отримував від позивача рахунків на оплату товару, який було поставлено згідно наступних податкових накладних:

№861 від 22.11.2016р. на суму 137794,60 грн.,

№914 від 02.12.2016р. на суму 47487,50 грн.,

№941 від 09.12.2016р. на суму 69815,2 грн.,

№948 від 12.12.2016р. на суму 28879,60 грн. - всього на суму поставки 283976,9 грн.

Позивач, в підтвердження факту направлення другому відповідачеві рахунків, надав до матеріалів справи копії рахунків на оплату (рахунків-фактур) (том справи 2, аркуш справи 28-63), які містять в собі посилання на договір №30/Р від 14.04.2016р. Між тим, другий відповідач надав до матеріалів справи копії рахунків на оплату (рахунків-фактур) (та оригінали - для дослідження судом безпосередньо в судовому засіданні), які в 21 випадку повністю збігаються з рахунками, наданими позивачем за номером, номенклатурою товару, його кількістю та сумою, але містять в собі посилання на зовсім інший договір, а саме договір поставки від 01.04.2016р.

Серед копій рахунків, наданих позивачем до справи, містяться три копії(№995 від 02.122016р. на суму 47487,50 грн., №1022 від 09.12.2016р. на суму 69815,20 грн., № 1030 від 12.12.2016р. на суму 28879,60 грн.) які за сумами та датою відповідають видатковим накладним №№914, 941 та 948. Доказів направлення цих рахунків другому відповідачеві (згідно п.2.4. договору №30/Р - направляються засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою) позивач не надав. Суд також констатує, що позивачем не надано до матеріалів справи копії рахунку, який би за сумою відповідав видатковій накладній №861. Отже, ствердження другого відповідача про те, що він не отримував від позивача рахунків-фактур по поставкам, що відбувалися на підставі накладних №№ 861,914, 941 та 948 позивачем не спростовані, а факт належного направлення ним цих рахунків відповідачеві - не доведений.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір поставки №30/Р від 14.04.2016р. пов'язує виникнення обов'язку покупця по оплаті товару з сукупністю двох подій - отриманням товару (п.4.4. договору) та наданням постачальником покупцеві рахунку-фактури, в якому передбачена договірна ціна товару (пункти 2.4., 2.7 та 4.2. договору).

Суд вважає доведеним, що на момент позивача з позовом, у другого відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений по договору №30/Р від 14.04.2016р. товар у вказаній в позові сумі. Це підтверджується підписаним актом звірки розрахунків за період з 01.11.2016 р. по 11.05.2017 р. та листом ТОВ "Універсальна гільдія" вих. № 29-03/1 від 29.03.2017 р., копії яких надані позивачем до матеріалів справи, та не спростовується представником другого відповідача у судовому засіданні. Тому право позивача на отримання оплати за поставлений товар підлягає судовому захисту.

Однак, позивач не довів факту виконання ним свого договірного обов'язку з надання покупцю рахунків-фактур по накладним №№ 861, 914, 941 та 948 (а саме на підставі цих рахунків, згідно договору, визначається сума до сплати і саме вони є підставою для оплати). За таких підстав, обґрунтованість визначення періоду нарахування сум пені 3% річних та інфляційних витрат не позивачем не доведена. За таких підстав, суд констатує, що ненадання позивачем другому відповідачеві рахунків-фактур, коли це є обов'язком позивача згідно пунктів 2.4., 2.7 та 4.2. договору є простроченням кредитора згідно ст. 613 Цивільного кодексу України. Частина 4 статті 613 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення сум пені, інфляційних витрат та 3 % річних задоволенню не підлягають.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2017 р. між ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" та ТОВ "Дель Маре" був укладений договір поруки, згідно якого другий відповідач - ТОВ "Дель Маре", поручився за виконання ТОВ "Коростишівська паперова фабрика" взятих на себе за договором №30/Р від 14.04.2016р. зобов'язань.

Суд констатує, що пунктом. 1.1. договору поруки передбачено, що перший відповідач (ТОВ "Дель Маре") поручається перед позивачем щодо виконання боржником - ТОВ "Універсальна гільдія" зобов'язань за договором поставки № 30/Р від 14.04.2016 р. в частині обов'язку сплатити грошові кошти в розмірі 9675,00 грн. Таким чином, обов'язок поручителя за договором поруки обмежується лише сумою в розмірі 9675,00 грн., з огляду на що вимога позивача щодо стягнення з поручителя солідарно з основним боржником 322082,86 грн. є необґрунтованою.

Ствердження першого відповідача (викладені у запереченнях на позов - том справи другий аркуш справи 1-2) щодо відсутності у нього обов'язку сплатити позивачеві суму боргу, забезпеченого порукою, у зв'язку з відсутністю передбаченої пунктами 3.1-3.3. договору поруки Вимоги з боку позивача, суд вважає необґрунтованими. В договорі поруки від 17.03.2017р. нічого не вказано про форму вищевказаної вимоги. Отже, позивач мав право звернутися до першого відповідача з вимогою в будь-якій формі, в тому числі і в усній, або за допомогою телефонного зв'язку.

За таких підстав, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів суми боргу, підлягають задоволенню лише в розмірі, передбаченому договором поруки від 17.03.2017р., тобто, в сумі 9675 грн. Сума боргу за поставлений папір в розмірі 238301,90 грн. підлягає стягненню на користь позивача з другого відповідача - ТОВ Універсальна гільдія .

Матеріалами справи (заява позивача від 01.09.2017р., том справи 2, аркуш справи 26-27) підтверджено, що після звернення позивача з позовом до суду, другий відповідач сплатив йому 2000 грн. на виконання своїх грошових зобов'язань за поставлений папір, які входили до загальної суми позову. Отже, в частині стягнення 2000 грн. основного боргу на момент розгляду справи предмет спору відсутній, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до яких, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст.ст. 1,4, 32-35, 43, 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дель Маре" (61038, м. Харків, вул. Батицького, 8, код 40223472, рах. 26006052214696 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 351533) та товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна гільдія" (04116, АДРЕСА_1, код 40250820, рах. 26008210373646 в ПАТ Прокредитбанк в м. Київ, МФО 320984) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Коростишівська паперова фабрика (61013, м. Харків, вулиця Шевченка, 32, офіс 226, код 40199618, рах. 26000500201352 в ПАТ ОСОБА_3 БАНК , мфо 300614) солідарно 9675 грн.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна гільдія" (04116, АДРЕСА_1, код 40250820, рах. 26008210373646 в ПАТ Прокредитбанк в м. Київ, МФО 320984) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Коростишівська паперова фабрика (61013, м. Харків, вулиця Шевченка, 32, офіс 226, код 40199618, рах. 26000500201352 в ПАТ ОСОБА_3 БАНК , мфо 300614) 238301,90 грн. основного боргу та 3749,65 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 2000 грн. основного боргу провадження по справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 08.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_4