Постанова

від 15.11.2017 по справі 13/187

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 13/187

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач) суддіЄмельянова А.С., суддіНєсвєтової Н.М., за участю представника: третьої особи ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні: касаційну скаргуОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 року у справі№ 13/187 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Покровська" до 1. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал - Ойл", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної архітектурно - будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, визнання права власності, ВСТАНОВИВ:

05.07.2011 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 13/187 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська" (надалі - ТОВ "Покровська", позивач) до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (надалі - КП "Київське БТІ", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал - Ойл" (надалі - ТОВ "Вітал-Ойл", відповідач 2), яким визнано за позивачем право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 750,00 кв.м, зобов'язано відповідача 1 провести технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності позивача на цю будівлю, а також присуджено до стягнення з ТОВ "Вітал-Ойл" на користь позивача заборгованість у розмірі 20 000,00 грн за договором оренди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є власником новоствореної будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 750,00 кв.м відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 334 Цивільного кодексу України, а тому КП "Київське БТІ" зобов'язане зареєструвати об'єкт незавершеного будівництва та провести інвентаризацію такого об'єкта, а ТОВ "Вітал-Ойл", як орендар цієї будівлі, сплатити орендну плату.

ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5, заявниця) не була стороною у справі і не брала участь у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, 12.05.2017 року звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року у справі № 13/187, посилаючись на те, що рішення у справі порушує її права як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

У додаткових поясненнях заявниця послалася на рішення Подільського районного суду від 26.11.2015 року у справі № 758/3493/15-ц, яким було відмовлено у позові до ТОВ "Покровська" про знесення самочинного будівництва, оскільки будинок побудований а земельній ділянці ще до того, як ОСОБА_5 стала власником земельної ділянки, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року у справі № 13/187 не скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року було поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_5 прийнято до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 року було залучено ОСОБА_5 до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Ухвалою від 11.09.2017 року Київський апеляційний господарський суд (колегія у складі головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Дикунської С.Я., Жук Г.А.) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив апеляційне провадження, посилаючись на те, що земельну ділянку, на якій розташована спірна будівля, ОСОБА_5 придбала 09.01.2014 року, тобто вже після прийняття рішення у справі № 13/187, що виключає можливість впливу цього рішення на її права та обов'язки стосовно сторін у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 27, 80, 91 ГПК України, просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, що оскаржуєється, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду мають право подати сторони у справі, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Отже, право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі. При цьому, такі особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або обов'язки, тобто, безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб.

У п. 5 2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року роз'яснив, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є право власності на самочинне будівництво, яке збудоване на земельній ділянці, на яку заявниця набула право власності після ухвалення рішення судом першої інстанції. Заявниця наполягає, що вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує її права, як власника земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 413, ч. 2 ст. 414 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.

Отже, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини ст. 376 ЦК України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам. При цьому, власник земельної ділянки, який не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та передає земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно іншій особі, не повинен мати заборон на відчуження цього майна при вирішенні судового спору, оскільки в такому разі порушуються права особи, в інтересах якої накладено обтяження.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

У п. 1.6 постанови пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що у вирішенні питання наявності юридичного інтересу у третьої особи суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.

Отже, суд залучає до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору лише якщо встановить, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки цієї сторони.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 року було залучено ОСОБА_5 до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 на підставі ст. 27 ГПК України, проте в ухвалі від 11.09.2017 року суд апеляційної інстанції вказав про відсутність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Такі висновки є взаємовиключними. Окрім того, оцінка правомочностей попереднього власника земельної ділянки на час вирішення спору у справі, а також обставин набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку та її обізнаність про наявність обмеження у використанні земельної ділянки, у зв'язку з розміщенням на ній об'єкту, що перебуває у власності іншої особи, судом апеляційної інстанції не здійснювалась.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішенням не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_5 є недостатньо обґрунтованим та передчасним, що призвело до обмеження реалізації права особи на апеляційне оскарження судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 , ст. 111 13 ГПК України допущені судом порушенням норм ст.ст. 27, 43, 91 цього Кодексує підставою для скасування ухвали про припинення апеляційного провадження та передачі справи на розгляд суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо можливості здійснення перегляду справи в апеляційній інстанції за апеляційною скаргою особою, яка не брала участь у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 року скасувати, а справу № 13/187 передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. Суддя Ємельянов А.С. Суддя Нєсвєтова Н.М.