Постанова

від 24.04.2018 по справі 13/187

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 13/187

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - І.Д. Курдельчук) від 05.07.2011

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Т.І. Разіна, судді: Л.В. Чорна, М.Л, Яковлєв) від 23.01.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська"

до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Ойл"

та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - ОСОБА_4

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення заборгованості, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача 1 - не з'явився,

представник відповідача 2 - не з'явився,

представник третьої особи 1 - не з'явився,

представник третьої особи 2 - ОСОБА_5, адвокат.

Короткий зміст позовних вимог

1. 08.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Покровська" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Ойл" (далі - Відповідач 1) на користь Позивача 20 000 грн. 00 коп., визнання права власності Позивача на будівлю, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Покровська, 9а, загальною площею 750 кв. м, зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - Відповідач 1) провести технічну інвентаризацію будівлі, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Покровська, 9а, загальною площею 750 кв. м та зобов'язання Відповідача 1 провести державну реєстрацію права власності Позивача на вказану будівлю.

2. Позовна заява мотивована тим , що Відповідач 2 відмовляється від сплати Позивачу орендної плати на спірну суму згідно з укладеним 17.01.2011 між вказаними особами договором оренди нежилого приміщення в будівлі, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Покровська, 9а, загальною площею 750 кв. м, та відмовляється від звільнення вказаного приміщення, заперечуючи при цьому право власності Позивача на таку будівлю. Також Позивач вказує, що спірна будівля була побудована як новостворене майно на земельній ділянці площею 0, 0235 за вказаною адресою, яка (земельна ділянка) була передана засновником до статутного фонду у власність Позивача, про що останньому виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, а також передано до статутного фонду вказану приватну будівлю та проектну документацію на неї. При цьому передача будівлі відбулась без оздоблюваних робіт, які у спірній будівлі були проведені на підставі належним чином оформленої дозвільної документації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 05.07.2011 Господарський суд міста Києва вирішив задовольнити позовні вимоги: визнати право власності Позивача на будівлю, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Покровська, 9а, загальною площею 750 кв. м.; зобов'язати Відповідача 1 провести технічну інвентаризацію вказаної будівлі та провести державну реєстрацію права власності Позивача на неї, а також стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача заборгованість в сумі 20 000 грн. 00 коп.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивач мав всі необхідні документи для будівництва спірної будівлі, у в тому числі і докази права приватної власності на відповідну земельну ділянку, однак законодавство не визначає порядку реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, право власності на яке перейшло від засновника до товариства шляхом внеску до статуту, а за вимогами власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що Позивач є власником спірного майна. Враховуючи вказані встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість інших вимог: стосовно стягнення орендної плати з Відповідача 2 та щодо зобов'язання Відповідача 1 зареєструвати об'єкт незавершеного будівництво та провести реєстрацію такого об'єкта.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 23.08.2017 Київський апеляційний господарський суд ухвалив залучити ОСОБА_4 (далі - Третя особа 2) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача 1.

6. 23.01.2018 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Третьої особи 2 - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявник апеляційної скарги - Третя особа 2 - набула право власності на земельну ділянку в місті Києві по вул. Покровська, 9а, на якій розташована спірна будівля, за результатами проведення прилюдних торгів, що відбулись 09.01.2014, а тому оскаржуване рішення від 05.07.2011 не стосувалось прав та обов'язків Третьої особи 2, оскільки права вказаної особи не могли бути порушеними вказаним рішенням на момент його прийняття. Результати торгів від 09.01.2014 Третьою особою 2 не заперечувались та не визнавались за її заявою недійсними. Також апеляційний суд врахував, що Третя особа 2 зверталась до Позивача з листом від 28.07.2017, в якому просила розглянути питання щодо укладення з нею договору купівлі-продажу земельної ділянки або оренди відповідної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 05.02.2018 Третя особа 2 подала касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скарга

8. Оскаржувані судові рішення стосуються прав Третьої особи 2, оскільки на земельній ділянці останньої, яка була придбана на прилюдних торгах, розташована спірна будівля, однак відомостей про розташування на ній будівлі документи з прилюдних торгів не містили, а придбання на торгах відбувалось через представника Третьої особи 2. Доки не буде скасовано оскаржувані судові рішення Третя особа 2 не зможе захистити своє право на власну земельну ділянку шляхом звернення із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. При цьому процесуальний закон не пов'язує факт порушення прав особи з моментом ухвалення рішення, а особа, чиї права порушені має право оскаржувати таке рішення.

9. Суди порушили норми статті 392 ЦК України, оскільки на момент звернення Позивача із вимогами у цій справі право власності на спірну будівлю у Позивача не існувало, тоді як норми вказаної статті застосовуються у разі оспорення або невизнання існуючого права власності, а не у разі наміру набути це право за рішенням суду. Фізична особа ОСОБА_6 на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевим судом не мав зареєстроване в державному реєстрі речових прав право на спірну будівлю, а тому передача ним такої будівлі до статутного фонду Позивача не призводить до переходу та набуття останнім такого права. Земельна ділянка під спірною будівлею була зареєстрована за фізичною особою ОСОБА_6, статутні документи Позивача не можуть вважатись правовстановлюючими документами на будівлю та земельну ділянку, а належних документів (свідоцтво про право власності) на підтвердження такого права Позивачем не надано.

Позиція Верховного Суду

10. Доводи касаційної скарги зводяться до незаконності прийняття оскаржуваних судових рішень через відсутність правових підстав для ухвалення у справі рішення про визнання за Позивачем права власності на спірне нерухоме майно. Однак Суд не погоджується із такими запереченнями та відхиляє їх з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення Третьої особи 2 з апеляційною скаргою у даній справі - до 15.12.2017) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Частинами 1, 3 статті 254 ГПК України в чинній редакції передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване судове рішення про визнання за Позивачем права власності на нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі, винесено 05.07.2011, на момент звернення Третьою особою 2 із апеляційною скаргою набрало законної сили та не скасовано.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові встановив, що, посилаючись на порушення вказаним рішенням прав у даній справі, Третя особа 2 вказує на набуття нею права власності на земельну ділянку площею 0,0235 га в місті Києві по вул. Покровська, 9-а (тобто земельну ділянку під спірним майном), яка була придбана на торгах, проведених 08.01.2014, на підтвердження чого послалась на свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 09.01.2014, а також надала докази на підтвердження вказаних обставин.

Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини щодо набуття Третьою особою 2 права власності на земельну ділянку під нерухомим майном, що є предметом спору у даній справі, після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, Суд погоджується із висновком апеляційного суду про те, що під час ухвалення оскаржуваного в апеляційному порядку рішення права та охоронювані законом інтереси Третьої особи не були порушені.

Вказаного висновку Суд дійшов, виходячи також зі змісту права власності на землю згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України, визначення земельної ділянки, як об'єкту права власності згідно зі статтею 79 цього кодексу, підстав та моменту набуття права власності на землю згідно з главами 19 та 23 Земельного кодексу України, згідно зі статей 202, 316, 317, 328, 27 ЦК України, відповідно до норм яких у сукупності правові наслідки набуття права власності на земельну ділянку, які полягають у тому числі у виникненні у власника земельної ділянки права на захист порушеного права на цю земельну ділянку, виникають з моменту набуття такого права на землю.

А тому прийняті до набуття права власності на земельну ділянку судові рішення не порушують права та охоронювані інтереси власника земельної ділянки, обґрунтованого висновку про що дійшов апеляційний суд в оскаржуваній постанові.

Поряд з викладеним Суд враховує встановлені апеляційним судом обставини, що Третя особа 2 не зверталась із вимогами про визнання недійсними результати торгів від 08.01.2014 з реалізації вказаної земельної ділянки та скасування протоколу № 10135116/1 від 08.01.2014.

Також Суд враховує, що у спорі про визнання права власності на нерухоме майно, скаржник, заперечуючи право власності Позивача на спірне нерухоме майно, не заявляє при цьому власних прав та не заявляє про права інших осіб на таке майно, а заперечує лише сам факт законності існування такого права та законності існування відповідного нерухомого майна на власній земельній ділянці, спір щодо якої не був предметом розгляду у даній справі.

У зв'язку із викладеним Суд відхиляє доводи скаржника (пункт 8), оскільки оскаржуване судове рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення не порушувало прав та охоронюваних законом інтересів Третьої особи 2 на земельну ділянку, під нерухомим майном, щодо якого вирішений спір у даній справі, правильного висновку про що дійшов апеляційний суд, з яким погоджується Суд.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Отже, виходячи з викладеного та статті 18, частин 1, 3 статті 254 ГПК України, Суд відхиляє доводи скаржника щодо незаконності прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення про визнання за Позивачем права власності з підстав, визначених в пункті 9 цієї постанови.

11. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

12. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Третю особу 2.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 13/187 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак