Рішення

від 21.11.2017 по справі 495/63/17

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/63/17

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 листопада 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - одноособово судді Боярського О.О.,

при секретарі - Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання наказу та рішення незаконними, поновлення на роботі, виплати суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання наказу та рішення незаконними, поновлення на роботі, виплати суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовом до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 30.11.2016 року№505-к Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації;

- поновити ОСОБА_1 на роботі у Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності, кваліфікації та посади,

- зобов'язати Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток на час вимушеного прогулу,

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Також, до суду звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 30.11.2016 року №506-к Про звільнення вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації;

- поновити ОСОБА_2 на роботі у Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури;

- зобов'язати Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_2 середньомісячний заробіток на час вимушеного прогулу,

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2017 року вказані цивільні справи були об'єднані в одне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 року № 505-к було звільнено ОСОБА_1 з посади директора Долинівської школи І-ІІ ступеня, та наказом № 506-к було звільнено ОСОБА_2 з посади вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п.1 ст.40 КЗпПУ. Відповідачем в порушення вимог п.1 ч.1,2 ст.40 КЗпПУ не було надано позивачам жодної пропозиції іншої посади, і як вбачається з наказу про звільнення - профспілка не надавала згоди на звільнення. Вважають, що оскаржувані накази про звільнення прийняті з порушенням ст.ст.49-2,43 КЗпП України, тому підлягають скасуванню, а позивачі підлягають поновленню на посаді. Крім того, на користь позивачів підлягає стягненню з відповідача середня заробітна плата за час вимушеного прогулу та моральна шкода за спричинені позивачам діями відповідача моральні страждання. Таким чином, позивачі були змушені звернутися до суду з відповідною заявою для захисту своїх законних прав та інтересів.

Позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги, наголошення представника відповідача вважали необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача, Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації - ОСОБА_4, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, наголошував на дотримання відповідачем процедури звільнення позивачів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши всі представлені докази та обставини справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачок, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 01.09.1995 року на підставі наказу № 248 по Білгород-Дністровському РВО, ОСОБА_1 переведено з посади вчителя української мови та літератури на посаду директора Долинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня, в с.Долинівка, Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.19).

14.08.2006 року на підставі наказу №138-к ОСОБА_2 було прийнято на посаду вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня в с.Долинівка, Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.114).

Рішенням Маразліївської сільської ради від 25.07.2016 року №212- VII Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації була проведена процедура ліквідації навчальних закладів, а саме припинена діяльність Долинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області, яка є комунальною власністю територіальної громади Маразліївської сільської ради (а.с.7).

Наказом відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 26.09.2016 року №208/1-08 Про приведення у відповідність та затвердження структури відділу освіти і науки" була затверджена структура відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та проведено скорочення посад з подальшим вивільненням працівників шкільних та дошкільних начальних закладів розташованих на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

02.12.2016 року згідно наказу №505-к відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Долинівської школи І-ІІ ступеня, на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників (а.с. 4).

02.12.2016 року згідно наказу №506-к відділу освіти, науки молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 року, ОСОБА_2 було звільнено з посади вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня, на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. (а.с. 103)

Перш за все слід зазначити, що звільнення працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП є розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Тому таке звільнення має здійснюватися з дотриманням відповідних гарантій, правил та порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпПУкраїни, встановлено, що звільнення, зокрема з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Тому одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При скороченні за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України адміністрація не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення має належно (під розпис) ознайомити працівника з наказом про наступне можливе звільнення й повідомити місцевий центр зайнятості за встановленою формою.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до п.19 постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства України, а саме не надано доказів:

1. Про повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в термін не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення (під розпис) з наказом про наступне можливе звільнення. Доводи відповідача про відправлення на адреси позивачок рекомендоване поштове повідомлення про наступне звільнення, не знайшло свого належного підтвердження під час розгляду справи, оскільки надані суду копії поштових повідомлень, їх стан, не дає суду можливості пересвідчитись в їх дійсності, окрім дати та підпису на них більше нічого не відображено. ОСОБА_1, вказані повідомлення унеможливлюють встановлення наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення відповідача.

2. Про повідомлення місцевий центр зайнятості за встановленою формою про вивільнення працівників.

3. Про запропонування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 іншого місця роботи у вказаній установі. Не є обґрунтованими посилання відповідача на лист Маразліївської сільської ради від 09.11.2016 року (а.с. 181), адресований відповідачу, як на доказ того, що позивачам дійсно пропонувалась інша робота. Вказаний лист є не достатнім та не повним доказом підтвердження факту дотримання вказаної вимоги роботодавцем.

4. Про видачу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належно оформлених трудових книжок. Журнал видачі трудових книжок суду для огляду відповідачем не надавався, як і не надавались завірені належним чином його копії. Копії витягів з невідомих суду журналів, що надав представник відповідача, не зрозумілі для суду, тобто, відомості, що вони відображають ніяк не підтверджують наголошення відповідача, не містять інформацію (розділ, графу) про дату отримання працівником трудової книжки після звільнення.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

5. Про проведення розрахунку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, роботодавець повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Вказана вимога закону не була дотримана відповідачем по справі, що підтверджується листом - перевіркою від 16.08.2016 року проведеною Одеською обласною організацією профспілки працівників освіти і науки України.

Встановлені судом обставини по справі, свідчать про недотримання відповідачем вимог трудового законодавства України, встановлених для звільнення працівників під час ліквідації установи, що свідчить про незаконне звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та недійсність наказів №505-к та №506-к Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 року.

Доводи позивачів з приводу того, що при вирішенні питання про звільнення їх з роботи відповідач не дотримався вимог законодавства в частині отримання згоди профспілкової організації є безпідставними і не беруться до уваги, оскільки звільнення у зв'язку з ліквідацією організації не потребує згоди виборного органу первинної профспілкової організації (ст. 43, 43-1 КЗпП ), хоча профспілку необхідно повідомити про такі заходи не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень (ст. 49-4 КЗпП, ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15.09.1999 № 1045-XIV).

Стаття 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає за необхідне, для відновлення порушених прав позивачів поновити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на роботі у Долинівській ЗОШ І-ІІ ступенів.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Приписи ст. 27 Закону Про оплату праці щодо порядку обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, відсилають до положень Постанови КМУ від 08.02.95 р. №100 (далі - Порядок №100).

Так, з урахуванням наведених вище норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно листа від 10.10.2016 року виданого Головним управлінням Держпраці в Одеській області, вбачається, що при перевірці дотримання трудового законодавства посадовими особами Відділу освіти і науки Білгород-Дністровської райдержадміністрації, були встановлені порушення законодавства України з питань оплати праці, які вчинені по відношенню до працівників Долинівської ЗОШ І-ІІ ступенів, а саме: ч.1,2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.47 КЗпП України та ч.1 ст.24 ЗУ Про оплату праці (а.с.52).

Згідно листа від 25.01.2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області, вбачається, що при дослідженні облікової, організаційно-розпорядчої та бухгалтерської документації Маразліївської сільської ради, було встановлено відносно ОСОБА_2, ОСОБА_1 дійсно допускалися порушення чинного трудового законодавства України в частині нарахування та виплати вихідної допомоги. (а.с.149)

Згідно листа від 27.03.2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області, вбачається, що при перевірці посадових осіб Відділу освіти та науки Білгород-Дністровської райдержадміністрації, були встановлені порушення чинного трудового законодавства України в частині належного нарахування та своєчасної виплати вихідної допомоги, а саме: ст. 44, ч. 1 ст. 47, ч.1 ст. 116, ст. 98 КЗпП України, ч.1 ст. 13 Закону України Про оплату праці , Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р.). (а.с.150)

Згідно із ст.23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

За таких обставин суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд також вважає, що незаконним звільненням позивачів відповідач спричинив останнім моральну шкоду.

Так, статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що вимога ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди є обґрунтованою, однак сума відшкодування розміром 10 000 грн. кожній є перебільшеною і такою, що не відповідає обставинам справи, тому, враховуючи характер вчиненого відповідачем правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає необхідним задовольнити частково вимогу ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди, а саме: стягнувши з відповідача на користь позивачок, кожній по 5 000,00 гривень моральної шкоди.

З приводу дотримання позивачами строків позовної давності щодо звернення з позовною заявою до суду в місячний строк у справі про звільнення, суд вважає, що позивачами подано позов з дотриманням встановлених вимог ст. 233 КЗпП України з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з наказів № 505-к та № 506-к Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було звільнено 02.12.2016 року. Підписи позивачів містяться в зазначених наказах та вчинені позивачками саме 02.12.2016 року, тобто твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо ознайомлення з наказами 13.12.2016 року не відповідають дійсності та спростовані наданими відповідачем копіями наказів.

Між тим, беручи до уваги відсутність у відповідача достовірних доказів видачі трудових книжок в день звільнення, не має підстав вважати строк звернення позивача до суду пропущеним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно вимог ст. 213 ЦПК України , рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст..1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст.43 Конституції України, ст..ст. 40, 47, 49-4, 233 КЗпП, ст.ст. 10, 11, 27, 58, 59, 60, 174, 209, 2013-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання наказу та рішення незаконними, поновлення на роботі, виплати суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання наказу та рішення незаконними, поновлення на роботі, виплати суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №505-к від 30.11.2016 року, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності, кваліфікації та посади.

Зобов'язати Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень.

Визнати незаконним та скасувати наказ №506-к від 30.11.2016 року, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Про звільнення вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступенів ОСОБА_2 .

Поновити ОСОБА_2 на роботі у Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури.

Зобов'язати Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень.

В задоволенні інших вимог заяви - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: