Ухвала

від 21.11.2017 по справі 11/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

21.11.2017Справа № 11/37 За скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії та бездіяльність Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві

у справі № 11/37

За позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної компанії "Нафтогаз України" до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті Груп" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого

2. Міністерство освіти і науки України

3. Кабінет міністрів України

про визнання недійсним договору № УГВ 7461/12/3-07 купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 18.12.2007р.

Колегія суддів: Ярмак О.М. (головуюча)

Літвінова М.Є.

Смирнова Ю.М.

Представники:

Від позивача (скаржника): Зубар О.В. за дов.

Від відповідача: не з'явився

Від третіх осіб: не з'явився

Від ВДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.09р. у справі № 11/37, позов Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті Груп" про визнання недійсним договору задоволений повністю.

08.04.2010 на виконання рішення Господарським судом міста Києва видано накази у справі № 11/37.

Ухвалою суду від 29.01.2013 замінено стягувача у справі № 11/37, а саме Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", у з в'язку з реорганізацією.

28.09.2017 до суду від позивача (стягувача) надійшла скарга на дії та бездіяльність Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо виконання наказу суду по справі № 11/37.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ, вказану скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Ярмак О.М. (головуюча), Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.

Ухвалою суду від 02.10.2017 вказану скаргу прийнято до розгляду у колегіальному складі суду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.11.2017.

У засіданні суду 21.11.2017 представник позивача вимоги скарги підтримав.

Відповідач, треті особі та ВДСВС своїх представників у засідання суду не направили, письмових пояснень на скаргу не надали, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подану позивачем скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно ст. 129 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03р. стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату винесення постанови державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону (стаття 19 закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Матерілами справи встановлено, що 20.06.2017 за заявою стягувача державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54169473 з примусового виконання наказу суду від 08.04.2010р. у даній справі щодо стягнення з відповідача 85 грн. державного мита.

29.08.2017 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 54169473.

У своїй скарзі позивач вказує на те, що в порушення вимог ст. ст. 27, 32, 52, 57 закону України Про виконавче провадження державним виконавцем не вчинено жодної виконавчої дії та не вжито жодного заходу примусового виконання наказу суду від 08.04.2010 у даній справі, про що свідчать матеріали виконавчого провадження, у зв'язку з чим просить суд визнати бездіяльність органу виконання судових рішень незаконною, визнати дії державного виконавця з повернення виконавчого документу незаконними, визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 54169473 від 29.08.2017 та зобов'язати орган виконання судових рішень здійснити виконавчі дії з виконання наказу суду від 08.04.2010р. у даній справі відповідно до закону України Про виконавче провадження .

При цьому, суд зауважує, що ані скаржником, ані органом виконання судових рішень не надано до матеріалів справи належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 08.04.2010 про стягнення державного мита, у даній справі, в тому числі й на виконання ухвали суду, відтак суд позбавлений можливості перевірити які саме виконавчі дії було вчинено державним виконавцем при виконанні вказаного вище наказу.

Разом з тим, зі змісту постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №54169473 від 29.08.2017 вбачається, що державним виконавцем за адресою, вказаною у виконавчому документі, майна боржника не розшукано, транспортні засоби, нерухомого майна за боржником не зареєстровано, на майно боржника накладено арешт, а згідно відповіді ДФС рахунки у банківських установах у боржника відсутні.

Відповідно до ст. 6 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд, за відсутності в матеріалах справи документального підтвердження не вчинення державним виконавцем виконавчих дій та не вжиття заходів примусового виконання наказу суду від 08.04.2010р. у даній справі, визнає необґрунтованими посилання скаржника на порушення органом виконання судових рішень положень ст. ст. 27, 32, 52, 57 закону України Про виконавче провадження .

05.10.2016р. набрав законної сили Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, відповідно до п. п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень якого рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, до вказаних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З підстав викладених вище (відсутність у матеріалах справи документального підтвердження невчинення державним виконавцем виконавчих дій та не вжиття заходів примусового виконання наказу суду від 08.04.2010р. у даній справі), суд також не приймає доводів скаржника щодо порушення останнім ст. ст. 18, 36, 48, 56 закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як зазначалось вище, при винесенні постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 54169473 від 29.08.2017 державний виконавець керувався тим, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, майна боржника не розшукано, транспортні засоби, нерухомого майна за боржником не зареєстровано, а згідно відповіді ДФС рахунки у банківських установах у боржника відсутні.

Проте зі змісту постанови випливає, що на майно боржника накладено арешт, про що внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Докази зняття арешту з майна боржника станом на час розгляду даної справи відсутні.

Тож, матеріалами справи підтверджено, що виконавцем були проведені виконавчі дії щодо примусового виконання рішення суду у даній справі, у т.ч. відкрито виконавче провадження, здійснено розшук майна боржника та арештовано майно, а доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця при виконанні наказу суду в межах ВП № 54169473 є безпідставними.

Крім того, у постанові про повернення виконавчого документа від 29.08.2017 ВП №54169473 зазначено, що виконачий документ може бути пред'явлено до виконання до 29.08.2020.

Відповідно до ч.5 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, стягувач не позбавлений права звернутись до ВДВС із заявою про повторне пред'явлення наказу суду у даній справі до виконання у визначені строки - до 29.08.2020 та в порядку Закону України "Про виконавче провадження" .

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом визнано неправомірними доводи скаржника, наведені у скарзі, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії та бездіяльність Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 11/37 відмовити.

Головуючий суддя О.М.Ярмак

Судді М.Є. Літвінова

Ю.М.Смирнова