Рішення

від 23.11.2017 по справі 553/2921/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2921/16-ц

Провадження № 2/553/100/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.11.2017м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Заяц А.В.,

за участі:

представника позивача ПАТ Банк Січ - ОСОБА_1,

представника відповідача ФОП ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Січ до ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП Бізнес-Гід про визнання договору про відступлення права вимоги від 23.02.2016 року, недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство Банк Січ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання договору про відступлення права вимоги від 23.02.2016 року недійсним, в якому просили визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 23 лютого 2016 року, укладеного ОСОБА_4, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КО 220964, виданого Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 05 червня 2001 року, з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, зареєстрованим за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року, залучено до участі у справі, в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПП Бізнес-Гід .

В судовому засіданні представник позивача ПАТ Банк Січ позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ФОП - ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП Бізнес-Гід в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про день та час слухання справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов ПАТ Банк Січ таким, що не підлягає до задоволення за наступних обставин.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що 14.08.2014 року між ПАТ Банк Січ та ОСОБА_4, було укладено договір № 183 на користування індивідуальним сейфом у відповідності до п. 1.1 якого Банк надає, а наймач орендує індивідуальний сейф № 5 в депозитному сховищі Банку для зберігання в ньому цінностей та документів на строк з 14.08.2014 року по 15.05.2015 року, включно.

У відповідності до умов вказаного договору на користування індивідуальним сейфом банком було надано у тимчасове користування відповідачці ОСОБА_4 індивідуальний сейф №5 та два ключі №5.

При цьому, договором про внесення змін № 183/01 до Договору на користування індивідуальним сейфом від 17.04.2015 року, сторонами погоджено встановити строк користування наймачем орендованим індивідуальним сейфом до 11.02.2016 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 20.07.2015 року, при відвідуванні орендованого, згідно договору на користування індивідуальним сейфом, індивідуального сейфу, було виявлено зникнення розміщених у такому виді сейфу належних їй грошових коштів у розмірі 200 000 доларів США, про що останньою було повідомлено працівників банку та керівництво банку.

По даному факту було відкрито кримінальне провадження № 42015100040000112 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Згідно постанови слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_4 було визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні.

Так, судом встановлено, що 23 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно з предметом даного спірного договору ОСОБА_4 передає, а новий кредитор ФОП ОСОБА_2 приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язанням ПАТ Банк Січ про відшкодування збитків у розмірі 200 000 доларів США, які завдані внаслідок неналежного виконання ПАТ Банк Січ взятих на себе зобов'язань, згідно договору № 183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року, зумовлених зникненням розміщених ОСОБА_4 в орендованому сейфі матеріальних цінностей.

В судовому засіданні представником позивача вказувалось про те, що спірний договір є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірним договором про відступлення передбачена уступка права вимоги за зобов'язанням Публічного акціонерного товариства Банк Січ по відшкодуванню збитків у розмірі 200 000 доларів США, які завдані внаслідок неналежного виконання ПАТ Банк Січ взятих на себе зобов'язань, згідно договору №183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року.

В судовому засіданні представником ПАТ Банк Січ наголошувалось на тому, що жодний пункт договору № 183 на користування індивідуальним сейфом від 14 серпня 2014 року, не передбачає, ні серед прав ОСОБА_4, ні серед обов'язків ПАТ Банк Січ , внаслідок неналежного виконання ПАТ Банк Січ своїх обов'язків чи внаслідок порушення умов за договором № 183, обов'язку відшкодувати ОСОБА_4 збитки, у розмірі 200 000 доларів США.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні справа та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які не встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, законодавцем визначено, що підставою для виникнення зобов'язання та права вимоги і його виконання є, зокрема, договір, що встановлює обов'язкові дії для його сторін.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог вказувалось про те, що згідно з умовами договору про користування індивідуальним сейфом стороною позивача свої зобов'язання за цим договором на користь відповідача ОСОБА_4 виконані, а саме передано в оренду індивідуальний сейф разом із ключами від нього в належному стані на строк, передбачений договором. Протягом строку користування ОСОБА_4 орендованим за договором № 183 індивідуальним сейфом ПАТ Банк Січ не було отримано жодних претензій чи зауважень щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 183. При цьому, позивачем вказувалось на те, що відповідачем ОСОБА_4 з свого боку виконано вимоги договору сплачено суму оренди за визначений термін оренди індивідуального сейфу в розмірі та порядку визначеному договором та на момент закінчення терміну дії оспорюваного договору сторонами були виконані взяті на себе зобов'язання.

При цьому, стороною позивача наголошувалось на тому, що сам спірний договір від 23 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2, є недійсним з моменту його укладення , оскільки жодних зобов'язань ПАТ Банк Січ за договором № 183 щодо відшкодування ОСОБА_4 збитків у розмірі 200 000 доларів США не існувало.

Судом встановлено, та не ставилось під сумнів сторонами, що правовідносини між ПАТ Банк - Січ та ОСОБА_4 ( розміщення в орендованому сейфі цінностей без відома Банка про них), є договором про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, тобто, правовідносини за ним унормовані приписами ст. 971 ЦК України, за нормами якої до договору про надання банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями частин 1,2 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до п.п. 1.2, 7.1, 7.2. 8.1 Договору про користування індивідуальним сейфом типові умови надання в оренду індивідуальних сейфів встановлюються Загальними умовами надання банківських та фінансових послуг фізичним особам, затвердженими рішенням Тарифного комітету Банку № 1 від 01.07.2011 року. Даний договір є по своїй природі правочин, зміст якого викладений в декількох документах, включаючи договір та Загальні умови. Загальні умови є невід'ємною частиною цього договору. Підписання даного правочину наймач беззастережно засвідчує, що на момент такого підписання наймач ознайомився з усіма положеннями загальних умов, Правилами користування, тарифами, водночас розуміє їхній зміст та беззастережно погоджується з ними. Цей договір регулюється та тлумачиться відповідно до норм матеріального права України.

Таким чином, з аналізу наведених вище обстави вбачається, що сам договір, укладений між ПАТ Банк Січ та ОСОБА_4 , як джерело правовідносин є таким, що узгоджується з нормами чинного законодавства та внутрішніми документами та який відповідно породжує відповідні правові наслідки.

Так, пунктом 2.4 Договору на користування індивідуальним сейфом сторони встановили, що банк зобов'язаний: надавати наймачу індивідуальний сейф у належному стані та забезпечити умови для зберігання речей наймача; забезпечити наймачу вільний доступ до своїх речей при умові дотримання ним правил користування індивідуальним сейфом; забезпечити згідно з чинним законодавством України збереження конфіденційної інформації, яка стосується наймача, факту укладення цього договору та вкладеного майна; забезпечити неможливість відкриття сейфа без участі наймача, крім випадків, передбачених в п. 2.3.4 цього договору.

У відповідності до п. 5.2 Договору про користування індивідуальним сейфом, Банк гарантує наймачу недоторканість вмісту сейфа третіми особами, крім випадків, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Банк не несе відповідальність за вміст сейфа наймача, а також по зобов'язаннях наймача перед третіми особами.

У відповідності до п. 1.2., 1.3 Положення про порядок надання в тимчасове користування індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам для зберігання цінностей та документів ПАТ Банк Січ , затвердженого рішенням Правління ПАТ Банк Січ від 24.05.2011 року, оформленим протоколом 31 від 24.05.2011 року, Положення діє в системі Банку та регламентує порядок надання в тимчасове користування індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам для зберігання цінностей та документів. Це положення є Актом внутрішнього регулювання, виконання якого є обов'язковим для всіх структурних підрозділів Банку.

Пунктами п.п.1.6., 1.7 Положення встановлено, що Банк забезпечує неможливість доступу до індивідуальних сейфів сторін сторонніх осіб. Банк не складає опису майна, що міститься в індивідуальному сейфі, не несе відповідальність за псування цінностей і документів не з вини Банку (хімічна реакція, корозія металу, стихійне лихо тощо), а лише відповідає за зовнішню недоторканність індивідуального сейфа, яким користується користувач, а також по зобов'язанням користувача перед третіми особами.

Таким чином, згідно умов договору про користування індивідуальним сейфом, Банк зобов'язався здійснити заходи щодо охорони (контролю) депозитарію з метою запобігання доступу до нього сторонніх осіб, що забезпечує мету укладення такого користування сейфом для зберігання цінностей.

Даним договором про користування індивідуальним сейфом банком взяте на себе зобов'язання із надання послуг по охороні відповідного сейфу, зокрема шляхом забезпечення неможливості доступу до нього сторонніх осіб з метою збереження розміщених клієнтом цінностей.

Так, у відповідності до приписів п. 8.4 Правил з організації захисту приміщень банків України, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 04.06.2013 року № 195/ДСК ( чинних на момент існування спірних взаємовідносин), відповідно до яких Банк зобов'язаний забезпечити зберігання цінностей клієнта і індивідуальному сейфі, який установлено у сховищі для індивідуальних сейфів, або в сейфі з індивідуальними сейфами.

Вказане спростовує твердження сторони позивача про те, що обсяг зобов'язань за договором про надання в користування індивідуальним сейфом полягає лише у передачі в оренду індивідуального сейфу із ключами від нього в належному стані на строк, передбачений договором, а аткож відсутність інших зобов'язань та відповідальності банку, оскільки вони на нього не покладені жодним нормативно - правовим актом.

Дані твердження позивача не узгоджуються з приписами п.п. 1.6, 5.1, 5.2 Договору на користування індивідуальним сейфом, так як приписи другого речення п.5.2 про те, що Банк не несе відповідальності за вміст сейфу наймача, застосовуються виключно у сукупності з положеннями першого речення щодо недоторканності вмісту орендованого ним сейфу третіми особами. Тобто, банк може бути звільнений від відповідальності за вміст сейфу наймача виключно у випадку дотримання гарантії, визначеної в п. 1.6 та речення першому п. 5.2 Договору на користування індивідуальним сейфом. Недотримання гарантії ( порушення взятого на себе зобов'язання) зумовлює настання відповідальності на загальних підставах.

В судовому засіданні представником позивача наголошувалось на тому, що відповідачем ОСОБА_4 було укладено спірний договір про відступлення права вимоги з передачею права вимоги про стягнення на суму 200 000 доларів США, яке у останньої не існувало, та не визнано порушенням з боку банку щодо невиконання вимог договору про користування індивідуальним сейфом, що спричинило збитків ОСОБА_4 на суму 200 000 доларів США. Вказані твердження сторони позивача є по своїй природі неспроможними та такими, що прямо суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так, у відповідності до вимог ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договору або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Таким чином, даними нормами не визначено чіткого поняття вини, але при цьому законодавцем зазначено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до вимог ст.ст. 6, 628 ЦК України, положень п. 8.4 Правил з організації захисту приміщень банків України, затверджених постановою правління Національного Банку України від 04.06.2013 року № 195/ДСК, п.п.1.6. 1.7 Положення про порядок надання в тимчасове користування індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам для зберігання цінностей та документів ПАТ Банк Січ , затвердженого рішенням Правління ПАТ Банк Січ від 24.05.2011 року оформленим протоколом 31 від 24.05.2011 року, п.п. 2.4, 5.2 Договору на користування індивідуальним сейфом, з укладанням відповідного договору Банк взяв на себе зобов'язання із забезпечення охорони переданого наймачу у користування сейфу та недоторканості його вмісту третіми особами.

У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. А за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, ст. 610 ЦК України встановлено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно умов договору №183 банк брав на себе зобов'язання забезпечити доступ до індивідуального сейфу ОСОБА_4, її довірених осіб, а також, третіх осіб, у випадках визначених законодавством ( наприклад правоохоронні органи на підставі судових рішень).

При цьому, в ході судового розгляду справи стороною позивача наголошувалось на тому, що обсяг зобов'язань за даним договором №183 у банку складається у наданні в оренду індивідуального сейфу клієнту та ключів від нього у межах дії строку договору, іншого обсягу зобов'язань сторона банку не несе, і як вказувалось представником позивача на Банк не покладено та будь- яких гарантій щодо забезпечення збереження цінностей депозитарія банк не несе.

Вказані твердження позивача про те, що банком були виконані всі зобов'язання за договором №183 від 14 серпня 2014 року, укладеного між ПАТ Банк Січ та ОСОБА_4, що виключає по своїй природі право останньої на укладення спірного договору про відступлення права вимоги укладеного з ФОП ОСОБА_2 є такими, що прямо суперечать дійсним та фактичним обставинам справи. Даний спосіб захисту обраний стороною позивача суд розцінює критично, оскільки останній в такий спосіб, шляхом підміни понять та дійсних обставин справи, намагається уникнути цивільно - правової відповідальності, яку Банк зобов'язаний нести з урахуванням взятих на себе гарантій виконання договору, та створити преюдиційний факт.

При цьому, вказані твердження позивача ПАТ Банк Січ спростовуються наявністю кримінального провадження № 4201500040000112 від 21.07.2015 року порушення по факту зникнення з розміщених ОСОБА_4 в орендованому за Договором сейфі грошових коштів, що свідчить про те, що всупереч вимогам ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ПАТ Банк Січ не було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання із забезпечення охорони переданого наймачу у користування сейфу та недоторканості його вмісту третіми особами, що свідчить про наявність вини з боку банку у вигляді протиправної поведінки банку у зникнення належних коштів.

Слід звернути увагу на те, з аналізу даних норм права, вина та протиправна поведінка Банку, яка полягає у зазначених вище порушеннях передбачених Договором гарантій, не залежить від визначення чи засудження конкретної фізичної особи, яка вчинила чи могла вчинити відповідне діяння, оскільки забезпечення такої гарантії є договірним зобов'язанням Банку.

Таким чином, вказане вище спростовує твердження представника ПАТ Банк Січ з приводу того, що жодна службова особа Банку не притягнута до кримінальної відповідальності, та розслідування по даному кримінальному провадженні триває, що виключає на думку останнього вину банку у зникненні з орендованого індивідуального сейфу у ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 200 000 доларів США. Слід звернути увагу на те, що наявність кримінального провадження , відкритого за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України сама по собі не являється підставою для визначення протиправної поведінки та вини Банку, а по своїй природі свідчить про системність характеру порушення гарантій по забезпеченню надійності сховища для індивідуальних сейфів.

Обставини зникнення цінностей та належність їх відповідачці ОСОБА_4 з індивідуального орендованого сейфу у ПАТ Банк Січ та ще ряду клієнтів банку за вказаним видом договору були встановлені та досліджені в ході розгляду справи Господарським судом м. Києва № 910/3619/16 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ Банк Січ , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, та за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Метрируд , ФОП ОСОБА_6 про стягнення 200 000 доларів США та 10 000 грн. ( т.2 а.с. 131-147), рішення у даній справі було предметом розгляду апеляційної та касаційної інстанцій, та яке набрало законної сили.

При цьому, даним судовим рішенням встановлено факти відсутності особистого забирання ОСОБА_4 цінностей у розмірі 200 000 доларів США у орендованому сейфі, відсутність уповноваження третіх осіб на доступ до орендованого сейфу, що відвідували сховище індивідуальних сейфів; існування обставин, передбачених п. 2.3.4 Договору на користування індивідуальним сейфом, коли відповідний сейф може бути відкритий без відома наймача, як наслідок даним рішенням встановлено факт порушення встановленого даним договором зобов'язання Банку щодо гарантії неможливості доступу третіх осіб до вмісту орендованого ОСОБА_4 сейфу.

Вказані обставини мають істотний та дійсний характер і тлумаченню сторонами на свій розсуд не підлягають, що в свою чергу вказує на безпідставність тверджень представника ПАТ Банк Січ про те, що спірний договір, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 про відступлення права вимоги на суму 200 000 доларів США, є безпредметним, оскільки відповідачкою ОСОБА_4 не доведено факту належності їй 200 000 доларів США, які останньою зберігались в індивідуальному сейфі.

При цьому, стороною позивача не спростовано самого по собі факту зникнення грошових коштів з індивідуального сейфу ОСОБА_4, шляхом подання належних та допустимих доказів у справі, що саме по собі свідчить про недостатність з боку Банку заходів по охороні відповідного індивідуального сейфу.

Слід звернути увагу на те, що вказаним вище судовим рішенням встановлено факт наявності з боку банку цивільного правопорушення, що виразилось у невиконанні належним чином Банком взятих на себе зобов'язань за Договором про надання в користування індивідуального сейфу, що виразилось у зникнення коштів належних ОСОБА_4 та понесення відповідних збитків.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Законодавцем визначено, що преюдиціальні факти - це факти, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, і які не підлягають повторному доказуванню.

Вказаний спосіб захисту обраний стороною позивача ПАТ Банк Січ суд оцінює критично, оскільки є таким, що прямо суперечить встановленим преюдиційним фактам, які повторному встановлюю та тлумаченню не підлягають, натомість вказана позиція сторони позивача спрямована на спотворення дійсних фактів та, яка прямо суперечить вимогам закону.

Так, слід звернути увагу на те, що згідно рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2016 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ Банк Січ , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 та за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Метрируд , ФОП ОСОБА_6 про стягнення 200 000 доларів США та 10 000 грн., стягнуто з ПАТ Банк Січ на користь ФОП ОСОБА_2 збитки у розмірі 200 000 доларів США. Дане рішення господарського суду, є таким, що набрало законної сили.

Більше того, дане рішення Господарського суду м. Києва на даний час фактично виконане Банком, перераховано на користь ФОП ОСОБА_2 кошти у розмірі 200 000 доларів США, що підтверджується постановою державного виконавця від 18.11.2016 року у ВП № 51928792 , про закінчення виконавчого провадження ( т.2 а.с.174) та копією платіжної вимоги № 373/4 від 17.08.2016 року, що в свою чергу вказує про визнання Банком своєї вини у невиконанні цивільно - правових обов'язків за договором на користування індивідуальним сейфом.

З огляду на викладене , вбачається, що вказаний оспорюваний договір відступлення прав вимоги був предметом дослідження судів всіх інстанцій господарської юрисдикції, йому була надана належна правова оцінка та на підставі останнього і було задоволено вимоги саме ОСОБА_2 до Банка про стягнення збитків, а тому встановлення на даний час недійсності даного правочину є неприпустимим.

Поряд з цим, ПАТ "Банк Січ" впродовж всього розгляду судами господарської юрисдикції вказаної справи було відомо про існування оспорюваного на даний час правочину, але з позовом про визнання його недійсним Банк звернувся лише після набрання вказаним рішенням законної сили, а саме після залишення його в силі апеляційною інстанцією.

Вимоги щодо недійсності оспорюваного правочину під час провадженння у господарському суді відповідачем ПАТ "Банк Січ" заявлено не було, що свідчить про надуманість підстав для звернення до суду з даним позовом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності. Який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів ( рішення суду у справах :Sovtransavto Holding v. Ukraine, no48553/99, 77 від 25.07.2002; Ukraine - Tyumen v. Ukraine, noю 22603/02, 42,60 від 22.11.2007).

Відповідно до п. 33.34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 року у справі христов проти України одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Брумареску проти Румунії). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Таким чином, фактично подаючи позов ПАТ Банк Січ про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним ставить під сумнів рішення суду, яке було предметом розгляду трьох інстанцій та яким було встановлено обставини правовідносин, які виникли між ПАТ Банк Січ , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 яке набрало законної сили та, яке виконано безпосередньо ПАТ Банк Січ шляхом перерахування коштів у сім 200 000 доларів США на користь стягувача ФОП ОСОБА_2 за договором про відступлення права вимоги, дійсність якого і ставиться під сумнів ПАТ Банк Січ .

З урахуванням встановлених вище обставин справи та фактів встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили та, яке виконано стороною, яка вчинила цивільно - правове правопорушення ПАТ Банк - Січ , та яка фактично визнала свою вину у даному правопорушенні, шляхом повного відшкодування ФОП ОСОБА_2 коштів у сумі 200 000 доларів США, які належали ОСОБА_4. та зберігались в ПАТ Банк Січ на підставі договору № 183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року, що свідчить про наявність зобов'язань ПАТ Банк Січ по неналежному виконанню взятих на себе гарантій з забезпечення виконання договору про надання в користування індивідуальним сейфом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно договору про відступлення ОСОБА_4 передала, а ФОП ОСОБА_2 прийняв на себе право вимоги за зобов'язання Банку по відшкодуванню збитків у розмірі 200 000,00 доларів США, завданих внаслідок неналежного виконання останніх взятих на себе зобов'язань, згідно договору № 183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року.

Посилання позивача ПАТ КБ Банк Січ на те, що на момент укладення вказаного правочину у ОСОБА_4 не існувало права на отримання відшкодування завданої їй шкоди внаслідок зникнення розміщених в орендованому сейфі коштів є безпідставним, оскільки дане право виникло в момент зникнення таких коштів, з підстав невиконання банком взятих на себе гарантій.

Наведені вище обставини, спростовують твердження сторони позивача про те, що спірний договір є недійсним з підстав його фіктивності, в зв'язку з безпредметністю даного правочину, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2, що є по своїй природі неспроможним та спростовується вказаними вище дійсними обставинами справи, які не були спростовані позивачем в ході судового розгляду справи, шляхом подання належних та допустимих доказів у справі.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Законодавцем визначено поняття конклюдентих дій - це звичайна за таких обставин поведінка особи, з якої ясно випливає намір (бажання) особи здійснити правочин на заздалегідь відомих умовах.

Так, наведені вище норми закону та фактичні обставини справи, вказуються про те, що в момент укладення договору про відступлення права вимоги ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 вчинено ряд конклюдентних дій сторонами правочину з метою настання певних наслідків, а саме з метою виконання даного договору. При цьому, в момент укладення договору були відомі істотні умови даного правочину та обставини правовідносин ОСОБА_4 з ПАТ Банк Січ , які були предметом судового з'ясування в Господарському суді м. Києва.

Поряд з цим, не заслуговують на увагу і твердження сторони позивача про визнання спірного правочину недійсним з підстав його удаваності з підстав, що сторонами вчинено правочин про відступлення права вимоги з метою зміни підсудності у даних правовідносинах та позиція захисту позивача є такою, що несе в собі юридичного підгруття та така, яка не узгоджується з діями ПАТ Банк Січ , оскільки останніми виконано вимоги за спірним договором, шляхом відшкодування збитків у розмірі 200 000 доларів США. Таким чином, вказані дії позивача по виконання спірного договору у повному обсязі свідчать про визнання правочину дійсним.

З викладеного вище судом, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 правомірно набув прав та обов'язків кредитора, у зобов'язаннях ПАТ Банк Січ , що в свою чергу свідчить про надуманість та необґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 30, 60,84 88, 209, 212, 218, 256 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 234, 257, 512, 514, 517, 525, 599, 614, 617, 651 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 16.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк Січ до ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП Бізнес-Гід про визнання договору про відступлення права вимоги від 23.02.2016 року, недійсним - відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7