Ухвала

від 01.02.2018 по справі 553/2921/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/2921/16-ц Номер провадження 22-ц/786/271/18Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря: Зеленської О.І.,

представника позивача ПАТ Банк Січ - Клименка О.В.,

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Свідла Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Січ"

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2017 року , ухваленого під головуванням судді Крючко Н.І. в м. Полтава зі складанням повного тексту рішення 23.11.2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Січ" до ОСОБА_5, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП ""Бізнес-Гід" про визнання договору про відступлення права вимоги від 23.02.2016 року, недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ПАТ Банк Січ звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 23 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, та стягнути судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що спірний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки таким договором про відступлення передбачена уступка права вимоги за зобов'язанням Публічного акціонерного товариства Банк Січ по відшкодуванню збитків у розмірі 200 000 доларів США, які завдані внаслідок неналежного виконання ПАТ Банк Січ взятих на себе зобов'язань, згідно договору №183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року. При цьому жодний пункт договору № 183 на користування індивідуальним сейфом від 14 серпня 2014 року, не передбачає, ні серед прав ОСОБА_5, ні серед обов'язків ПАТ Банк Січ , внаслідок неналежного виконання ПАТ Банк Січ своїх обов'язків чи внаслідок порушення умов за договором № 183, обов'язку відшкодувати ОСОБА_5 збитки, у розмірі 200000 доларів США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк Січ до ОСОБА_5, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП ""Бізнес-Гід" про визнання договору про відступлення права вимоги від 23.02.2016 року, недійсним відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ Банк Січ подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що суд першої інстанції належним чином не дослідив положення оспорюваного договору, не з'ясував правову природу цього правочину та відповідність його умов вимогам чинного законодавства, а відтак прийшов до передчасних висновків про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним та відмови в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник відповідача ФОП ОСОБА_3 - адвокат Свідло Є.В., зазначає, що обставини на які посилається позивач вже були предметом вирішення іншого судового спору за його участю та не підлягають повторному дослідженню, у зв'язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14.08.2014 року між ПАТ Банк Січ та ОСОБА_5 було укладено договір № 183 на користування індивідуальним сейфом у відповідності до п. 1.1 якого Банк надає, а наймач орендує індивідуальний сейф № 5 в депозитному сховищі Банку для зберігання в ньому цінностей та документів на строк з 14.08.2014 року по 15.05.2015 року, включно.

У відповідності до умов вказаного договору на користування індивідуальним сейфом банком було надано у тимчасове користування відповідачці ОСОБА_5 індивідуальний сейф №5 та два ключі №5.

При цьому, Договором від 17.04.2015 року № 183/01 про внесення змін до Договору на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року, сторонами погоджено встановити строк користування наймачем орендованим індивідуальним сейфом до 11.02.2016 року.

Також судом встановлено, що 20.07.2015 року, при відвідуванні орендованого індивідуального сейфу ОСОБА_5, було виявлено зникнення розміщених у такому виді сейфу належних їй грошових коштів у розмірі 200 000 доларів США, про що останньою було повідомлено працівників та керівництво банку.

По даному факту було відкрито кримінальне провадження № 42015100040000112 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Згідно постанови слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_5 було визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні.

Далі, 23 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно з предметом даного договору ОСОБА_5 передає, а новий кредитор ФОП ОСОБА_3 приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язанням ПАТ Банк Січ про відшкодування збитків у розмірі 200000 доларів США, які завдані внаслідок неналежного виконання ПАТ Банк Січ взятих на себе зобов'язань, згідно договору № 183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року, зумовлених зникненням розміщених ОСОБА_5 в орендованому сейфі матеріальних цінностей.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

Згідно пункту 2.4 Договору на користування індивідуальним сейфом, банк зобов'язаний: надавати наймачу індивідуальний сейф у належному стані та забезпечити умови для зберігання речей наймача; забезпечити наймачу вільний доступ до своїх речей при умові дотримання ним правил користування індивідуальним сейфом; забезпечити згідно з чинним законодавством України збереження конфіденційної інформації, яка стосується наймача, факту укладення цього договору та вкладеного майна; забезпечити неможливість відкриття сейфа без участі наймача, крім випадків, передбачених в п. 2.3.4 цього договору.

У відповідності до п. 5.2 Договору про користування індивідуальним сейфом, Банк гарантує наймачу недоторканість вмісту сейфа третіми особами, крім випадків, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Банк не несе відповідальності за вміст сейфа наймача, а також по зобов'язаннях наймача перед третіми особами.

У відповідності до п. 1.2., 1.3 Положення про порядок надання в тимчасове користування індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам для зберігання цінностей та документів ПАТ Банк Січ , затвердженого рішенням Правління ПАТ Банк Січ від 24.05.2011 року, оформленим протоколом 31 від 24.05.2011 року, Положення діє в системі Банку та регламентує порядок надання в тимчасове користування індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам для зберігання цінностей та документів. Це положення є Актом внутрішнього регулювання, виконання якого є обов'язковим для всіх структурних підрозділів Банку.

Пунктами 1.6., 1.7 Положення встановлено, що Банк забезпечує неможливість доступу до індивідуальних сейфів сторонніх осіб. Банк не складає опису майна, що міститься в індивідуальному сейфі, не несе відповідальність за псування цінностей і документів не з вини Банку (хімічна реакція, корозія металу, стихійне лихо тощо), а лише відповідає за зовнішню недоторканність індивідуального сейфа, яким користується користувач, а також по зобов'язанням користувача перед третіми особами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно умов договору про користування індивідуальним сейфом, Банк зобов'язався здійснити заходи щодо охорони (контролю) депозитарію з метою запобігання доступу до нього сторонніх осіб, що забезпечує мету укладення такого користування сейфом для зберігання цінностей та взяв на себе зобов'язання із надання послуг по охороні відповідного сейфу, зокрема шляхом забезпечення неможливості доступу до нього сторонніх осіб з метою збереження розміщених клієнтом цінностей.

Так, у відповідності до приписів п. 8.4 Правил з організації захисту приміщень банків України, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 04.06.2013 року № 195/ДСК (чинних на момент існування спірних взаємовідносин), Банк зобов'язаний забезпечити зберігання цінностей клієнта в індивідуальному сейфі, який установлено у сховищі для індивідуальних сейфів, або в сейфі з індивідуальними сейфами.

Також судом встановлено, що згідно рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2016 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ПАТ Банк Січ , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 та за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Метрируд , ФОП ОСОБА_6 про стягнення 200000 доларів США та 10000 грн., стягнуто з ПАТ Банк Січ на користь ФОП ОСОБА_3 збитки у розмірі 200000 доларів США.

При цьому, рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2016 року, було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року та набрало законної сили.

Вбачається, що спір у вказаній господарській справі стосувався наявності правових підстав для покладення на ПАТ Банк Січ обов'язку з відшкодування завданих останнім, внаслідок неналежного виконання взятих на себе згідно укладеного з ОСОБА_5 договору №183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року зобов'язань, збитків у розмірі 200 00, 00 доларів США та 10 000, 00 грн., право вимоги отримання яких набуто на підставі договору про відступлення прав вимоги від 23.02.2016 року.

Зазначене рішення Господарського суду м. Києва на даний час фактично виконане, Банком перераховано на користь ФОП ОСОБА_3 кошти у розмірі 200000 доларів США, що підтверджується постановою державного виконавця від 18.11.2016 року у ВП № 51928792, про закінчення виконавчого провадження (т.2 а.с.174) та копією платіжної вимоги № 373/4 від 17.08.2016 року.

Отже, як видно, договір відступлення права вимоги від 23.02.2016 року вже був оцінений та досліджений судами трьох інстанцій, оскільки саме існуванням такого договору ФОП ОСОБА_3 обґрунтовував наявність в нього права на отримання заявлених до стягнення коштів.

Між тим, в межах вирішення даного спору судами було оцінено наявність правових підстав для покладення на ПАТ Банк Січ обов'язку з відшкодування завданих останнім внаслідок неналежного виконання взятих на себе згідно укладеного з ОСОБА_5 договору № 183 на користування індивідуальним сейфом від 14.08.2014 року зобов'язань збитків та за наслідками встановлення їх існування задоволено позов ФОП ОСОБА_3 про їх стягнення.

З урахуванням викладених обставин справи та фактів встановлених наведеним вище судовим рішенням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність зобов'язань ПАТ Банк Січ по неналежному виконанню взятих на себе гарантій з забезпечення виконання договору про надання в користування індивідуальним сейфом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права, що існували на момент переходу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч. 1,3,5,6 ст. 203 ЦК України. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним. Як на підставу недійсності спірно договору відступлення прав вимоги позивач вказував, що на момент укладення вказаного правочину у ОСОБА_5 не існувало права на отримання відшкодування завданої їй шкоди внаслідок зникнення розміщених в орендованому сейфі коштів, що не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Навпаки матеріали справи містять достатньо доказів, які вказують, що дане право у ОСОБА_5 виникло в момент зникнення таких коштів, з підстав невиконання банком взятих на себе гарантій.

Підстав для визнання договору відступлення права вимоги з підстав його фіктивності та удаваності, на що також вказував позивач, не вбачається.

Таким, чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а відтак суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у позові.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду та не підтверджують їх неправомірність належними доказами, виходячи з вищевикладеного.

Більше того, аналізуючи матеріали по справі та позовні вимоги ПАТ Банк Січ , вбачається, що останній заявляючи вимогу про визнання договору відступлення права вимоги, в цілому оспорює обов'язок забезпечення зберігання цінностей клієнта в індивідуальному сейф та відшкодування збитків завданих внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань.

Проте, такі обставини вже були предметом розгляду господарським судом, та по них зроблено висновки, які мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2017 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Січ" - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ О.О. Панченко

Судді: /підпис/ Т.В. Одринська /підпис/ В.П. Пікуль

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області

Повний текст судового рішення виготовлено 02 лютого 2018 року.