Постанова

від 30.05.2007 по справі 13/540

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/540

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.05.2007                                                                                           № 13/540

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Кондес  Л.О.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Бородавко С.С. – за дорученням,

 від відповідача - Шевченко О.І. – за дорученням,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу (далі - АТЗТ) "Сільвер Поліграф"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2007

 у справі № 13/540  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "БМС Трейдінг"

 до                                                   АТЗТ "Сільвер Поліграф"

 про                                                  стягнення 31 881,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.03.2007 позов ТОВ „БМС-трейдінг” до АТЗТ „Сільвер Поліграф” про стягнення 31 881,58 грн. задоволено частково.

Присуджено стягнути з АТЗТ „Сільвер Поліграф” на користь ТОВ „БМС-трейдінг” 24 000 грн. основного боргу, 2 820,21 грн. інфляційних нарахувань, 1 063,23 нарахувань 3% річних, 3 590,14 грн. пені, 314,74 грн. державного мита та 116,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так як термін прострочення оплати за січень 2005 складає менше 15 днів, то нарахування позивачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції за цей місяць є безпідставним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, АТЗТ „Сільвер Поліграф” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2007 у справі №13/540 є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що сторонами не погоджено вартість та кількість товару, що придбається відповідачем за договором № 2/05/Е; судом першої інстанції не було враховано законодавче обмеження розміру пені згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а також строк для нарахування пені.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „БМС-трейдінг” заперечує проти її доводів, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

20.05.2004 між ТОВ „БМС-трейдінг” (продавець) та Акціонерним товариством закритого типу „Сільвер Поліграф” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2/05/Е, за умовами якого ТОВ „БМС-трейдінг” продає, а АТЗТ "Сільвер Поліграф" купує товар (партію товару), що вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу № 2/05/Е від 20.05.2004 (далі – договір) предметом договору є купівля-продаж комп'ютерної та офісної техніки.

Загальна сума цього договору складає 110 000 грн. Право власності переходить від продавця до покупця не раніше надходження оплати у розмірі 100% ціни товару на рахунок продавця (пункти 2.3, 2.4 договору).

Сторони відповідно до пункту 3.2 договору узгодили, що передача товару і погодження його вартості здійснюється на підставі Актів прийому-передачі.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "БМС-трейдінг" передало відповідачу товар (комп'ютерну та офісну техніку), а відповідач прийняв та погодив його вартість, що підтверджується: актом прийому-передачі товару № 435098 від 20.05.2004 року та накладною № 402317 від 25.05.2004 року на суму 48 937,68 грн., актом № 435103 від 20.05.2004 року та накладною №402318 від 25.05.2004 року на суму 28 546,98 грн., актом №435106 від 20.05.2004 рок та накладною №402333 від 25.05.2004 року на суму 6 523,86 грн., актом №435109 від 20.05.2004 року та накладною №402332 від 25.05.2004 року на суму 6 523,86 грн., актом № 435110 від 20.05.2004 року та накладною № 402319 від 25.05.2004 року на суму 9 985,92 грн. Загальна вартість переданого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 2/05/Е від 20.05.2004 року складає 100 518,30 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору покупець проводить оплату за придбаний товар згідно графіків, які складаються окремо до кожного акту прийому-передачі.

Згідно з пункту 3.3 договору оплата за цим договором здійснюється шляхом банківського переводу суми з рахунку покупця на рахунок продавця, якщо інше не визначено Сторонами.

25.05.2004 року між Сторонами був підписаний додаток №3-1 до договору купівлі-продажу № 2/05/Е від 20.05.2004 - графік оплати за придбаний товар на загальну суму 100518,30 грн. за актами №№435098, 435103, 435106, 435109, 435110, відповідно до якого зобов'язання щодо оплати ціни за переданий позивачем товар мало бути виконане відповідачем в повному обсязі до 25.01.2005.

Відповідачем частково оплачено переданий товар у сумі 76 518, 30 грн. Отже, сума боргу складає 24 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу претензію №112 від 31.08.2005 на загальну суму 51 455,32 грн., зокрема і за накладними №402317, №402318, №402319, №402332, №402333 від 25.05.2004.

З наданих документів (актів прийому-передачі товару, накладних, довіреностей) вбачається, що за вищевказаними накладними відповідачу було поставлено товар саме за договором купівлі-продажу №2/05/Е від 20.05.2004.

У відповідь на претензію, відповідач листом №62 від 05.09.2005 визнав свій борг перед позивачем та зобов'язувався його сплатити до 30.09.2005.

В матеріалах справи відсутні докази сплати вищевказаного боргу.

Таким чином, станом на момент пред'явлення позову до суду та вирішення спору сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 24 000 грн.

Заперечення відповідача щодо непогодження між сторонами вартості товару, його кількості, ненастання строку оплати за товар, а також отримання товару за накладними особою, яка не була уповноважена на підписання будь-яких правочинів від імені АТЗТ „Сільвер Поліграф”, що визначають ціну та кількість товару, що придбається АТЗТ „Сільвер Поліграф” колегією суддів не приймається до уваги з огляду на наступне.

З наданих документів вбачається, що відповідач погодив вартість товару, його кількість та асортимент, прийнявши товар за актами приймання-передачі та накладними без будь-яких зауважень.

25.05.2004 сторони підписали додаток до №3-1 до договору купівлі-продажу №2/05/Е від 20.05.2004 на суму 100518,30 грн. – сума поставленого товару за накладними №402317, №402318, №402319, №402332, №402333 від 25.05.2004, встановивши графік оплати за придбаний товар.

Відповідач схвалив умови договору щодо ціни товару, підписавши додаток №3-1 до договору купівлі-продажу №2/05/Е від 20.05.2004, здійснюючи часткову оплату за поставлений товар, від товару не відмовився, а також не повернув його.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 24000 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно застосування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання, а саме пені в розмірі 3 590, 14 грн., та вважає, що в цій частині рішення підлягає зміні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.4 договору купівлі-продажу № 2/05/Е від 20.05.2004 сторони узгодили, що за кожен день прострочки платежу покупець оплачує продавцю пеню з розрахунку 30% річних від простроченої суми.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати розмір пені на власний розсуд, але Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачені обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Так, відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до листа Національного банку України №14-011/2644-7872 від 09.08.2005 розмір облікової ставки НБУ з 10.08.2005 по 10.06.2006 становив 9,5% річних.

Так як договором передбачено пеню з розрахунку 30% річних від простроченої суми, що є більше, ніж подвійна облікова ставка НБУ на той період, то застосовується обмеження для стягнення розміру пені, визначене згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно з пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2 статті 258 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з пунктом 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина 1,3 статті 264 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 62 від 05.09.2005 року відповідач визнав свій борг перед позивачем, а, отже, відбулося переривання перебігу строку позовної давності і з 05.09.2005 року перебіг позовної давності починається заново.

Отже, розмір пені, яка підлягає стягненню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складає 2 273,75 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції за січень 2005 року є безпідставним, оскільки термін прострочення оплати за цей місяць складає менше 15 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 820,21 грн. інфляційних нарахувань та 1 063,23 грн. нарахувань 3 % річних.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

30.05.2007 відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі №13/540 до вирішення пов'язаних із нею справ. Клопотання мотивоване тим, що вирішення справи про стягнення заборгованості за договором залежить від наслідків розгляду справи про визнання пункту 3.4 договору купівлі-продажу №2/05-Е від 20.05.2004 недійсним, а також про визнання недійсними накладних №402332, №402318, №402319, №402333, №402317 від 25.05.2004 укладених між відповідачем та позивачем.

Колегія суддів вирішила дане клопотання відхилити з огляду на наступне.

Як вбачається із копії позовної заяви про визнання недійсним пункту 3.4 договору купівлі-продажу №2/05-Е від 20.05.2004, наданої відповідачем, АТЗТ „Сільвер Поліграф” вважає, що пункт 3.4 договору суперечить актам цивільного законодавства, а саме статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Під час апеляційного провадження з перегляду рішення суду першої інстанції, колегією суддів надано оцінку правильності нарахування пені та відповідного пункту договору. Відповідно до чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України, а положення Закону, на який посилається відповідач, не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Зазначена позиція міститься в Постанові Верховного Суду України у справі №48/299 від 28.03.2006.

Виходячи з викладеного, колегією суддів змінено оскаржуване рішення в частині стягнення суми пені та нараховано пеню, яка підлягає до стягнення відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Щодо визнання недійсним накладних, то відповідач не надав суду доказів того, що господарський судом порушено провадження та прийнято відповідні позовні заяви до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 у справі №13/540 підлягає зміні в частині стягнення 3 590,14 грн. пені, в частині стягнення 24 000 грн. - основного боргу, 2 820,21 грн. – інфляційних нарахувань та 1 063,23 грн. – 3% річних рішення підлягає залишенню без змін, Апеляційна скарга АТЗТ „Сільвер Поліграф” є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТЗТ „Сільвер Поліграф” залишити без задоволення. Рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2007 у справі №13/540 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з АТЗТ „Сільвер Поліграф” (01135, м.Київ, вул. Чорновола,33/30, код ЄДРПОУ 23715606) на користь ТОВ „БМС-трейдінг” (02068, м.Київ, вул. А.Ахматової, 7/15, код ЄДРПОУ 23532366) 24 000 грн. - основного боргу, 2 820,21 грн. – інфляційних нарахувань, 1 063,23 грн. – 3% річних, 2 273,75 грн. – пені, 301,57 грн. - державного мита за подання позовної заяви та 111,62 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову – відмовити.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ відповідно до норм чинного законодавства.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її винесення.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді