Рішення

від 01.12.2017 по справі 906/859/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2017 р. Справа № 906/859/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.09.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 13.11.17, ;

в порядку ст. 30 ГПК України - ТОВ "Альпатех": не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Юридична компанія "Ест Верітас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем"

про стягнення 133028,29 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про 83200,00 грн. основного боргу, 7229,89 грн. 3% річних, 42598,40 грн. інфляційних.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не дотримано умов договору від 14.10.2014, укладеного між ТОВ "Альпатех" та ТОВ "Агростем" про виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, щодо оплати виконаних робіт. В послідуючому між позивачем та ТОВ "Альпатех" було укладено договір про відступлення права вимоги від 26.11.2014.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, а також повідомив суду, що відповідачем подано позов про визнання недійсним первісного договору, проте наразі не відомо чи порушено судом провадження у справі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що календарний план виконання робіт, передбачений пунктом 1.2. договору №14/10-14 відповідач не укладав та не підписував, тобто строки виконання робіт в договорі не погоджені.

Також відповідач наголошував, що згідно пункту 2.2. договору №14/10-14 оплата робіт проводиться авансовими платежами в розмірі 100%, частинами, по мірі надання замовником замовлень на роботи.

Кім цього, відповідач наполягав на тому. що замовлень на роботи не надавав, авансові платежі не перераховував, роботи не приймав, акти виконаних робіт не підписував.

До того ж, відповідач вважав. що без укладення додаткової угоди про зміну ціни договору, сторони договору №14/10-14 не мали права в актах виконаних робіт змінювати суму і порядок розрахунків.

Тому, на думку відповідача, ТОВ "Альпатех" та ТОВ "Агростем" не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а тому договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) за припасом ч. 8 ст. 81 ГК України, а отже заявлена заборгованість відсутня.

Представник ТОВ "Альпатех" в судове засідання для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України не з'явився.

30.11.2017 до суду надійшов лист від ТОВ "Альпатех", відповідно до якого директор ОСОБА_3 підтвердив, що між ТОВ "Альпатех" та ТОВ "Агростем" було укладено договір від 14.10.2014 №14/10-14, за результатами виконання якого було підписано акти прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014 та від 03.11.2014 на загальну суму 83200,00 грн. В послідуючому між ТОВ "Альпатех" та ПП "ЮК "Ест Верітас" був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги щодо отримання оплати вартості виконаних робіт перейшло до ПП "ЮК "Ест Верітас".

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд. -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альпатех та Товариством з обмеженою відповідальністю Агростем (відповідач) було укладено договір № 14/10-14 (а.с. 11-12) про виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, відповідно до якого виконавець (первісний кредитор) зобов'язався надати послуги (виконати роботи) з дотриманням вимог законодавства та на підставі правовстановлюючих документів:

- з формування реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, що розташовані в Черняхівському, Коростишівському та Малинському районах Житомирської області, відносно яких замовником підписано договори оренди, для передачі їх на державну реєстрацію;

а замовник (відповідач за позовом) зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п.п. 1.1. договору №14/10-14).

Згідно з п. 3.1. договору приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань (п.п. 9.1. договору №14/10-14).

ТОВ "Альпатех" на виконання умов договору №14/10-14 в повному обсязі виконало взяті на себе зобов'язання, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться акти прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014 та 03.11.2014 (а.с. 13,14), підписані повноважними представниками сторін. Разом з цим, сторонам п. 3 актів прийому-передачі виконаних робіт погоджено, що замовник зобов'язується сплатити виконавцю плату в розмірі 50200,00 грн. та 33000,00 грн. відповідно, протягом п'яти банківських днів з дня підписання даних актів.

Відповідач в свою чергу прийняв результати виконаних робіт, але всупереч умовам договору розрахунок не провів.

Таким чином у відповідача перед ТОВ "Альпатех" утворилась заборгованість за виконання роботи згідно договору №14/10-14 в сумі 83200,00 грн., а саме:

- за актом від 17.10.2014 на суму 50200,00 грн.;

- за актом від 03.11.2014 на суму 33000,00 грн.

26.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альпатех (первісний кредитор) та Приватним підприємством Юридична компанія Ест Верітас (новий кредитор/позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги (договір відступлення), відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належало TOB Альпатех , і став кредитором за Договором №14/10-14 від 14.10.2014, укладеним між TOB Альпатех та TOB Агростем .

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.п. 4.1. договору відступлення).

Позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.15).

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ГПК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 83200,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7229,89 грн. 3% річних та 42598,40 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних складає 7229,89 грн.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування в сумі 42568,18 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно досягнення всіх істотних умов договору та взагалі наявності фактичного замовлення робіт по формуванню реєстраційних справ та прийняття виконаних робіт, шляхом підписання відповідних актів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснений господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти прийому - передачі виконаних робіт від 17.10.2014 та 03.11.2014 відповідають саме таким вимогам та підтверджують здійснення господарських операцій.

Отже, факт здійснення господарських операцій (виконання робіт згідно договору №14/10-14) підтверджується відповідними первинними документами, тобто актами прийому - передачі виконаних робіт від 17.10.2014 та 03.11.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін операцій та скріплені печатками.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність даних щодо спірних господарських операцій, за даними його бухгалтерського та податкового обліку, не може бути підставою для твердження про їx нездійснення взагалі.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на не погодження та не підписання відповідачем, надісланого на його адресу позивачем акту звіряння взаєморозрахунків, оскільки акт звірки не може бути доказом здійснення господарських операцій.

Крім цього, позивачем на підтвердження факту виконання робіт подано суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, згідно яких в період з 20.10.2014 по 13.03.2015 відповідачем на підставі реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, що були сформовані ТОВ "Альпатех", здійснено реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, що розташовані в Малинському, Коростишівському та Черняхівському районах Житомирської області.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що роботи за договором №14/10-14 виконані, передані відповідачу та використані ним в його господарській діяльності.

Також слід зазначити, що частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 4.1. договору, сторони передбачили що початок виконання робіт співпадає з моментом підписання договору.

Отже наявність письмового замовлення на роботи в даному випадку не є обов'язковою.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підтвердження факту виконання замовлених робіт, Замовник та Виконавець, склали, підписали та скріпили печатками акти прийому - передачі виконаних робіт від 17.10.2014 та 03.11.2014, які містять посилання на договір №14/10-14 від 14.10.2014, що вказує на те, що вони є логічним продовженням виконання договору.

Договір та вищезазначені акти містять найменування, кількість та ціну робіт/послуг, отже сторони Договору, як то передбачено ч. 3 ст. 180 ГК України, погодили істотні умови договору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заперечення відповідача спростовуються наданими суду в ході розгляду справи доказами.

Крім цього, відповідач в судовому засіданні 01.12.2014 подав заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до cт. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється відповідно до ст. 257 ЦК України тривалістю 3 роки.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 cт. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем визначено. що граничний термін виконання зобов'язань за актами прийому-передачі виконаних робіт є 23.10.2014 та 09.11.2014.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 22.09.2017 (дата направлення позовної заяви суду).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що станом на день звернення до суду строк позовної даності не пропущено.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 83200,00 грн. основного боргу, 7229,89 грн. 3% річних та 42568,18 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем"12344, Житомирська область, Черняхівський район, с. Щеніїв, вул. Поліщука, 3, ід. код 37376945)

- на користь Приватного підприємства "Юридична компанія "Ест Верітас" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 79, ід. код 38624034) 83200,00 грн. основний борг, 7229,89 грн. 3% річних, 42568,18 грн. інфляційних, а також 1994,97 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонами (рек.)