Постанова

від 22.11.2018 по справі 906/859/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2018 року                                                                              Справа № 906/859/17 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Петухов М.Г. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2017 р. у справі № 906/859/17 (суддя Кудряшова Ю.В., повний текст рішення складено 06.12.2017 р.) за позовом приватного підприємства "Юридична компанія "Ест Верітас" (м. Житомир)   до товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (Житомирська обл., Черняхівський р-н., с. Щеніїв) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  товариства з обмеженою відповідальністю "Альпатех" (м. Житомир) про стягнення 133 028 ,29 грн. за участю представників сторін: позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився; третьої особи - не з'явився; ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Юридична компанія "Ест Верітас" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" 83 200 грн. заборгованості, 7 229, 89 грн. 3% річних та 42 598, 40 грн. інфляційних втрат.   Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №14/10-14 від 14.10.2014 р., який укладений між ТОВ "Альпатех" та ТОВ "Агростем" щодо оплати виконаних робіт, право вимоги за яким згідно договору про відступлення права вимоги від 26.11.2014 р. перейшло до позивача. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.12.2017р. у справі №906/859/17 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 83200 грн. основного боргу, 7229, 89 грн. 3% річних, 42568,18 грн. інфляційних втрат та 1994,97 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 837, 509, 612, 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст. ст. 173, 193 ГК України, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства. При цьому, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд частково відмовив в задоволенні позову в частині стягнення  інфляційних втрат. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Агростем" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що п. 2.2. договору передбачено, що оплата робіт проводиться авансовими платежами в розмірі 100%, частинами, по мірі надання замовником замовлень на роботи. Разом з тим, скаржник замовлень на роботи не надавав, авансові платежі не перераховував, роботи не приймав, акти виконаних робіт не підписував. За рішенням суду підставою виконання спірного зобов'язання є акти виконаних робіт, які апелянт не визнав. Пунктами 3 зазначених актів виконаних робіт змінено суму і порядок розрахунків - протягом 5-ти банківських днів з дня підписання акту замість 100% передплати. При цьому, будь-які додаткові угоди щодо зміни розрахунків в письмовій формі сторонами не укладались, що суперечить п. п. 9.2., 9.3. договору. Скаржник звертає увагу суду, що відповідно до змісту ст. ст. 11, 177, 901, 903 ЦК України акт приймання-передачі виконаних робіт не є зобов'язанням, оскільки підставою для виникнення взаємних прав і обов'язків і, відповідно, зобов'язань, згідно зі статтею 11 ЦК України, є саме договір. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що акти виконаних робіт датуються 17.10. 2014р. та 03.11.2014р., а право оренди земельних ділянок за витягами реєструвалося значно пізніше, тобто поза договірними відносинами. При цьому, судом залишено поза увагою, що зазначені витяги не містять жодних реквізитів позивача та виконавця робіт за договором, стосуються предмету доказування, не завірені належним чином, джерело їх походження невідомо, тобто є неналежними та недопустимими доказами. Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання робіт, зокрема, складання та передачі відповідачу 125 справ. Більше того, апелянтом надавався лист від 07.11.2017р №589 щодо відсутності взаєморозрахунків за спірним договором. Однак, суд зазначеного доказу до уваги не взяв, мотивів відхилення оскаржуваним рішенням не вказав, чим порушив вимоги п. 2 ст.84 ГПК України та статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Окрім того, обраховуючи позовну давність, суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу доказам позивача - актам виконаних робіт, а умови договору щодо початку робіт взагалі не дослідив. Більше того, суд залишив поза увагою, що договір про відступлення права вимоги укладено 26.11.2014р., а повідомлення про відступлення права вимоги складено раніше - 20.09.2014р., що є незаконним, абсурдним і незрозумілим. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.01.2018 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" на рішення господарського суду Житомирської області від 01.12.2017р. у справі №906/859/17. Приватне підприємство "Юридична компанія "Ест Верітас" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №1835/18 від 16.01.2018 р.), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що умовами договору не передбачена обов'язковість надання відповідачем письмового замовлення на роботи, отже його посилання на даний факт, як на підставу заперечень позовних вимог, є протиправним. Позивач звертає увагу суду, що на підтвердження факту виконання замовлених робіт, замовник та виконавець склали, підписали та скріпили печатками акти прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р. та 03.11.2014 р., які містять посилання на договір N 14/10-14 від 14.10.2014 р., що вказує на те, що вони є його невід'ємною частиною. Також акти містять найменування, кількість та ціну робіт/послуг, отже сторони договору, як то передбачено ч.З ст.180 ГК України, погодили істотні умови договору. Таким чином, шляхом підписання вищевказаних актів виконавцем та замовником, та беззаперечним прийняттям їх до оплати відповідачем, сторони договору досягли згоди щодо таких істотних його умов як предмет договору (найменування та кількість робіт/послуг) ціна договору, умови та строки оплати. Посилання апелянта на те, що після підписання актів він, з незрозумілих підстав, вирішив не визнавати акти, є протиправним та спростовує висновки суду першої інстанції. Також позивач вказує, що акти прийому-передачі виконаних робіт, які складені сторонами, в рамках спірних правовідносин містять істотні умови, такі як предмет договору ( найменування та кількість робіт/послуг ), ціну договору, умови та строки оплати. Пункт 3 вказаних актів містить обов'язок апелянта оплатити роботи протягом 5-ти банківських днів, з дня підписання акту, а отже породжує право у позивача вимагати таку оплату, в разі її не здійснення у встановлений строк. Позивач зазначає, що наданий ним витяг з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, лише додатково підтверджував, що апелянт, з використанням реєстраційних справ, переданих йому позивачем за актами прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р. та 03.11.2014р., здійснив за собою реєстрації відповідного речового права. Окрім того, на думку позивача, суд першої інстанції абсолютно правильно надав правову оцінку заяві відповідача щодо застосування строків позовної давності, не зрозумілим є те, до яких саме умов договору і на якій підставі мав звернутися суд, в рамках аналізу застосування строку позовної давності. Приватне підприємство "Юридична компанія "Ест Верітас" надіслало до суду клопотання (вх. №649/18 від 28.02.2018 р.), в якому просить суд розглядати справу без участі його повноважного представника у зв'язку із відсутністю можливості забезпечити його участь в судовому засіданні. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпатех" надіслало до суду письмові пояснення  (вх. №7933/18 від 16.03.2018 р., вх. №7941/18 від 19.03.2018 р.), в яких зазначає, що між товариством та відповідачем дійсно був укладений договір №14/10-14 від 14.10.2014 р., на виконання умов якого товариство виконало роботи, які прийняті замовником, що підтверджується актами виконаних робіт. Третя особа підтверджує факт передання права вимоги за спірним договором позивачу у справі на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.11.2016 р. та спростовує доводи представника відповідача щодо неукладення (непідписання) відповідачем договору №14/10-14 від 14.10.2014 р. Приватне підприємство "Юридична компанія "Ест Верітас" надіслало до суду письмові пояснення (вх. №7937/18 від 16.03.2018 р., вх. №7944/18 від 19.03.2018 р.), в яких позивач зазначає обставини, за яких був укладений між сторонами договір про відступлення права вимоги від 26.11.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростем" надіслало до суду письмові пояснення (вх. №8048/18 від 19.03.2018 р.), в яких пояснює, яким чином відбувалося формування реєстраційних справ до договорів оренди, та ким подавалися документи для державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2018р. розгляд справи відкладено на 19.03.2018 р. о 15:00 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  товариство з обмеженою відповідальністю "Альпатех". Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 р. зупинено апеляційне провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №906/1012/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альпатех" про визнання недійсним договору про виконання робіт №14/10-14 від 14.10.2014 р. Відповідно до абз. 3 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом. Згідно указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 р. Рівненський апеляційний господарський суд ліквідовано та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному. Частиною 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. 05.10.2018 р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду. Відповідно до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018 р. "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду передана справа № 906/859/17 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2017 р. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2017 р. у справі № 906/859/17 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду скаргу на 22.11.2018 р. об 11:00 год. В судове засідання 22.11.2018р. представники сторін не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як встановлено апеляційним судом, 14.10.2014р між товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альпатех" (виконавець) укладено договір на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок №14/10-14 (т. 1. а.с. 11-12). Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець  зобов'язується надати послуги (виконати роботи) з дотриманням вимог законодавства та на підставі правовстановлюючих документів: з формування реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, що розташовані в Черняхівському, Коростишівському та Малинському районах Житомирської області, відносно яких замовником підписано договори оренди, для передачі їх на державну реєстрацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Пунктом 1.2. договору сторони погодили, етапи та строки виконання робіт (послуг) визначаються погодженим сторонами ним планом виконання робіт. Згідно п. 2.2. договору, оплата робіт проводиться: авансовими платежами в розмірі 100%, частинами, по мірі надання замовником замовлень на роботи. Відповідно до п. 3.1 договору, приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт. Пунктом 3.2 договору сторони домовились, що замовник зобов'язаний підписати акт, передбачений п. 3.1. договору, протягом 2 днів з одержання робіт (послуг). Згідно п. 3.3  договору, у разі відмови від підписання акта, замовник складає протягом п'яти днів з моменту одержання акта мотивований протокол розбіжностей. Початок робіт - з моменту підписання договору та отримання всіх необхідних для роботи документів, перелік питань стосовно землеустрою, що потребують консультування та надання інформаційних послуг, окремих рішень (п. 4.1. договору). Сторони дійшли згоди у п.6.1. договору, що умовами припинення (розірвання) договору є: письмова заява однієї із сторін про або недоцільність (неможливість) виконання робіт згідно пункту 1.1. договору. У цьому кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні отримане за цим договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання їй передбачених ним зобов'язань (п. 9.1. договору). Договір підписаний та скріплений печатками сторін. На виконання умов договору №14/10-14 від 14.10.2014р, виконавець передав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 83 200 грн., що підтверджується підписаними без зауважень та скріплені печатками сторін актами прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р. на суму 20 200 грн. та від 03.11.2014р. на суму 33 000 грн. (т. 1, а.с. 13-14). Відповідно до п.п. 3 даних актів сторонами погоджено, що замовник зобов'язується сплатити виконавцю плату в розмірі 50200 грн. та 33000 грн. відповідно, протягом п'яти банківських днів з дня підписання даних актів. Матеріали справи не містять доказів того, що замовник розрахувався із виконавцем за виконані роботи, згідно даних актів. 26.11.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Альпатех" (первісний кредитор) та приватним підприємством "Юридична компанія "Ест Верітас" (новий кредитор/позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належало TOB "Альпатех", і став кредитором за договором №14/10-14 від 14.10.2014, укладеним між TOB "Альпатех" та TOB Агростем". Відповідно до п. 4.1. даного договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростем" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альпатех" про визнання недійсним договору №14/10-14 від 14.10.2014р. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.03.2018р. у справі №906/1012/17 ТОВ "Агростем" було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору про виконання робіт №14/10-14 від 14.10.2014 р. Дане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили. Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача  83200 грн. заборгованості, 7 229, 89 грн. 3% річних та 42598,40 грн. інфляційних втрат за договором  №14/10-14 від 14.10.2014 р. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає     Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до     ст. 1 цього Закону     первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до      статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"     підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Як встановлено апеляційним судом, в п. 3.1., 3.2. договору №14/10-14 від 14.10.2014 р., сторони передбачили, що приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт; замовник зобов'язаний підписати акт, передбачений п. 3.1. договору, протягом 2 днів з одержання робіт (послуг). В даному випадку первинними документами, що підтверджують виконання робіт за договором є акти прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р. на суму 20 200 грн. та від 03.11.2014р. на суму 33 000 грн. Оцінюючи вищевказані акти виконаних робіт, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт за договором №14/10-14 від 14.10.2014 р. з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується його підписом та відтиском печатки, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на актах чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача. В свою чергу, сторони п. 3 актів прийому-передачі виконаних робіт передбачили, що замовник зобов'язується сплатити виконавцю плату в розмірі 50200 грн. та 33000 грн. відповідно, протягом п'яти банківських днів з дня підписання даних актів. Однак, відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за договорами, внаслідок чого у нього утворилася перед виконавцем заборгованість за договором  №14/10-14 від 14.10.2014 р. в розмірі 83 200 грн. Доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.          Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512  ЦК  України  кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).          Відповідно до ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Альпатех" (первісний кредитор) передало ПП "Юридична компанія "Ест Верітас" (новий кредитор/позивач) право вимоги за договором №14/10-14 від 14.10.2014р., тобто до позивача перейшли права кредитора за даним договором. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Таким чином, положеннями ст. 204 ЦК України презюмується правомірність правочину. Доказів визнання недійсності договорів про виконання робіт №14/10-14 від 14.10.2014 р. та  про відступлення права вимоги  від 26 листопада2014 р. матеріали справи не містять . Отже, враховуючи те, що відповідач порушив зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за договором №14/10-14 від 14.10.2014 р. на суму 83 200 грн., доказів сплати заборгованості відсутні в матеріалах справи, а до позивача перейшло право вимоги за цим договором, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 83 200 грн. підлягають задоволенню. Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.03.2018 р. у справі №906/1012/17 ТОВ "Агростем" було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору про виконання робіт №14/10-14 від 14.10.2014 р. Дане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили. При цьому, посилання відповідача на відсутність даних щодо спірних господарських операцій в його бухгалтерському та податковому обліку не приймається судом, оскільки факт їх здійснення підтверджується первинними документами, а не відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку відповідача не спростовує факту їх здійснення та не позбавляє вищевказаних актів доказової сили та свідчить про недоліки в роботі відповідача по веденню бухгалтерського обліку. Апеляційний суд зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром та первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність зобов'язань сторін, є первинні бухгалтерські документи, тому не підписання відповідачем акту звіряння взаєморозрахунків не спростовує обґрунтованості вимог позивача. При цьому, п. 4.1. договору сторони передбачили, що початок виконання робіт співпадає з моментом підписання договору, тобто наявність письмового замовлення на роботи, в даному випадку, не є обов`язковою. Щодо стягнення інфляційних та 3% річних. Позивач просить суд стягнути з відповідача 7229,89 грн. 3% річних (за актом виконаних робіт від 17.10.2014 р. за період з 23.10.2014р. по 22.09.2017 р. в розмірі 4390,09 грн. та за актом виконаних робіт від 03.11.2014 р. за період з 09.11.2014р. по 22.09.2017р. в розмірі 2839,80 грн.), а також 42598,40 інфляційних втрат (за актом виконаних робіт від 17.10.2014 р. за період з 23.10.2014 р. по 22.09.2017 р. в розмірі 25702,40 грн. та за актом виконаних робіт від 03.11.2014 р. за період з 09.11.2014р. по 22.09.2017 р. в розмірі 16     896 грн.). Відповідно до     ст. 625 ЦК України     боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції вважає, його арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7229,89 грн. 3% річних підлягає задоволенню. Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування та задоволення позову в розмірі 42568,18 грн. Відповідач подав до суду першої інстанції заяву (вх. №15618 від 29.07.2017 р.), в якій просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до     ст. 256 ЦК України     позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Статтею 261 ЦК України     передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно     ст. 264 ЦК України     перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Відповідно до     ст. 267 ЦК України     сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як встановлено апеляційний судом та визнано відповідачем в суді першої інстанції, граничний термін виконання зобов'язань за спірними актами прийому-передачі виконаних робіт є 23.10.2014 р. та 09.11.2014р. Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 22.09.2017р., що підтверджується штемпелем печатки на конверті про направлення позовної заяви до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на день звернення до суду строк позовної даності позивачем не пропущено. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.          За таких  обставин , Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення  господарського суду Житомирської області  від 01 грудня  2017 року  необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу  ТзОВ "Агростем" – без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд                                                                  ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2017 р. у справі № 906/859/17 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. 2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України. 3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складено 26.11.2018 р. Головуючий  суддя                                                                     Олексюк Г.Є.         Суддя                                                                                              Василишин А.Р.   Суддя                                                                                              Петухов М.Г.