Постанова

від 24.01.2018 по справі 904/4660/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018, м. Дніпро Справа № 904/4660/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги №23/01-2 від 23.01.2018 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001504 від 29.11.2017, адвокат

від відповідача: Немченко А.М., паспорт серії НОМЕР_2 виданий АНД РВ у м.Дніпропетровську 13.05.2016, фізична особа-підприємець

від відповідача: Пацков М.Л., посвідчення НОМЕР_3, ордер серії ДП№557/000010 від 18.12.2017 та договір про надання правової допомоги №250417-1 від 25.04.2017, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/4660/17 (суддя Загинайко Т.В.; рішення ухвалене о 16:11 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 06.11.2017)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро", м.Олександрія, Кіровоградська область

до фізичної особи-підприємця Немченка Артема Миколайовича, с.Мар'ївка, Софіївський район, Дніпропетровська область

про стягнення 320000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Немченка Артема Миколайовича про стягнення 320000,00 грн. - суми компенсації за порушення права інтелектуальної власності позивача на об'єкт авторського права - аудіовізуальний твір, назва: "ІНФОРМАЦІЯ_2", скорочена назва: "ІНФОРМАЦІЯ_19 попередня назва: "ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/4660/17 (суддя Загинайко Т.В.) в позові відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро" на користь фізичної особи-підприємця Немченка Артема Миколайовича 4761 грн. 60 коп. - витрат на проведення судової експертизи та 4500 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів як створення ОСОБА_4 аудіовізуального твору з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" до 05.04.2016 (включно), так і передання його позивачу відповідно до умов Авторського договору та Акту приймання-передачі. Оскільки, позивачем не було надано аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2", створений ОСОБА_4 до моменту звільнення Немченка Артема Миколайовича з посади менеджера зі збуту, місцевий господарський суд не вбачав підстав стверджувати про порушення відповідачем комерційної таємниці підприємства позивача.

Позивач (ТОВ "Аллюр-Агро"), не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування та встановлення обставин, що мають значення для справедливого вирішення справи, а отже, на думку апелянта, таким, що повинно бути скасовано судом апеляційної інстанції. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/4660/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що:

- судом залишено без задоволення клопотання позивача про витребування у відповідача документів бухгалтерської та фінансової звітності, що суттєво перешкодило розгляду справи та можливості встановити істину у ній;

- судом було відмовлено в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи, внаслідок чого позивача було позбавлено права надати свої пояснення та оголосити міркування відносно інформації, наданої відповідачем, та проти висновків експертизи;

- судом не було прийнято до уваги доводи позивача стосовно недоцільності проведення судової почеркознавчої експертизи з огляду на наявність достатньої кількості належних та допустимих доказів укладання та виконання Авторського договору №1 від 05.04.2016;

- суд мав розглянути по суті питання щодо відповідності Авторського договору №1 від 05.04.2016, якщо дії сторін свідчили про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, а відповідачем не підіймалося питання щодо недійсності цього договору;

- судом не було застосовано норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права", які стосуються об'єкту авторського права - аудіовізуального твору, а також норми щодо комерційної таємниці;

- судом не було прийнято доводів позивача стосовно існування в останнього майнових прав інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір та зазначено, що матеріали справи не містять доказів як створення ОСОБА_4 аудіовізуального твору, так і передання його позивачеві;

- судом не застосовано норми статті Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", які регулюють використання та захист комерційної таємниці, до якої в даному випадку позивачем віднесено рекламні інструменти, що використовуються ТОВ "Аллюр-Агро" з метою просування продукту на ринок товарів, зокрема, відео-, фотозобображення, ролики, повідомлення на матеріальних носіях, а також розміщені на каналах у мережі Інтернет, соціальних мережах на офіційних сторінках підприємств, сайтах тощо.

За твердженням позивача, він довів порушення своїх прав інтелектуальної власності на два об'єкти (аудіовізуальний твір та комерційну таємницю) з боку відповідача, в той час як останній не довів своєї невинуватості у згаданих порушеннях. Натомість неповнота з'ясування обставин у справі судом свідчить про однобічність та протиправність судового рішення, через що останнє повинно бути скасоване.

Відповідач (ФОП Немченко А.М.) у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами позивача, посилаючись на те, що:

- суд правильно застосував норми процесуального законодавства щодо надання доказів та належності і допустимості доказів, оскільки позивачу нема чого було доказувати, так як в своїх позовних вимогах позивач взагалі не зазначив ніякого розміру збитків;

- обставини справи свідчать, що позивач надав суду сфальсифіковані докази, а також зволікав з наданням суду пояснень щодо походження доказів, тому суд правильно відмовив у відкладенні справи;

- судова експертиза була потрібна щоб підтвердити або спростувати сам факт існування вигаданого позивачем аудіовізуального твору та факт існування у позивача права власності на такий об'єкт авторського права;

- пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід оцінювати як пояснення зацікавлених осіб, які були спростовані висновками експертизи та оглядом компакт-диску;

- з урахуванням положень статті 433 Цивільного кодексу України пристрій, на який посилається в своїх позовних вимогах позивач, не є об'єктом авторського права, так як не є новим, а є копійованим позивачем з інших пристроїв;

- не можуть бути об'єктом авторського права відеофільм невідомого походження в мережі Інтернет із зображенням зазначеного пристрою;

- той відеофільм, який був переглянутий в судовому засіданні не є оригінальним;

- позивач не надав доказів того, чому він вважає причетним відповідача до транслювання будь-яких відеофільмів в мережі Інтернет, та не довів належними доказами використання (відтворення) відповідачем об'єктів авторського права, які належать позивачу, так як таких об'єктів авторського права у позивача не існує, а надані скріншоти невідомого походження не відтворюють ніякого аудіовізуального твору та могли бути сфальсифіковані за допомогою фотошопу;

- жодним компетентним органом державної влади у встановленому законом порядку не встановлено (не зафіксовано) факт використання відповідачем аудіовізуального твору, право власності на який належить громадянину ОСОБА_4 або ТОВ "Аллюр-Агро";

- відповідач не був ознайомлений з переліком відомостей, що становлять комерційну таємницю, не був ознайомлений з наказом по підприємству про встановлення комерційної таємниці, не був ознайомлений з положенням про комерційну таємницю, не був ознайомлений з своєю посадовою інструкцією;

- аудіовізуальний твір з описом пристрою для відкриття мішків був розповсюджений в мережі Інтернет самим позивачем в квітні та жовтні 2016 року, тобто вказана інформація не була секретною і знаходилась у вільному доступі;

- позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності (наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні);

- справи у трудових спорах між підприємством та його працівником, навіть і колишнім, щодо правових відносин, які виникли під час трудових відносин, є підвідомчими (підсудними) загальним судам.

Тому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін. Додатково просить стягнути з відповідача на свою користь 1200,00 грн. сплачених адвокату за надання правової допомоги та представництво в суді апеляційної інстанції, а всього стягнути на свою користь 4761,60 грн. - витрат на оплату судової експертизи та 5700,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Позивач (ТОВ "Аллюр-Агро") подав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив відповідача, в якому вказує, зокрема, що:

- відшкодування збитків на користь позивача є різновидом відповідальності за порушення відповідачем права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, а також за порушення прав інтелектуальної власності з боку відповідача, а саме неправомірне використання запатентованої ТОВ "Аллюр-Агро" корисної моделі: "ІНФОРМАЦІЯ_11";

- також стягнення компенсації є різновидом відповідальності за порушення права інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір;

- на вимогу суду було надано для перегляду компактдиск з аудіовізуальним твором "ІНФОРМАЦІЯ_7 (00:48 хв.), який було записано на диск для подачі суду - 29.05.2017;

- в авторському договорі вказані всі істотні умови, щодо яких сторони дійшли згоди, його було виконано сторонами в повному обсязі, про що вони не заперечують;

- авторський договір укладений, не розірваний сторонами, не скасований, не визнаний в судовому порядку недійсним, тому відповідач не може зазначати, що цей договір не створює жодних юридичних наслідків;

- станом на 18.12.2017 патент НОМЕР_6 є діючим, про що додаються роздрукування відомостей зі Спеціалізованої бази даних "Винаходи (корисні моделі) в Україні";

- посилання відповідача на не існування об'єкту авторського права - відеозображення "ІНФОРМАЦІЯ_6", запатентованого ТОВ "Аллюр-Агро", та посилання на те, що цей відеоролик не є оригінальним, тому що демонструє схожі пристрої, - безпідставні та спростовуються нормами Закону України "Про авторське право і суміжні права", в силу яких первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор (перший автор - ОСОБА_4, а за Авторським договором №1 від 05.04.2016 - ТОВ "Аллюр-Агро"), а це відеозображення охороняється законом саме як форма вираження твору, а не як інструмент демонстрації процесів та пристроїв в ньому;

- в силу приписів Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" суд першої інстанції повинен був проаналізувати подані позивачем матеріали, роздруковані з мережі Інтернет, як належні та допустимі докази позиції позивача у справі, та як такі, що доказують порушення авторських прав ТОВ "Аллюр-Агро" з боку ФОП Демченко А.М., проте знехтував вимогами процесуального законодавства стосовно повного, об'єктивного, неупередженого розгляду усіх наданих у справі доказів;

- з Положенням про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію ТОВ "Аллюр-Агро" відповідача було ознайомлено до початку його роботи на підприємстві (тобто 26.09.2016 - в момент оформлення наказу про прийняття на роботу), а також надано відповідне зобов'язання, яке було підписано Немченко А.М. 26.09.2016. Крім того, працівник самостійно має право в будь-який час ознайомитись із цим положенням. Підписанням зобов'язання, Немченко А.М. прийняв на себе обов'язки зі збереження та нерозголошення інформації, яка визначена на ТОВ "Аллюр-Агро" комерційною таємницею, а тому твердження Немченко А.М. про необізнаність стосовно комерційної таємниці ТОВ "Аллюр-Агро", не ознайомлення із Положенням, а також з обов'язками по збереженню комерційної таємниці, - не відповідає дійсності та суперечить наявним у справі доказам.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені сторонами обставини.

У період з 27.09.2016 по 09.11.2016 фізична особа - Немченко Артем Миколайович перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро" на посаді менеджера зі збуту, що підтверджується відповідними документами (а.с.18-23 т.1).

26.09.2016 Немченко А.М. підписав зобов'язання співробітника ТОВ "Аллюр-Агро" по збереженню комерційної таємниці (а.с.32 т.1).

09.11.2016 було зареєстровано фізичну особу-підприємця Демченко Артема Миколайовича, основним видом діяльності якого є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, що підтверджено відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2017 (а.с.37-44 т.1).

Як вказує позивач, одним з продуктів, який виробляє ТОВ "Аллюр-Агро", є "ІНФОРМАЦІЯ_8" - дозатор для сипучих продуктів, добрив, а відомості про даний пристрій належать до комерційної інформації ТОВ "Аллюр-Агро", яка захищається як об'єкт інтелектуальної власності.

Позивач вказує, що в січні 2017 року ТОВ "Аллюр-Агро" стало відомо про порушення своїх прав інтелектуальної власності на такі об'єкти: 1) комерційну таємницю ТОВ "Аллюр-Агро" та 2) аудіовізуальний твір під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7, яке розкриває потенційним користувачам основні можливості використання пристрою - клапана-розтарювача бігбегів - "ІНФОРМАЦІЯ_8", запатентованого ТОВ "Аллюр-Агро", майнові права на який передані ТОВ "Аллюр-Агро" від ОСОБА_4 за Авторським договором №1 від 05.04.2016, іншою особою, а саме відповідачем - фізичною особою Немченко Артемом Миколайовичем.

Так позивач стверджує, що на веб-сайті http://my-ІНФОРМАЦІЯ_21-bag.cx.ua/ відповідачем - фізичною особою-підприємцем Немченком Артемом Миколайовичем було розміщено інформацію про продаж товару "ІНФОРМАЦІЯ_13", а також на веб-сайті http://privatmarket.ua/НОМЕР_1 в розділі "Товары" доступний для купівлі "ІНФОРМАЦІЯ_14", який за своїм зовнішнім виглядом та параметрами повністю відтворює продукт, створений ТОВ "Аллюр-Агро", що має назву ІНФОРМАЦІЯ_12 (компактний пристрій для оптимального розвантаження (пропускна здатність: 150-200 кг/хвилина) сипучих, гранульованих, дрібнокристалічних матеріалів з Bigbag (біг-бегів)).

За твердженням позивача підприємницька діяльність відповідача із аналогічним видом діяльності з продажу товару, що повністю скопійований з продукту, що був створений ТОВ "Аллюр-Агро" і всі права інтелектуальної власності на який належать останньому, як автору цього пристрою, відповідач істотно порушив умови підписаного Зобов'язання працівника ТОВ "Аллюр-Агро" зі збереження комерційної таємниці. У зв'язку з неправомірним використанням відповідачем відомостей, що складають комерційну таємницю, а саме відомостей стосовно пристрою ІНФОРМАЦІЯ_12 та продажу аналогічної продукції вже через власне підприємство - ФОП Немченко А.М. ТОВ "Аллюр-Агро" зазнає численних збитків.

Тому позивач вважає за необхідне поновити свої порушене право шляхом стягнення з відповідача суми прибутку від продажу товарів "ІНФОРМАЦІЯ_13", визначення розміру яких неможливий без витребування судом у відповідача відомостей в первинних документах за період з листопада 2016 року про господарські операції останнього та документів фінансової звітності, що містять інформацію про фінансове становище.

Також позивач вказує, що як стало відомо ТОВ "Аллюр-Агро":

- з веб-сайту http://my-ІНФОРМАЦІЯ_21-bag.cx.ua/, на вказаному веб-ресурсі розміщено відеоролик "ІНФОРМАЦІЯ_5", первиним автором якого є ОСОБА_4, а в силу приписів Авторського договору №1 від 05.04.2016 - ТОВ "Аллюр-Агро", яке має право дозволяти або забороняти будь-яке використання такого об'єкта прав інтелектуальної власності;

- на електронному ресурсі http://privatmarket.ua/НОМЕР_5 відповідач пропонує переглянути відео, яке демонструє роботу пристрою, розміщене за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1

За твердженням позивача такі дії відповідача, як використання вказаного аудіовізуального твору без згоди законного володільця прав інтелектуальної власності, є порушенням авторських прав ТОВ "Аллюр-Агро".

Тому позивач, враховуючи характер правопорушення, вчиненого відповідачем та негативні наслідки, які настали для ТОВ "Аллюр-Агро", а також відповідно до положень статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", в якій зазначено розмір компенсації від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, оцінює розмір компенсації в 100 мінімальних заробітних плат, що становить 320000,00 грн.

Наведені вище обставини стали приводом для звернення позивача до господарського суду із позовом, предметом якого є вимога про стягнення з відповідача суми 320000,00 грн. компенсації за порушення права інтелектуальної власності ТОВ "Аллюр-Агро" на об'єкт авторського права - аудіовізуальний твір, назва: "ІНФОРМАЦІЯ_2", скорочена назва: "ІНФОРМАЦІЯ_19 попередня назва: "ІНФОРМАЦІЯ_3

Позивач вважає, що розміщуючи інформацію про продаж товару "ІНФОРМАЦІЯ_13" та "ІНФОРМАЦІЯ_14" відповідач порушує право інтелектуальної власності позивача; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною спору, під час розгляду якого підлягає з'ясуванню питання про наявність у позивача прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю та аудіовізуальний твір, чи має місце порушення відповідачем таких прав позивача та спричинення позивачу збитків, компенсацію яких вимагає отримати позивач.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу пропонування до продажу в мережі Інтернет та фактичного продажу подібних товарів, а саме пристрою для розвантаження ємностей з сипучими матеріалами, а також створення та використання аудіовізуального твору (відеоролику), який демонструє основні можливості використання таких пристроїв.

Частина 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначає, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є твори, зокрема аудіовізуальні твори.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів; видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору; використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

В матеріалах даної справи міститься Авторський договір №1 від 05.04.2016, укладений між ОСОБА_4 ("Відчужувач") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро" ("Набувач"), в особі ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності б/н від 01 квітня 2016 року, предметом якого є передача Відчужувачем Набувачеві майнових прав на об'єкт авторського права: "ІНФОРМАЦІЯ_19 попередня назва: "ІНФОРМАЦІЯ_4 аудіовізуальний твір рекламного характеру, який розкриває потенційним користувачам основні можливості використання клапана-розтарювача бігбегів - "ІНФОРМАЦІЯ_12", перший автор ОСОБА_4 на весь строк дії авторського права, на всю територію світу, а саме: виключне право на використання твору іншими особами; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта авторського права; інші майнові права на об'єкт авторського права, встановлені законом (а.с.33-34 т.1).

Відповідно до пункту 3.1. Авторського договору (в редакції Додаткової угоди від 05.04.2016 №01) передача об'єкту відчужувачем набувачу здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту в день підписання цього договору; за вказаним актом передача об'єкту додатково можлива шляхом передання матеріального носія, в якому втілено об'єкт (наприклад, компакт-диску); при цьому сторони розуміють, що авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежить одне від одного; акт приймання-передачі об'єкту підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (а.с.168, а.с.233 т.1).

За Актом приймання-передачі об'єкту авторського права від 05.04.2016 ОСОБА_4 передав, а ТОВ "Аллюр-Агро", в особі ОСОБА_10, який діє на підставі Довіреності б/н від 01.04.2016, прийняло відповідно до п. 2.1. Авторського договору №1 від 05.04.2016 майнові права на означений вище Об'єкт авторського права. Згідно п. 3.1. Авторського договору №1 від 05.04.2016, передача Об'єкту Відчужувачем Набувачу здійснюється шляхом передання Компакт-диску з аудіовізуальним твором в день підписання цього Договору.

Згідно Акту №1 від 05.04.2016 об'єкт права інтелектуальної власності у складі нематеріальних актив - аудіовізуальний твір, назва "ІНФОРМАЦІЯ_16 скорочена назва "ІНФОРМАЦІЯ_20" введено в господарський оборот (а.с.152 т.1).

Інвентарна картка обліку об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів та інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів №1 свідчать про прийняття позивачем на бухгалтерський облік означеного аудіовізуального твору (а.с.153-154 т.1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4660/17 позивача було зобов'язано надати: - аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_7 (для перегляду у судовому засіданні); - докази в підтвердження дати створення аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії у справу); - докази в підтвердження того, що аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_17" є оригінальним (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії у справу) (а.с.146-147 т.1).

Як вбачається на вимогу господарського суду позивачем разом з клопотанням (вх.№31622/17 від 02.06.2017) про долучення доказів було надано - компакт диск "VS" CD-R 700мв/80min 52х (а.с.151 т.1).

В подальшому у судовому засіданні 08.06.2017 судом першої інстанції було оглянуто зміст наданого позивачем компакт-диску "VS" CD-R 700мв/80min 52х, та встановлено, що цей компакт-диск містить властивості файлу "ІНФОРМАЦІЯ_18": тип файлу - файл МР4; розмір - 8,62 МБ (9043 228 байт); створений - 29 травня 2017 року, 12:11:01.

Отже, файл "ІНФОРМАЦІЯ_7, який надано позивачем, було створено 29.05.2017, тобто після порушення провадження у даній справі, у той час як Об'єкт за Актом приймання-передачі мав бути створений на момент складання Акту приймання-передачі, тобто до 05.04.2016 (включно).

За доводами апеляційної скарги позивача, означений файл дійсно було створено 29.05.2017 для долучення до матеріалів справи на вимогу суду означеного аудіовізуального твору.

Разом із цим, позивачем не надано суду апеляційної інстанції, як і суду першої інстанції, компакт-диск із аудіовізуальним твором, який був переданий за Актом приймання-передачі об'єкту авторського права від 05.04.2016, внаслідок чого є неможливим порівняння аудіовізуального твору, який був переданий за Авторським договором №1 від 05.04.2016, із аудіовізуальним твором, який наданий суду 29.05.2017.

Відтак колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що наявний на наданому позивачем компакт-диску файл з аудіовізуальним твором не може вважатися належним доказом того, що саме цей твір був Об'єктом авторського права, що був переданий від ОСОБА_4 до ТОВ "Аллюр-Агро" за Авторським договором №1 від 05.04.2016.

Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 у даній справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на розгляд експерту поставлено наступне питання: чи належить ОСОБА_4 підпис на Авторському договорі від 05.04.2016 №1 (в графі "відчужувач - ОСОБА_4."), акті від 05.04.2016 приймання-передачі об'єкту авторського права (Додаток №1 до авторського договору) (в графі "відчужувач - ОСОБА_4.") та довіреності від 01.04.2016 (в графі Директор - ОСОБА_4")?

Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.08.2017 №3053-1 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі:

1. Підписи від імені ОСОБА_4 в графі "Відчужувач" в Авторському договорі від 05.04.2016 №1 (а.с.229-231); в графі "Відчужувач" в акті приймання-передачі об'єкту авторського права від 05.04.2016 (а.с.232), який являється додатком №1 до Авторського договору від 05.04.2016 №1 - виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4;

2. Підпис від імені ОСОБА_4 в графі: "Директор ТОВ "Аллюр-Агро" в довіреності від 01.04.2016 (а.с.234) - виконаний самим ОСОБА_4 (а.с.10-13 т.2).

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За висновком суду першої інстанції матеріали справи не містять доказів як створення ОСОБА_4 аудіовізуального твору з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" до 05.04.2016 (включно), так і передання його позивачу відповідно до умов вказаного Авторського договору та Акту приймання-передачі.

Одночасно суд першої інстанції вважав помилковою думку позивача щодо того, що у призначенні судової експертизи на момент її призначення не було необхідності, оскільки, у відповідача виникли сумніви щодо підписання ОСОБА_4 вказаного Авторського договору та Акту приймання-передачі, які і були в подальшому підтверджені висновком судової почеркознавчої експертизи. Помилковим за висновком суду першої інстанції є також твердження позивача, що висновок експерта не стосується обставин справи, оскільки факт укладення Авторського договору та Акту приймання-передачі аудіовізуального твору має значення для захисту права інтелектуальної власності, яким позивач вважає аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_17".

Дослідивши доводи апеляційної скарги позивача щодо помилково встановленого судом першої інстанції факту фальсифікації Авторського договору №1 від 05.04.2016 та Акту приймання-передачі об'єкту авторського права від 05.04.2016 з посиланням на Висновки означеної судової експертизи, колегія суддів погоджується з тим, що така обставина не повинна була враховуватися судом першої інстанції при вирішення даного спору, оскільки обидві сторони цього договору не заперечували факт його укладання та виконання, а відповідач у даній справі не заявляв зустрічних вимог про визнання цього договору недійсним чи неукладеним з підстав не підписання його однією із сторін, а саме ОСОБА_4. В цій частині мотиви рішення суду першої інстанції підлягають зміні.

Разом із цим колегія суддів вважає, що питання дійсності вказаного Авторського договору №1 від 05.04.2016, як і питання дійсності передання за цим договором об'єкта авторських прав позивачу, є другорядним, оскільки є похідним від питання чи дійсно ОСОБА_4 є автором того аудіовізуального твору, що був предметом цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про авторські і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

За частиною 2 статті 11 Закону України "Про авторські і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Частина 3 статті 11 Закону України "Про авторські і суміжні права" встановлює, що особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Частина 5 статті 11 Закону України "Про авторські і суміжні права" встановлює, що суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його реєстрації.

Між тим позивачем не надано в матеріали справи будь-яких інших, окрім означеного Авторського договору №1 від 05.04.2016 доказів, які, в розумінні статті 11 Закону України "Про авторські і суміжні права", можуть підтвердити той факт, що саме ОСОБА_4 створив, а відтак є автором означеного аудіовізуального твору.

Так, при перегляді судом апеляційної інстанції аудіовізуального втору, наявного на наданому позивачем компакт-диску (а.с.151 т.1) було встановлено, що цей твір дійсно демонструє роботу пристрою для розвантаження сипучих продуктів, однак ані з відоезображення, ані з аудіосупроводу не вбачається будь-яких посилань чи сповіщення про особу - автора цього твору чи особу, якій належать захищені авторські права на цей твір.

У цьому зв'язку, колегія суддів враховує на доводи відповідача щодо недоведеності позивачем авторських прав ОСОБА_4 на означений аудіовізуальний твір, з огляду на надані відповідачем докази існування й інших подібних аудіовізуальних творів (відео роликів) з демонструванням роботи подібних пристроїв для розвантаження сипучих продуктів, які можна переглянути в мережі Інтернет, файли із зображенням яких були надані зі своєї сторони відповідачем на компакт-диску, який міститься в матеріалах даної справи (а.с.182 т.1) та були досліджені судом апеляційної інстанції в судовому засіданні.

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було доведено дійсного набуття за Авторським договором №1 від 05.04.2016 майнових авторських прав, які б дозволяли йому забороняти відповідачу використання спірного (наявного в матеріалах даної справи) аудіовізуального твору.

Тому колегія суддів не встановила порушення відповідачем майнових авторських прав позивача та підстав для покладення на відповідача відповідальності за їх порушення у вигляді стягнення компенсації в сумі 320000,00 грн., яка розрахована позивачем, відповідно до статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виходячи із розміру 100 мінімальних заробітних плат.

Щодо решти доводів сторін, судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Згідно частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні таємниці.

Відповідно до частини 1 статті 505 Цивільного кодексу України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

26.09.2016 Немченко А.М. був ознайомлений із зобов'язаннями працівника ТОВ "Аллюр-Агро" зі збереження комерційної таємниці, зокрема: не передавати третім особам і не розкривати публічно відомості, які складають комерційну таємницю підприємства, без згоди дирекції підприємства; не використовувати знання комерційної таємниці для зайняття будь-якою діяльністю, котра в якості конкурентної дії може нанести шкоду підприємству (а.с.32 т.1).

Відповідно до пункту 2.1.1 Положення про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію ТОВ "Аллюр-Агро" (надалі - Положення) комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію; - усі види інформації, які вважаються комерційною таємницею ТОВ "Аллюр-Агро", поділяються на дві групи: технічна інформація і комерційна інформація; - до технічної інформації належать незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп'ютерні програми, створені підприємством, усі види "ноу-хау", технічні проекти, промислові зразки, незапатентовані товарні знаки тощо; об'єкти інтелектуальної власності, щодо яких отримано патенти або авторські свідоцтва охороняються також окремо чинним законодавством зокрема, Законами України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; - до комерційної інформації віднесено умови контрактів, дані про постачальників і покупців (контрагентів, партнерів), інформація про переговори, маркетингові дослідження, дані про розрахунок відпускних цін, розміри знижок тощо; - під комерційною таємницею ТОВ "Аллюр-Агро" розуміються відомості/інформація, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, маркетингові інструменти, інноваційними ідеями, базою даних ТОВ "Аллюр-Агро", управлінням, фінансами та іншою діяльністю ТОВ "Аллюр-Агро", що не є державною таємницею, розголошення (передача будь-яким способом, витік) яких може завдати шкоду інтересам ТОВ "Аллюр-Агро" (а.с.24-31 т.1).

Між тим, доказів про безпосереднє ознайомлення Немченко А.М. із змістом Положення про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію ТОВ "Аллюр-Агро" позивач до матеріалів справи не надав, заперечення відповідача в цій частині не спростував.

Серед об'єктів, які позивач вважає комерційною таємницею ТОВ "Аллюр-Агро", зазначено Патент на корисну модель НОМЕР_6 "ІНФОРМАЦІЯ_9", виданого Державною службою інтелектуальної власності України, винахідниками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_10, власником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро" (а.с.104-110 т.1).

Як вбачається з опису "ІНФОРМАЦІЯ_11" та його схематичного зображення, які наведені у вказаному вище Патенті на корисну модель, цей пристрій подібний до пристрою, що був продемонстрований у аудіовізуальному творі, про майнові авторські права на який вказував позивач.

На підтвердження порушення своєї комерційної таємниці позивачем надано в матеріали справи роздруківки (скріншоти) з мережі Інтернет, з яких вбачається, що відповідачем - ФОП Немченко Артемом Миколайовичем пропонувався до продажу товар - "ІНФОРМАЦІЯ_15", а також містилося зображення з його зовнішнім виглядом (а.с.46-47, а.с.157-166 т.1).

Також позивачем надано в матеріали справи ксерокопію рахунку №212 від 31.03.2017 на оплату товару - "ІНФОРМАЦІЯ_10", постачальником в якому зазначений ФОП Немченко А.М. (а.с.45 т.1).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Дослідивши доводи позивача про те, що означені вище докази, роздруковані з мережі Інтернет, є належними доказами, які підтверджують позицію позивача, та протилежні доводи відповідача про те, що ці документи невідомого походження не відтворюють ніякого аудіовізуального твору та могли бути сфальсифіковані, колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, з наступних міркувань.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Надані позивачем до матеріалів справи означені вище роздруківки з сайтів в мережі Інтернет - не відповідають вимогам електронного документа у розумінні статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Обставини, за яких позивачем були отримані ці докази не наведені та в достовірний спосіб не підтверджені. Клопотання про безпосередній огляд цих доказів судом за місцем їх знаходження в мережі Інтернет позивач не заявляв. Докази зі змістом відеороликів, посилання на які містяться на окремих роздруківках (скріншотах) (а.с.159 та 163 т.1) в матеріали справи не надані та судом не досліджувались. Доказів належності відповідачеві сайтів, на яких розміщено означену інформацію, в матеріали справи також не надано.

Доводи позивача про розміщення відповідачем в мережі Інтернет спірного аудіовізуального твору, але під іншою назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5" також не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи належними доказами, які б зафіксували цей факт та могли бути перевірені судом.

Щодо копії рахунку №212 від 31.03.2017 на оплату товару - "ІНФОРМАЦІЯ_10", постачальником в якому зазначений ФОП Немченко А.М., колегія суддів погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для відхилення цього доказу, оскільки позивачем не надано доказів джерела його походження.

Таким чином, позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами використання відповідачем належної позивачеві комерційної інформації без згоди останнього.

Натомість відповідачем зі своєї сторони надані до матеріалів справи копія патенту на корисну модель НОМЕР_7, заявка від 27.12.2016, публікація відомостей про видачу патенту від 27.02.2017 на пристрій для дозованого розвантаження м'яких контейнерів з сипким матеріалом, тобто патент виданий раніше ніж позивачу, у якому вказаний пристрій є подібним пристрою, на який посилається позивач у своїй позовній заяві.

У зв'язку з такою обставиною відповідач звернувся з клопотанням до Укрпатенту про проведення експертизи запатентованої позивачем корисної моделі.

Відповідно висновку експертизи Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), яку проведено за клопотанням Немченка А. М., щодо умов патентоздатності патенту (номер деклараційного патенту НОМЕР_6 "ІНФОРМАЦІЯ_9") за результатами експертизи запатентованої корисної моделі встановлено, що корисна модель НОМЕР_6 не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі та не є новою (а.с.42-47 т.2).

Також відповідачем надано до матеріалів справи компакт-диск, на якому розміщені файли з аудіовізуальними творами (відеороликами), на яких також демонструється робота пристрів, подібних до пристрою, право інтелектуальної власності позивача на який підтверджено Патентом на корисну модель НОМЕР_6 "ІНФОРМАЦІЯ_9", виданого Державною службою інтелектуальної власності України, де власником цієї моделі зазначено ТОВ "Аллюр-Агро".

Разом із цим колегія суддів зважає також на те, що спірний аудіовізуальний твір з описом пристрою для відкриття мішків за своїм призначенням є рекламним відеороликом, тобто призначений для розповсюдження, а тому після такого розповсюдження цього аудіовізуального твору в мережі Інтернет безпосередньо самим позивачем, вказана в цьому інформація не може вважатися комерційною таємницею.

Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального прав, то колегією суддів не встановлено таких порушень, які б призвели до прийняття судом неправильного рішення.

Так відповідачем був наданий до матеріалів справи Звіт про дебетові та кредитові операції по своєму рахунку НОМЕР_4 з 25.04.2017 по 12.06.2017. Однак наведені у цьому звіті відомості про господарські операції не можуть бути використані судом з огляду на необґрунтованість вимог позивача про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, які поніс позивач внаслідок розголошення відомостей, що складають його комерційну таємницю.

Відмова в задоволенні клопотання позивача від 31.10.2017 про відкладення розгляду даної справи, у зв'язку з чим позивач не надав суду першої інстанції своїх міркувань з приводу висновку судової експертизи, не вплинула на остаточну оцінку доказів, оскільки в матеріали справи 26.10.2017 позивачем були подані письмові пояснення стосовно висновку експерта, а тому неявка представників позивача в судове засідання правильно визнана судом першої інстанції такою, що не перешкоджала розгляду справи по суті спору.

За наведених обставин судом першої інстанції зроблений правомірний висновок про повну відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскарженого рішення) суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат у даній справі, зокрема підстав покладення на позивача судових витрат відповідача, суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи містять оригінал договору від 25.04.2017 №250417-1 про надання правової допомоги адвоката та представництво, укладеного між відповідачем та адвокатом Пацковим Миколою Леонідовичем; копії додаткових угод від 25.04.2017 та від 20.10.2017 до договору від 25.04.2017 №250417-1 про надання правової допомоги адвоката та представництво; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.08.2005 №1430, виданого ОСОБА_3; платіжні доручення від 25.04.2017 №36 у сумі 1500,00 грн., від 18.05.2017 №37 у сумі 2000,00 грн. та від 25.10.2017 №Р24А310528170А14571 у сумі 1000,00 грн.

Тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрати останнього на оплату проведення судової експертизи у розмірі 4761,60 грн. та на оплату послуг адвоката у розмірі 4500,00 грн., а також правомірно відмовлено відповідачу у покладанні на позивача витрат, пов'язаних з перекладом патенту у сумі 180,00 грн. та витрат на проведення експертизи запатентованої корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності у сумі 1100,00 грн., оскільки такі витрати не відносяться до судових витрат у розумінні положень статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскарженого рішення).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтями 277-280 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, тому відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/4660/17 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Агро".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена - 29.01.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна