Рішення

від 12.02.2018 по справі 670/756/16-ц

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/756/16-ц

Провадження № 2/670/3/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна, у якому просив визнати житловий будинок з надвірними будівлями спільною з відповідачкою сумісною власністю, розділити спільне майно, виділивши йому 1/2 частину будинковолодіння, 1/2 частину надвірних будівель, 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину огорожі.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати житловий будинок і земельну ділянку, які придбані у шлюбі із ОСОБА_3, спільною сумісною власністю подружжя, та розділити житловий будинок по запропонованому експертом 1-ому варіанту, стягнувши на його користь із відповідача ОСОБА_3 4344 грн. як відступ від ідеальних часток вартості майна, та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 08.04.1986 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 Від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає окремо.

На праві спільної сумісної власності йому з відповідачем у м. Хмельницькому належала квартира по вул. Пяскорського, 6/118, дачний будинок з гаражем та сараєм в дачному масиві Видрові доли , гараж в гаражному масиві по вул. Західна-Окружна, 21/2, та автомобіль Москвич . 17.09.2004 року свою частку у квартирі та гараж позивач подарував дочці ОСОБА_5, дачний будинок разом з дружиною вони продали за 5000 доларів США, а автомобіль він передав сину доньки відповідачки від першого шлюбу.

11.07.2013 року разом із відповідачем згідно договору купівлі - продажу, який оформлено на ОСОБА_3, було придбано нерухоме майно - житловий будинок по вул. Чкалова, 7, в с. Зіньків Віньковецького району, що розміщений на земельній ділянці 0,2500 га, та при укладенні вказаного договору позивач дав свою згоду на придбання спільного майна. З моменту придбання будинку разом з дружиною він поселився в ньому і вони стали вести спільне господарство. Однак, на початку літа 2016 року подружні стосунки між ними погіршились, почали виникати скандали, спільне життя стало нестерпним, тому ОСОБА_1 змушений був переїхати проживати до своєї племінниці в с. Пархомівці Хмельницького району. Домовленості із відповідачкою про виділ на його користь 1/2 у спільному майні досягти не вдалося, тому він вирішив звернутись із позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до позивача ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, у якій, уточнивши позовні вимоги, просила визнати особистою власністю ОСОБА_1 автомобіль марки ИЖ 412 ИЄ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, телевізор плазмовий, електропилку, електродрель, електроболгарку, електронаждак, електрокраскопульт, зварювальний апарат, чотири металеві бочки, стіл, покриття підлоги, алюмінієвий бідон, одіяло, килим, щити, дошки дерев'яні, кутник металевий, шланг, два газових балони, таганок газовий, п'ять алюмінієвих карнизів, металеву драбину, три сокири, три молотки, косу ручну, шість кілограмів цвяхів, бочку пластмасову, всього на суму 21050 гривень; визнати її особистою приватною власністю домоволодіння, що знаходиться за адресою: вул. Чкалова, 7, с. Зіньків Віньковецького району, Хмельницької області, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці площею 0,2500 га, загальною вартістю 26650 грн.; зобов'язати відповідача повернути їй гроші у сумі 2500 доларів США, що в еквіваленті становить 54088,50 грн.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що за період спільного життя з відповідачем ОСОБА_1 із 08.04.1986 року було нажито чимало майна, в тому числі гараж та квартира, які вони подарували своїй дочці, автомобіль марки ИЖ 412 та дачний будинок. Згодом відносини між ними погіршились, і у вересні 2004 року вони фактично припинили шлюбні стосунки. Після цього ОСОБА_1 перейшов жити на дачу, а ОСОБА_3 погодилась на пропозицію дочки від першого шлюбу ОСОБА_6 придбати їй будинок у с. Зіньків. У червні 2013 року за кошти ОСОБА_6, яка займається підсобним господарством, ОСОБА_3 у с. Зіньків по вул. Чкалова, 7, придбала житловий будинок у ОСОБА_7, яка діяла від імені власника ОСОБА_8, оформивши нотаріально на своє ім'я договір купівлі-продажу, оскільки тим самим бажала убезпечити себе від сварок з боку чоловіка. Восени 2013 року ОСОБА_1 приїхав до неї у с. Зіньків, шляхом шантажу примусив прийняти його у придбаний нею будинок і вони стали спільно мешкати в ньому. Однак, у липні 2016 року після чергового скандалу позивач зібрала свої речі і перейшла жити до дочки, де пробула до вересня 2016 року, доки ОСОБА_1 не виїхав із будинку. Після цього повернувшись додому позивач виявила, що в будинку відсутні плазмовий телевізор, орієнтовною вартістю 4000 гривень, електропилка - 2200 грн., електродрель - 1300 грн.,електроболгарка - 1300 грн., електронаждак - 1000 грн., електрокраскопульт - 1100 грн., зварювальний апарат - 1500 грн., чотири металеві бочки - 1000 грн., стіл - 500 грн., покриття підлоги - 1200 грн., алюмінієвий бідон - 600 грн., одіяло - 400 грн., килим (2мх3м) - 800 грн., щити і дошки дерев'яні - 700 грн., кутник металевий - 1000 грн., шланга 15 м - 300 грн., балони газові - 400 грн., таганок газовий - 200 грн., алюмінієві карнизи 5 шт. - 500 грн., драбина металева - 200 грн., по три штуки сокири та молотки - 300 грн., коса ручна - 150 грн., цвяхи 6 кг - 240 грн., бочка пластмасова - 160 грн., всього на загальну суму 21050 грн.

Крім того, ОСОБА_3 у своєму позові вказувала, що 22.06.2015 року ОСОБА_1 надав доручення на продаж дачного будинку, за який отримав 5000 доларів США, але як їй стало відомо із його позовної заяви, 25.06.2016 року була продана лише дачна земельна ділянка. Тому половина від цієї суми, а саме 2500 доларів США, що в еквіваленті становить 54088,50 грн., ОСОБА_1 зобов'язаний їй повернути. А житловий будинок по вул. Чкалова, 7, в с. Зіньків придбаний нею під час окремого проживання з ОСОБА_1, тому його слід визнати її особистою власністю.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої вимоги за первісним позовом підтримали повністю, просили задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_3 не визнали та просили відмовити.

Позивач ОСОБА_1 також надав заперечення на зустрічний позов ОСОБА_3, у яких вказував, що факти викладені ОСОБА_3 у зустрічному позові є надуманими й такими, що не відповідають дійсності. Водночас визнав, що за 30 років спільного проживання з 1986 року вони придбали квартиру, гараж, яку подарували дочці, автомобіль Москвич , що знаходиться у користуванні сина доньки ОСОБА_3 від першого шлюбу. Щодо оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку по вул. Чкалова, 7, в с. Зіньків зазначив, що був присутній у нотаріальній конторі при укладенні договору і підтвердив, що угода укладається з його (чоловіка набувача майна) згоди. З моменту оформлення права власності на будинок він разом із ОСОБА_3 перевіз туди усі речі і вони разом стали проживати в ньому та вести спільне господарство. Однак, у липні 2016 року через погіршення сімейних стосунків їхня сім`я фактично розпалась, і 16.07.2016 року він із будинку виїхав, забравши свої особисті речі, а саме одяг, новий телевізор, який він купив на початку липня, старі електродрель, болгарку, стіл, покриття на підлогу, таганок та одну бочку. Усе інше майно залишилось відповідачці.

Крім того, у суді пояснив, що протягом тридцяти років спільного проживання із ОСОБА_3 він постійно працював, перебуваючи на посадах слюсаря, сантехніка, двірника, отримував заробітну плату, яку віддавав дружині, а вона розпоряджалась коштами. У 2000 році він вийшов на пенсію, але ще продовжував працювати. Подарувавши дочці квартиру у м. Хмельницькому, разом із ОСОБА_3 вони вирішили купити для подальшого постійного проживання домогосподарство у с. Зіньків. Спочатку у будинок заселилась ОСОБА_3, посадила город, а згодом він також туди переїхав. ОСОБА_1 стверджував, що спірне домоволодіння було куплене не за гроші ОСОБА_6, а за його із ОСОБА_3 спільні кошти, які вони заощадили, а пізніше дружина повідомила йому, що заплатила за будинок сім тисяч доларів. Дачний будинок був проданий за 5000 доларів, які забрала ОСОБА_3 Виїжджаючи у липні 2016 року із с. Зіньків, він взяв собі одну бочку, стіл, покриття підлоги, які були придбані ним по занижених цінах як списані речі під час роботи у банку в м. Хмельницькому. Автомобіль Москвич 412 він добровільно передав внуку ОСОБА_3 і не заперечує, щоб транспортний засіб перебував у його користуванні.

Представник ОСОБА_1 -- ОСОБА_2 звертав увагу суду на те, що сторони спільно придбали житловий будинок у с. Зіньків перебуваючи у шлюбі, поселились у ньому, поміняли батареї, перекрасили дах, обробляли город. Розписки, які надала ОСОБА_3, просив суд до уваги не брати, покликаючись на те, що вона у своїх поясненнях вказувала, що жодних документів про передачу коштів за будинок її дочкою ОСОБА_6 немає, а пізніше пред'явила їх у судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, вимоги за зустрічним позовом підтримали повністю, просили в позові ОСОБА_1 відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити.

ОСОБА_3 пояснила, що після того, як шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_1 стали напружені, її дочка від першого шлюбу ОСОБА_6 пообіцяла купити їй домогосподарство у с. Зіньків. За рахунок підсобного господарства дочка зекономила кошти, та весною 2013 року передала ОСОБА_7 за будинок 3000 доларів, а через кілька місяців --- решту 3000 доларів. ОСОБА_1 на той час проживав на дачі, а коли дізнався про купівлю будинку, приїхав до неї, і вона прийняла його. Проте в період спільного проживання він бив її, тому 07.07.2016 року ОСОБА_3 перейшла жити до ОСОБА_6, а коли у серпні ОСОБА_1 приїхав автомобілем та забрав речі, вона повернулась назад у будинок. Гроші від продажу дачі у сумі 5000 доларів ОСОБА_1 привласнив. Телевізор він придбав за свої кошти, електропилку купував, коли жив на дачі, електроболгарку, електронаждак, електроскраскопульт, покриття на підлогу, алюмінієвий бідон, одіяло, килим вони купували разом, стіл їм продали у банку, зварювальний апарат саморобний, кутники, алюмінієві карнизи, драбину, щити, дошки перевезли із дачі в будинок, бо мали намір у ньому спільно проживати, сокири, молотки і коса залишились їй від батька.

Будучи допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 як свідок, підтвердила, що вона проживає в одній половині будинку, яка зазначена у висновку експерта як частина співвласника 1, а інша частина пустує. У будинку є окремий вхід, тому його можливо поділити на дві половини.

Представник ОСОБА_3 -- ОСОБА_4 просила суд у разі розподілу будинку виділити ОСОБА_3 ту частину згідно першого варіанту запропонованого експертом, якою вона фактично користується.

Судом встановлено, що з 08 квітня 1986 року до 26 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій сторони згідно посвідчених нотаріально договорів дарування частини квартири та договору дарування гаража від 17.09.2004 року подарували 2/3 частин квартири № 118 у м. Хмельницькому по вул. Пяскорського, 6, та цегляний гараж у м. Хмельницькому гаражний масив Електроніка .

На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.07.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, діючи зі згоди свого чоловіка, тобто ОСОБА_1 (п. 6 договору) придбала у ОСОБА_8 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: с. Зіньків вул. Чкалова, 7, загальною площею 68,7 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м., сарай-літня кухня, баня, погріб, огорожа, ворота, який розміщений на земельній ділянці розміром 0,2500 га, кадастровий номер 6820683500:01:001:0025.

Згідно п. 2 цього договору продаж вчинено за 26656 гривень, які продавець - ОСОБА_8 одержала від покупця ОСОБА_3

Водночас, як випливає із заяви ОСОБА_1 від 11.07.2013 року, адресованої до Віньковецької державної нотаріальної контори, він дав згоду ОСОБА_3 на купівлю нею житлового будинку в с. Зіньків по вул. Чкалова, 7, за ціною і на умовах на її розсуд, заявивши при цьому, що такий правочин відповідає інтересам їхньої сім`ї та погодившись, щоб умови договору купівлі-продажу (у тому числі і сума договору) вчинялися дружиною самостійно.

Житловий будинок з надвірними будівлями в с. Зіньків по вул. Чкалова, 7, загальною площею 68,7 кв.м., складається з: тамбура І площею 1,8 кв.м, кладової ІІ площею 3,5 кв.м., кухні 3 площею 11,8 кв.м., кімнати 4 площею 8,7 кв.м., кімнати 5 площею 7,9 кв.м., коридора 1 площею 3,5 кв.м., кімнати 2 площею 14,4 кв.м., кімнати 6 площею 17,1 кв.м., господарських споруд: літ Б -- сарай, літ В -- баня, літ Д -- вбиральня, літ Б -- літня кухня, літ Г -- погріб огорожі.

Загальна вартість житлового будинку з надвірними будівлями становить 272082 гривні.

Крім того, згідно довідки управління Держземагенства у Хмельницькому районі, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, свідоцтва про право власності, ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА 776238 належала набута в порядку безоплатної приватизації земельна ділянка площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, садівниче товариство Будівельник , яка була відчужена ним відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2015 року за 25272 грн.

Також за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами і висновком експерта від 14.06.2017 року.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_10, він проживає у с. Пархомівці та доводиться рідним племінником позивачу ОСОБА_1, який на теперішній час проживає у нього в літній кухні. У липні 2016 року ОСОБА_10 своїм автомобілем перевозив речі дядька із будинку у с. Зіньків, а саме бочку, електродрель, болгарку, покриття на підлогу, одіяло, стіл, одяг, взуття, телевізор. Інших речей, зокрема, електоропилки, електрокраскопульта, електронаждака, бідонів, килима, щитів, дощок, шланга, карнизів, драбини зварювального апарату свідок не бачив і ОСОБА_1 не забирав.

Свідок ОСОБА_11 показала, що вона проживає у с. Зіньків по сусідству із ОСОБА_3 та бачила, як та заселилась весною в будинок по вул. Чкалова, 7, посадила город, а влітку до неї приїхав її чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_11 була свідком того, як ОСОБА_6 передавала ОСОБА_12 у червні 2013 року 15 тисяч гривень за будинок та посвідчила розписку.

Свідок ОСОБА_13, сусідка ОСОБА_3, стверджувала у суді, що у її присутності ОСОБА_12 отримувала від ОСОБА_6 у червні та вересні 2013 року за проданий будинок два рази по 15 тисяч. Крім того, вона була очевидцем скандалів між сторонами та бачила як ОСОБА_1 грузив на автомобіль бочку, покриття на підлогу, бідон.

Із показань свідка ОСОБА_14 випливає, що вона разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 працювала у м. Хмельницькому в Промінвестбанк , та була у дружніх стосунках із ОСОБА_3 Остання їй розповідала, що її дочка ОСОБА_6 із зятем мають намір купити їй хату у с. Зіньків, бо на той час її відносини із ОСОБА_1 вже були напружені. У банку списували різне майно - бочки, карнизи, покриття на підлогу, яке сторони купили.

ОСОБА_7 суду показала, що після смерті свого батька у жовтні 2011 року вирішила продати батьківську хату у с. Зіньків по вул.Чкалова, 7, та дізналась від ОСОБА_6, що та бажає купити будинок для своєї матері ОСОБА_3 Вони зійшлись на ціні 30 тисяч гривень. 15 тисяч гривень ОСОБА_7 отримала у червні 2013 року, а іншу частину у сумі 15 тисяч гривень 29 вересня 2013 року. Після цього у присутності ОСОБА_11 і ОСОБА_13 вона написала розписки, та восени 2013 року дозволила ОСОБА_3 поселитись у будинку, а пізніше туди приїхав ОСОБА_1, де проживав протягом 2014-2015, та частково 2016 року.

Свідок ОСОБА_6 у суді стверджувала, що після погіршення стосунків між її матір'ю та вітчимом вона вирішила купити для матері сусідське домогосподарство і домовилась із ОСОБА_7, що та продасть їй будинок за 30 тисяч гривень. Гроші ОСОБА_6 заощадила за рахунок ведення підсобного господарства. У присутності свідків вона передала ОСОБА_7 спочатку 15 тисяч гривень, а через деякий час решту коштів. Однак договір купівлі-продажу вона на себе не укладала.

ОСОБА_15, рідна дочка сторін, у суді підтвердила, що її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поїхали жити у куплений у с. Зіньків будинок у 2013 році.

Відповідно до ст. 368, ч. 3 ст. 372 ЦК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це майно може бути поділене між подружжям за домовленістю між ними або судом у випадку спору.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна спільна сумісна власність припиняється.

Відповідно до ст. ст. 60, 61 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України, згідно з якою особистою власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто , житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно з ч. 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В силу ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 Сімейного Кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.

Пунктами 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року, № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає доведеним, що придбане сторонами під час шлюбу майно належить їм на праві спільної сумісної власності і підлягає розподілу, оскільки відповідач з позивачкою згоди не дійшли.

Зокрема, суд доходить висновку, що житловий будинок з надвірними будівлями по вул. Чкалова, 7, в с. Зіньків, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбаваючи вказаний житловий будинок у ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 11.07.2013 року, частки сторін у праві власності на нерухоме майно не визначались, та вказане домоволодіння було придбане сторонами під час їхнього перебування у шлюбі.

Висновок будівельно-технічної експертизи № 08/17 від 14.06.2017 року встановлює варіанти поділу спірного домоволодіння.

На думку суду поділ житлового будинку слід провести за варіантом № 1, який менше наближений до рівності часток сторін, але із врахуванням прав та інтересів ОСОБА_3 останній слід виділити частину співвласника 1, яка знаходиться на теперішній час у її фактичному користуванні, а частину співвласника 2 - ОСОБА_1, та за вказаним варіантом поділу ОСОБА_1 має сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості її частки в домоволодінні 4344 гривні, а виконання будівельних робіт по переобладнанню житлового будинку слід покласти на ОСОБА_3

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_3 не погодилась із визначеною експертом вартістю домоволодіння в сумі 272082 грн., вважаючи її завищеною, та у зв'язку з цим суд неодноразово роз'яснював їй та представнику право на заявлення клопотання про призначення додаткової будівельно-технічної експертизи для з'ясування цього питання (ч. 5 ст. 12 ЦПК України у редакції Закону № 2147- VІІІ), однак останні з таким клопотанням до суду не звертались.

Суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_3 про те, що спірне домоволодіння є її приватною власністю з огляду на те, що воно придбане для неї за кошти її дочки ОСОБА_6

Так, на підтвердження зазначеного представником ОСОБА_3 -- ОСОБА_4 суду було надано розписку від 04.06.2013 року, згідно з якою ОСОБА_7, діючи від імені і за дорученням ОСОБА_8 взяла у ОСОБА_6 гроші в сумі 15 тисяч гривень як аванс за проданий будинок в с. Зіньків по вул. Чкалова, 7, який вона купує для своєї матері ОСОБА_3, та аналогічна розписка від 29.09.2013 року про передачу 15 тисяч гривень за проданий будинок.

Однак, про це жодним чином не обумовлено у договорі купівлі - продажу житлового будинку від 11.07.2013 року, а згідно п. 2 договору кошти за продаж будинку у сумі 26656 грн., а не 30000 грн. продавець ОСОБА_8 отримала від покупця ОСОБА_3

Крім того, суд не бере до уваги свідчення ОСОБА_7 щодо того, що вона представляла інтереси ОСОБА_8 при укладенні договору купівлі-продажу домоволодіння, оскільки згідно змісту наданого на дослідження суду доручення від 13.05.2013 року, ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_7 лише проводити дії по переоформленню спадщини її чоловіка ОСОБА_16, а не продажу житлового будинку.

Сторони визнали, що за час шлюбу вони набули автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, яким згідно пояснень ОСОБА_1 він добровільно розпорядився, передавши у користування сину ОСОБА_6

Показами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 підтверджуються належність їм обом, як подружній парі, електричної болгарки, металевої бочки, стола, покриття на підлогу, одіяла, двох металевих кутників, таганка газового, яке перейшло до ОСОБА_1, та вартість вказаного погоджено сторонами у 1500 грн.

Водночас позивач та відповідач погодили, що плазмовий телевізор Бравіс належить ОСОБА_1, так як був придбаний ним за власні кошти.

Не можуть бути предметом поділу електродрель та електороболгарка, оскільки згідно пояснень ОСОБА_1 він придбав їх ще до шлюбу із ОСОБА_3, а в матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували їх належність до спільного майна.

Непереконливими є пояснення ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 у липні 2016 року вивіз із будинку електропилку, електронаждак, електрокраскопульт, зварювальний апарат, чотири металеві бочки, килим (2мх3м), щити і дошки дерев'яні, шланга 15 м - 300 грн., балони газові, алюмінієві карнизи 5 шт., драбину металеву, по три штуки сокири та молотки, косу ручну, цвяхи 6 кг, бочку пластмасову, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність такого майна.

Безпідставними є вимоги ОСОБА_3 про повернення їй ОСОБА_1 грошей у сумі 2500 доларів США (в еквіваленті 54088,50 грн.), отриманих від проданої спільно нажитої дачної ділянки.

Зокрема, статті 116, 118, 121 Земельного кодексу України визначають порядок отримання земельної ділянки громадянином в порядку безоплатної приватизації.

Право на приватизацію земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації є особистим майновим правом особи, гарантованим земельним законодавством України. Це право тісно пов'язане з особою і реалізується нею особисто. Не допускається приватизація земельної ділянки на користь інших осіб чи відступлення права на приватизацію земельної ділянки.

Оскільки ОСОБА_1 була продана земельна ділянка набута ним в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, а земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, то вона не є спільною сумісною власністю подружжя (правова позиція ВСУ у справі № 6-2710цс15).

На підставі ст. 133 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2723 грн. 60 коп. судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст. 57, ст. 60, ст. 61, ст. ст. 69-71 Сімейного кодексу України,

ст. ст. 10-13, ст. 17,ст133, ст. ст. 258-259, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна задовольнити частково.

Визнати житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: село Зіньків вулиця Чкалова,будинок № 7 Віньковецького району Хмельницької області на земельній ділянці розміром 0,2500 га, кадастровий номер 6820683500:01:001:0025 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Розділити житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: село Зіньків вулиця Чкалова, будинок № 7 Віньковецького району Хмельницької області виділивши в натурі:

-- ОСОБА_1 -- коридор 1 площею 3,5 кв.м., кімнату 2 площею 14,4 кв.м., кімнату 6 площею 17,1 кв.м., господарські споруди: літ Б -- сарай, літ В -- баня, літ Д -- вбиральня, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки;

-- ОСОБА_3 -- тамбур І площею 1,8 кв.м, кладова ІІ площею 3,5 кв.м., кухня 3 площею 11,8 кв.м., кімната 4 площею 8,7 кв.м., кімната 5 площею 7,9 кв.м., господарські будівлі: літ Б -- літня кухня, літ Г -- погріб, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4344 (чотири тисячі триста сорок чотири) гривні грошової компенсації вартості домоволодіння.

Зобов'язати ОСОБА_3 закрити дверні прорізи між приміщеннями поз.1-3 та поз.1-2, поз.1-6 та поз.1-5.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2723 гривні 60 копійок (дві тисячі сімсот двадцять три гривні 60 копійок) судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 електричну болгарку, одну металеву бочку, стіл, покриття на підлогу, алюмінієвий бідон, одіяло, два металевих кутники, таганок газовий, всього на загальну суму 1500 (одна тисяча п'ятсот гривень), а також автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду виготовлено 12 лютого 2018 року.

Суддя Волкова О.М.