Ухвала

від 07.02.2018 по справі 910/25631/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

місто Київ

07.02.2018Справа № 910/25631/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби

України та Львівського міського управління юстиції

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф

до 1. Приватного підприємства Гєлан

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Стек-Комп'ютер

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресив

4. Приватного підприємства Ефективні технології продаж

5. Товариства з обмеженою відповідальністю ВаРос

про стягнення 19 879 164,39 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника: Резніченко Д.Г. - керівник;

від боржників: не з'явились;

державний виконавець: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк Форум звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Гєлан , Товариства з обмеженою відповідальністю Стек-Комп'ютер , Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресив , Приватного підприємства Ефективні технології продаж і Товариства з обмеженою відповідальністю ВаРос про стягнення 19 409 561, 65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2014 у справі № 910/25631/13 позовні вимоги задоволено повністю.

04.04.2014 року на виконання вищевказаного судового рішення господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2017 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13; здійснено процесуальне правонаступництво та замінено стягувача у виконавчому провадженні за наказом господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13.

12.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф (далі - скаржник) було подано скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та Львівського міського управління юстиції, відповідно до змісту якої скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017;

- визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який накладено постановою № 53935150;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ);

- зобов'язати Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник вказує на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 910/25631/13 було визнано недійсним пункт 3 постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013 в окреме провадження, що в свою чергу тягне за собою недійсність прийнятої на підставі зазначеного пункту постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2017 № 53935150. Також, скаржник вказує на те, що в рамках виконавчого провадження № 53935150 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про обтяження № 22524416, а також в рамках виконавчого провадження № 43070013 Львівським міським управлінням юстиції внесено запис про обтяження № 5444964, які підлягають видаленню відповідно до пункту 1 статті 40 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та Львівського міського управління юстиції було призначено до розгляду на 07.02.2018 року.

20.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником скаржника було подано клопотання про зміну строку розгляду скарги на дії державного виконавця.

05.01.2018 року через відділ державної виконавчої служби від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу, відповідно до змісту якої державний виконавець проти викладених у скарзі вимог заперечує та наголошує на пропуск скаржником встановлених процесуальним законом строків на оскарження дій державного виконавця.

22.01.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника скаржника надійшла відповідь на відзив державного виконавця, відповідно до змісту якої скаржник вважає заперечення державного виконавця безпідставними.

В судовому засіданні 07.02.2018 року представник скаржника підтримав викладені у скарзі вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Інші представники учасників справи в судове засідання 07.02.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні 07.02.2018 року подану Товариством з обмеженою відповідальністю Сінеф скаргу в частині вимог про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 незаконними та визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017, суд зазначає наступне.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Пунктом а частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права .

Отже, важливим елементом оскарження дій або бездіяльності державного виконавця є строк оскарження.

В даному випадку, скаржником оскаржуються дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 та визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017.

Судом встановлено, що про вчинення державним виконавцем зазначених дій скаржник дізнався ще під час перегляду Київським апеляційним господарським судом в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі № 910/25631/13 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Так, зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 910/25631/13 вбачається, що: 17.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли уточнення до апеляційної скарги, в якій апелянт зазначає, що державним виконавцем 15.05.2017 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 43070013 від 12.05.2014, яку апелянт вважає недійсною, а дії державного виконавця з її винесення незаконними, оскільки стверджує, що строк для пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору № 43070013 від 12.05.2014 уже сплив, підстави згідно приписів Закону України Про виконавче провадження (в новій редакції) для стягнення виконавчого збору відсутні, оскільки реального виконання та стягнення виконавцем коштів за рішенням суду проведено не було. Враховуючи наведене, ТОВ Сінеф просить, окрім заявлених в апеляційній скарзі вимог, також визнати незаконними дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017; визнати недійсною постанову державного виконавця № 53935150 від 15.05.2017 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 43070013; прийняти нове рішення про видалення з Автоматизованої системи виконавчих проваджень інформації щодо відкритого виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017. .

Таким чином, про вчинення державним виконавцем дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 скаржник був обізнаний ще у серпні 2017 року, тоді як з даною скаргою про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 незаконними та визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017, скаржник звернувся до суду лише 12.12.2017 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого частиною 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 2 статті 341 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положеннями частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 2 та 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з вимогами про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 незаконними та визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 була подана скаржником без відповідної заяви про поновлення встановленого законом процесуального строку.

Наслідки пропуску процесуальних строків визначено положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом .

Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на пропуск скаржником встановленого законом процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця та відсутність відповідної заяви скаржника про поновлення даного строку, суд залишає без розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф в частині вимог про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 незаконними та визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017.

При цьому, що стосується вимог скаржника про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, частина 2 статті 74 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору , постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, положення частини 2 статті 74 Закону України Про виконавче провадження стосуються виконання рішень інших органів, в той час, як частина 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження визначає порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

За змістом пункту 5 статті 3 Закону України Про виконавче провадження постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

З наведеного вбачається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є самостійними виконавчими документами.

Отже, визначаючи поширення юрисдикції адміністративного суду на правовідносини щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), законодавець визначив та включив до таких рішень, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому, визначивши юрисдикцію суду, який уповноважений розглядати відповідні спори, законодавець зазначив, що адміністративний суд визначається у порядку, передбаченому законом.

У рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...) .

Таким чином, дії державного виконавця щодо арешту майна боржника № 53935150; і як наслідок запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ) були вчинені в рамках виконавчого провадження № 53935150 під час примусового виконання окремого виконавчого документу, а саме постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013.

Тобто, в даному випадку оскаржуються дії державної виконавчої служби вчинені не під час виконання рішення господарського суду, а під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У зв'язку з цим, враховуючи положення частини 2 статті 74 Закону України Про виконавче провадження , вищевказані вимоги повинні бути передані на розгляд відповідного адміністративного суду.

Водночас, скаржником заявлені вимоги про зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як Львівське міське управління юстиції взагалі не здійснювало примусового виконання рішення у даній справі, а лише забезпечувало реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю Сінеф скарга в частині вимог про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягає розгляду господарським судом в порядку статті 339-341 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що норми Господарського процесуального кодексу України не врегульовано як має діяти суд у випадку подання скарги на дії державного виконавця з порушенням встановленого законодавством порядку.

У зв'язку з цим, суд вважає, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, до відповідних процесуальних заяв, клопотань тощо учасників судового процесу мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання інших розділів Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні даної скарги слід застосувати приписи пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального України.

Так, зазначеною нормою процесуального права передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження з розгляду скарги в частині вимог про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Керуючись статтями 231, 234, 339, 341 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф в частині вимог про визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 незаконними, а також про визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 - залишити без розгляду .

2. Закрити провадження з розгляду скарги в частині вимог про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Згідно з вимогами частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз'яснити скаржнику, що вимоги про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

4. Ухвала набрала законної сили 07.02.2018 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.02.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова