Постанова

від 19.03.2018 по справі 910/25631/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. Справа№ 910/25631/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Романова Ю.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф

на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2018 р.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Львівського міського управління юстиції

у справі №910/25631/13 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф

до 1) Приватного підприємства Гєлан

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Стек-Комп'ютер

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресив

4) Приватного підприємства Ефективні технології продаж

5) Товариства з обмеженою відповідальністю ВаРос

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Банк Форум звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Гєлан , Товариства з обмеженою відповідальністю Стек-Комп'ютер , Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресив , Приватного підприємства Ефективні технології продаж та Товариства з обмеженою відповідальністю ВаРос про стягнення 19409561,65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. у справі № 910/25631/13 позовні вимоги задоволено повністю.

04.04.2014 р. на виконання вищевказаного судового рішення господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2017 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13. Здійснено процесуальне правонаступництво та замінено стягувача у виконавчому провадженні за наказом господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. у справі № 910/25631/13 з Публічного акціонерного товариства Банк Форум , позивача зі справи, на його процесуального правонаступника - ТОВ Сінеф .

12.12.2017 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ТОВ Сінеф було подано скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та Львівського міського управління юстиції, відповідно до змісту якої скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р.; визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р.; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який накладено постановою № 53935150; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язати Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2018 р. у справі №910/25631/13 скаргу ТОВ Сінеф в частині вимог про визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. незаконними, а також про визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. - залишено без розгляду. Закрито провадження з розгляду скарги в частині вимог про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 231 ГПК України роз'яснено скаржнику, що вимоги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Вказана ухвала мотивована тим, що з огляду на пропуск скаржником встановленого законом процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця та відсутність відповідної заяви скаржника про поновлення даного строку, суд залишив без розгляду скаргу ТОВ Сінеф в частині вимог про визнання незаконними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р., а також в частині вимог про визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. Дії державного виконавця щодо арешту майна боржника № 53935150 і як наслідок запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ) були вчинені в рамках виконавчого провадження № 53935150 під час примусового виконання окремого виконавчого документа, а саме постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 р. № 43070013. Тобто, в даному випадку оскаржуються дії державної виконавчої служби вчинені не під час виконання рішення господарського суду, а під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. У зв'язку з цим, враховуючи положення ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані вимоги повинні бути передані на розгляд відповідного адміністративного суду. Також суд першої інстанції зазначив, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, до відповідних процесуальних заяв, клопотань тощо учасників судового процесу мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання інших розділів ГПК України, при вирішенні даної скарги слід застосувати приписи п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження з розгляду скарги в частині вимог про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівське міське управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ Сінеф звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 07.02.2018 р. та прийняти нове рішення про задоволення вимог ТОВ Сінеф в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені в ухвалі суду, не відповідають обставинам справи.

Представник ТОВ Сінеф в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати. Вважає, що судом першої інстанції не були з'ясовані в повному обсязі всі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники відповідачів та ВДВС в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Поштова кореспонденція була надіслана ВДВС та сторонам у справі, згідно поштових адрес, що зазначені на документах, які містяться в матеріалах справи, а також в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідачів та ВДВС, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів та ВДВС не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ Сінеф , дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Доводи скаржника щодо нестягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП № 53935150 відповідно до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження від 15.05.2017 р. є безпідставними та суперечать законодавству з огляду на наступне.

Враховуючи положення п. 1 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження , цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів , крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень п. 1 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження , цей Закон набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Абзацем 2 пункту 2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження встановлено, що Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом № 1404, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, законодавець врегулював питання переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження .

Так, згідно з п. 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Слід звернути увагу, що законодавець зазначив саме виконавчі дії , а не виконавчі провадження , тобто мова йде про окремі виконавчі дії, які мають триваючий характер і здійснюються впродовж певного проміжку часу. Зазначене стосується строків, які встановлюються у виконавчому провадженні, зокрема, строку на самостійне виконання рішення суду інших строків, які встановлюються Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження передбачені випадки у яких виконавчий збір не стягується.

Заборгованість з боржника стягується саме судом, на виконання рішення якого видано виконавчий документ, після набрання останнім законної сили, а державний виконавець вживає заходи на виконання судового рішення.

Згідно ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України закріплено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, скаржник повинен довести в чому саме полягає порушення його прав при винесенні постанови від 15.05.2017 р.

У зв'язку з чим, за даних обставин, державний виконавець не вправі порушувати вимоги чинного законодавства та не виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Слід зазначити, що посилання відповідача на норми ЦК України щодо недійсності правочину є некоректними, оскільки з урахуванням правовідносин сторін, що склались у справі, яка переглядається щодо вимог про визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р., а також про визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. стосуються правовідносин пов'язаних з виконанням рішення. Тому такі правовідносини регламентуються спеціальним законодавством, а саме Законом України Про виконавче провадження , що має пріоритет стосовно загальних норм ЦК України.

Окрім цього, важливим елементом оскарження дій або бездіяльності державного виконавця є строк оскарження.

Пунктом а ч. 1 ст. 341 ГПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

У справі, що розглядається, оскаржуються дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. та визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р.

Як встановлено судом, про вчинення державним виконавцем зазначених дій скаржник дізнався під час перегляду Київським апеляційним господарським судом в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 30.06.2017 р. у справі № 910/25631/13 за скаргою ТОВ Сінеф на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р. у справі № 910/25631/13 зазначено, що 17.08.2017 р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли уточнення до апеляційної скарги, в якій апелянт зазначає, що державним виконавцем 15.05.2017 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53935150 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 43070013 від 12.05.2014 р., яку апелянт вважає недійсною, а дії державного виконавця з її винесення незаконними, оскільки стверджує, що строк для пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору № 43070013 від 12.05.2014 р. уже сплив, підстави згідно приписів Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час вчинення відповідної процесуальної дії) для стягнення виконавчого збору відсутні, оскільки реального виконання та стягнення виконавцем коштів за рішенням суду проведено не було. Враховуючи наведене, ТОВ Сінеф просить, окрім заявлених в апеляційній скарзі вимог, також визнати незаконними дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р.; визнати недійсною постанову державного виконавця № 53935150 від 15.05.2017 р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 43070013; прийняти нове рішення про видалення з Автоматизованої системи виконавчих проваджень інформації щодо відкритого виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, про вчинення державним виконавцем дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. скаржник був обізнаний ще у серпні 2017 року, проте зі скаргою про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. незаконними та визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р., скаржник звернувся до господарського суду міста Києва лише 12.12.2017 р., тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 341 ГПК України.

Частиною 2 ст. 341 ГПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Скарга ТОВ Сінеф на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з вимогами про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. незаконними та визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. була подана скаржником без відповідної заяви про поновлення встановленого законом процесуального строку.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на пропуск скаржником встановленого законом процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця та відсутність відповідної заяви скаржника про поновлення даного строку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду скарги ТОВ Сінеф в частині вимог про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдведєва О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р. незаконними та визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження № 53935150 від 15.05.2017 р.

Щодо вимог скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівського міського управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, положення ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження стосуються виконання рішень інших органів, в той час, як ч. 1 вказаної статті визначає порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

За змістом ч. 5 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

З огляду на зазначене, визначаючи поширення юрисдикції адміністративного суду на правовідносини щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), законодавець визначив та включив до таких рішень, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому, визначивши юрисдикцію суду, який уповноважений розглядати відповідні спори, законодавець зазначив, що адміністративний суд визначається у порядку, передбаченому законом.

Дії державного виконавця щодо арешту майна боржника, який накладено постановою державного виконавця № 53935150 і, як наслідок, запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ) були вчинені в рамках виконавчого провадження № 53935150 під час примусового виконання окремого виконавчого документа, а саме постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 р. № 43070013.

Тобто, в даному випадку оскаржуються дії державної виконавчої служби вчинені не під час виконання рішення господарського суду, а під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Враховуючи зазначене, а також положення ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , вищевказані вимоги повинні бути передані на розгляд відповідного адміністративного суду.

Водночас, скаржником заявлені вимоги про зобов'язання Львівського міського управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як Львівське міське управління юстиції взагалі не здійснювало примусового виконання рішення у даній справі, а лише забезпечувало реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга ТОВ Сінеф в частині вимог про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівського міського управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягає розгляду господарським судом в порядку ст.ст. 339-341 ГПК України.

При цьому, нормами ГПК України не врегульовано дії суду у випадку подання скарги на дії державного виконавця з порушенням встановленого законодавством порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, до відповідних процесуальних заяв, клопотань тощо учасників судового процесу мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання інших розділів ГПК України, при вирішенні даної скарги слід застосувати приписи п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, колегія суддів вважає, що виконавчий збір не є складовою наказу господарського суду, а його стягнення здійснюється до Державного бюджету України, а не на користь стягувача. А тому боржник, не погоджуючись з діями органу ДВС, вчиненими в ході примусового виконання судового рішення, може скористатися своїм правом на їх оскарження у порядку, встановленому ГПК України та Закону України Про виконавче провадження .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження в частині вимог про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та нерухомого майна боржника, який був накладений постановою № 53935150; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видалити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ); зобов'язання Львівського міського управління юстиції видалити запис про обтяження № 5444964 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ Сінеф , в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені в ухвалі суду, не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 07.02.2018 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2018 р. у справі №910/25631/13 залишити без змін.

Справу №910/25631/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк