Ухвала

від 02.02.2018 по справі 24/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

02.02.2018р. Справа № 24/41

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., розглянувши заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України за вх. № ГСДО 1723/18 від 23.01.2018р. про видачу дублікату наказу

по справі № 24/41

за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тепловодопостачання

про стягнення 82 373,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2006р. по справі №24/41 (суддя Ломовцева Н.В.) позовні вимоги ДК Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Тепловодопостачання на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України 49 587,55 грн. боргу, 5 270,44 грн. пені, 15 613,13 грн. індексу інфляції, 4 528,69 грн. 3 % річних, 750 грн. державного мита, 107,44 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.04.2006р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

23.01.2018р. за вх. №ГСДО 1723/18 господарський суд одержав заяву ДК Газ України НАК Нафтогаз України , в якій останній просить суд видати дублікат наказу господарського суду Донецької області від 07.04.2006р. №24/41, з посиланням на втрату вказаного наказу органом ДВС під час його перебування на примусовому виконанні, про що свідчить довідка органу ДВС № 14.41-20-17383 від 20.12.2017р., а також на те, що на теперішній час рішення суду не виконане, та кошти не стягнуті.

У зв'язку з відрахуванням зі штату суддів судді Ломовцевої Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області від 23.01.2018р. № 01-01/45 Щодо повторного автоматичного розподілу справи призначено повторний автоматичний розподіл справи № 24/41, та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.01.2018р. заяву розподілено судді Ніколаєвій Л.В.

Проаналізувавши заяву ДК Газ України НАК Нафтогаз України про видачу дублікату наказу та додані до неї документи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вище встановлено судом, в провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа №24/41 за позовом ДК Газ України НАК Нафтогаз України в особі Донецької філії ДК Газ України НАК Нафтогаз України до КП Сервіс про стягнення 82 373,45 грн., та її розгляд закінчено ухваленням господарським судом Донецької області рішення від 27.03.2006р. Водночас, матеріали вказаної справи є втраченими, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції у Донецькій області.

Відповідно до ст. 357 ГПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно зі ст. 358 ГПК України втрачене судове провадження у справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Частиною першою ст. 363 ГПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Господарським судом встановлено наявність в автоматизованій системі документообігу суду наступні документи по справі № 24/41: ухвали про порушення справи від 10.02.2006р., протоколу судового засідання від 23.02.2006р., ухвала про відкладення розгляду справи від 27.02.2006р., протоколу судового засідання від 14.03.2006р., протоколу судового засідання від 27.03.2006р., рішення від 27.03.2006р. та здійснено її роздрукування. Крім того, заявником надано копію наказу ГСДО від 07.04.2006р. по справі №24/41.

Таким чином, враховуючи звернення до суду ДК Газ України НАК Нафтогаз України із заявою за вх. № ГСДО 1723/18 від 23.01.2018р. про видачу дублікату наказу та необхідність її розгляду, господарський суд вважає за доцільне відновити за власною ініціативою втрачене судове провадження № 24/41 частково - в обсязі наявних у суду документів.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

У ст. 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Як вище встановлено судом, на виконання рішення ГСДО від 27.03.2006р. по справі №24/41, 07.04.2006р. господарським судом видано наказ про стягнення з ТОВ Тепловодопостачання на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України 49 587,55 грн. боргу, 5 270,44 грн. пені, 15 613,13 грн. індексу інфляції, 4 528,69 грн. 3 % річних, 750 грн. державного мита, 107,44 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У пп.19.4 п. 19 ч. 1 розділу XI Перехідних положень ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

За приписами ч.1 ст.2, п.2 ч.1 ст.22 ЗУ Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999р. (в редакції, яка діяла на момент пред'явлення наказу до виконання) встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 23 ЗУ Про виконавче провадження строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови від 21.04.2010р. головним державним виконавцем ВДВС Мар'їнського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №18800092 з виконання наказу ГСДО №24/41 від 07.04.2006р. про стягнення з ТОВ Тепловодопостачання на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України .

Зі змісту довідки № 14.41-20-17383 від 20.12.2017р. Мар'їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вбачається, що наказ ГСДО №24/41 від 07.04.2006р. перебував на виконанні у відділі, але у зв'язку з проведенням АТО та активних бойових дій на території Мар'їнського району, відділ переміщено та всі поточні та архівні документи, матеріальні цінності залишені у м. Мар'їнка та стан їх збереження невідомий. Враховуючи наведене, а також те, що згідно актів інвентаризації виконавчих проваджень та відомостей зі Спеціального розділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень, які фактично перебувають на виконанні, наказ ГСДО №24/41 від 07.04.2006р. не значиться, останній є втраченим.

Відтак, вирішуючи питання щодо видачі дубліката наказу ГСДО №24/41 від 07.04.2006р., суд виходить з того, що факт втрати наказу підтверджений належним чином, а строк, встановлений для його пред'явлення до виконання не сплив, з огляду на подання зазначеного виконавчого документу на виконання до органу ДВС та відсутність доказів, які свідчать про його повернення на адресу позивача (заявника).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За рішеннями Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997р., Савіцький проти України від 26.07.2012р. право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі Півень проти України суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008р. (заява № 3236/03) існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви ДК Газ України НАК Нафтогаз України за вх. № 1723/18 від 23.01.2018р. про видачу дублікату наказу.

Керуючись ст. ст. 234, 363, пп.19.4 п.19 ч. 1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відновити втрачене судове провадження №24/41 за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тепловодопостачання про стягнення 82 373,45 грн. частково.

2.Заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України за вх. № 1723/18 від 23.01.2018р. про видачу дублікату наказу по справі № 24/41 задовольнити.

3.Видати Дочірній компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України дублікат наказу господарського суду Донецької області від 07.04.2006р. по справі № 24/41.

Ухвала набрала чинності 02.02.2018р. та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Додаток на адресу Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України : дублікат наказу господарського суду Донецької області від 07.04.2006р. по справі №24/41.

Суддя Л.В. Ніколаєва