Рішення

від 21.07.2009 по справі 2-207/08

КАЛІНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

                        Справа №2-207/08

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2008 р. Калінінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого          – судді  Гавриленка О.М.

при секретарі          -      Ексановій Н.Е.

за участю позивачів та представника одного з них (юридичної особи) – ОСОБА_1О, представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом КП «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та за аналогічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5Ш.К. про усунення перешкод у користуванні приміщенням холу багатоповерхового будинку, –

ВСТАНОВИВ:

Змінивши та уточнивши свої вимоги під час провадження по справі, Комунальне підприємство «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» (далі “Компанія”) просило зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні приміщенням коридорного холу шляхом демонтажу стінки (перегородки) на вході до нього, розташованому в другому поверсі біля квартири 126 багатоповерхового жилого будинку по вул. Карпінського – 25 у м. Донецьку, внаслідок чого відповідачка ОСОБА_5 через самовільне перепланування приєднала приміщення холу до своєї квартири 126, яку згодом продала ОСОБА_4. Підтримавши заявлені вимоги в суді, представник “Компанії” мотивував їх тим, що відповідачка ОСОБА_5 самочинно, без правовстановлюючих документів та узгодження із сусідами квартири №125 того ж будинку (ОСОБА_7) перепланувала зазначене приміщення із нежилого в жиле без відповідного узгодження з компетентними органами та використала його в якості жилої кімнати своєї квартири, тобто не за його цільовим призначенням. Пізніше, у березні поточного року з аналогічним позовом до ОСОБА_5 звернулися її сусіди ОСОБА_6 з дочкою  ОСОБА_6 Є, мешканці квартири №125 того ж будинку, які просили зобов’язати виключно ОСОБА_5 за власний кошт привести приміщення холу до попереднього стану шляхом зруйнування стінки (перегородки) на вході до нього та звільнення холу від меблів та інших речей. Мотивували вимоги тим, що приміщення холу знаходиться у спільному користуванні усіх мешканців квартир другого поверху, але на відміну від інших сусідів вони, тобто ОСОБА_6, своєї особистої згоди на перепланування холу не надавали. Крім того, у результаті перепланування останнього був перекритий доступ до евакуаційного пожежного проходу.

Відповідачка ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що коридорний хол дійсно був переобладнаний нею у додаткову жилу кімнату для своєї квартири 126, але у встановленому законом порядку. Крім того, в суді її представник посилалася на те, що після продажу ОСОБА_5 своєї квартири іншому відповідачеві – ОСОБА_4, – вона, тобто ОСОБА_5, не може бути належним відповідачем щодо заявлених до неї позовних вимог, а тому в їх задоволенні просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 позов “Компанії” також не визнав, посилаючись на те, що квартира 126 по вул. Карпінського – 25 загальною площею 136,9 м2, включаючи площу вже переобладнаного холу, була придбана ним у ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу, тобто на законних підставах. Крім того, у суді його представник зазначала, що правомірність набуття ОСОБА_4 права власності на зазначену квартиру в подальшому була підтверджена також рішенням господарського суду області, яке набрало законної чинності. На підставі останнього квартира саме в такому стані (з переобладнаним холом) була зареєстрована міським БТІ з наданням витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Посилалася на те, що з часу купівлі квартири ніяких її перепланувань відповідачем ОСОБА_4 не здійснювалося. Оспорювана перегородка на вході до холу вже існувала і фактично є однією зі стін його квартири, що відображує технічний паспорт на квартиру, виданий БТІ, в якому відсутні відомості про самовільне перепланування.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов не обґрунтованим і не підлягаючим задоволенню за підставами, передбаченими ст. 321 ЦК України, за якими, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як убачається з пояснень сторін та їх представників, матеріалів справи, чотирьохкімнатна квартира №126 на вул. Карпінського – 25 у м. Донецьку, розташована у двох рівнях, загальною площею

93,6 м2, первісно належала відповідачці ОСОБА_5 одноособово на праві приватної власності за нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу від 06.05.04 р. В подальшому, у зв’язку зі зверненням наприкінці 2007 р. до “Компанії” (райЖЕО) співпозивачів ОСОБА_6, сусідів ОСОБА_5 з квартири 125, що також розташована у другому поверсі будинку, які на відміну від інших мешканців квартир поверху на дали згоди ОСОБА_5 на переобладнання холу, “Компанією”, на балансі якої знаходиться будинок, дійсно був встановлений факт самовільного провадження ОСОБА_5 будівельних робіт з переобладнання холу і приєднання згаданого приміщення до власної квартири шляхом встановлення стіни (перегородки). З цього приводу “Компанією” було запропоновано ОСОБА_5 призупинити роботи з перепланування холу до часу отримання нею документальних узгоджень з певними галузевими установами й райвиконкомом, чим ОСОБА_5 стала займатися протягом певного часу. Надалі, як убачається з рішення господарського суду Донецької області від 12.05.08 р, яке перебуває в законній чинності з 23 травня 2008 р, за нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу від 05.04.08 р. ОСОБА_5 відчужила свою квартиру №126 другому відповідачеві – ОСОБА_4. Цим же рішенням господарського суду право власності на квартиру №126 на вул. Карпінського – 25 у м. Донецьку, загальною площею 136,9 м2, тобто вже з переобладнаним у жилу кімнату холом, яку він придбав за договором купівлі – продажу від 05.04.08 р, укладеним з ОСОБА_5, також було визнане за ОСОБА_4.

Між тим, за правилами ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, зокрема, у яких бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Право власності ОСОБА_4 згодом було зареєстровано у БТІ м. Донецька, про що відповідачеві був наданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді згаданої квартири від 28.05.08 р. за №18980695. Тоді ж був складений та виданий ОСОБА_4 технічний паспорт на зазначену квартиру, в якому будь яких відомостей про її самовільне перепланування (переобладнання) на цей час не міститься.

Наведене підтверджене документально. За таких обставин суд не убачає передбачених законом підстав для задоволення вимог позивачів, а тому вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивачів щодо самовільного перепланування коридорного холу відповідачами, оскільки вони спростовуються сукупністю наведених, узгоджуваних між собою доказів, суперечать фактичним обставинам, встановленим у справі. З останніх, зокрема, випливає, що на цей час власником квартири №126 загальною площею 136,9 м2 є саме ОСОБА_4, але не ОСОБА_5. Даних про самовільне перепланування ними спірного холу в документах встановленого зразка (технічному паспорті, виданому міськБТІ) не мається й позивачами по справі не надано. Обставини купівлі – продажу квартири від 05.04.08 р, згідно вимогам ст. 61 ЦПК України, ревізуванню судом не підлягають, оскільки їх правомірність вже була встановлена зазначеним рішенням господарського суду. Таким чином, вимоги позивачів суд вважає недоведеними, тоді як їхні посилання на інші обставини, викладені у позовах, не можуть вважатися визначними при вирішенні даного спору, як не передбачені законом.

Керуючись ст,ст 10-11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Комунальному підприємству «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідно, про усунення перешкод у користуванні приміщенням холу (шляхом демонтажу стіни (перегородки) на вході до нього), розташованому в другому поверсі будинку №25 по вул. Карпінського в м. Донецьку, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя –