Рішення

від 02.04.2018 по справі 670/756/16-ц

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/756/16-ц

Провадження № 2/670/3/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

02 квітня 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Віньковецького районного суду від 31.01.2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна задоволено частково.

Визнано житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: село Зіньків вулиця Чкалова,будинок № 7 Віньковецького району Хмельницької області на земельній ділянці розміром 0,2500 га, кадастровий номер 6820683500:01:001:0025 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Розділено житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: село Зіньків вулиця Чкалова, будинок № 7 Віньковецького району Хмельницької області та виділено в натурі:

-- ОСОБА_3 -- коридор 1 площею 3,5 кв.м., кімнату 2 площею 14,4 кв.м., кімнату 6 площею 17,1 кв.м., господарські споруди: літ Б -- сарай, літ В -- баня, літ Д -- вбиральня, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки;

-- ОСОБА_1 -- тамбур І площею 1,8 кв.м, кладова ІІ площею 3,5 кв.м., кухня 3 площею 11,8 кв.м., кімната 4 площею 8,7 кв.м., кімната 5 площею 7,9 кв.м., господарські будівлі: літ Б -- літня кухня, літ Г -- погріб, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4344 (чотири тисячі триста сорок чотири) гривні грошової компенсації вартості домоволодіння.

Зобов'язано ОСОБА_1 закрити дверні прорізи між приміщеннями поз.1-3 та поз.1-2, поз.1-6 та поз.1-5.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2723 гривні 60 копійок (дві тисячі сімсот двадцять три гривні 60 копійок) судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин задоволено частково.

Виділено ОСОБА_3 електричну болгарку, одну металеву бочку, стіл, покриття на підлогу, алюмінієвий бідон, одіяло, два металевих кутники, таганок газовий, всього на загальну суму 1500 (одна тисяча п'ятсот гривень), а також автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Однак, судом вказане питання повністю не вирішено.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 цієї статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 -- адвокат ОСОБА_2 вважав за необхідне вирішити вказане питання, просив також судові витрати за проведення експертизи розподілити порівну між сторонами.

ОСОБА_1 підтримала свого представника.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про місце, день та час його проведення, не з`явились. Будь-яких заяв не подавали.

Заслухавши представника ОСОБА_2, ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 134 ЦПК України суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За матеріалами цивільної справи позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із двома позовними вимогами, а саме майнового та немайнового характеру, тому при подачі позову він мав сплатити судовий збір за ці дві вимоги.

05.10.2016 року ОСОБА_3 сплачено 551,20 грн. судового збору, із зазначенням у позові, що в разі збільшення вартості майна судовий збір ним буде доплачено.

Судом задоволено дві позовні вимоги ОСОБА_3, а саме визнано спільною сумісною власністю спірне домоволодіння, та виділено майна в натурі на суму 136041 грн.

Отже, йому необхідно було сплатити 1911,61 грн. (551,20 грн. за вимогу немайнового характеру та 1360,41 грн. за вимогу майнового характеру, виходячи із половини вартості спірного домоволодіння -- 272082 грн.).

Оскільки ОСОБА_3 всього сплачено 551,20 грн., а дві його позовних вимоги задоволено, то із ОСОБА_1 на його користь слід стягнути 551,20 грн., а решту суми -- 1360,41 грн. із ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за зустрічним позовом суд враховує, що позивач ОСОБА_1 при подачі позову, зазначивши ціну позову 80738,50 грн. сплатила 807,39 грн. судового збору, з огляду на те, що вартість спірного домоволодіння становить 26650 грн., рухоме майно - 21050 грн. та 2500 доларів США (54088,50 грн.) кошти за продаж дачної земельної ділянки.

У ході розгляду справи, згідно з висновком експерта, вартість спірного домоволодіння визначена у сумі 272082 гр., а тому реальна вартість майнової вимоги ОСОБА_1 склала 347220,5 грн. (вартість спірного домоволодіння - 272082 грн., рухоме майно - 21050 грн. та 2500 доларів США (54088,50 грн.) кошти за продаж дачної земельної ділянки).

Таким чином, ОСОБА_1 належало сплатити 3472,20 грн. судового збору, а враховуючи сплачену нею суму судового збору у розмірі 807,39 грн., достягненню підлягало 2664,81 грн.

Однак, оскільки її вимоги задоволено частково, а саме на суму 137541 грн. (що становить 39,6 % від суми вимоги), то із відповідача ОСОБА_3 на користь держави належить стягнути 1375 грн., а із ОСОБА_1 як позивача на користь держави необхідно стягнути 1289,81 грн., і таким чином з неї на користь держави підлягає стягненню всього 2650,22 грн. (1289,81 грн. +1360,41 грн.).

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 також просив стягнути із ОСОБА_1 витрати, пов'язані з їхнім переїздом у смт. Віньківці у судове засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні 12.12.2017 року просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 1600 гривень, вказуючи, що разом із ОСОБА_3 він прибував до суду в смт. Віньківці із м. Хмельницького громадським транспортом, всього вісім разів, витрачаючи кожного разу по 50 грн. в один кінець, та надав два квитки на автобус (т. 2 а.с. 20, 21) без зазначення дати та місця продажу, дати та часу відправлення, місця та часу прибуття.

Тому суд не приймає ці квитки на підтвердження витрат, пов'язаних із прибуттям до суду в смт. Віньківці позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, і за таких обставин вважає за необхідне відмовити у стягненні вказаної суми.

Керуючись ст. ст. 10-13, ст. 17, ст. 133, ст. 138, ст. 141, ст. ст. 258-259, ст. ст. 263-265, ст. 270 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин ухвалити додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави 1375,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3, жительки с. Зіньків вул. Чкалова, 7, Віньковецького району Хмельницької області, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, 551,20 грн. понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3, жительки с. Зіньків вул. Чкалова, 7, Віньковецького району Хмельницької області, на користь держави 2650,22 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду виготовлено 02 квітня 2018 року.

Суддя Волкова О.М.