Рішення

від 18.09.2009 по справі 2-2014/09

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      18 вересня 2009 року                                                                 м. Лисичанськ

                                              Справа №2-2014                                                      

    Лисичанський міський суд Луганської області  у складі :

    головуючого судді                                             Рукас О.В.

при секретарі                                                       Ісауловій Н.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ОСОБА_1  звернувся до Лисичанського міського  суду з позовом до  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,  в якому просить стягнути з відповідача 5150 грн. 00 коп.,  як заборгованість за письмовою розпискою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 28 квітня 2007 року відповідач ОСОБА_2 взяв у нього в борг  гроші  в розмірі  5000 грн. 00 коп., які зобов’язався повернути через рік, про що склав відповідну письмову розписку. Термін повернення грошей скінчився 28 квітня 2008 року, але відповідач грошей не повернув, в зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом, та прохає суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 5150 грн. 00 коп., складові якої є основна сума боргу – 5000 грн., та 150 грн. – 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

В судове засідання позивач не з’явився,  про місце,  день та час  розгляду справи був повідомлений належним чином, на що до суду передав заяву, в якій прохав суд справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, змін, доповнень до позову не має.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про місце,  день та час  розгляду справи був повідомлений належним чином, на що до суду передав заяву, в якій прохав суд справу розглянути без його участі, позовні вимоги про стягнення з нього суми боргу у розмірі 5150 гривень 00 коп., визнає у повному обсязі, згоден відшкодувати позивачу сплачені судові витрати. З наслідками визнання позову ознайомлений.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що визнання відповідачем  пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей  того ж роду і якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047, ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики і його умов  може бути представлена  розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)  у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні судом було встановлено, що  28.04.2007 року, відповідач ОСОБА_2  взяв у позивача ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 5000 грн. та зобов’язався повернути їх останньому через рік, а саме 28.04.2008 року, про що склав відповідну розписку (а.с.8). В установлений термін відповідач  суму боргу не повернув.

На підставі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, яка свідчить, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник,  який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в своєму позові не прохає на сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а тому суд не виходячи за межи позовних вимог, не бере до уваги при розрахунку індекс інфляції, як того передбачає ч.2 ст.625 ЦК України, а бере лише до уваги вимогу Закону про сплату суми заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.

На підставі викладеного, враховуючи вказані норми Закону, а також визнання відповідачем пред’явленого до нього позову, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу  в розмірі  5000 гривень, а також три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 150 гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової  справи, належать зокрема витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно квитанції №118/154 від 27.03.2009 року, № 44/67 від 27.08.2009 року, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 53 грн. 21 копійки.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 12.02.1993р. «Про державне мито» ставки державного мита із позовних заяв про складають 1 відсоток ціни позову, але не менш 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином позивач повинен був сплатити судовий збір  у розмірі 51 грн. 50 коп.

Згідно до квитанції №119/156 від 27.03.2009 року, № 94658 від 27.08.2009 року, ОСОБА_1 сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України,  суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у якості відшкодування сплаченого  судового  збору  51 грн. 50 коп., та у якості відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 88, 130, 174, 212 - 215, 218, 294 ЦПК України,  ст. ст. 625,1046-1050  Цивільного кодексу України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу  - задовольнити  у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1,  на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 150 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування сплаченого судового збору 51 грн. 50 коп., та у якості відшкодування сплачених витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.

Рішення  може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

СУДДЯ                                                 РУКАС  О.В.