Рішення

від 02.05.2018 по справі 522/1029/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/1029/18

Провадження № 2/522/2906/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача(ів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД", ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів, визнання права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння шляхом зобов'язання не чинити перешкод в здійснені права власності, виселення та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД", ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №1/22-23-176/1 від 19.03.2010р., укладений між ТОВ Добробуд ЛТД з ОСОБА_5 на підставі якого ТОВ Добробуд ЛТД продало майнові права на квартиру будівельний номер 176/1 (нині квартира №237/1), розрахунковою площею 115,5 кв. м. (нині фактична площа квартири складає 115,5 кв.м.), яка розташована на 22-23 поверхах будинку АДРЕСА_4;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №1/21-175/1 від 18.11.2010р., укладений між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_4 на підставі якого ТОВ Добробуд ЛТД продало майнові права на квартиру будівельний номер 175/1 (нині квартира №237), розрахунковою площею 74,0 кв. м. (нині фактична площа квартири складає 76,1 кв.м.), яка розташована на 21 поверсі будинку АДРЕСА_4;

- визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 115,5 кв.м., житловою площею - 82,2 кв.м.

- визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею - 59,0 кв.м.

- витребувати із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_4 шляхом зобов'язання ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2 усунути та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, виселення ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, із квартири АДРЕСА_4 та вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_4.

- витребувати із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_5 шляхом зобов'язання ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_3 усунути та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, виселення ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_3, із квартири АДРЕСА_5 та вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_5;

- стягнути солідарно з Відповідачів на користь Позивача суму понесених судових витрат.

У подальшому Позивачем було подано заяву про часткову зміну предмету позову, яка була прийнята судом, залучено до справи ОСОБА_6 у якості співвідповідача та змінено наступну позовну вимогу:

-витребувати із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_5 шляхом зобов'язання ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_4 усунути та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, виселення ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_4, із квартири АДРЕСА_5 та вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_5.

Підставою подання заяви про часткову зміну предмету позову було відчуження ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_6

Судом було задоволено клопотання Позивача та забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник ТОВ Добробуд ЛТД позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про судові засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток на останні відомі суду адреси їх проживання. У судове засідання не з'являлись, відзиву на позовну заяву та/або клопотань не подавали.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до позовної заяви та матеріалів справи між ОСОБА_1 та ТОВ Добробуд ЛТД були укладені договори:

- договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна №Г1/Д-181 від 28.03.2008р.;

- договір викупу емітентом цільових облігацій №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.;

- договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.;

- договір про припинення зобов'язань заліком зустрічних вимог №1/21-22-23-176/з від 25.03.2010р.

Також, був укладений договір купівлі-продажу облігацій № Б-234/03;184-П від 28.03.2008р., між Позивачем та ТОВ Паралелі , що діяло від імені та в інтересах ТОВ Компанія з управління активами Юг-Інвест , що в свою чергу, діяло від імені, в інтересах та за рахунок пайового закритого не диверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду Перспективний ТОВ КУА ЮГ-ІНВЕСТ , згідно якого ОСОБА_1 зобов'язалась оплатити та прийняти Облігацію у власність на умовах договору купівлі-продажу облігацій №Б-234/03;184-П від 28.03.2008р. Характеристика Облігації: Емітент ТОВ Добробуд ЛТД (код ЄДРПОУ 32146472), іменна безпроцентна (цільова) облігація, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість облігації 293987, 48 грн., базовий актив Облігації квартира №176 загальною проектною площею 128,22 у багатоповерховому жилому комплексі із вбудованими приміщеннями обслуговування з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4.

Договором про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна №Г1/Д-181 від 28.03.2008р. передбачено що ТОВ Добробуд ЛТД зобов'язується передати у власність ОСОБА_1 Пай, а ОСОБА_1 зобов'язується прийняти Пай і передати в обмін на пай Підприємству Облігацію у власність.

Пай - безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після здавання Об'єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою Пайовика) стає правом власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість. Об'єкт будівництва - багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4. Новозбудоване майно - квартира будівельний номер №176 розрахунковою площею 128,22 кв.м., розташована на 21-22 поверсі жилого будинку №1 Об'єкту будівництва. Право власності на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. До виникнення права власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість Пайовик не має права розпоряджатися Новозбудованим майном як нерухомістю. Характеристика Облігації: Емітент ТОВ Добробуд ЛТД (код ЄДРПОУ 32146472), іменна безпроцентна (цільова) облігація, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість облігації 293987,48 грн., базовий актив Облігації квартира №176 загальною проектною площею 128,22 у багатоповерховому жилому комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно договору викупу емітентом цільових облігацій №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. ТОВ Добробуд ЛТД здійснило викуп Облігації у ОСОБА_1 за ціною 293987,48 грн.

Тим самим було припинено Договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна №Г1/Д-181 від 28.03.2008р.

25.03.2010 року був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176, згідно з яким ТОВ Добробуд ЛТД зобов'язалось передати у власність ОСОБА_1 безумовне майнове право на новозбудоване майно (після введення об'єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою та за рахунок ОСОБА_1 стає правом власності ОСОБА_1 на Новозбудоване майно, як на нерухомість. Обєкт будівництва - багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4. Новозбудоване майно - квартира будівельний номер № 176 на момент підписання цього Договору розрахунковою площею 139,4 кв.м., розташована на 21-22-23 поверсі жилого будинку № 1 Об'єкту будівництва. Право власності на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Позивач, зі свого боку зобов'язалась сплатити Інвестицію та прийняти Новозбудоване майно. Розмір інвестиції визначався в порядку визначеному Розділом 5 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.

Відповідно до договору про припинення зобов'язань заліком зустрічних вимог №1/21-22-23-176/з від 25.03.2010р. договір викупу емітентом цільових облігацій №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. припинився повністю, а за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. у ОСОБА_1 є грошове зобов'язання перед ТОВ Добробуд ЛТД у розмірі 133321,50 грн., а у ТОВ Добробуд ЛТД зобов'язання передати їй новозбудоване майно, зазначене в Договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. №1/21-22-23-176 після сплати ОСОБА_1 133321,50 грн.

У своїй позовній заяві Позивач стверджував, що в липні 2004 року вона дізналась про вимогу від ТОВ Добробуд ЛТД від 05.02.2013р., в якій зазначалось про збільшення площі Новозбудованного майна, у зв'язку із чим необхідно внести доплату, але зазначену вимогу вона не отримувала в 2013 році. Як зазаначила Позивач, копію зазначеної вимоги вона отримала від менеджера ТОВ Добробуд ЛТД в 2014 році, коли була на зустрічі із ним в офісі ТОВ Добробуд ЛТД . Копію зазначеної вимоги Позивач надала із позовною заявою, в судовому засіданні був надний оригінал для ознайомлення. Наданий оригінал вимоги не містить підпису та печатки ТОВ Добробуд ЛТД , представник ТОВ Добробуд ЛТД заперечував складання та надання відповідної вимоги ТОВ Добробуд ЛТД . З огляду на те, що згідно ч. 1 ст. 92 ЦКУ юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, зазначена вимога не може прийматись судом як належний та допустимий доказ у зв'язку із відсутністю підпису директора та печатки ТОВ Добробуд ЛТД .

Крім того, із позовною заявою Позивач надала технічний паспорт від 24.07.2014р., який складений ТОВ Нове БТІ , згідно якого, розрахункова площа спірного майна складає 155,4 кв.м.

Відповідно до п. 5.8. договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. та Розділу 2 розрахункова площа Новозбудованого майна визначається технічною документацією розробленою КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості . Ця умова погоджена обома сторонами договору та має виконуватись. Наданий Позивачем технічний паспорт від 24.07.2014р., складений ТОВ Нове БТІ , тому не може вважатися належним доказом по справі з огляду на те, що договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. встановлено, яка організація визначає остаточну розрахункову площу Новозбудованого майна. З огляду на це, виключно технічна документація розроблена КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості є належним доказом, який може визначити остаточну розрахункову площу Новозбудованого майна.

Також, Позивач посилався на висновок будівельно-технічного експертного дослідження №017\14 від 18.08.2014р. складений експертом ОСОБА_8

Зазначений експертний висновок не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ з гляду на наступне.

Статею 106 ЦПК України, редакцією яка набрала чинність 15.12.2017р., передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно частини 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження №017\14 від 18.08.2014р., який міститься в матеріалах справи та оригінал якого був наданий суду для ознайомлення, не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент скаладання висновку будівельно-технічного експертного дослідження №017\14 від 18.08.2014р. передбачено ще не було, так як така можливість лише була надана з 15.12.2017р. з моменту набрання чинності змін до ЦПК України. Тому, висновки експертів складені за зверненням учасника справи до передбачення такої можливості ЦПК України не можуть прийматись судом. З огляду на положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, не може розповсюджуватись дія ст. 103 ЦПК України в чинній редакції на висновок будівельно-технічного експертного дослідження №017\14 від 18.08.2014р., який був складений значно раніше та не відповідає усім необхідним критеріям передбаченим законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК україни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначені обставини, те беручи до уваги положення цивільно-процесуального законодавства суд не може прийняти до уваги та вважати допустимим та належними доказами наступні документи: вимогу від ТОВ Добробуд ЛТД від 05.02.2013р., технічний паспорт від 24.07.2014р., який складений ТОВ Нове БТІ , висновок будівельно-технічного експертного дослідження №017\14 від 18.08.2014р. складений експертом ОСОБА_8

Також, Позивачем було надано заяву про виклик експерта ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 Відповідно до наданого клопотання Позивач обгрунтовував необхідність викликати ОСОБА_8 для того, щоб той підтвердив факт обізнаності ним про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок було підготовлено для подання до суду. Необхідність викликати ОСОБА_9 була обгрунтована тим, щоб вона підтвердила факт передання Позивачу вимоги ТОВ Добробуд ЛТД від 05.02.2013р.

Представник ТОВ Добробуд ЛТД заперечувала проти задоволення клопотання про виклик експерта ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9, обгрунтовуючи це ч. 2 ст. 78 ЦПК України, а саме, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд погодився із позицією представника ТОВ Добробуд ЛТД , та зазначив, що цивільно-процесуальним законодавством встановлено чіткі способи доказування, та вимоги до певних видів доказів. Показання зазначених осіб не змінять, того, що зазначені докази є неналежними та недопустими з причин вказаних вище.

У ході підготовчого засідання представник ТОВ Добробуд ЛТД надав додаткові пояснення по справі з копіями документів, представники Позивача погодились приєднати зазначені додаткові пояснення із копіями документів.

Відповідно до зазначених додаткових пояснень, представник ТОВ Добробуд ЛТД посилався на п. 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р., згідно якого у випадку прострочення ОСОБА_1 внесення щомісячних членських внесків до Громадської організації Асоціація інвесторів Гагарін Плаза (ЄДРПОУ 36502834), ТОВ Добробуд ЛТД має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку. У такому випадку Договір вважається припиненим з моменту одержання Інвестором відповідного письмового повідомлення ТОВ Добробуд ЛТД . У випадку, якщо з причин, що не залежать від ТОВ Добробуд ЛТД , таке повідомлення неможливо вручити ОСОБА_1, цей Договір вважається припиненим з моменту одержання ТОВ Добробуд ЛТД повторного (другого) повідомлення підприємством зв'язку про неможливість вручення відповідного повідомлення ОСОБА_1

ТОВ Добробуд ЛТД отримало лист Громадської організації Асоціація інвесторів Гагарін Плаза (ЄДРПОУ 36502834) від 26.03.2015р. у якому зазначено, що ОСОБА_1 була виключена із членів Громадської організації Асоціація інвесторів Гагарін Плаза у зв'язку із несплатою членських внесків з червня 2012 року. На підставі цього ТОВ Добробуд ЛТД 27.03.2015р. склало повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. на підставі п. 7.3. Договору та направило його ОСОБА_1 27.03.2014р., та повторно направило його 01.04.2015р.

Згідно листа кур'єрської служби від 06.04.2015р. зазначені поштові відправлення не були доставлені ОСОБА_1 з причин відсутності ОСОБА_1 за зазначеною адресою. Адреса відправлення листів буда вказана відповідно до адреси вказаної в Договорі.

До додаткових пояснень були додані копія листа ГО Асоціація інвесторів Гагарін Плаза від 26.03.2015р.; копія листа ТОВ Добробуд ЛТД від 27.03.2015р.; копія листа від 06.04.2015р.; копія поштових накладних.

27.03.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначв справу до судового розгляду. сторони не заперечували проти цього.

02.04.2018р. представником Позивача було подано клопотання про витребування документів та інформації. Представник ТОВ Добробуд ЛТД заперечував проти задоволення зазначеного клопотання. Суд розглянувши його, задовольнив частково, з огляду на те, що частина витребовуваної інформації у Служби кур'єрської доставки вже містилась в матеріалах справи, а витребування інформації та документів від громадської організації Асоціація інвесторів Гагарін Плаза не відноситься до пердмету розгляду зазначеної справи, та крім того, стосувались ОСОБА_7, який не є стороною зазначеної судової справи. Також, суд врахував додаткові пояснення Позивача, в яких Позивач сам підтвердив факт своєї участі в громадській організації Асоціація інвесторів Гагарін Плаза та зазнчив період її членства.

02.05.2018р. на стадії судових дебатв представник Позивача заявив клопотання про призначення судової технічної експертизи документів щодо визначення відносної давності виконання документів, які були надані представником ТОВ Добробуд ЛТД разом із додатковими поясненнями. Суд врахувавши ті факти, що представниками Позивача не було заявлень заперечень щодо долучення зазначених документів до матеріалів справи, переходу з підготовчого розгляду справи у судовий розгляд справи, переходу до стадії судових дебатів, між датою подання зазначених документів представником ТОВ Добробуд ЛТД та заявленням зазначеного клопотання представниками Позивача справа призначалась до розгляду судом двічі, і представники Позивача вже заявляли клопотання про витребування документів, яке було частково задоволено, тобто у Позивача були усі процесуальні можливості щодо заявлення зазначеного клопотання в процесуальні строки та на тих стадіях судового розгляду на яких розгляд цього клопотання ще був можливим. Позивачем не вказано жодних поважних приин щодо неподання такого клопотання раніше.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 1 ст. 242 ЦПК України встановлено, що у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Судом були розяснені зазначені норми процесуального законодавства, а клопотання про призначення судової технічної експертизи документів щодо визначення відносної давності виконання документів було залишено без розгляду.

Суд також встановив, що Позивач неодноразово здійснював огляд Новозбудованого майна, та в частині поверховості відповідало характеристикам визначеним договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. Позивача не влаштовували лише внутрішні об'ємно-будівельні характеристики майна та виконані внутрішні роботи. Також, Позивач стверджував, що розрахункова площа Новозбудованого майна складає від 155,2-155,4 кв. м., а відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. розрахункова площа майна становить 139,4 кв.м. У свою чергу Позивач просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 115,5 кв.м та на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 76,1 кв.м. У своїй позовній заяві Позивач стверджував, що ТОВ Добробуд ЛТД здійснило реконструкцію квартири із будівельним номером 176 та розділило її на квартири із будівельними номерами 175\1 та 176\1, але якщо скласти загальні площі квартир АДРЕСА_5 і АДРЕСА_4, то вийде, що площа нібито розділеної квартири №176 повинна була бути 191,6 кв.м., що більше ніж на 52 кв.м більше розрахункової площі вказанної в договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.

Щодо визнання недійсними договорів, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. та акту приймання-передачі квартири 237\1 від 26.12.2014р. квартира із будівельним номером 176\1 (нині квартира 237\1) знаходиться на 22-23 поверхах і має розрахункову площу 115,5 кв.м. Відповідно до договору купівлі продажу майнових прав №1\21-175\1 від 18.11.2010р. та акту приймання-передачі квартири 237 від 17.12.2014р. квартира із будівельним номером 175\1 (нині квартира 237) знаходиться на 21 поверсі і має розрахункову площу 76,1 кв.м. Будівельні номери в зазначених договорах купівлі-продажу не співпадають із будівельним номером (176) вказаним в договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. укладеним із Позивачем. Договір купівлі- продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. був укладений раніше, ніж договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. укладений із Позивачем.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо того, що інтереси Позивача порушують саме оскаржувані договори. Так, як стверджує сам Позивач, його інтереси порушує не виконання ТОВ Добробуд ЛТД умов договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. Проте, матеріали справи жодним чином не містять доказів того, що це невиконання зумовлено саме заключенням ТОВ Добробуд ЛТД Договорів купівлі- продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. та договору купівлі-продажу майнових прав №1\21-175\1 від 18.11.2010р. Крім того, з огляду на ту обставину, що сумарна площа зазнчених квартир є значно більшою ніж розрахункова площа майна вказана в договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. Позивачем не доведено, що укладання саме оскаржуваних договорів порушує його права. Позивачем не доведено належними та допустими доказами, що майно, яке відчужувалось за договорами купівлі продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. та №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. Є ідентичним майну зазначеним в договірі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. укладеним із Позивачем.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Беручи до уваги вищенаведене, Позивачем не доведено, яким чином оскаржувані правочини не відповідають вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, та\або порушують його законні права та інтереси.

Щодо визнання права власності за Позивачем та витребуванню майна із чужого незаконного володіння на користь Позивача шляхом зобов'язання усунути та не чинити перешкоди Позивачу у користуванні квартирою, виселення та вселення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком того, яке відповідно до закону не може їм належати.

Об'єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК).

Згідно із ст. 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

З аналізу чинного законодавства (статті 190, 656, 717 ЦК, Закон від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ Про заставу (далі - Закон № 2654-ХІІ), Закон від 19 червня 2003 р. № 979-ІV Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати , Закон від 5 червня 2003 р. № 898-ІV Про іпотеку (далі - Закон № 898-ІV)), а також з урахуванням висновків Верховного Суду України за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи № 6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10), вбачається, що майнові права, поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами, є об'єктами цивільного обороту.

До майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад: спадкові права; права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором; виключні права автора і под.), право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством (наприклад, захист майнових прав автора - за Законом від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ Про авторське право і суміжні права ; далі - Закон № 3792-ХІІ), а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За нормами ЦК підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які в науці традиційно поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Згідно з нормами ЦК до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти , а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Відповдно до положення ч. 2 ст. 328 ЦК, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві. зокрема.

На об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін (наприклад, передача ключів від будинку не свідчить про набуття права власності на будинок за відсутності договору та державної реєстрації).

Для набуття набувачем права власності на майно наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

На об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін (наприклад, передача ключів від будинку не свідчить про набуття права власності на будинок за відсутності договору та державної реєстрації).

Тобто, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. Позивач отримала обмежене речове право, за яким вона, як власник цього права, наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Зазначені обставини також встановлені умовами договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. ТОВ Добробуд ЛТД зобовязалось передати у власність ОСОБА_1 безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після введення обєкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою та за рахунок ОСОБА_1 стає правом власності ОСОБА_1 на новозбудоване майно, як на нерухомість. Право власності на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Для отримання права власності саме на Новозбудоване майно (квартиру будівельний номер №176 розрахунковою площею 139,4 кв.м., розташована на 21-22-23 поверсі будинку №1 багатоповерхового жилго комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4) Позивачем необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів. Такі факти вказані в п. 6.2. договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; акт приймання-передачі Обєкту будівництва та Новоствореного майна, договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.

Підписання відповідного Акту приймання-передачі Об'єкту будівництва та Новоствореного майна підтвердить факт про належне виконання сторонами умов договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р., а з оглдяу на те, що у Позивача є претензії щодо виконання умов договору з боку ТОВ Добробуд ЛТД , це є неможливим.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

На час укладення сторонами договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю від 19 червня 2003 року № 978-IV та Про інвестиційну діяльність від 18 вересня 1991 року № 1560-XII.

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту в експлуатацію визначено зазначеними нормами.

Беручі до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме: суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірні квартири не набуте, його вимоги про визнання його власником квартир не ґрунтуються на законі.

Зазначена правова позиція також підтверджується судовою практикою Верховного суду України, а саме Постановою від 18.02.2015р. по справі №6-244цс14.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Часто позови про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК подаються, коли особа не є власником, але бажає ним стати, наприклад, на безхазяйну річ, на об'єкт самочинного будівництва, за набувальною давністю, в порядку спадкування.

Також має місце пред'явлення позовів про визнання права власності на новостворене чи реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно.

Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть.

Зазначена правова позиція міститься в Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховного суду України.

З огляду на те, що Позивач не є і не був власником жодної із заначених квартир на які просить визнати право власності, і навіть не є власником майнових прав на квартири, на підставі яких було набуте право власності на зазначені квартир, а Позивачу лише належать майнові права на квартиру будівельний номер №176 розрахунковою площею 139,4 кв.м., розташована на 21-22-23 поверсі будинку №1 багатоповерхового жилго комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4, вважємо, що Позивач не може вважатися власником зазначених квартир, та відповідно звертатися із позовом з такими вимогами.

Власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Слід звернути увагу на неможливість одночасного пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння).

Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. До того ж одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

Зазначена правова позиція міститься в Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховного суду України.

Застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. (п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав)

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав)

Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. (Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховного суду України)

Як вже зазначалось вище, судом було встановлено, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером № 176 визначена договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р., не відповідають індивідуальним ознакам притаманим квартирам із будівельним номером 176\1 (нині квартира 237\1) та будівельним номером 175\1 (нині квартира 237).

Відповідно до позовної заяви, Позивач вважає, що її права та інтереси порушені саме не виконанням\неналежним виконанням ТОВ Добробуд ЛТД своїх зобовязань за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р., а саме не переданням їй Новозбудованого майна, та інших документів необхідних для реєстрації за ним права власності на Новозбудоване майно. З огляду на те, що Позивач стверджує що перебуває із ТОВ Добробуд ЛТД у зобов'язальних відносинах, в такому випадку права Позивача повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права. Обраний Позивачем спосіб захисту порушенх прав не передбачений інститутом зобовязального права.

Так, захист порушеного цивільного права чи цивільного інтересу підлягає судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обраний Позивачем спосіб захисту не відповідає зазначеним критеріям.

Також, судом встановлено, що ТОВ Добробуд ЛТД у порядку визначеному п. 7.3. договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. використало своє право на одностороннє розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. ТОВ Добробуд ЛТД , шляхом направлення відповідного повідомлення Позивачу, та повторним його не врученням Позивачу із причин, що не залежали від ТОВ Добробуд ЛТД .

Законодавством (ст. 651 ЦК) передбачено правило: "Розірвання договорів здійснюється за згодою сторін, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором".

Принцип свободи договірного регулювання правовідносин, утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов'язки, у тому числі щодо односторонньої відмови від договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 651 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовим наслідком односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі згідно з ч. 3 ст. 615 ЦК є відповідно зміна умов зобов'язання або його припинення. Також, у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що з 03.04.2015р. з моменту повторного повернення повідомлення кур'єрської служби про неможливість здійснити доставку поштових конвертів ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. є розірваним. Тому за зазначеним договором у ОСОБА_1 не може виникнути жодних прав, щодо отримання нею новозбудованого майна.

З огляду на те, що єдиною підставою позову є договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р., який є розірваним (припиненим) з 03.04.2015.р., позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Також, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2018 року, на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи та з урахуванням визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2 , 4 , 13 , 76-81 , 95 , 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до відповідача(ів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД" (адреса: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 3, код ЄДРПОУ: 32146472), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_6, РНОКПП: НОМЕР_2), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_3), ОСОБА_5 (АДРЕСА_7, РНОКПП: НОМЕР_5), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП: НОМЕР_4) про визнання недійсними договорів, визнання права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння шляхом зобов'язання не чинити перешкод в здійснені права власності, виселення та вселення - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 12.02.2018 року, а саме: арешт на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 115,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 947079151101), яка належить на праві власності ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2 та арешт квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 76,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1456276151101), яка належить на праві власності ОСОБА_4, РНОКПП: НОМЕР_3;

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 11.05.2018 року.

Суддя: Бойчук А.Ю.