Рішення

від 10.10.2008 по справі 2-1084/2008

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1084 / 2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2008 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді     Іваненка І. В.

при секретарі     Чубенко Ю. Ю.

за участю представника позивача     ОСОБА_1

представника органу опіки та піклування

Хацьківської сільської ради     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення.

В обгрунтування своїх вимог указує, що він має у приватній власності житловий будинок з надвірними спорудами у с. Хацьки Черкаського району Черкаської області по вул.  Кірова, 87. Його право приватної власності на указаний будинок підтверджується договором дарування серія АЕВ № 264802 від 07 серпня 2001 року. Він указує, що на даний час у цьому будинку тимчасово проживає сім'я відповідачів з трьома малолітніми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Указує, що на даний час у нього виникла потреба використовувати це житло для власних потреб, однак відповідачі не бажають його звільняти.

Позивач, уточнивши свої вимоги, просив суд захистити його право приватної власності на указаний будинок з надвірними спорудами шляхом виселення з нього відповідачів з їхніми дітьми без надання іншого житла.

У судовому засіданні позивач заявлені та уточнені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Він пояснив, що між ним і відповідачами у 2002 році була досягнута усна домовленість про купівлю-продаж указаного вище домоволодіння за 600 долларів США, що й стало підставою до вселення відповідачів у цей будинок. Він підтвердив, що отримав від відповідачів кошти у сумі 250 долларів США, однак решту суми у розмірі 350 долларів США взагалі не отримав, хоча кілька раз звертався до відповідачів протягом кількох місяців у 2002 році про це. Потім через хвороби своїх родичів йому було ніколи більше їздити до відповідачів за рештою суми вартості будинку, й він облишив це, тому з 2003 по 2008 рік указана ситуація так і перебувала у невизначеному стані. Указав, що протягом цього строку відповідачі питання щодо оформлення документів перед ним не ставили і таких вимог до нього не було. Таку вимогу до нього заявила відповідачка ОСОБА_5 лише кілька місяців тому, однак він відмовився оформляти документи, оскільки йому не була виплачена уся вартість домоволодіння. Вважає, що указаний договір купівлі-продажу домоволодіння фактично не відбувся.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав і просив суд у позові відмовити. Він пояснив, що дійсно у 2002 році з позивачем було досягнуто домовленості про купівлю-продаж указаного вище домоволодіння за 600 долларів США, однак жодних письмових документів не оформлялося. Вони повірили словам позивача. Він указав, що згідно з усною домовленістю позивачеві було передано частину грошей у сумі 300 долларів США, й вони вселилися до будинку. Також була домовленість про те, що документи вони оформлять після виплати усієї суми вартості домоволодіння. Він підтвердив, що позивач кілька разів звертався щодо виплати залишку коштів, й ці кошти були йому пізніше виплачені повністю. Питання про оформлення документів вони перед позивачем не ставили, повіривши йому на слово.

Відповідачка ОСОБА_5 також заявлені вимоги не визнала і просила суд у позові відмовити. Вона підтвердила пояснення відповідача ОСОБА_4 і додатково пояснила, що залишок суми вартості домоволодіння передавали батьки її чоловіка родичці позивача ще у 2002 році. Після розрахунку вимоги щодо оформлення документів вони не ставили, оскільки не мали грошей на таке оформлення. Вона указала, що зв'язувалася з позивачем і домовлялася з ним про те, що оформлення документів вони проведуть відразу ж, як у них на це з'являться кошти. Але потім, коли такі кошти з'явилися, вона дзвонила відповідачу з приводу оформлення документів, однак він у телефонній розмові сказав, що, якщо Вам треба, то шукайте мене і приїжджайте. Указала, що це було у минулому році взимку. А потім вона не змогла певний час додзвонитися до нього, а коли додзвонилася кілька місяців тому, то він указав, що він хату вже продає іншим.

Представник органу опіки та піклування Хацьківської сільської ради у судовому засіданні   показала,   що   сільрада   вважає   неможливим   виселення   відповідачів,   оскільки

наближається опалювальний сезон. Вважає, що це порушило б права дітей. Просила у позові відмовити.

Свідок ОСОБА_9, який є батьком відповідача ОСОБА_4, у судовому засіданні показав, що його син та невістка дійсно придбали у 2002 році у ОСОБА_3 домоволодіння по вул.  Кірова, 87 у с. Хацьки Черкаського району Черкаської області за 600 долларів США. Він підтвердив, що спочатку ОСОБА_3 за браком усієї суми коштів були виплачено 300 долларів США, а решту було повернуто через кілька місяців. Повернення цієї решти коштів відбувалося у його будинковолодінні, що бачили свідки. Гроші вони повертали безпосередньо позивачеві ОСОБА_3 Гроші передавав його син ОСОБА_4 Стосовно оформлення договору купівлі-продажу він пояснив, що спочатку документи не оформлялися, оскільки було домовлено, що сторони це зроблять після виплати усієї вартості домоволодіння, а потім на оформлення не було коштів й це питання було випущене з поля зору на кілька років, оскільки позивача вони не бачили й де він не знали. Указав, що повірили позивачеві на слово й питань про оформлення документів перед позивачем не ставили, тому сказати, щоб позивач відмовлявся від підписання документів він не може. Визнає, що він та його діти проявили необачність, чим зараз користується позивач, оскільки вартість домоволодіння на даний час значно зросла.

Свідок ОСОБА_10, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_4, в цілому дала свідчення аналогічні за змістом показам свідка ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що у 2002 році він бачив як відповідач ОСОБА_4 у домоволодінні свого батька віддавав ОСОБА_3 залишок коштів за будинок. Точної суми не знає і точної дати не пам'ятає.

Суд, заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 на праві приватної власності належить домоволодіння по вул.  Кірова, 87 у с Хацьки Черкаського району Черкаської області. Указане підтверджується копією договору дарування серія АЕВ № 264802 від 07 серпня 2001 року, згідно з яким ОСОБА_12, якій указане домоволодіння належало на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1748 від 06 квітня 2001 року, подарувала це домоволодіння ОСОБА_3. Крім цього, це підтверджується копією технічного паспорта ЧООБТІ, де у графі „власник" указаний ОСОБА_3. До того ж, відповідно до довідки Хацьківської сільради Черкаського району Черкаської області № 252 від 15 вересня 2008 року, домоволодіння за адресою с Хацьки Черкаського району Черкаської області по вул.  Кірова, 87 (стара номерація) або Кірова, 114а (нова номерація) належить ОСОБА_3.

Відповідно до ціє ж довідки, на даний час у цьому домоволодінні ніхто не зареєстрований, однак у ньому фактично проживають ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3. Зміна номерації будинку відбулася відповідно до розпорядження сільського голови № 7 від 25 січня 2006 року.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з трьома малолітніми дітьми зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_5 (стара номерація) або Кірова, 118 (нова номерація), хоча фактично проживають ІНФОРМАЦІЯ_6 (нова номерація). Це підтверджується довідкою Хацьківської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 251 від 15 вересня 2008 року. Як було з'ясовано у судовому засіданні, будинок, де зареєстровані відповідачі разом з дітьми, належить батькам відповідача ОСОБА_4 Батьки там фактично проживають. Також там проживають й інші діти та онуки батьків.

У 2002 році між позивачем та відповідачами було досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж домоволодіння по вул.  Кірова, 87 (стара номерація) за 600 долларів США. Частину суми ОСОБА_3 отримав від відповідачів. Жодних документів щодо оформлення переходу права власності не укладалося. Вимога щодо оформлення таких документів відповідачами перед позивачем протягом кількох років не ставилася. Відповідачі повірили позивачеві на слово.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 227 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 46 ЦК України 1963 року, недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Аналогічні за змістом положення містяться також й у статтях 218, 657 чинного ЦК України.

Зважаючи на указані положення закону, суд не може сприйняти у якості допустимих доказів покази свідків щодо підтвердження того, що договір купівлі-продажу житлового будинку між сторонами відбувся. Не може указувати на це й визнання сторонами факту наявності усної домовленості про купівлю-продаж такого будинку, оскільки такий договір відповідно до закону має бути обов'язково укладений у письмовій формі та підлягає обов'язковому посвідченню. Ця умова є необхідною для дійсності такого договору. її недотримання, на думку суду, указує на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку фактично не відбувся, незважаючи на те, що позивач отримав частину коштів і фактично передав майно у володіння і користування відповідачам.

Крім цього, відповідачами у судовому засіданні не ставилися вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу домоволодіння дійсним. Ними також не заявлялося клопотань про застосування судом положень щодо строків давності звернення до суду, тоді як, згідно з ч. 2-4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; й позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до положень ст. 75 ЦК України 1963 року, суд мав право самостійно застосувати строки давності незалежно від клопотання сторони. Однак суд вважає, що застосування строків давності у будь-якому випадку не вирішує за даних обставин спір по суті. Таке застосування фактично б залишило спір без розгляду й конфліктна ситуація збереглася б і надалі, зважаючи на те, що відповідачі не заявили жодних вимог чи клопотань стосовно визнання дійсним укладеного раніше в усній формі договору-кіпівлі продажу житлового будинку, тобто навіть не повважали за потрібне вжити певних заходів для обгрунтування свого права на проживання у цьому будинку.

У зв'язку з цим, суд вважає єдино можливим виходити з того, що указане домоволодіння на даний час є приватною власністю позивача, що підтверджується належними документами. Відтак, суд вважає неможливим фактичне проживання відповідачів та членів їхньої сім'ї в указаному домоволодінні всупереч волі законного власника, який бажає використовувати це майно для власних потреб. Крім цього, судом з'ясовано, що відповідачі та їхні діти зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_7 за іншою адресою, що вказує на наявність у них альтернативного місця проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд вважає, що указані вище положення чинного ЦК України можуть бути застосовані до наявних у справі спірних правовідносин, оскільки спір про майнове право між власником і відповідачами виник вже на час чинності цих норм.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, право приватної власності є непорушним, суд вважає необхідним захистити таке право, тому вбачає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 46, 227 ЦПК України 1963 року, ст. ст. 316-321 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення задовольнити.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з домоволодіння по вул.  Кірова, 87 (стара номерація) або 114а (нова номерація) у с Хацьки Черкаського району Черкаської області без надання іншого житла.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, із поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.