Постанова

від 21.05.2018 по справі 920/99/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/99/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діола-Інвест" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2017 (головуючий суддя - Жерьобкіна Є.А.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 (головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді: Россолов В.В. і Тихий П.В.)

у справі №920/99/17

за позовом індивідуального підприємця Нечаєвої Антоніди Павлівни (далі - Підприємець)

до Товариства

про стягнення 285 000 російських рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 131 062,95 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення з Товариства на користь Підприємця 285 000 російських рублів (що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день подання позову складає 123 367, 95 грн.) за надані послуги відповідно до договору від 02.07.2015 № 02.07.15 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні. У позовній заяві Підприємець також просила покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на оплату послуг адвоката.

Позовна заява мотивована тим, що 15.09. 2016 позивач направив відповідачу документи на оплату послуг, що надані за договором-заявкою від 27.04.2016 № 78 поштовим перевізником АТ "КАЗПОШТА", бандероллю KZ, які вручено відповідачу 07.10.2016, однак останній порушив взяті на себе зобов'язання та, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, не оплатив надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.04.2017 у даній справі, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017: позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Підприємця заборгованість у сумі 285 000 російських рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 131 062, 95 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 4275 російських рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 1850, 52 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 000 грн.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено надання позивачем відповідачу послуг перевезення на загальну суму 285 000 російських рублів за договором - заявкою від 27.04.2016 №78, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 3848574, № 3848576 з відміткою у графі 24 про отримання вантажу вантажоодержувачем, актом виконаних робіт (наданих послуг), що підписаний сторонами та скріплений печатками, а відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти позову, підтверджених належними та допустимими доказами. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розумною і співрозмірною сумою витрат позивача на оплату послуг адвоката, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є 3 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, стосовно повного та всебічного дослідження доказів, зазначає, що судами не в повному обсязі було з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно досліджені докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. В касаційній скарзі Товариство просить: скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції; справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції; витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покласти на Підприємця.

Так, згідно з доводами Товариства, викладеними в касаційній скарзі:

- договір-заявку від 27.04.2016 № 78 транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом відповідач не підписував;

- позивачем не подані оригінали документів, доданих до позовної заяви.

- без наявного оригіналу договору-заявки від 27.04.2016 №78 його копія не може бути визнана належним доказом у справі в розумінні статей 34, 36 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017;

- у накладних CMR № 3848574, № 3848576 відсутні будь-які посилання на договір від 02.07.2015 №02.07.15 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні чи на договір-заявку від 27.04.2016 № 78 транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом;

- оригінали документів, що є підставою для оплати послуг відповідно до умов договору, відповідачем не отримані;

- оскільки у договорі про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 02.07.2015 №02.07.2015 сторони не узгодили конкретні адреси електронної пошти та номери факсів, за допомогою яких вони будуть обмінюватися документами, посилання позивача на факт дотримання письмової форми правочинів є необґрунтованим.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємець зазначає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку всім доводам відповідача, які заявлялися під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, і прийняли справедливі й обґрунтовані рішення та просить залишити рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Розгляд касаційної скарги Товариства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

02.07.2015 сторонами укладено договір № 02.07.15 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом, а відповідач - оплачувати надані транспортні послуги.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що договір підписаний за допомогою засобів факсимільного зв'язку, має силу оригіналу.

Згідно з договором-заявкою від 27.04.2016 № 78 транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір-заявка), що є додатком до договору №02.07.2015 від 02.07.2015, позивач зобов'язався доставити з місця відправлення в місце призначення доручений до перевезення вантаж у строки, узгоджені сторонами, видати вантаж уповноваженій на отримання особі, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити послуги позивача на умовах та у строки, визначені договором-заявкою.

Договір-заявка надіслана відповідачем за допомогою електронної пошти та містить печатки підприємств та підписи сторін. Відповідачем не надано доказів того, що на дату надіслання Договору-заявки печатку Товариства було втрачено чи нею скористалася неуповноважена на те особа.

Договором-заявкою визначено маршрут перевезення: Україна - Казахстан; вартість строки та форма оплати: 285 000 російських рублів безготівковим розрахунком протягом 14 банківських днів за оригіналами документів та CMR; місце та дата навантаження, вантажовідправник: Україна, м. Суми, вул. Машинобудівників, буд. 28а, 05.05.2016 о 8 год. 00 хв.; адреса вантажоодержувача: 1) м. Кокчетау, вул. Валиханова, 183Е; 2) м. Астана, вул. Пушкіна, 55/1.

Міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 3848574, № 3848576 підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором - заявкою.

Міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 3848574, № 3848576 містять дані, передбачені статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), до якої приєдналася Україна згідно із Законом України від 01.08.2006 №57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", у тому числі визначена вага вантажу (графа 11 накладних), зазначений вантажовідправник, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник тощо. Положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.

15.09.2016 Підприємцем направлено Товариству документи на оплату послуг поштовим перевізником АТ "КАЗПОШТА", бандероллю KZ, які вручено відповідачу 7.10.2016. Про це свідчить квитанція АТ "Казпошта", а також інформація про отримання документів на сервісі відстеження АТ "КАЗПОШТА" за номером відправлення.

Відповідачем не спростовано отримання від позивача оригіналів документів для оплати.

Факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг перевезення за Договором-заявкою підтверджується актом виконаних робіт, підписаним сторонами та скріпленим печатками.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти позову, підтверджених належними та допустимими доказами.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частини перша, друга і третя статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За приписом пункту 1 статі 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (пункт 1 статті 9 Конвенції).

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій, встановивши, що: надання позивачем відповідачу послуг перевезення на загальну суму 285 000 російських рублів за Договором - заявкою підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 3848574, № 3848576 з відміткою у графі 24 про отримання вантажу вантажоодержувачем, актом виконаних робіт (наданих послуг), що підписаний сторонами та скріплений печатками; відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти позову, підтверджених належними та допустимими доказами, - дійшли висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що розумною і співрозмірною сумою витрат позивача на оплату послуг адвоката, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача є 3 000 грн.

Аргументи касаційної скарги даних висновків не заперечують, оскільки вони вже належним чином спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на відповідні обставини справи та докази в ній.

Стосовно посилань відповідача на неподання позивачем оригіналів документів, доданих до позовної заяви, судами попередніх інстанцій зазначено таке.

Ухвалами господарського суду Сумської області від 14.02.2017 та від 03.04.2017 у цій справі позивача зобов'язано подати оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні. Вимоги зазначених ухвал позивачем не виконані.

Відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017:

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34);

- письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36).

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що копії доданих позивачем до позовної заяви документів засвідчені підписом позивача із зазначенням прізвища та ініціалів, підпис скріплений печаткою. Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що договір, підписаний за допомогою засобів факсимільного зв'язку, має силу оригіналу.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що неподання позивачем оригіналів не свідчить про те, що наявні належним чином засвідчені копії документів не можуть бути прийняті судом як належні докази.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №3848574, №3848576, які містять дані передбачені статтею 6 Конвенції, підтверджується виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором - заявкою.

При цьому положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання у вантажних накладних на договір перевезення.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами іншого Договору крім того, що є предметом розгляду в даній справі. Тому відсутність посилання в міжнародних товарно-транспортних накладних на Договір чи на Договір-заявку не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами.

Відповідач не спростував жодними належними доказами факт неотримання від позивача документів на оплату послуг, які були надіслані позивачем відповідачу 15.09.2016 поштовим перевізником АТ "Казпошта", бандероллю RR096838218KZ та вручені відповідачу 07.10.2016, про що свідчить квитанція АТ "Казпошта", а також інформація про отримання документів на сервісі відстеження АТ "Казпошта" за номером відправлення зазначеного пакету документів.

Що ж до заперечень відповідача стосовно того, що вантаж прийнятий до перевезення 04.05.2016, а за умовами Договору-заявки дата завантаження - 05.05.2016, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідне не спростовує факту здійснення перевезення вантажу саме на підставі Договору - заявки, який укладений 27.04.2016, оскільки вантаж прийнятий до перевезення після укладення відповідного Договору-заявки, маршрут перевезення, місце навантаження, вантажовідправник, адреса вантажоодержувача, вказані у накладних CMR №3848574, №3848576, відповідають інформації щодо перевезення, визначеній сторонами у Договорі-заявці.

Інші аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини другої статті 300 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені Підприємцем у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судами з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діола-Інвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 920/99/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов