Постанова

від 16.05.2018 по справі 924/374/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/374/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Зінкевич Д.В.,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - Гуменюк О.С.,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017

(головуючий - Василишин А.Р., судді: Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2017

(головуючий суддя - Танасюк О.Є., судді: Виноградова В.В., Заверуха С.В.)

у справі № 924/374/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід",

2. Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, 2. ДТГО "Південно-Західна залізниця"

про визнання біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009 недійсною,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" (далі - ТОВ "Захід-Схід"), Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (далі - АП НВП "Візит") про визнання біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009 недійсною.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності на внутрішньо площадкову під'їзну залізничну колію належить позивачу, так як наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №635 від 09.09.1997 вирішено передати до статутного фонду ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" зазначену залізничну колію, а 19.03.2009 ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" продав внутрішньо площадкову під'їзну залізничну колію ТОВ "Бора Девелопмент", що підтверджується видатковою накладною №М-00000050 від 19.03.2009 та податковою накладною № 186 від 19.03.2009, в свою чергу 23.04.2009 ТОВ "Строймайстер" відчужило у ТОВ "Бора Девелопмент" внутрішньо площадкову під'їзну залізничну колію, що підтверджується видатковою накладною № ЛНА-000097 від 23.04.2009.

Таким чином, ТОВ "Захід-Схід" не мало права укладати біржову угоду з АП НВП "Візит" у зв'язку з тим, що ТОВ "Захід-Схід" не мало права власності на внутрішньо площадкову під'їзну залізничну колію.

В додаткових поясненнях позивач посилається на те, що право власності на внутрішньо площадкову під'їзну залізничну колію в нього виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ "Бора Девелопмент" передав, а ТОВ "Строймайстер" прийняв у власність майновий комплекс №5 загальною площею 665,6 м 2 , що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Франка, 20.

1.3. АП НВП "Візит" заявлено клопотання про застосування позовної давності відповідно до ст. 256, 257 ЦК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (далі - РВ ФДМУ по Хмельницькій області) від 11 квітня 1997 року №249 видано дозвіл на приватизацію об'єктів, що знаходяться у загальнодержавній власності, зокрема, Старокостянтинівського заводу "Металіст".

2.2. Відповідно до Статуту, затвердженого 07.12.1992, Старокостянтинівський завод "Металіст" був державним підприємством агропромислового комплексу, яке належало до загальнодержавної (республіканської) власності.

На виконання статті 14 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та на виконання наказу №607 від 29.08.1997, наказом РВ ФДМУ по Хмельницькій області від 09.09.1997 №635 було перетворено Державне підприємство Старокостянтинівський завод "Металіст" у Відкрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський завод "Металіст".

Відповідно до додатку до зазначеного наказу, РВ ФДМУ по Хмельницькій області передало до статутного фонду ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" об'єкти нерухомості, в тому числі внутрішню залізничну дорогу за інвентарним номером 202003.

2.3. Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.12.2006 на ВАТ Старокостянтинівський завод "Металіст" обліковувалася внутрішньо площадкова залізнична дорога, за інвентарним номером 202003.

2.4. На підставі наказу РВ ФДМУ по Хмельницькій області від 19.04.2007 №170, процес приватизації ДП Старокостянтинівський завод "Металіст" було завершено.

2.5. 03.11.2003 між ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" (орендодавець) та ТОВ "Захід-Схід" укладений договір оренди залізничної під'їзної колії №43/2 (далі - договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець під'їзної залізничної колії надав право АП НВП "Візит" подачу і прибирання вагонів по своїй під'їзній колії довжиною 500 п.м., строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 100 грн в місяць.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди договір оренди набирає чинності з моменту відправлення першого вагона і діє до 01 листопада 2008 року.

2.6. 10.12.2003 між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та АП НВП "Візит" укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Староконстантинів-1, відповідно до пунктів 1 та 2 якого: здійснювалася подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Старокостянтинів-1 ДТГО "Південно-Західна залізниця" через стрілку №ІІ і обслуговується її локомотивом; розгорнута довжина під'їзної колії становить 650 погонних метрів (власника - 500 п.м., залізниці - 150 п.м.).

Договір про подачу та забирання вагонів укладений терміном на 5 років, тобто з 10 грудня 2003 року по 09 грудня 2008 року.

2.7. На підставі заяви ТОВ "Захід-Схід" від 10.08.2005, ТОВ Спеціалізоване геодезичне підприємство "Геоатлас" було виготовлено технічний паспорт залізничної під'їзної колії ТОВ "Захід-Схід" при станції Старокостянтинів-1 Жмеринської дирекції залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна залізниця".

2.8. Відповідно до договору застави основних засобів від 19.09.2007 (далі - договір застави), ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання гарантії №019/08-11/9058 від 12.09.2007 передав у заставу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" належні йому на праві власності основні засоби, у т.ч. і внутрішньо площадкову залізничну дорогу довжиною 2636 м. Майно, яке заставляється, знаходилось за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20.

2.9. 12.01.2009 арбітражним керуючим-ліквідатором ТОВ "Захід-Схід" - Кравчуком С.І. під час ліквідаційної процедури складено акт обстеження пункту, який знаходився на території заводу "Металіст" в м. Старокостянтинів по вул. І.Франка, 20, в якому зазначено, що ТОВ "Захід-Схід" орендував приймальний пункт у заводу "Металіст"; на момент обстеження майна, яке належало ТОВ "Захід-Схід" на території приймального пункту не виявлено, крім під'їзної колії, яка примикає до станції Старокостянтинів-1.

2.10. Водночас в акті проведення інвентаризації майна ТОВ "Захід-Схід" від 03 лютого 2009 року зазначено, що арбітражним керуючим-ліквідатором Кравчуком С.І. було виявлено належне ТОВ "Захід-Схід" майно: залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 Жмеринецької дирекції залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна залізниця", довжиною 505 м, ширина колії 1520 мм, колія №1, Р-43 корисною довжиною 481 м та навантажувальна колія Р-50 корисною довжиною 24 м.

2.11. 16.02.2009 між Хмельницьким представництвом "Південно-Західна універсальна товарна біржа" (біржа), ТОВ "Захід-Схід" в особі ліквідатора Кравчука С.І. та брокером Південно-Західної універсальної товарної біржі ПП Войтюк Л.Ф. (брокер) укладено угоду №1/1602 про організацію проведення торгів (далі - угода), згідно з п. 1 якої ТОВ "Захід-Схід" доручило, а біржа зобов'язалась здійснювати практичні дії з організації проведення торгів по реалізації активів (майна), що знаходилося в розпорядженні ТОВ "Захід-Схід". Угода підписана та скріплена підписами та печатками сторін.

2.12. Відповідно до протоколу біржових торгів з продажу майна від 06.05.2009 №1 залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43 продано АП НВП "Візит" за 70 000 грн.

2.13. 28.05.2009 Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі на підставі заяви ТОВ "Захід-Схід" укладено біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна (далі - біржова угода), відповідно до пункту 1 якої ТОВ "Захід-Схід" продав, а АП НВП "Візит" придбав залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43.

Згідно з п. 2 біржової угоди продаж вчинено за ціною 70 000 грн без ПДВ відповідно до протоколу біржових торгів №1 проведених 06 травня 2009 року Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі.

Відповідно до пункту 3 біржової угоди ТОВ "Захід-Схід" засвідчило, що вищевказане майно на момент укладення біржової угоди нікому іншому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено, під заставою, забороною (арештом) не перебувало, судового спору щодо нього а також прав і претензій щодо нього у третіх осіб, як у межах, так і за межами України, немає.

Пунктом 6 біржової угоди визначено, що угода набуває чинності з моменту її підписання та підлягає нотаріальному посвідченню за домовленістю сторін. Дана біржова угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

2.14. Відповідно до видаткової накладної №М-00000050 та податкової накладної від 19.03.2009, ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" на підставі договору М-00000036 від 04.03.2009 продав внутрішньо площадкову залізничну дорогу ТОВ "Бора Девелопмент".

Відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу від 21.02.2009, який укладений між ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" та ТОВ "Бора Девелопмент", ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" продав, а ТОВ "Бора Девелопмент" купив та сплатив визначену цим договором ціну за майновий комплекс №5 господарський, загальною площею 665,6 м 2 за реєстраційним номером 21797276 (за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5).

Згідно з п. 1.2.2 цього договору, майновий комплекс складається: столярний цех (літ. А, №1) площею 620,7 м 2 ; кладова (літ. Б, №1) площею 38,5 м 2 ; переїзна будка (літ В, №1) площею 6,4 м 2 .

Пунктами 1.3 та 1.4 зазначеного договору визначено, що: набуття права власності на об'єкт у ТОВ "Бора Девелопмент" відбулося після державної реєстрації договору; об'єкт передавався ТОВ "Бора Девелопмент" в день підписання договору згідно з актом прийому-передачі; даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №601.

2.15. 26.02.2009 Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації прийнято рішення про реєстрацію права власності ТОВ "Бора Девелопмент" на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5, на підставі договору купівлі-продажу, № 601 від 23.04.2009, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22009211 від 26 лютого 2009 року.

2.16. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 у справі №2-а-1012/10/0670 за позовом позивача до Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання незаконними дій встановлено, що доказів того, що ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" та ТОВ "Бора Девелопмент" під час укладання договорів купівлі-продажу майнових комплексів від 21.02.2009, зокрема, №601 завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду не надано, як і не надано відповідного вироку суду. Таким чином, судом зроблено висновок, що факт перебування у власності ТОВ "Бора Девелопмент" майнових комплексів підтверджений встановленими обставинами, і подальша передача цих комплексів позивачу за договорами про задоволення вимог іпотекодержателя та про задоволення вимог іпотекодержателя відповідає ознакам операції з поставки.

2.17. Відповідачі не довели існування права власності у ТОВ "Захід-Схід" на момент укладення спірного договору.

2.18. 23.04.2009 ТОВ "Бора Девелопмент" та позивачем укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя ВМЕ №168496, згідно з умовами якого ТОВ "Бора Девелопмент" передав, а позивач прийняв у власність майновий комплекс №5 господарський, загальною площею 665,6 м 2 , що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору, майновий комплекс, право власності на який передається за договором позивачу, є предметом договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.03.2009 за реєстровим №1275, в забезпечення виконання ТОВ "Бора Девелопмент" зобов'язань перед позивачем за договором безпроцентної позики №2, що укладений 31.03.2009.

Згідно з п. 3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя майновий комплекс, належить ТОВ "Бора Девелопмент" на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.02.2009 за реєстровим №601; право власності ТОВ "Бора Девелопмент" зареєстроване Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації 26 лютого 2009 року за реєстраційним номером 21797276.

Пунктом 8 договору про задоволення вимог іпотекодержателя визначено, що право власності на майновий комплекс у позивача виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та державної реєстрації.

Пунктом 9 договору передбачено, що майновий комплекс передається позивачу в день підписання цього договору, згідно з актом прийому-передачі нерухомого майна; названий акт містить перелік та вартість нерухомого майна, що входить до складу майнового комплексу і переходить у власність позивачу відповідно до цього договору.

2.19. 23.04.2009 між ТОВ "Бора Девелопмент" та позивачем підписано акт прийому-передачі нерухомого та рухомого майна (додаток №1 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009) за умовами пункту 1 якого ТОВ "Бора Девелопмент" передало, а позивач прийняв у власність майновий комплекс №5 господарський, загальною площею 665,6 м 2 , що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Згідно з п. 2 акта прийому-передачі, за даними Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації, майновий комплекс складається з: столярний цех (літ. А, №1) площею 620,7 м 2 , кладова (літ. Б, №1) площею 38,5 м 2 , переїзна будка (літ. В, №1) площею 6,4 м 2 , а також рухомого майна під'їзної залізничної колії до станції Старокостянтинів-1 довжиною 2636 м. Акт прийому-передачі нерухомого майна та рухомого майна підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками.

2.20. 05.05.2009 Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації прийнято рішення про реєстрацію права власності за позивачем на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22637012 від 05.05.2009.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.10.2016 №71847553 за позивачем з 07.02.2013 зареєстровано на праві власності майновий комплекс загальною площею 665 м 2 в м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5, однією з складових частин якого є залізнодорожня колія 2636 м.п.

2.21. 09.07.2014 між Старокостянтинівською міською радою (продавець) та позивачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого продавець, згідно з рішенням 36 (позачергової) сесії Старокостянтинівської міської ради від 24 грудня 2013 року №22 (п. 3), зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі та відповідно до чинного законодавства України передати у власність земельну ділянку, що знаходиться у віданні Старокостянтинівської міської ради площею 18,9116 га та котра розташована у м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, а позивач зобов'язався прийняти названу земельну ділянку та оплатити її вартість.

09.07.2014 між Старокостянтинівською міською радою та позивачем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2014 року.

2.22. Листом від 14.09.2016 №92 Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації повідомило, що інформація щодо права власності за відповідачем-1 на залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43 за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 20 в Старокостянтинівському БТІ ОР, відсутня. Разом з тим, у даному листі Старокостянтинівське БТІ ОР повідомило про відсутність інформації щодо права власності АП НВП "Візит" на залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43.

2.23. Згідно з довідкою позивача від 06.06.2016 №06/06-16 на балансі позивача перебуває під'їзна залізнична колія до станції Старокостянтинів-1 довжиною 2636 м, яка придбана позивачем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009.

2.24. 26.10.2016 позивачем виготовлено технічний паспорт на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5. Серед переліку об'єктів, які входять до майнового комплексу значиться залізнодорожня колія загальною протяжністю до залізничного вузла 2636 метрів погонних, з них по території позивача 2033 погонних метрів.

Крім того, в листі виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №47/18-24-2846/2016 від 01.11.2016 зазначено, що зазначена земельна ділянка з 2004 року на умовах оренди належала ВАТ Старокостянтинівський завод "Металіст". Разом з тим, на підставі пункту 2 рішення Старокостянтинівської міської ради від 10 лютого 2004 року №18 "Про передачу в оренду земельної ділянки" був укладений договір оренди земельної ділянки №337 від 24 березня 2004 року між Старокостянтинівською міською радою та ВАТ Старокостянтинівський завод "Металіст" терміном до 01 лютого 2007 року, а на підставі пункту 31 рішення 13 сесії Старокостянтинівської міської ради №37 даний договір поновлено терміном до 01 березня 2012 року.

В цьому ж листі виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області зазначив, що станом на даний час позивач має право власності на земельну ділянку площею 18,9116 га та разом з тим, будь-яких заходів щодо реєстрації права власності (користування) за відповідачами на земельні ділянки на території м. Старокостянтинова не проводилося.

2.25. В матеріалах справи наявний договір оренди №29/04-16 від 29.04.2016, укладений ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" (орендодавець) та ТОВ "Блок Майстер Україна" (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування внутрішню площадку, розташовану за адресою: м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 43/1 для розміщення на ній металевих рейок, металопрокату, будівельних матеріалів, автомобілів, устаткування та обладнання орендаря.

На підставі акта приймання-передачі площадки від 29.04.2016 ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" передав ТОВ "Блок Майстер Україна" у тимчасове платне користування вказану площадку площею 1200 м 2 .

Крім того, у довідці Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 25.07.2016, повідомлено, що в рамках кримінального провадження №12016100010005641 від 30 травня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, не встановлено підтвердження факту права власності за АП НВП "Візит" на під'їзну залізничну колію, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 20. Зазначено, що по даному факту проводиться розслідування та встановлюються факти незаконного привласнення майна, яке належить позивачу посадовими особами ТОВ "Захід-Схід".

Згідно з довідкою СВ Хмельницького ВП ГУ Національної поліції у Хмельницькій області від 30.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100010005641 внесені матеріали досудового розслідування за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 190 КК України щодо неправомірних дій посадових осіб ТОВ "Захід-Схід", які шахрайським шляхом заволоділи під'їзною залізничною колією при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500м Р-43 та в подальшому продали її через Південно-Західну універсальну товарну біржу АП НВП "Візит". Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2005-2007 роках ця під'їзна залізнична колія знаходилась на балансі заводу "Металіст" та була здана в оренду ТОВ "Захід-Схід", в подальшому завод було ліквідовано та все майно заводу перейшло у власність позивача. СВ Хмельницького ВП ГУ Національної поліції у Хмельницькій області зазначено, що на даний час триває подальше розслідування даного кримінального правопорушення.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

3.2. 29 червня 2017 року рішенням Господарського суду Хмельницької області позов задоволено. Визнано недійсною біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" та Агропромисловим науково-виробничим підприємством "Візит". Здійснено розподіл судового збору.

3.2. 11 грудня 2017 року постановою Рівненської апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2017 залишено без змін.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що залізнична під'їзна колія є складовою частиною майнового комплексу №5 загальною площею 665,6 м 2 , розташованого в м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 20, блок 5, який під час приватизації перейшов у приватну власність ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст", а в подальшому до позивача. Будь-яких доказів перебування під'їзної залізничної колії у власності відповідача-1 матеріали справи не містять. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що на момент укладення спірної біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2009 року, відповідач-1 не був власником залізничної під'їзної колії, а тому не мав права її продавати.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування позовної давності, то така заява судами визнана необґрунтованою.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 30 грудня 2017 АП НВП "Візит" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Господарськими судами неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

4.2.2. Надані позивачем первинні документи містять суперечливі відомості, не дозволяють ідентифікувати майно та не дозволяють дійти висновку про набуття на підставі первинних документів права власності на спірне майно.

4.2.3. Господарськими судами не встановлено ланцюг переходу права власності на під'їзну колію від ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" до TOB "Строймайстер".

4.2.4. Судами неправомірно застосовано норми ч. 3 ст. 35 ГПК України.

4.2.5. Також господарськими судами не було досліджено, яке саме майно було передано від ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст" до TOB "Бора Девелопмент" під час укладання договорів купівлі-продажу майнових комплексів від 21.02.2009, а саме №601.

4.2.6. Крім того, на думку скаржника, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає ст.ст. 15, 16 ЦК України.

4.3. 19.04.2018 позивачем до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву у зв'язку з тим, що він отримав ухвалу Верховного Суду від 23.03.2018 лише 11.04.2018, тобто в останній день, який встановлений судом для подання такого відзиву. Враховуючи зазначені обставини, Верховний Суд бере до уваги поданий позивачем відзив та наведені в ньому мотиви.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009, укладеної між відповідачами.

5.2.2. Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином .

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

5.2.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з доводами господарських судів про те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, позивач мав також довести суду наявність його порушеного права внаслідок укладання оспорюваного договору.

Як встановлено господарськими судами, вимоги позивача направлені на визнання недійсною угоди з огляду на те, що власником майна, яке є предметом цієї угоди є позивач.

5.2.4. Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює підстави набуття права власності та зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Господарськими судами зазначено, що під час розгляду справи №2-а-1012/10/0670 встановлено факт перебування у власності ТОВ "Бора Девелопмент" майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2009 року, укладеного з ВАТ "Старокостянтинівський завод "Металіст", та подальшу передачу цього комплексу позивачу за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідність задоволення вимог іпотекодержателя чинному законодавству.

Зазначені обставини в силу приписів статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не потребують доказування під час розгляді цієї справи.

Так, згідно з ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеною нормою встановлено, що факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Крім того, господарськими судами встановлено ланцюг правовідносин щодо відчуження залізничної під'їзної колії, яка входила до складу майнового комплексу загальною площею 665,6 м 2 , розташованого в м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 20, блок 5:

- від державного підприємства Старокостянтинівський завод "Металіст" до ВАТ Старокостянтинівський завод "Металіст" в процесі приватизації згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 09 вересня 1997 року №635 та додатку до нього;

- від ВАТ Старокостянтинівський завод "Металіст" до ТОВ "Бора Девелопмент" на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.022009 за реєстровим №601;

- від ТОВ "Бора Девелопмент" до позивача на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя та акта прийому-передачі нерухомого та рухомого майна до даного договору від 23.04.2009.

Отже, господарськими судами з урахуванням вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та на підставі оцінки наявних матеріалів справи встановлено наявність права власності на спірне майна за біржовою угодою від 28.05.2009 за позивачем.

5.2.5. Господарськими судами також надано оцінку твердженням відповідачів про те, що залізнична під'їзна колія не перейшла у власність позивача, оскільки в договорі купівлі-продажу майнового комплексу від 21 лютого 2009 року та в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 23 квітня 2009 року вона не зазначена.

У цьому зв'язку господарськими судами встановлено, що залізнична під'їзна колія є складовою частиною майнового комплексу №5 загальною площею 665,6 м 2 , розташованого в м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 20, блок 5, який під час приватизації перейшов у приватну власність ВАТ Старокостянтинівський завод "Металіст", а в подальшому до позивача.

Положеннями статті 191 ЦК України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Положеннями статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що під'їзні колії - це залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

У цьому зв'язку господарськими судами правильно зауважено на тому, що під'їзна колія слугує окремим шляхом для під'їзду залізничного транспорту з загальної залізничної колії на територію того чи іншого підприємства, організації тощо. При цьому, належати ці колії можуть не обов'язково такому підприємству чи організації, у зв'язку з чим і виникає складність оформлення права власності на під'їзну колію як окремого об'єкта права власності, а не складової майнового комплексу.

Частиною 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України №834-VIII від 26.11.2015 визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на залізничні колії.

Враховуючи, що залізнична під'їзна колія є складовою частиною майнового комплексу загальною площею 665,6 м 2 , розташованого в м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 20, блок 5, вона була об'єктом відчуження в складі майнового комплексу під час укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу від 21.02.2009 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009.

Чинне законодавство в контексті норм ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 328, 330, 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Відповідно, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. Тобто власник об'єкта нерухомості в будь-якому випадку претендує на визначення характеру правовідносин щодо земельної ділянки (її частину) на якій цей об'єкт розміщений, не залежно від того чи було зареєстроване право на земельну ділянку за попереднім власником об'єкта. В свою чергу, власник земельної ділянки, з огляду на ризики втрати певної її частини, не позбавлений права використовувати механізми захисту своєї власності шляхом визнання недійсними актів, які прямо або опосередковано порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи викладені вимоги, господарськими судами встановлено, що на час розгляду справи позивач також є власником земельної ділянки в м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, на якій розміщена під'їзна залізнична колія довжиною 2636 м, право власності на яку також зареєстровано за позивачем, тоді як в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на під'їзну залізничну колію за відповідачем-1, яким було продано спірне майно відповідачу-2 згідно з біржовою угодою від 28 травня 2009 року.

Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про те, що на момент укладення спірної біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009, Відповідач-1 не був власником залізничної під'їзної колії, а тому не мав права її продавати.

5.2.6. У справі, що розглядається, господарські суди встановили, що відповідач-2 подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Господарськими судами встановлено, що позивач дізнався про наявність біржової угоди та порушення свого права 31.03.2016, коли відбувався демонтаж залізничної колії, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач знав чи міг дізнатися про наявність біржової угоди до зазначеної дати.

У зв'язку з викладеним, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся з позовом у цій справі в межах позовної давності.

5.2.7. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправильну чи неповну оцінку господарськими судами доказів у справі, оскільки питання достовірності того чи іншого доказу, наявного у справі, їх додаткова перевірка чи переоцінка не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2017 у справі №924/374/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець