Рішення

від 26.06.2008 по справі 2-38/2008

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

Справа № 2-38/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008 року     м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

головуючий суддя     Перевєрзєв М.М.

при секретарі     Покашовій В.Г.

за участю позивача     ОСОБА_1

представника відповідача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», заступника директора Дочірньої компанії ОСОБА_3 про визнання дій службових осіб підприємства при розгляді його звернень з приводу приватизації квартири та відмову в приватизації житла протиправними, покладання зобов'язання на Дочірню компанію здійснити приватизацію і оформлення права власності на квартиру і належних до неї господарських споруд і приміщень на нього та членів сім'ї з наданням відповідних документів та відшкодування заподіяної неправомірними діями моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Дочірня компанія), заступнику директора Дочірньої компанії ОСОБА_3 про визнання дій службових осіб підприємства при розгляді його звернень з приводу приватизації квартири та відмову в приватизації житла протиправними, покладення зобов'язання на Дочірню компанію здійснити приватизацію та оформлення права власності на квартиру і належних до неї господарських споруд і приміщень на нього і членів сім'ї з наданням відповідних документів та відшкодування заподіяної неправомірними діями моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачами його конституційного права на придбання житла у власність.

Розгляд цивільної справи ухвалою суду від 5 грудня 2007 р. за клопотанням представника відповідачів було зупинено.

У судовому засіданні ОСОБА_1, на обгрунтування позовних вимог послався на обставини, викладені в позовній заяві, та зазначив, що під час роботи у філії управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» у 1999 році підприємством йому і членам родини надано в користування житлове приміщення - квартира № 2, у будинку № 24, розташованому по вулиці Жукова в Кіровському районі м. Макіївки. 12 грудня 2006 р. він звернувся до директора УМГ «Донбастрансгаз» ОСОБА_4 з письмовою заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, яка на порушення положень Закону України «Про звернення громадян» службовими особами філії залишена без розгляду і на звернення йому не було надано відповіді, у зв'язку з чим 5 лютого 2007 р. він вимушений знову звернутися з повторною скаргою до керівника підприємства з цього ж питання. Заступник директора УМГ «Донбастрансгаз» ОСОБА_5, а в подальшому на його звернення - заступник директора з загальних та соціальних питань Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ОСОБА_3 не забезпечили своєчасний, об'єктивний розгляд його заяв і на порушення чинного, законодавства відмовили в приватизації квартири, безпідставно пославшись на зміни до Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 6 лютого 2007 p., якими заборонено реорганізацію відчуження основних фондів підприємств трубопровідного транспорту, у зв'язку з чим йому завдано моральної шкоди.

Такі дії посадових осіб відповідача вважає протиправними, оскільки вони суперечать вимогам Законів «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Правові відносини щодо приватизації державного житлового

фонду регулюють наведені закони, а до сфери дії Закону «Про трубопровідний транспорт» відносяться об'єкти газотранспортної системи як цілісного технологічного комплексу, а не окремі квартири у будинках, що знаходяться у віданні газотранспортних підприємств.

Посилаючись на викладені обставини та їх правове обґрунтування, ОСОБА_1 просить суд: визнати дії Дочірньої компанії та її службових осіб при розгляді його звернень з приводу приватизації квартири та відмову в приватизації житла протиправними, зобов'язати Дочірню компанію здійснити приватизацію та оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 і належні до неї господарських споруд і приміщень і передати об'єкти приватизації йому як громадянину України і членам сім'ї, надавши відповідні документи, стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі по 5 тис грн. з Дочірньої компанії - за протиправні дії службових осіб підприємства при розгляді його звернень з приводу приватизації квартири та заступника директора Дочірньої компанії ОСОБА_3 - за відмову в наданні дозволу на приватизацію ним майна.

Представник відповідачів - юрисконсульт ОСОБА_2, яка діє на підставі відповідних довіреностей, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вважаючи їх безпідставними, пояснивши в судовому засіданні, що приватизація всіх квартир у будинку № 24 по вулиці Жукова в м. Макіївка, що знаходиться в господарському віданні УМГ «Донбастрансгаз», за виключенням квартири позивача, здійснена на підставі і в межах терміну дії договору від 15 березня 2005 р. з управлінням по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради. Для вирішення звернення ОСОБА_1 від 12.12.2006 р. про приватизацію житла 5 лютого 2007 р. було надіслано запит до ДК «Укртрансгаз», на який була отримана відповідь про заборону відчуження основних фондів компанії згідно зі змінами до Закону України «Про трубопровідний транспорт». Вважає, що на теперішній час немає законних підстав для задоволення вимог ОСОБА_1, оскільки до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону «Про трубопровідний транспорт», тому просить у задоволенні повозу позивачу відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

ОСОБА_1 з 27 листопада 1995 р. по 4 липня 2006 р. працював у філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на посадах старшого юрисконсульта, виконуючого обов'язки начальника юридичного відділу, начальника юридичного відділу, начальником договірного відділу та відділу договорів.

Житловий будинок № 24 по вулиці Жукова у м. Макіївка і гаражі належать на праві власності УМГ «Донбастрансгаз» на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 1997 р. з відкритим акціонерним товариством «Макіївжилбуд» та зареєстровані 4 лютого 1999 р. в бюро технічної інвентаризації м. Макіївки. Зазначений будинок знаходиться у повному господарському віданні і на балансі державного підприємства (інвентарна картка 03).

Квартира АДРЕСА_1 надана сім'ї ОСОБА_1 на підставі ордеру на жиле приміщення виконавчого комітету міської ради народних депутатів м. Макіївки від 15 листопада 2001 р.

Згідно Статуту (затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України від 28 листопада

2006     р.) Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є головним

підприємством та юридичною особою, яка здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного

законодавства України. Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» є філією Дочірньої компанії

«Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» і згідно Положенню про філію, затвердженого генеральним

директором Дочірньої компанії 15 грудня 1998 р., не є юридичною особою та здійснює діяльність, що

відповідає статутним цілям і завданням Компанії, форма власності - державна.

З дозволу Дочірньої компанії на підставі договору про сумісну діяльність з оформлення документів про право власності на житло від 15 березня 2005 р. УМГ «Донбастрансгаз» здійснило приватизацію квартир, розташованих у будинку № 24 по вулиці Жукова у м. Макіївка, за виключенням квартири № 2, наймачем якої є ОСОБА_1

12 грудня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до керівника УМГ «Донбастрансгаз» із письмовою заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, яка цього ж дня була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції підприємства за номером 41. Не отримавши відповіді на своє звернення, ОСОБА_1 5 лютого і 23 березня 2007 р. та 31 травня 2007 р. повторно звернувся до посадових осіб Управління і Дочірньої компанії із письмовими зверненнями про надання дозволу на приватизацію належного йому житлового приміщення.

7 лютого 2007 р. заступник директора по МТЗ та загальним питанням УМГ «Донбастрансгаз» ОСОБА_5 у відповіді зазначив, що ОСОБА_1 може здійснити своє право на приватизацію квартири на законних підставах тільки після передачі будинку у комунальну власність.

У своїх відповідях позивачу від 30 березня 2007 р. заступник директора ОСОБА_5 та від 22 червня

2007     р. заступник директора з загальних та соціальних питань Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК

«Нафтогаз України» ОСОБА_3 відмовили у задоволенні його прохання, пославшись на те, що будинок, в

якому мешкає ОСОБА_1, відноситься до основних фондів підприємства, а у зв'язку із внесенням до Закону

України «Про трубопровідний транспорт» від 06.02.2007 р. змін до ч. 2 ст. 7 цього Закону заборонено

реорганізацію, відчуження, приватизацію, передачу з балансу на баланс основних фондів підприємств

трубопровідного транспорту. Приведені обставини визнані позивачем і представником відповідача у судовому засіданні.

Законом України від 6 лютого 2007 р. № 605-V внесені зміни у частину другу статті 7 Закону від 15 травня 1996 р. № 192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт», відповідно до яких реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту, а також їх приватизація забороняються. Відчуження основних фондів державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту, передача їх з балансу на баланс, концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, передача до статутного фонду інших юридичних осіб основних фондів та акцій таких підприємств, вчинення інших правочинів, що можуть привести до відчуження основних фондів та акцій цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств і газосховищ забороняються, крім випадків, коли за результатом цих дій є створення державних підприємств, 100 відсотків яких є у державній власності України (далі - Закон № 192/96-ВР).

В преамбулі Закону зазначено, що він визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту.

У статті першій даного Закону наведені терміни, які вжиті у такому значенні: магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництва, а також нафтобазові, внутрішньопромислові, нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт і промисловий трубопровідний транспорт (ст. 2).

Згідно з положеннями ч. 4 ст.3 та ч. 1 ст. 4 Закону метою законодавства про трубопровідний транспорт є регулювання відносин на всіх етапах створення та функціонування (проектування, будівництво, експлуатація, капітальний ремонт, реконструкція тощо) трубопровідного транспорту, встановлення гарантій безпеки життя та здоров'я населення, забезпечення охорони навколишнього природного середовища і національного багатства України від можливого негативного впливу під час експлуатації об'єктів цього виду транспорту.

Дія цього Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Аналіз змісту норм зазначеного Закону свідчить, що сфера його дії поширюється на об'єкти, які безпосередньо пов'язані та забезпечують експлуатацію системи трубопровідного транспорту, як єдиного технологічного комплексу.

Разом з тим, предметом спірних правовідносин між позивачем ОСОБА_1 та Дочірньою компанією по цивільній справі є відчуження у власність фізичній особі квартири шляхом її приватизації у будинку, який знаходиться у повному господарському віданні відповідача.

Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу придбати його у власність.

Закон України від 19 червня 1992 р. № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-Х11) визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація), як передбачено статтею першою цього Закону - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Виходячи із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що багатоквартирний будинок № 24 по вулиці Жукова у м. Макіївка належить до об'єкту приватизації: знаходиться у повному господарському віданні державного підприємства - УМГ «Донбастрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» і не відноситься до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації ( ч. 2 ст. 2 Закону № 2482-Х11), та входить до складу основних фондів державного підприємства магістрального трубопровідного транспорту.

Слід зазначити, що до основних фондів Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» відноситься саме восьмиквартирний житловий будинок № 24 по вулиці Жукова у м. Макіївка, який при приватизації розташованої в ньому квартири наймача ОСОБА_1, у будь-який спосіб не припиняє свого фактичного знаходження в основних фондах державного підприємства магістрального трубопровідного транспорту і у даному випадку, на думку суду, цей об'єкт не відчужується у розумінні положень частини 2 ст. 7 Закону «Про трубопровідний транспорт».

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, виходячи із системного аналізу змісту норм Закону України «Про трубопровідний транспорт», суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав щодо поширення його положень на правовідносини, що виникають при приватизації державного житлового фонду, предметом регулювання яких є спеціальний нормативний акт - Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким суд вважає необхідним керуватися при вирішенні спірних правовідносин по справі. Таким чином, частина 2 статті 7 Закону України № 192/96-ВР регулює інші відносини, а не ті, які є предметом цивільно-правового спору.

Приватизація державного житлового фонду, як передбачено в статті 8 Закону України від 19 червня 1992 р. № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду», здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно інформації управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради ним з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» філія УМГ «Донбастрансгаз» укладено договір від 28.09.2007 р. № НОМЕР_1 про сумісну діяльність з оформлення документів про право власності на житло у зв'язку з приватизацією.

За таких обставин дії службових осіб Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» про відмову позивачу в приватизації квартири судом визнаються протиправними, а позов ОСОБА_1 у цій частині підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 в судовому засіданні послався на те, що порушенням вимог Закону «Про звернення громадян» з своєчасного і об'єктивного розгляду його звернень та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» службові особи УМГ «Донбастрансгаз» та Дочірньої компанії «Укртрансгаз» не дали можливості йому - ветерану праці і особі похилого віку своєчасно приватизувати квартиру, більш ніж півроку протидіяли його законним вимогам, чим суттєво обмежили його конституційне право на придбання житла у власність, що завдало йому душевні страждання. Директор філії ОСОБА_4 зовсім не надав йому відповіді на письмову заяву від 12 грудня 2006 p., a 7 лютого 2007 р. надана відповідь не по суті скарги, не бажаючи розібратися в ній навіть формально, чим грубо порушив закон. Внаслідок неправомірних дій і несправедливості стосовно нього він пережив емоційні хвилювання, приниження своєї честі і гідності та вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Посилаючись на вказані обставини, просить суд стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди з Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та посадової особи ОСОБА_3 по п'ять тисяч гривень з кожного.

Представник відповідачів ОСОБА_2 вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не визнала, пояснивши, що службові особи УМГ «Донбастрансгаз» та Дочірньої компанії при розгляді звернень ОСОБА_1 діяли у відповідності до вимог закону. Позивачу обгрунтовано було відмовлено у наданні дозволу на приватизацію квартири у зв'язку зі змінами у законодавстві. На звернення від 12.12.2006 р. ОСОБА_1 були надані усні роз'яснення, тому просить у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Зі змісту статті 23 Цивільного кодексу України випливає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Як роз'яснено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (з відповідними змінами і доповненнями в редакції постанови від 25 травня 2001 р. № 5 ) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової") шкоди розглядається зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК (1963 року) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язання, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В пункті 12 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що службові особи та громадяни при порушенні вимог цього Закону несуть дисциплінарну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Спірні правовідносини між сторонами щодо дій з приватизації житла врегульовані спеціальним Законом «Про приватизацію державного житлового фонду», яким відшкодування моральної шкоди на користь позивача внаслідок неналежного виконання службовими особами своїх обов'язків не передбачено, тому відсутні законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині до Дочірньої компанії і посадової особи ОСОБА_3

Разом з тим, наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що керівництвом філії УМГ «Донбастрансгаз» на порушення норм Закону від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» не надано письмової відповіді ОСОБА_1 на його звернення від 12 грудня 2006 року про надання дозволу на приватизацію житла, а відповідь на аналогічну скаргу від 5 лютого 2007 р. надана без її фактичного розгляду і не по суті, чим допущено порушення права позивача на одержання відповіді, передбачене Законом.

Доводи представника відповідача про надання усних роз'яснень на заяву ОСОБА_1 від 12.12.2006 року про надання дозволу на приватизацію квартири спростовуються поясненнями позивача, який категорично заперечує надання йому керівництвом УМГ «Донбастрансгаз» будь-яких відповідей на заяву. Крім того, в судовому засіданні відповідачами не надано беззаперечних доказів надання відповіді на зазначене звернення ОСОБА_1 в усній чи письмовій формі. За таких обставин суд вважає, що у даному випадку посадовими особами відповідача порушено встановлений законом порядок розгляду звернень громадян.

Зі змісту ст. 18 Закону № 393/96-ВР випливає, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що своєчасний та об'єктивний розгляд службовими особами управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» звернень ОСОБА_1 щодо приватизації квартири у відповідності до вимог чинного на той час законодавства - Закону України «Про трубопровідний транспорт», у якому були відсутні юридичні обмеження, на які посилається представник відповідачів на обґрунтування своєї позиції, надавав би об'єктивну можливість позивачу приватизувати квартиру у порядку і в строки, передбачені нормами Закону «Про приватизацію державного житлового фонду». Таким чином, залишенням без розгляду на тривалий час і ненаданням відповідачем письмової відповіді на звернення ОСОБА_1 та наданням відповіді не по суті повторного звернення порушені права позивача, оскільки неправомірними діями посадових осіб відповідача йому були створені перешкоди для здійснення конституційних прав, чим заподіяно моральну шкоду.

Приписами ч.2 ст. 25 Закону «Про звернення громадян» визначено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно з положеннями статті 23 ЦК України суд приймає до уваги конкретні обставини справи і характер протиправних дій посадових осіб відповідача, ступень їх вини, глибину душевних страждань та характер негативних наслідків для позивача, ступінь вимушених змін в його житті, суд, з урахуванням суті позовних вимог, визнає, що зазначене ОСОБА_1 відшкодування не відповідає фактично понесеним ним моральним втратам, тому на підставі вищенаведених обставин, виходячи з вимог розумності і справедливості, встановлює розмір компенсації моральної шкоди з Дочірньої компанії на користь позивача в сумі 1 тис. грн.

Позивач ОСОБА_1 не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 11, 60, 212, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 2, 3, 4, 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», статтями 1, 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статтями 3, 7, 15, 18, 25 Закону України «Про звернення громадян», статтею 23 Цивільного кодексу України, статтею 47 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії службових осіб Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» при розгляді звернень ОСОБА_1 з приводу приватизації квартири та відмову в приватизації квартири державного житлового фонду протиправними.

Зобов'язати Дочірню компанію «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» здійснити приватизацію квартири № 2, будинку № 24, розташованого по вулиці Жукова в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області і належних до неї господарських споруд і приміщень, та оформлення документів про передачу об'єктів приватизації у власність ОСОБА_1 і членам його сім'ї відповідно до вимог чинного житлового законодавства.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.