Рішення

від 01.12.2008 по справі 2-38/2008

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-38/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2008р.

Ку»янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Сєлютіної Н.М.,

при секретарі Дюковій Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Куп»янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 6 листопада 2006 року у Куп»янському психоневрологічному диспансері померла його мати ОСОБА_3, яка знаходилася там з 14.12.2000року з діагнозом: атеросклероз, недоумство, а 13.12.2000р. приватним нотаріусом Куп»янського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був посвідчений заповіт його матері, яким вона заповідала належну їй приватизовану квартиру АДРЕСА_1»янську Харківської області відповідачці по справі ОСОБА_5- дочці головного лікаря-психіатра Куп»янського району. Вважаючи, що мати в момент посвідчення заповіту не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ними внаслідок свого стійкого та тривалого захворювання, яке почалося з 1996-1997рр., позивач просив визнати заповіт недійсним і визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на приватизовану матір»ю квартиру, як за єдиним спадкоємцем першої черги відповідно до ст.1261 ЦК України.

У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_6 підтримали позов і просили його задовольнити, а також стягнути з відповідачки понесені витрати по оплаті судового збору, з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1500  грн. При цьому позивач поясняв, що в 2000 році забирав матір до себе в Російську Федерацію на проживання, але вона вела себе неадекватно, не впізнавала своїх родичів, відмовлялася їсти, постійно скаржилася на те, що на неї нападуть, що вона боїться його.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7, позов не визнали , пояснивши, що підстав для визнання недійсним заповіту, передбачених законом , немає, позивач свою матір не доглядав. На думку представника відповідачки висновок проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи викликає сумнів та є необгрунтованим, т.я. експертами не встановлена стадія судинної деменції та в чому це захворювання конкретно виразилось у ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оглянувши у судовому засіданні надані письмові докази, у тому числі на ім»я ОСОБА_3 медичну карту №421 стаціонарного хворого із Сеньківської дільничної лікарні за 2000р., історію хвороби №588 із Куп»янського психоневрологічного будинку-інтернату , допитавши свідків, вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або ) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом встановлено, що 6 листопада 2006 року у м.Куп»янську Харківської області померла мати позивача ОСОБА_3 (а.с.5-7). Померла вона у Куп»янському психоневрологічному будинку-інтернаті, де знаходилася з діагнозом : атеросклероз, недоумство з 14.12.2000р. по 06.11.2006р., що вбачається з оглянутої історії хвороби №588 на ім»я ОСОБА_3

Після її смерті залишилася спадщина - квартира АДРЕСА_2»янську Харківської області. Квартира належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру від 09.02.1996р., що підтверджується відповіддю Куп»янського БТІ №167 від 16.06.2007р. на запит суду (а.с.43).

Із  копії заповіту від 13.12.2000р. вбачається , що ОСОБА_3 заповідала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3»янську Харківської області ОСОБА_2 В заповіті вказано, що він підписаний ОСОБА_3, особа її встановлена, дієздатність перевірена. Станом на 06.02.2007р. цей заповіт ОСОБА_3 не відмінювався і не змінювався (а.с.39). Свідок ОСОБА_8 - приватний нотаріус пояснила, що 13.12.2000р. вона посвідчила від імені ОСОБА_3 заповіт на належну їй приватизовану квартиру на ОСОБА_2 При оформленні документів свідок перевірила дієздатність ОСОБА_3 шляхом бесіди з нею, ніяких сумнівів щодо дієздатності ОСОБА_3 не виникало, на запитання вона відповідала чітко, зрозуміло та внятно.

Свідки по справі ОСОБА_9- соціальний працівник Куп»янського міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів та ОСОБА_10-двоюрідна сестра позивача пояснили , що останнім часом, до влаштування в психоневрологічний будинок-інтернат, в поведінці ОСОБА_3 спостерігалися деякі нетипові особливості, вона всього боялася, говорила, що її хтось хоче вбити, хтось ходить по квартирі. ОСОБА_9 поясняла також, що у ОСОБА_3 була манія переслідування, поведінка її буда неадекватна, вона скрутила крани на подачу води та на газовій плиті, про що свідок вносила записи у зошит при відвідуванні ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11- державний нотаріус Куп»янської державної нотаріальної контори пояснила, що до неї приблизно 24.06.1999р. зверталася ОСОБА_3 із заявою про анулювання доручення, яке було видано раніше на ім»я ОСОБА_12 Позивач у передбачений законом строк подав у нотконтору заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_13- лікар психоневрологічного будинку-інтернату пояснила, що з вересня 2001 року працює в диспасері і на цей час ОСОБА_3 вже знаходилася у диспансері. Про її стан здоров»я вносилися записи в історію хвороби, які вона повністю підтверджує. Також пояснила, що в психоневрологічному диспансері перебувають люди виключно з психічним або неврологічним діагнозом.

Із висновку акту посмертної судово-психіатричної експертизи №444 від 21.05.2008року вбачається, що по представленим даним ОСОБА_3 за життя 13.12.2000року виявляла ознаки стійкого хронічного психічного розладу у формі судинної деменції. За своїм психічним станом 13.12.2000р. ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.11-114).

Даний висновок є науково обґрунтованим, об»єктивним, наданий компетентними експертами з урахуванням об»єктивних даних, всієї медичної документації на ім»я ОСОБА_3, показань допитаних у судових засіданнях свідків, експерти про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України були попереджені і підстав ставити його під сумнів у суду немає. Висновок не суперечить матеріалам справи, даним представленої медичної документації на ОСОБА_3, будь -яких нових доказів відповідно до вимог ст.60 ЦПК України щодо стану здоров»я ОСОБА_3 станом на 13.12.2000р. суду не надано. Тому доводи представника відповідачки ОСОБА_7 про сумнівність та необґрунтованість даного висновку суд вважає безпідставними.

Крім того, з мотивувальної частини акту посмертної судово-психіатричної експертизи вбачається, що вивчення та аналіз відомостей про ОСОБА_3, предоставлених в матеріалах справи і меддокументації показують, що у неї зміни в психічній сфері відмічались до 2000р., а вперше про психічні порушення, які свідчать про наявність у ОСОБА_3 грубої інтелектуальної недостатності атеросклеротичного походження вказано в медичній документації 31.10.2000р., а 14.12.2000р.( на наступний день після оформлення заповіту) чітко, переконливо описана клінічна картина недоумства судинного генезу, яке в подальшому прогресувало, маючи ремитируючу течію з психотичними включеннями, при рості соматичної патології, а 06.11.2006р. ОСОБА_3 померла у віці 85 років. Таким чином, оцінка її психічного стану на момент складання заповіту 13.12.2000р. на користь ОСОБА_2 дозволяє говорити про наявність тяжкого стійкого психічного захворювання у вигляді недоумства (деменції-) судинної, яка позбавляла її можливості правильно та повно прогнозувати і оцінювати наслідки своїх дій, здійснювати довільну регуляцію їх та своїх суджень, тобто вона не могла 13.12.2000р. адекватно виражати своє волевиявлення. Автоматизовані навички та судження, які збереглися у ОСОБА_3 та які були нею набуті на протязі життя, без врахування порушень вищих аналітичних функцій психіки та зниження вольових і критичних передумов, які у неї були, оточуючими могли сприйматися як психічне благополуччя.

Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованність позовних вимог ОСОБА_1, а тому вони підлягають повному задоволенню.

Оскільки позов задовольняється, то з відповідачки відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати. З позивача підлягає стягненню в дохід держави недоплачена сума судового збору у розмірі 6  грн.50  коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.225, 1257, 1261 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати заповіт ОСОБА_3, посвідчений 13 грудня 2000року приватним нотаріусом Куп»янського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, № реєстру 5616 - недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на приватизовану квартиру №86 будинку №52 по вул Леніна м.Куп»янська Харківської області, що належала ОСОБА_3, померлій 6 листопада у м.Куп»янську Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 недоплачений судовий збір у дохід держави у розмірі 6  грн.50  коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 92  грн.50  коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30  грн., 1500  грн. понесених витрат на правову допомогу.