Рішення

від 16.07.2008 по справі 2-38/2008

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 2-38/2008р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16  липня 2008 р.     м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді     Свириди Т.Й.

секретаря     Савчук М. І.

з участю позивача     ОСОБА_1

відповідачки     ОСОБА_2

представника відповідачки     ОСОБА_3

представника відповідача     ОСОБА_4С

адвоката     ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_6 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Ворохтянської селищної ради про визнання заповіту недійсним та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,  -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2  та Ворохтянської селищної ради про визнання недійсним заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру №1 в будинку № 12 по вул. .Говерлянській в смт. Ворохта.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив,  що рідний брат його мами-його дядько ОСОБА_7 був власником квартири №1 в будинку № 12,  що знаходиться по вул. Товерлянській в смт. Ворохта Яремчанської міської ради. Він часто відвідував свого дядька і 07.09.2001 року останній склав нотаріально посвідчений заповіт,  яким все своє майно,  де б воно не було і з чого б воно не складалось,  заповів йому. Після цього він та його родичі ще декілька разів відвідували дядька в смт. Ворохта,  а 06.09.2003 року його дядько помер. ОСОБА_6 на руках заповіт,  він забрав дядька і поховав його по місцю свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. 03.03.2004 року він у державного нотаріуса м. Коломиї подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 і мав надію,  що з часом він оформить право власності на спадкову квартиру. У зв»язку з сімейними обставинами він тільки 27.09.2007 року звернувся за оформленням спадщини у Ворохтянську селищну раду,  де від секретаря ради дізнався.,  що його дядько склав інший заповіт,  яким все своє майно заповів ОСОБА_2  Цей заповіт був підписаний іншою особою по причині,  нібито,  важкої хвороби дядька,  проте,  така хвороба не підтверджується ніякими медичними документами,  оскільки ОСОБА_7 до останніх днів свого життя був при свідомості,  самостійно рухався,  що не позбавляло його фізичної можливості самостійно підписувати документи,  в тому числі і заповіт. ОСОБА_8 же від секретаря селищної ради йому стало відомо,  що 26.08.2006 року ОСОБА_2  було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом,  за яким квартира його дядька стала її власністю.

Він вважає,  що заповіт від 23.01.2002 року не був волевиявленням ОСОБА_7,  він його не підписував і не знав про нього,  а тому просить визнати його недійсним.  У зв»язку з цим також просить визнати недійсним і свідоцтво про право власності за заповітом,  яке видано на ім»я відповідачки ОСОБА_2

Представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив,  що ОСОБА_7 проживав в смт. Ворохта по вул. .Говерлянській,  12,  кв.1. В останні роки свого життя він важко хворів та потребував стороннього догляду. До дня смерті за ним доглядала ОСОБА_2 ,  якій він і вирішив заповісти все своє майно. У зв»язку з цим на квартирі у заповідача 23.01.2002 року ОСОБА_7Ю,  був складений заповіт,  яким він все своє майно заповів ОСОБА_2  Оскільки ОСОБА_7 був важко хворий і паралізований,  то від його імені заповіт підписала ОСОБА_9  Поряд з цим,  представник відповідачки пояснив,  що спадкодавець до самої смерті вживав алкоголь.

Представник відповідача - секретар Ворохтянської селищної ради ОСОБА_4С позов не визнала та в різних судових засіданнях давала показання,  які суперечили одне одному.

Так,  в судовому засіданні 17.01.2008 року ОСОБА_4  пояснила,  що в січні 2002 року за нею до селищної ради приїхала ОСОБА_9  і попросила її поїхати до ОСОБА_7,  щоб скласти заповіт,  так як останній хворий. Не знаючи волі заповідальника,  вона зі слів ОСОБА_9  заповітне розпорядження надрукувала на друкарській машинці в приміщенні селищної ради,  а потім виїхала по місцю проживання заповідальника. Коли вона ознайомила заповідальника із змістом заповіту,  то останній з цим погодився,  але,  у зв»язку з його важкою хворобою та на його прохання,  заповіт був підписаний ОСОБА_9  Після цього другу частину заповіту було додруковано в приміщенні селищної ради,  де один його примірник отримала ОСОБА_9

В судовому засіданні 13.06.2008 року ОСОБА_4  пояснила,  що,  виїхавши до ОСОБА_7Ю по місцю його проживання,  вона переконалась у його бажанні заповісти все своє майно ОСОБА_2  і,  після цього,  повернулась в селищну раду,  де нею було складено зміст заповітного розпорядження та вчинено підпис від імені заповідальника ОСОБА_9  Після цього один примірник заповіту був відданий останній.

Представник селищної ради також пояснила,  що під час її розмови з заповідальником у квартирі були присутні сторонні особи,  в тому числі і ОСОБА_2 ,  на користь якої заповідалось майно.

Крім цього,  ОСОБА_4  пояснила,  що перед тим,  в жовтні 2001 року вона з ОСОБА_9  вже приїжджали до ОСОБА_7Ю,  з приводу посвідчення заповіту,  але тоді зробити заповітне розпорядження він відмовився.

Суд,  заслухавши пояснення сторін,  свідків,  перевіривши матеріали справи та оцінюючи зібрані докази в сукупності,  вважає,  що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так,  свідок ОСОБА_9  пояснила,  що до смерті за ОСОБА_7 доглядала ОСОБА_2 ,  так як останній важко хворів і потребував стороннього догляду. Він не міг самостійно рухатись і був частково паралізований. У зв»язку з тим,  що ОСОБА_2  доглядала за ОСОБА_7,  останній вирішив заповісти їй все своє майно. Таке бажання він виявив ще в жовтні 2001 року,  але,  коли до нього приїхала секретар селищної ради,  то він по невідомій причині відмовився скласти заповідальне розпорядження.

Вдруге,  на прохання ОСОБА_2  вона привозила секретаря селищної ради до ОСОБА_7 в січні 2002 року,  де в її присутності та в присутності інших осіб він все своє майно заповів ОСОБА_2  Так як ОСОБА_7 не міг вільно володіти рукою,  то на його прохання і в його присутності вона підписувала заповіт.

З пояснень секретаря селищної ради ОСОБА_4  та свідка ОСОБА_9  вбачається,  що при складанні та посвідченні заповіту були грубо порушені вимоги,  необхідні для чинності правочину,  та вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських,  селищних,  міських рад народних депутатів України,  затвердженої наказом МЮ України від 25.08.1994р. № 22/5 ( далі -Інструкція).

Так,  відповідно до  ст. 1233 ЦК України,  заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті. У  ст.  207 ЦК України та п.3  ст. 13 Інструкції зазначено,  що якщо фізична особа у зв»язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно,  то в його присутності текст правочину підписує інша особа.

В судовому засіданні достовірно встановлено,  що заповіт ОСОБА_7Ю,  складався і посвідчувався від його імені не по місцю його проживання,  а в приміщенні Ворохтянської селищної ради і у його відсутності. Як вбачається із копії оспорюваного заповіту ( а.с. 23),  його зміст виконаний машинописним шрифтом,  хоча судом встановлено,  що друкарська машинка до місця проживання заповідача не вивозилась. Таким чином,  волевиявлення ОСОБА_7Ю,  як учасника правочину,  не було вільним та не відповідало його волі.

Судом встановлені і інші порушення,  допущені при складанні оспорюваного заповіту.

Так,  при складанні заповіту був відсутній журнал реєстрації нотаріальних дій,  а під час розмови секретаря селищної ради з ОСОБА_7 в приміщенні були присутні сторонні особи,  в тому числі і ОСОБА_2 ,  на користь якої складався цей заповіт.

З висновку медичного експерта від 10.04.2008 року вбачається,  що ОСОБА_7 хворів цирозом печінки змішаної форми та іншими хворобами,  які не виключали можливості,  що він був фізично спроможний власноручно підписати заповіт 23.01.2002 року (а.с. 72-74). А тому,  показання представників відповідачів та свідків ОСОБА_9 ,  ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з приводу того,  що ОСОБА_7Ю,  був паралізований і не міг самостійно підписати заповіт є сумнівними,  що в сукупності з іншими наведеними доказами дає суду підстави визнати його недійсним.

Виходячи з цього,  слід визнати недійсним і свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом.

А тому,  на підставі  ст.  ст.  215, 1257 ЦК України та керуючись  ст.  ст.  213-215 ЦПК України,  суд,  -

вирішив:

позов задоволити. Визнати недійсним заповіт,  складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2,  який посвідчений секретарем Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Іванно-Франківської області 23 січня 2002 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру №1 в будинку № 12 по вул. .Говерлянській в смт. Ворохта Яремчанської міської ради Івано-Франківської області,  видане 26 серпня 2005 року нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори,  зареєстроване в реєстрі за № 615.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.