Постанова

від 28.10.2009 по справі 2-а-335/2009

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            Справа №  2-а-335/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області  -   Грипіч Л.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Костопіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії, збов’язання вчинити певні дії, -    

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області, яким просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 3823,10грн  за період з січня 2006 року по листопад  2008 року, та продовжувати виплати і надалі.

    Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії „Дитина війни” і відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року по 31 листопада  2008 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та рішенням Коснтитуційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, якими була зупинена дія положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, відповідачці в порушення вимог ст.124 Конституції України, не здійснили нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.

Позивачка просила справу розглянути у її відсутності, позов задовольнити.

Відповідач, Управління пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області, в письмовому запереченні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року стосувались лише Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, рішень щодо Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” Конституційним Судом України не приймалось. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотньої дії в часі не має, таким чином на період до 09 липня 2007 року та до 22 травня 2008 року за відповідний рік не поширюється. Крім того, законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в 2006-2008 роках. Також заперечував проти задоволення позовних вимог щодо порядку нарахування пенсії з 01 січня 2009 року.

Розглянувши в порядку письмового провадження доводи, викладені позивачем, заперечення відповідача та дослідивши письмові докази, суд рахує, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей вїйни”, що також підтверджується пенсійним посвідченням № 112349 (а.с.9).

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік”.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи

людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

             Чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 ”Про Державний бюджет на 2007 рік”.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними положення п.41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року зворотньої дії в часі не мають, відтак на період до 09 липня 2007 року та до 22 травня 2008 року на відповідний рік не поширюється. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Offise), суд вважає за вірне застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення „Про Пенсійний фонд України”, здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області. Враховуючи вищевикладене управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області є належним відповідачем по даній справі.

Позовні вимоги позивача, щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України, то воно є необґрунтованим та не береться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача нараховувати допомогу відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надалі: починаючи з 1 січня 2009 року при нарахуванні пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ч.З ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

          В изнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі провести нарахування та виплату позивачу – ОСОБА_1  –  щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет України на 2007-2008 роки,  за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь позивача – ОСОБА_1  – сплачений нею судовий збір в сумі 17 (сімнадцять)грн.00 коп .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ: