Ухвала

від 23.07.2018 по справі 910/3896/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3896/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"

2. ОСОБА_5

3. ОСОБА_6

4. ОСОБА_7

5. ОСОБА_8

6. ОСОБА_9

7. ОСОБА_10

8. ОСОБА_11

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у даній справі позов було задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 64000000,00 грн. заборгованості за кредитом; 8690552,29 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 913706,71 грн. трьох відсотків річних від суми простроченого тіла кредиту; 34314520,59 грн. заборгованості по процентам, 1472227,29 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів; 147732,69 грн. трьох відсотків річних від суми прострочених процентів, 3257600,00 грн. штрафу - за договором кредитної лінії №HKJI-2002859 від 13.09.2013; 80000000,00 грн. заборгованості за кредитом; 3900860,26 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 378581,63 грн. трьох відсотків річних від суми простроченого тіла кредиту; 31105753,43 грн. заборгованості по процентам, 1444216,11 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів; 142899,69 грн. трьох відсотків річних від суми прострочених процентів, 72000,00 грн. штрафу - за договором кредитної лінії №HKJI-2002859/1 від 22.05.2014. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у даній справі скасовано частково, резолютивну частину викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1125959,47 грн. заборгованості за кредитом, 413180,86 грн. процентів за користування кредитом, 152832,54 грн. пені за прострочення погашення кредиту, 16102,76 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити." Здійснено розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. просив вказану постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.За результатами такого касаційного перегляду постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі Господарського суду міста Києва №910/3896/17, залишено без змін.

Після цього Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у цій же справі №910/3896/17, однак ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалу обґрунтовано тим, що 12.04.2018 Касаційним господарським судом у складі Верховного суду здійснено касаційний перегляд оскарженого рішення та відповідно до частини третьої статті 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

04.07.2018 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Касаційну скаргу заявника підписано адвокатом Сотніковою І.В. за довіреністю №27-9440/18 від 03.05.2018, виданою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в особі директора-розпорядника Ворушиліна Костянтина Миколайовича.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був учасником справи №910/3896/17 та не був присутній під час апеляційного розгляду, однак прийняте судом першої інстанції рішення безумовно впливає на його права та інтереси як ліквідатора та кредитора неплатоспроможного АТ "Дельта Банк", які підлягають належному правовому захисту шляхом апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017. Заявник вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника на рішення суду першої інстанції суперечать частині першій статті 254 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Крім того заявник зазначає, що правильність тверджень та дій у даній справі повністю підтверджується (кореспондується) із приписами частини першої статті 272 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на приписи статті 305 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було підписано 10.03.2017 ОСОБА_15 як представником АТ "Дельта банк" за довіреністю б/н від 26.11.2015, копію якої додано до матеріалів позовної заяви.

Однак зазначеною довіреністю б/н від 26.11.2015, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, який діє на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважено ОСОБА_15 представляти інтереси довірителя.

До матеріалів позовної заяви також додано:

- копію Постанови Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";

- копію рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким визначено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора Кадирову Владиславу Володимировичу;

- копію рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора", яким продовжено процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки по 04.10.2019 включно та продовжено повноваження ліквідатора Кадирова Владислава Володимировича.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 просив змінити мотивувальну частину зазначеного рішення шляхом її доповнення обставинами нікчемності договорів поруки від 25.06.2014.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб апеляційний господарський суд виходив з того, що перегляд судових рішень у справі здійснено у касаційному порядку, а постанова суду касаційної інстанції відповідно до частини третьої статті 317 Господарського процесуального кодексу України є остаточною і не підлягає оскарженню.

Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом із матеріалами справи, вказані висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій у касаційному порядку ухвалі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приходить висновку про необхідність передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що дана справа містить виключну правову проблему і розгляд даної справи Великою Палатою необхідний для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Вказаний висновок базується на наступних аргументах.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У відповідності до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Приписами частин 1, 2 статті 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

При цьому слід зазначити, що наслідки початку процедури ліквідації банку передбачені у статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме частина друга статті передбачає, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

А у частині першій статті 48 зазначеного Закону вказано, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування майна банку), що перебуває у третіх осіб та інше.

Разом з тим, питання доступу до суду та процедурні гарантії закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) суд наголошує, що право звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Крім наведеного також слід зазначити, що за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 26.01.2010 у справі №18/595-08, подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції після здійснення касаційного розгляду унеможливлює її розгляд, оскільки в такому випадку проводиться перевірка з точки зору законності уже існуючої постанови суду касаційної інстанції.

Як вбачається у даній справі№910/3896/17 перегляд судових рішень було здійснено у касаційному порядку і за наслідками такого перегляду прийнято постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018.

Разом з тим, положення статті 272 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, однак із змісту положень цього Кодексу не вбачається, чи можливий такий перегляд в апеляційному порядку судового рішення після завершення касаційного перегляду у справі.

Згідно ж із приписами стаття 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття (ч.1). Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає ( ч.3), а згідно частини 4 статті 300 цього Кодексу суд не був обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи було б виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до приписів частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи право на доступ до правосуддя і на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є однією з основних ознак демократичного суспільства, для єдиної практики застосування норм права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне поставити на розгляд на розгляд Великої Палати Верховного Суду наступні питання:

1.Чи можливий розгляд апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, що передбачено положеннями статті 272 Господарського процесуального кодексу України, якщо у такій справі вже було здійснено касаційний перегляд судових рішень оскільки постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає на підставі частини третьої статті 317 Господарського процесуального кодексу України, а згідно частини 4 статті 300 цього Кодексу суд не був обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права?

2. Чи можливе оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, яке частково скасовано постановою апеляційної інстанції, яку залишено без змін постановою Верховного Суду, в частині зміни його мотивувальної частини щодо доповнення обставинами нікчемності договорів поруки на підставі пунктів 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якщо суд касаційної інстанції при попередньому перегляді судових рішень не погодився із нікчемністю таких договорів поруки?

3. Чи вважається Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, враховуючи, що позовну заяву було підписано 10.03.2017 ОСОБА_15 як представником АТ "Дельта банк" за довіреністю б/н від 26.11.2015, копію якої додано до матеріалів позовної заяви, виданою Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. на підставі Постанови Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 про відкликання банківської ліцензії і ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням: рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким визначено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора Кадирову Владиславу Володимировичу; рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора", яким продовжено процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки по 04.10.2019 включно та продовжено повноваження ліквідатора Кадирова Владислава Володимировича, особою, яка не брала участь у даній справі у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України?

Вирішення вказаних питань Великою Палатою Верховного Суду має визначальне значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з мето уникнення різних правових позицій та порушення балансу прав і інтересів сторін у господарському процесі.

З огляду на викладене та з метою забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Справу №910/3896/17 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов